✙Resurgam✙

🇺🇸 Що дає фіаско Трампа на виборах для України? 💬 Я навмисно пишу саме Трампа, а не республіканців, бо саме його антирейтинг і дії, як війна в Ірані, мита, загравання з Кремлем, привели Республіканську партію не просто до поразки, а саме до фіаско. Фіаско, яке може запустити процеси в Республіканській партії і разом із більшістю демократів на основі двопартійної підтримки обмежити Трампа. Є конкурентна поразка, є поразка, а є повне фіаско. Це повне фіаско. Для нас з Вами бажаним був саме сценарій «фіаско», бо чим більше б республіканці програли — тим більше республіканців задумались би про власне майбутнє і пошук сміливості всередині для опору Трампу. Тобто за сценарієм фіаско Трамп з більшою ймовірністю втрачав би як політичні можливості, так і контроль над партією. А втрата контролю над партією по колу впливає на втрату політичних можливостей. Станом на зараз ще рахують, але фіаско масштабне. 🔗 Демократи вже мають 54 місця в Сенаті і ще претендують на +2 у разі успіху на Алясці та Міссісіпі. Станом на зараз республіканці не виграли ЖОДНОГО спірного штату, які саме «Toss-up» (або, правильніше, що визначались напередодні як спірні). Єдиний спірний штат, який ще має теоретичну можливість впасти респам, — це Аляска. Республіканці не те, що не виграли жодного спірного, вони примудрились програти переважно безпечну для себе Південну Кароліну (яку я включив раніше до спірних, але як така в США не розглядалася). Ледь не програли «ультразахищену» Флориду, і за крок від програшу в такому «ультразахищеному» Міссісіпі, де різниця в 50 голосів на користь демократа. 🔗 Демократи вже мають більшість у Палаті — 228 місць проти 139 у респів, коли ще 68 округів рахуються. Очікується, що демократи візьмуть 255–260 місць. Республіканці вже втратили 5 губернаторів у Техасі, Джорджії, Огайо, Айові, Неваді. Це нам треба для усвідомлення масштабу поразки. ❓Які ж наслідки очікувати від такого результату? ▶️ 1. Зменшення ролі Трампа в управлінні Республіканською партією. Просто поразка республіканців посилювала б процеси довкола необхідності республіканцям «обмежувати деструктив Трампа», а ось таке фіаско, особливо втрата Техасу, Канзасу, Огайо, на межі була Флорида, можливо втрата Міссісіпі — це вже не питання можливого, а питання «виживання». Бо інакше все це ставить під сумнів взагалі конкурентоздатність республіканців в наступні виборчі цикли. Оскільки це результат тільки 2-х років президентства Трампа. А тепер уявіть, що уявляють респи зараз, які планують балотуватись у 2028 році, коли має пройти ще 2 роки президентства Трампа. Що буде якщо «нічого не змінити»? Фіаско — це питання виживання. А це не просто про місця в Конгресі. Кожен конгресмен — це офіс, інвестори, лобісти. 1.1 Поглибленню розколу республіканців із Трампом буде сприяти й те, що президент буде перекладати на інших відповідальність за поразку, загострюючи внутрішні конфлікти. 1.2 Поразка в республіканських бізнес-штатах, як Техас, причому як на рівні сенатора, так і губернатора, буде змушувати «фінансову подушку» республіканців шукати компромісів з демократами. Бо для корпоративного бізнесу важливо вирішувати питання на місці, яке тепер контролюють продемократичні адміністрації. Втрата Техасу матиме для респів ще багато вторинних наслідків. ▶️ 2. Ймовірно, Білий дім буде вимушений мінімізовувати «бізнес з Кремлем» чи плани на такий бізнес. Контроль демократами обох палат Конгресу, відповідні настрої в Республіканській партії після фіаско для таких персон, як Кушнер, Віткофф, Лінч та решти, будуть створювати потребу мінімізовувати контакти з Кремлем. Контакти, які тепер стають небезпечнішими. І якщо Трамп — це Трамп, то його оточення, яке шептало йому на вухо про бізнес з Кремлем всі ці 2 роки, буде тепер обережніше шептати, щоб уникнути відповідальності. Останні тижні до виборів уже віцепрезидент Венс почав частково переймати  позиціювання Рубіо («позицію балансу»). Венс відсував необхідність своєчасно зіскочити: проявом цього є вирази на кшталт «маленький диктатор путін». Обережність Венса збіглася з публічною та критичною оцінкою роботи Трампа Пітером Тілем — головним меценатом Венса. ▶️ 3. Золотий момент для тиску на Віткоффа, бо треба щось з ним робити, поки він не адаптувався в нових реаліях. Поки республіканці в стані шоку і не хочуть бути «обмазані» поразкою Трампа з кремлівським фльором, і тим більше відповідати політично за дії Трампа. А більшість з Білого дому на тлі втрати контролю над Конгресом вже можуть готуватись до слухань, у тому числі щодо контактів з Кремлем. Українська сторона, не обов’язково прямо (але для медійного тиску на критичність слухань — можна і прямо), має сприяти, щоб Віткофф постав перед Конгресом, а профільні Комітети витребували за запитом документи. Зараз золота можливість. ▶️ 4. Демократи здобудуть контроль над бюджетом, що поставить Білий дім в умови необхідності домовлятися про «двопартійні рішення». Якщо напередодні виборів Трамп погрожував вето, «називаючи себе містером вето», то після результату і розуміння, що демократи не просто перемогли, а їм не так багато треба буде дозбирати невдоволених республіканців в Сенаті чи Палаті, щоб обходити президентські вето, він почав розповідати про потребу «укладання угод». 4.1 Відновлення санкцій та можливість нових. Двопартійні рішення, у тому числі збільшена ймовірність обходу вето Трампа + потреба частини «горе-бізнесменів» уникати наслідків від контактів з Кремлем (потреба тікати з корабля) відкриває шлях відкотити послаблення санкцій, надане Трампом, та запровадити нові санкції. Але це вже відбуватиметься після 3 січня, коли повноцінно запрацює нове скликання. ▶️ 5. Збільшується шанс на прийняття Конгресом у майбутньому допомоги Україні. При цьому це може йти як «двопартійна домовленість» у рамках бюджетних перемовин. Демократи навіть мають бути зацікавлені провести таку допомогу через двопартійну підтримку, щоб продемонструвати, що «вони не Трамп у зовнішній політиці». Де хоч якась допомога Україні на тлі майже 2-річної політики Трампа з обрізання підтримки України буде політично гарним контрастом для демократів, «які за відновлення втраченого при Трампі». ▶️ 6. Контроль над кадровою політикою Білого дому та шанс на адекватні призначення (особливо в Пентагон). Всім непопулярним серед республіканців призначенням Трампа, і тим паче непопулярними серед демократів, варто готуватись. А це такі прізвища як Гегсет + Колбі Патель, Кеннеді-мол. Демократи, з огляду на те, що через фіаско респів не так багато їм і треба знайти республіканців, можуть як збивати найбільш непопулярні призначення Трампа, так і контролювати нові. Тобто змусити Білий дім узгоджувати компромісні кандидатури. ▶️ 7. І звісно Іран. Важко сказати якими методами можна вирішити ситуацію з Іраном навіть після виборів. Але така кардинальна зміна політичного балансу, хоч не гарантує вирішення, але на тлі повної патовості до того — хоч дає шанс на пошуку «нових варіантів», які б могли призвести до зниження ціни на нафту. Нормальний Пентагон для України важливий не тільки тому, що це інституція з якою ми вимушені взаємодіяти, як й інші наші партнери, щодо питань підтримки України, а й тому, що у разі нормального призначення замість міністра Гегсета та виділення Конгресом допомоги Україні важливою ланкою буде саме Пентагон. І ще багато інших пунктів, як: виклики в Конгрес, витребування документів, більше каналів для розбудови Україною партнерства, майбутня втрата Маском нещодавно отриманої посади в Пентагоні, за яку він злив 480 млн$. Всі наслідки не описати. Але можна коротко підсумувати. Те, що відбулось, — це саме те, що було треба. Масштаб поразки Трампа навіть більший за всі оптимістичні очікування. Він тепер стає офіційно не просто «кульгавим», а «безногим», бо є ймовірність того, що правильні процеси в Республіканській партії реалізуються як треба через інстинкт самозбереження. Resurgam ➰ Приєднуйся

No text

Станом на 4 ранку демократи їдуть катком Незалежно від того як завершиться ситуація у Флориді (її взагалі не мало бути як такої). Те, що я бачу станом на 4 ранку. Питання вже не стоїть чи візьмуть демократи Сенат. А радше з яким відривом візьмуть. Цілком можуть претендувати зайти далі 52 місць, судячи із тенденції, що проглядається за підрахунком. Станом на 3:15. Демократи взяли 8 сенатських місць вже (одне з них хиткий штат Джорджія (колись хиткий)). Республіканці поки 1 місце.  У спірних штатах: 🛑Огайо (пораховано 31%) — веде демократ 59% проти 38% 🛑Південна Кароліна (пораховано 24%) — веде демократ 50.5% проти 48% 🛑Північна Кароліна (пораховано 63%) — веде демократ 64% проти 34% 🛑Канзас (пораховано 8%) — веде демократ 57% проти 41% 🛑Техас (пораховано 23%) — веде демократ 60% проти 38% По Палаті представників зараз вже демократи вибороли 35 місць, а республіканці 13. Але майже половина місць, що вже виграли демократи — це навіть не спірні округи. Це захищені червоні! (друга картинка) Виглядає як каток по республіканцях станом на зараз. У Палату представників тепер демократи можуть навіть намагатись дотягти сенсаційних 2/3 в Палату Представників, або близько до того (це 290 місць).  P.S. А я пішов, бо світло любить, коли його заощаджують. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸 Вибори у США: маркери та корисні посиланька * Вгорі 👆 мапа як я бачу результат виборів у Сенат. Є 12 спірних штатів або близьких до цього: Техас, Аляска, Айова, Канзас, Мен, Мічиган, Небраска, Огайо, Нью-Гемпшир, Північна Кароліна, Південна Кароліна (я вважаю його спірним), Джорджія. 🇺🇸 На мою думку, республіканці втримають: Техас, Небраску та Айову. 🇺🇸 Демократи заберуть: Мен, Мічиган, Нью-Гемпшир, Огайо, Північну Кароліну та Джорджію. Доля вирішиться на Алясці, Канзасі та Південній Кароліні (П.Кароліні може бути сенсаційна напруга). Демократам треба хоча б 1 з 3 забрати. А краще 2. Дам спільноті декілька маркерів, як стежити за виборами, вони не є вичерпними, але більш-менш універсальні для використання по штатах. 🔗 Маркер 1 — перші 30% голосів. Перші години підрахунку будуть найбільш спекулятивними, і ми можемо побачити швидкі клікбейтні заголовки про «республіканці перемагають» у тому чи іншому штаті. Не ведіться та не поспішайте. Пам’ятайте, що першими в систему зазвичай надходять голоси з малих дільниць та сільської місцевості. Малі дільниці зазвичай мають вагому перевагу республіканців. Тобто як працює маркер: якщо в спірних штатах до перших 30–40% підрахованих голосів перевага місцевого республіканця становить десь до 5–7% — це зазвичай не критично. Якщо ж, навпаки, у спірних штатах від перших підрахованих 10–15% лідирує демократ, то там для респів все погано. 🔗 Маркер 2 — явка. Зазвичай вона працює так практично в кожному штаті: якщо явка більша за рахунок великих міст — це на краще для демократів. Якщо за рахунок малих міст та сільської місцевості (фермери, ранчо, нафтовидобуток тощо) — це на користь республіканців. Щоб перебити 1% вищої явки за рахунок міста, зазвичай треба десь 1,5–1,75% в неміській місцевості через перекіс виборців та різницю підтримки між демократами та респами. 🔗 Маркер 3 — губернатори. Зазвичай тенденцію легко відстежувати за результатами виборів у Сенат. 🔗 Маркер 4 — дострокове голосування. Уже два тижні частина американців голосує достроково. Проміжні вибори 2026 року мобілізували більше виборців, ніж аналогічні у 2022 році. Особливо рекордне зростання зафіксовано у Техасі — на 41%, або з 5,5 млн до 7,7 млн дострокових голосів. Достроково вже проголосувало 61,5 млн виборців. З них 46% зареєстровані як демократи, 31% — як республіканці та 23% — як незалежні чи інші.  ❗️ Увага — це не означає, що так проголосували. Це означає, що людина яка проголосувала, в реєстрі зареєстрована (добровільно) як той чи інший виборець. Умовно, зареєстрованому демократу не заважає нічого віддати голос за республіканця. Тому цей трекер гарний саме для відстеження мобілізації. Що ще цікаво: серед тих, хто отримав бюлетень для дострокового голосування, 9% не голосували у 2022 та 2024 роках. 🔗 Маркер 5 — окремо варто стежити за погодою. Є старий жарт, що «виборець демократів — метеозалежний». І хоч це жарт, в ньому є доля правди. Корисні посилання⤵️ 1. Дострокове голосування: за цим посиланням можна знайти, як воно розподілилося по кожному штату. 2. Онлайн-підрахунок: за цим посиланням можна зручно стежити за підрахунком голосів до Палати Представників, Сенату, губернаторів. 3. Хто, які місця та де захищає. Гарне посилання, щоб візуально побачити які місця захищають/втрачають демократи чи республіканці по Палаті, Сенату та губернаторах. 4. Класична інтерактивна мапа, з якою можна погратися. Посилання. * Ну і запрошую в коментарі — будемо з Вами, спільното, стежити та коментувати 👇 Resurgam ➰ Приєднуйся

З допису 22 жовтня на каналі: «....звичайний фарс, щоб дати Трампу бали до 3 листопада, що «ніби, попри неоднозначний підхід, як зняття санкцій, ось чого досягли». Але по факту ця тристоронка або не відбудеться, або поїде Мединський розповідати про альтернативну історію». Сьогодні, 3-го листопада Кремль: «10-11 листопада російську делегацію буде очолювати Мединський», — заявив речник путіна Песков. Настільки все це читаємо... Просто підтвердження логіки подій і дій, якою я останні місяці з Вами ділився. Поки сценарно збіги точні (для мене) й в інших моментах як про добрива, активи, епідемію, в'язнів і поведінку Трампа. Тому й інші частини моїх суб'єктивних думок, які ще не підтвердились, вважатиму коректними до того моменту поки не будуть події, які б спростували логіку опису процесів щодо цієї загальної тематики. Resurgam ➰ Приєднуйся

Збіг обставин останнього тижня може дати шанс Україні отримати головну допомогу? За тиждень відбулися дві цікаві події: 📌 Спершу голова Європейського центрального банку Лагард оголосила, що достроково завершить роботу на своїй посаді. 📌 А після цього стало відомо, що прем’єр Бельгії Барт де Вевер сьогодні звернеться до короля, щоб подати заяву про відставку. 🇫🇷 Дострокову відставку протеже Макрона, голови ЄЦБ Лагард, пов’язують з тим, щоб до виборів президента у Франції, які відбудуться 18 квітня 2027 року, надати можливість Парижу за президентства Макрона узгодити нову кандидатуру голови ЄЦБ з іншими країнами, бо за звичайного перебігу подій Лагард мала бути на посаді до жовтня 2027 року. Тобто вже з новим президентом, яким може стати Ле Пен чи Меланшон. А так 2 лютого 2027 року — останній день роботи Лагард на посаді, тож у Європейської Ради буде остання весняна зустріч, щоб обрати наступника. Що буде й останнім засіданням Макрона як президента Франції. Такий перебіг подій уже викликав критику з боку Ле Пен, яка вважає, що її позбавили права вплинути на призначення голови ЄЦБ. 🇧🇪 Щодо Бельгії, то головною причиною є те, що коаліція з пʼяти партій не в змозі узгодити скорочення видатків у новому річному бюджеті на понад 10 млрд євро. Термін для цього спливає завтра. Зараз ще не зрозуміло, чи повідомлення про подання відставки є вже остаточним рішенням, чи лише методом тиску на коаліцію, або спробою отримати від короля дозвіл на подовження узгодження бюджету. Оскільки король може не прийняти відставку і доручити «спробувати ще». Також у разі відставки Барта де Вевера парламент автоматично не розпускається, а коаліція матиме можливість сформувати новий уряд, але з урахуванням кострубатості коаліції з пʼяти партій та гостроти питань, що стоять, варіант дострокових виборів буде теж вкрай імовірним. І у всьому цьому є цікавий момент⤵️ ⏩ Усі ці події відбуваються за участю ключових акторів, які були противниками повного використання заморожених активів Кремля в Європі: ЄЦБ, уряд Барта де Вевера, Франція. І саме зараз Комісія шукає ідеї додаткового фінансування України на наступні роки і знову звертає увагу на заморожені активи. Дуже малоймовірно, що перезапуск ключових противників ідеї повного використання заморожених активів — це результат якогось там плану. Це радше збіг. Але виглядає він цікавим. Минулого року на тлі того, що Німеччина лобіювала ідею повного використання активів, відомим противником виступив уряд Бельгії. Тривалим противником була і Лагард, що представляла ЄЦБ, але тоді якось збіглося, що на тлі повідомлень про мовчазну підтримку ідеї Парижем Лагард теж допустила можливість механізму. Але у вирішальний момент Париж змінив думку, підтримавши ідею «плану Б» і «потребу аналізу ризиків», тим самим кинувши Берлін. За Парижем ЄЦБ знову стала критичною до ідеї, а Бельгія уникла тиску від провідних столиць, оскільки лише Берліна було недостатньо. Зараз же підкидання кубиків у разі випадіння «необхідних чисел» може знову надати шанс ідеї повного використання заморожених активів. Але для цього треба: 🔗 Перша складова — менш критичний голова ЄЦБ. Навряд чи Франція/Макрон зможе вчергове протягнути власного протеже. Радше мотивом дострокового виведення Лагард є мета не надати Ле Пен інструментів впливу на європейську політику, обмежити необхідність іншим столицям домовлятися на старті з Ле Пен щодо ЄЦБ (у разі перемоги). Сприятливим до ідеї використання заморожених активів буде той голова ЄЦБ, якого підтримає Німеччина (Мерц). Зараз Берлін розглядає три прізвища: Клаас Кнот із Нідерландів та Ернандес де Кос з Іспанії. З обома кандидатами на голову ЄЦБ Мерц уже провів особисті перемовини. Ще називали німця, голову Бундесбанку Йоахіма Нагеля, але він поступається першим двом, за свідченнями преси. 🔗 Друга складова — це прихильний до ідеї Париж. Четвірка претендентів на президентство зараз: це Ле Пен, Меланшон, Філіпп та Глюксман. Пояснювати, чому Ле Пен чи Меланшон не будуть підтримувати ідею використання заморожених активів, — думаю не треба. Щодо Філіппа, то хоч він і макроніст, але це не означає, що він буде наслідувати все за Макроном. У вересні Філіпп закликав підтримати Україну, зокрема використанням заморожених активів для збільшення допомоги. Цю ж ідею підтримує й четвертий претендент на президентство Глюксман. Тож справа «за малим»: щоб Берлін отримав повноцінного союзника в ідеї повного використання заморожених активів московії, потрібна перемога або Філіппа, або Глюксмана. 🔗 Третя складова — менш критичний уряд у Бельгії. Можливо, менш критичного голови ЄЦБ і прихильного до ідеї президента Франції буде вже достатньо Берліну, щоб продавити позицію Бельгії. Але якщо в самій Бельгії новий уряд стане більш прихильним до ідеї, то це спростить завдання в рази. А це найскладніший пункт. Станом на зараз ми не знаємо, чи взагалі Барт де Вевер залишить посаду і, якщо «так», то чи буде новий прем’єр обраний в переформатованій коаліції, чи відбудуться дострокові вибори. У разі дострокових теж постає питання, чи не стане гірше, оскільки згідно з рейтингами, лідерами є дві крайні партії: права «Фламандський інтерес» та ліворадикальна «Робітнича партія». Хоча на минулих виборах соціологія також давала їм перевагу, але зрештою вони отримали набагато менший результат, ніж очікувалося. Зміст у тому, що обидві ці партії загалом критичні щодо підтримки України загалом. Тим паче в аспекті заморожених активів. Загалом у Бельгії ідея використання заморожених активів є непопулярною: більшість або виступають проти, або не висловили своєї позиції. Позицію не висловлювала й більшість членів коаліції, звісно, окрім партії прем’єра. Публічно ідею конфіскації в Бельгії підтримали «Зелені» та «Anders». Ці дві партії представлені в парламенті та претендують на потрапляння знову у разі дострокових, якщо такі відбудуться. Єдине — вони не займають лідерських позицій у рейтингу та не входять до урядової коаліції. Але у разі потрапляння їх хоча б до коаліції за результатами виборів, це могло б впливати на позицію уряду Бельгії і розширити підтримку ідеї використання заморожених активів. Особливо цьому сприяла б єдина франко-німецька позиція, якої зараз щодо цього питання немає. Тож так виходить, що збіг обставин та інших інтересів європейської політики може надати ідеї повного використання заморожених активів нового дихання. Особливо це важливо на тлі пошуку Комісією та Берліном додаткових коштів для України, які неодмінно знову будуть дивитись на заморожені активи. Для того, щоб шансів на повне використання активів було більше, потрібно: 🛑1. Щоб головою ЄЦБ став кандидат, підтриманий саме німцями. Це нідерландець Клаас Кнот чи іспанець Ернандес де Кос, чи німець Йоахім Нагель. 🛑2. У Франції має перемогти на президентських виборах або Філіпп, або Глюксман. 🛑3. У Бельгії має змінитись прем’єр або відбутися дострокові вибори, за результатами яких бажано, щоб нова коаліція сформувалася не довкола правої партії «Фламандського інтересу» чи ліворадикальної «Робітничої партії», а інших учасників, до урядової коалції яких бажано, щоб увійшли «Зелені» чи «Anders», а бажано і ті, і ті. Ось такі значення на кубиках мають випасти, щоб надати максимальний шанс використанню заморожених активів Кремля для надання нової допомоги Україні. Можливо, вистачить і двох значень, але потрібен буде результат у Франції. Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Американці намагаються переконати, «що це лише вибори», але ще одна галузь Кремля, яка перебувала в критичному стані, може «отримати ковток повітря» через рішення Білого дому. Відсутність реакції Трампа на удари по московських НПЗ і, ба більше, готовність Трампа запросити на саміт G-20 Зеленського — це наслідок не зміни поведінки американського президента, а усвідомлення політичної/електоральної ціни прямих домовленостей (як дизельна угода) з Кремлем напередодні виборів. Підтримка блокування ідей подальших послаблень напряму буде залежати як від результату виборів 3 листопада, так і від продовження підтримки публічного тиску на Білий дім. У цьому ключі проблемним залишається «задній хід», через який Білий дім з меншою критикою для себе здатен «спрощувати життя Кремлю». Це коли домовленості про послаблення, для прикладу, санкцій досягаються не через парадний хід — «прямі домовленості з Кремлем», а через треті країни. І проблемною тут є Білорусь. Наведу приклад⤵️ ➡️ Цього тижня Міністерство торгівлі США видало ліцензію для «Белавіа» на закупівлю літаків, а головне — запчастин в американської компанії Boeing. Ліцензія є наслідком скасування американських санкцій проти «Белавіа» ще у 2025 році в рамках усім відомого підходу спецпредставника Коула «політичні в’язні в обмін на зняття санкцій». І хоч санкції проти Білорусі були послаблені ще у вересні 2025 року, тільки зараз, тобто через рік, США надали ліцензію «Белавіа» на закупівлі в Boeing. Бо до цього це питання вважалось «безпековим». Тобто «безпековий фактор» перестав існувати ось саме чомусь в період дизельної угоди з Кремлем, ідей перепродажів оточенню Трампа активів Лукойла, продажів «білоруського» калію і всього іншого, що не буду повторювати по десятому колу. При цьому американці намагаються переконати, що все це «лише через вибори», про що йдеться в статті Kyiv Independent. Зазначу лише ще від себе, що знаю, що такої думки притримаються і багато політичних та аналітичних кіл в Україні. Але я з цим не згоден. ➡️ Ліцензію Мінфіну, яку Білорусь не могла отримати рік, отримують зараз. І, що важливо, ця ліцензія саме вчасно може допомогти найбільше не Мінську, а його покровителям з Москви. ❓Чому це найбільше допоможе Кремлю? Після накладання санкцій на московію (особливо у 2023 році) авіаперевезення для Кремля значно деградували через неможливість повноцінно обслуговувати іноземний парк літаків, насамперед виробництва Boeing. Для країни великого територіального розміру і з нерівномірно розвинутою залізничною інфраструктурою авіасполучення — стратегічна складова.  Щоб обійти санкції та рятувати власний авіафлот, де 2/3 літаків припадають на іноземне виробництво, переважно компанії Boeing, Кремль використовував схеми обходу санкцій. З найбільш скандальних є випадок з Габоном, де місцеві оператори, не маючи жодного літака Boeing у 2023–2024 роках, закупили запчастини для літаків Boeing на суму 1,5 млрд доларів, що перевищувало половину річного бюджету країни. Серед того, що купувала габонська компанія Ter Assala Parts та експортувала на московію, були: 15 вживаних двигунів для Boeing-737 та Airbus A320/A321 кисневі маски, шайби, труби, болти, гайки, кронштейни, регулятори подачі палива, б/у комп’ютери та системи попередження та інше. Тож Кремль шукав варіанти, як рятувати свій авіафлот, залежний від іноземних комплектуючих. Але такі обходи були вкрай дорогими та проблематичними — чим більше ланцюжків, тим простіше виявити схему, привернути увагу відповідних служб, або якщо не виходить, то створити медійний розголос. І, що головне, це час. Тобто зношення літаків відбувалось швидше, ніж зʼявлялися можливості обходу санкцій. А чим менше ставало літаків, тим більше навантаження лягало на ті, що залишалися, і тим самим пришвидшувало їхнє експлуатаційне зношення. ❗️ Тепер же «Белавіа», що отримає змогу легально закуповувати комплектуючі Boeing, зможе допомогти пришвидшити обхід санкцій і забезпечити потрапляння до московії критичних та дефіцитних комплектуючих.  Тобто ще одна галузь, яка переживала «критичний стан» на московії, отримає «ковток повітря» через більш зручні схеми обходу санкцій. І так щось виходить, що «все це збігається» саме зараз і з іншими рухами між Білим домом та Кремлем. 💬 На тлі цього поставлю риторичне питання українському середовищу: «Чи точно все це викликано «лише виборами», як нас переконують американські колеги? Чи, може, це наслідок чогось більшого? А спроба нас переконати — це метод вигравати час та уникати суспільного тиску, який виявився чутливим? І, звертаючи увагу на це, ми втрачаємо час на пошук шляхів блокувати все це і створення умов для блокування цих маневрів?» Ну і наостанок про що цей допис: дуже важливо, щоб медійне середовище сфокусувалось, що ліцензія, яку отримала «Белавіа», найбільше стане в пригоді авіасектору Кремля, де сегмент іноземних літаків перебував у системній деградації та кризі. Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Спільното, на YouTube 🎞 зняв новий випуск під назвою «Війна за Конституційний трибунал важливіша, ніж здається. Що означають події в Польщі для України?» Відео про події в Польщі довкола Конституційного трибуналу. Просили пояснити події, тож у відео пояснюю, чому саме зараз це відбулось і чому те, що відбулось, вкрай важливе, в тому числі для України. Тож кому цікаво — запрошую до перегляду ❤ ———————————————— 🎞 Дивитись відео — https://youtu.be/xpyxsGm_6kI ———————————————— 🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑Підтримати

#ПочитатиНаВечір Дайджест матеріалів Resurgam, які вийшли на resurgamhub та які ви могли пропустити ⤵️ Якою має бути архітектура безпеки у Східній Європі? (Аналітична стаття) Автор: Микита Лактіонов, магістр міжнародних відносин, здобувач ступеня PhD з політології. Аналітична стаття присвячена формуванню нової функціональної архітектури безпеки на східному фланзі Європи через мілітарний мінілатералізм на тлі обмежень статті 5 НАТО щодо гібридних загроз «сірої зони». Автор аналізує працюючі регіональні ініціативи (Чорноморську протимінну групу, британський формат JEF, «данську модель» фінансування ОПК), безпекові виклики у Чорному й Балтійському морях, а також логістичні проблеми дунайських маршрутів. Доступна до прочитання: українською, англійською ————————————————— Уроки краху Northvolt і межі промислових амбіцій Центрально-Східної Європи (Блоги) Автор: Ігор Усатенко, журналіст Польського агентства преси та есеїст. Кандидат історичних наук. Банкрутство Northvolt стало ударом по планах Європи зміцнити промислову автономію та зменшити залежність від азійських технологій. Ця історія показала, чому інвестицій, державної підтримки й політичної волі недостатньо для технологічного прориву, та поставила перед країнами Центрально-Східної Європи питання: чи зможуть вони стати самостійними суб’єктами технологічного розвитку, а не лише учасниками чужих виробничих ланцюгів? Доступна до прочитання: українською ————————————————— Арктичні амбіції ЄС та їхні межі (Експлейнер) Автор: Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач Центру «Resurgam» з політики Північної Європи Експлейнер розкриває ключові положення презентованої нової Арктичної стратегії ЄС та амбіції Брюсселя щодо закріплення в регіоні на тлі мілітаризації з боку РФ, експансії Китаю та дипломатичної непередбачуваності США. Пояснюємо, як ЄС прагне посилити свої позиції в Арктиці, які існують обмеження і чому це важливо для України. Доступна до прочитання: українською ————————————————— Анатомія гібридної війни (Аналітична стаття) Автор: Дмитро Ананьєв, штатний аналітик Центру “Resurgam” з політики країн західної та центральної Європи Після 2022 року європейські держави дедалі частіше стикаються з певними діями держав та їхніх проксі, які явно порушують мирні відносини, але які не є проявом відвертої агресії проти країни. Європейці фіксують диверсії проти своєї критичної інфраструктури, кібератаки, кампанії дезінформації, втручання у політичні процеси, глушіння супутникової навігації, появу невстановлених безпілотників та інші інциденти. Водночас інша сторона, яку підозрюють в атаках, публічно не визнає своїх агресивних дій, що ускладнює реагування на них. Розбираємося, чим гібридна війна відрізняється від невоєнних форм тиску й маніпулятивного впливу та де проходить межа між нею і конвенційною війною. Доступна до прочитання: українською 🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram 🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Перевірка больових точок Трампа 💬 Сили оборони України два дні поспіль вражають НПЗ на території московії: Новокуйбишевський НПЗ, «Башнефть-Новойл». І хоча активно підтвердження з боку офіційних джерел не надаються (ймовірно, з певних причин, щоб у разі чого можна було заперечити атаку), є підстави об'єктивного контролю вважати, що ці НПЗ були уражені. Тут важливий контекст⤵️ Стається це за 3–4 дні до початку голосувань у США. І ця ситуація є цікавою і стане показовою, адже продемонструє нам те, чи тези «про можливість використовувати політичні слабкості Трампа проти нього були доречними чи ні». ➡️ Безумовно, що Кремль через журналістів чи навіть просто незалежні журналісти піднімуть на зустрічах з Трампом питання про кінетичні санкції України в останні дні. Тим паче після атак на Новокуйбишевський НПЗ 30 жовтня Кремль вигадував неіснуючі атаки на власні НПЗ, щоб окреслити масштаб «порушення». Тож кроки Кремля в цьому будуть зрозумілими. 📊 Зараз минуло 24 години після атаки на Новокуйбишевський НПЗ, і поки навіть критичних заяв Трампа не було. Він лише продовжив рекламувати та висміювати санкції проти Кремля, прикриваючись звільненим Стівеном Габбардом.  Зараз відбулись повторні накладання кінетичних санкцій на НПЗ. Цікаво подивитись, чи буде реакція Трампа та якою. Якщо будуть просто критичні заяви (це імітація реакції, а не реакція) чи може взагалі знову пропустить. І якщо не буде критичної реакції, то це стане черговим і показовим підтвердженням (про що кажу останні 9 місяців), що проти Трампа можна використовувати американську політичну та медійну системи, тільки правильно треба обирати моменти та цілі того, чого ми хочемо досягти. Тож ми маємо можливість підтвердити його больові точки, на які можна тиснути, і теоретично це має додавати впевненості в майбутньому для усвідомлення, що не все, чим погрожують американці, вони можуть реалізувати без болю для себе. Часто спрацьовуватиме ТАСО, якщо правильно підходити. Тому сьогодні важливо простежити за реакціями Трампа, бо, ймовірно, що він або знову проігнорує, або зробить критичні заяви, але без реальних реалізацій погроз — бо це небезпечно для нього самого та його оточення. І так ми ще раз переконаємось, що можна стояти на своєму, попри тиск США, просто реалізуючи умовно техніку «політичного айкідо»: це коли силу й імпульс, з якими тиснуть на нас (ідіотичні заяви, зрадницькі дії, погрози), можна спрямувати проти супротивника і тим самим збільшити його «втрати», що стане його обмеженням.  Resurgam ➰ Приєднуйся