Posts of ✙Resurgam✙

🇺🇸 Що дає фіаско Трампа на виборах для України? 💬 Я навмисно пишу саме Трампа, а не республіканців, бо саме його антирейтинг і дії, як війна в Ірані, мита, загравання з Кремлем, привели Республіканську партію не просто до поразки, а саме до фіаско. Фіаско, яке може запустити процеси в Республіканській партії і разом із більшістю демократів на основі двопартійної підтримки обмежити Трампа. Є конкурентна поразка, є поразка, а є повне фіаско. Це повне фіаско. Для нас з Вами бажаним був саме сценарій «фіаско», бо чим більше б республіканці програли — тим більше республіканців задумались би про власне майбутнє і пошук сміливості всередині для опору Трампу. Тобто за сценарієм фіаско Трамп з більшою ймовірністю втрачав би як політичні можливості, так і контроль над партією. А втрата контролю над партією по колу впливає на втрату політичних можливостей. Станом на зараз ще рахують, але фіаско масштабне. 🔗 Демократи вже мають 54 місця в Сенаті і ще претендують на +2 у разі успіху на Алясці та Міссісіпі. Станом на зараз республіканці не виграли ЖОДНОГО спірного штату, які саме «Toss-up» (або, правильніше, що визначались напередодні як спірні). Єдиний спірний штат, який ще має теоретичну можливість впасти респам, — це Аляска. Республіканці не те, що не виграли жодного спірного, вони примудрились програти переважно безпечну для себе Південну Кароліну (яку я включив раніше до спірних, але як така в США не розглядалася). Ледь не програли «ультразахищену» Флориду, і за крок від програшу в такому «ультразахищеному» Міссісіпі, де різниця в 50 голосів на користь демократа. 🔗 Демократи вже мають більшість у Палаті — 228 місць проти 139 у респів, коли ще 68 округів рахуються. Очікується, що демократи візьмуть 255–260 місць. Республіканці вже втратили 5 губернаторів у Техасі, Джорджії, Огайо, Айові, Неваді. Це нам треба для усвідомлення масштабу поразки. ❓Які ж наслідки очікувати від такого результату? ▶️ 1. Зменшення ролі Трампа в управлінні Республіканською партією. Просто поразка республіканців посилювала б процеси довкола необхідності республіканцям «обмежувати деструктив Трампа», а ось таке фіаско, особливо втрата Техасу, Канзасу, Огайо, на межі була Флорида, можливо втрата Міссісіпі — це вже не питання можливого, а питання «виживання». Бо інакше все це ставить під сумнів взагалі конкурентоздатність республіканців в наступні виборчі цикли. Оскільки це результат тільки 2-х років президентства Трампа. А тепер уявіть, що уявляють респи зараз, які планують балотуватись у 2028 році, коли має пройти ще 2 роки президентства Трампа. Що буде якщо «нічого не змінити»? Фіаско — це питання виживання. А це не просто про місця в Конгресі. Кожен конгресмен — це офіс, інвестори, лобісти. 1.1 Поглибленню розколу республіканців із Трампом буде сприяти й те, що президент буде перекладати на інших відповідальність за поразку, загострюючи внутрішні конфлікти. 1.2 Поразка в республіканських бізнес-штатах, як Техас, причому як на рівні сенатора, так і губернатора, буде змушувати «фінансову подушку» республіканців шукати компромісів з демократами. Бо для корпоративного бізнесу важливо вирішувати питання на місці, яке тепер контролюють продемократичні адміністрації. Втрата Техасу матиме для респів ще багато вторинних наслідків. ▶️ 2. Ймовірно, Білий дім буде вимушений мінімізовувати «бізнес з Кремлем» чи плани на такий бізнес. Контроль демократами обох палат Конгресу, відповідні настрої в Республіканській партії після фіаско для таких персон, як Кушнер, Віткофф, Лінч та решти, будуть створювати потребу мінімізовувати контакти з Кремлем. Контакти, які тепер стають небезпечнішими. І якщо Трамп — це Трамп, то його оточення, яке шептало йому на вухо про бізнес з Кремлем всі ці 2 роки, буде тепер обережніше шептати, щоб уникнути відповідальності. Останні тижні до виборів уже віцепрезидент Венс почав частково переймати  позиціювання Рубіо («позицію балансу»). Венс відсував необхідність своєчасно зіскочити: проявом цього є вирази на кшталт «маленький диктатор путін». Обережність Венса збіглася з публічною та критичною оцінкою роботи Трампа Пітером Тілем — головним меценатом Венса. ▶️ 3. Золотий момент для тиску на Віткоффа, бо треба щось з ним робити, поки він не адаптувався в нових реаліях. Поки республіканці в стані шоку і не хочуть бути «обмазані» поразкою Трампа з кремлівським фльором, і тим більше відповідати політично за дії Трампа. А більшість з Білого дому на тлі втрати контролю над Конгресом вже можуть готуватись до слухань, у тому числі щодо контактів з Кремлем. Українська сторона, не обов’язково прямо (але для медійного тиску на критичність слухань — можна і прямо), має сприяти, щоб Віткофф постав перед Конгресом, а профільні Комітети витребували за запитом документи. Зараз золота можливість. ▶️ 4. Демократи здобудуть контроль над бюджетом, що поставить Білий дім в умови необхідності домовлятися про «двопартійні рішення». Якщо напередодні виборів Трамп погрожував вето, «називаючи себе містером вето», то після результату і розуміння, що демократи не просто перемогли, а їм не так багато треба буде дозбирати невдоволених республіканців в Сенаті чи Палаті, щоб обходити президентські вето, він почав розповідати про потребу «укладання угод». 4.1 Відновлення санкцій та можливість нових. Двопартійні рішення, у тому числі збільшена ймовірність обходу вето Трампа + потреба частини «горе-бізнесменів» уникати наслідків від контактів з Кремлем (потреба тікати з корабля) відкриває шлях відкотити послаблення санкцій, надане Трампом, та запровадити нові санкції. Але це вже відбуватиметься після 3 січня, коли повноцінно запрацює нове скликання. ▶️ 5. Збільшується шанс на прийняття Конгресом у майбутньому допомоги Україні. При цьому це може йти як «двопартійна домовленість» у рамках бюджетних перемовин. Демократи навіть мають бути зацікавлені провести таку допомогу через двопартійну підтримку, щоб продемонструвати, що «вони не Трамп у зовнішній політиці». Де хоч якась допомога Україні на тлі майже 2-річної політики Трампа з обрізання підтримки України буде політично гарним контрастом для демократів, «які за відновлення втраченого при Трампі». ▶️ 6. Контроль над кадровою політикою Білого дому та шанс на адекватні призначення (особливо в Пентагон). Всім непопулярним серед республіканців призначенням Трампа, і тим паче непопулярними серед демократів, варто готуватись. А це такі прізвища як Гегсет + Колбі Патель, Кеннеді-мол. Демократи, з огляду на те, що через фіаско респів не так багато їм і треба знайти республіканців, можуть як збивати найбільш непопулярні призначення Трампа, так і контролювати нові. Тобто змусити Білий дім узгоджувати компромісні кандидатури. ▶️ 7. І звісно Іран. Важко сказати якими методами можна вирішити ситуацію з Іраном навіть після виборів. Але така кардинальна зміна політичного балансу, хоч не гарантує вирішення, але на тлі повної патовості до того — хоч дає шанс на пошуку «нових варіантів», які б могли призвести до зниження ціни на нафту. Нормальний Пентагон для України важливий не тільки тому, що це інституція з якою ми вимушені взаємодіяти, як й інші наші партнери, щодо питань підтримки України, а й тому, що у разі нормального призначення замість міністра Гегсета та виділення Конгресом допомоги Україні важливою ланкою буде саме Пентагон. І ще багато інших пунктів, як: виклики в Конгрес, витребування документів, більше каналів для розбудови Україною партнерства, майбутня втрата Маском нещодавно отриманої посади в Пентагоні, за яку він злив 480 млн$. Всі наслідки не описати. Але можна коротко підсумувати. Те, що відбулось, — це саме те, що було треба. Масштаб поразки Трампа навіть більший за всі оптимістичні очікування. Він тепер стає офіційно не просто «кульгавим», а «безногим», бо є ймовірність того, що правильні процеси в Республіканській партії реалізуються як треба через інстинкт самозбереження. Resurgam ➰ Приєднуйся

No text

Станом на 4 ранку демократи їдуть катком Незалежно від того як завершиться ситуація у Флориді (її взагалі не мало бути як такої). Те, що я бачу станом на 4 ранку. Питання вже не стоїть чи візьмуть демократи Сенат. А радше з яким відривом візьмуть. Цілком можуть претендувати зайти далі 52 місць, судячи із тенденції, що проглядається за підрахунком. Станом на 3:15. Демократи взяли 8 сенатських місць вже (одне з них хиткий штат Джорджія (колись хиткий)). Республіканці поки 1 місце.  У спірних штатах: 🛑Огайо (пораховано 31%) — веде демократ 59% проти 38% 🛑Південна Кароліна (пораховано 24%) — веде демократ 50.5% проти 48% 🛑Північна Кароліна (пораховано 63%) — веде демократ 64% проти 34% 🛑Канзас (пораховано 8%) — веде демократ 57% проти 41% 🛑Техас (пораховано 23%) — веде демократ 60% проти 38% По Палаті представників зараз вже демократи вибороли 35 місць, а республіканці 13. Але майже половина місць, що вже виграли демократи — це навіть не спірні округи. Це захищені червоні! (друга картинка) Виглядає як каток по республіканцях станом на зараз. У Палату представників тепер демократи можуть навіть намагатись дотягти сенсаційних 2/3 в Палату Представників, або близько до того (це 290 місць).  P.S. А я пішов, бо світло любить, коли його заощаджують. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸 Вибори у США: маркери та корисні посиланька * Вгорі 👆 мапа як я бачу результат виборів у Сенат. Є 12 спірних штатів або близьких до цього: Техас, Аляска, Айова, Канзас, Мен, Мічиган, Небраска, Огайо, Нью-Гемпшир, Північна Кароліна, Південна Кароліна (я вважаю його спірним), Джорджія. 🇺🇸 На мою думку, республіканці втримають: Техас, Небраску та Айову. 🇺🇸 Демократи заберуть: Мен, Мічиган, Нью-Гемпшир, Огайо, Північну Кароліну та Джорджію. Доля вирішиться на Алясці, Канзасі та Південній Кароліні (П.Кароліні може бути сенсаційна напруга). Демократам треба хоча б 1 з 3 забрати. А краще 2. Дам спільноті декілька маркерів, як стежити за виборами, вони не є вичерпними, але більш-менш універсальні для використання по штатах. 🔗 Маркер 1 — перші 30% голосів. Перші години підрахунку будуть найбільш спекулятивними, і ми можемо побачити швидкі клікбейтні заголовки про «республіканці перемагають» у тому чи іншому штаті. Не ведіться та не поспішайте. Пам’ятайте, що першими в систему зазвичай надходять голоси з малих дільниць та сільської місцевості. Малі дільниці зазвичай мають вагому перевагу республіканців. Тобто як працює маркер: якщо в спірних штатах до перших 30–40% підрахованих голосів перевага місцевого республіканця становить десь до 5–7% — це зазвичай не критично. Якщо ж, навпаки, у спірних штатах від перших підрахованих 10–15% лідирує демократ, то там для респів все погано. 🔗 Маркер 2 — явка. Зазвичай вона працює так практично в кожному штаті: якщо явка більша за рахунок великих міст — це на краще для демократів. Якщо за рахунок малих міст та сільської місцевості (фермери, ранчо, нафтовидобуток тощо) — це на користь республіканців. Щоб перебити 1% вищої явки за рахунок міста, зазвичай треба десь 1,5–1,75% в неміській місцевості через перекіс виборців та різницю підтримки між демократами та респами. 🔗 Маркер 3 — губернатори. Зазвичай тенденцію легко відстежувати за результатами виборів у Сенат. 🔗 Маркер 4 — дострокове голосування. Уже два тижні частина американців голосує достроково. Проміжні вибори 2026 року мобілізували більше виборців, ніж аналогічні у 2022 році. Особливо рекордне зростання зафіксовано у Техасі — на 41%, або з 5,5 млн до 7,7 млн дострокових голосів. Достроково вже проголосувало 61,5 млн виборців. З них 46% зареєстровані як демократи, 31% — як республіканці та 23% — як незалежні чи інші.  ❗️ Увага — це не означає, що так проголосували. Це означає, що людина яка проголосувала, в реєстрі зареєстрована (добровільно) як той чи інший виборець. Умовно, зареєстрованому демократу не заважає нічого віддати голос за республіканця. Тому цей трекер гарний саме для відстеження мобілізації. Що ще цікаво: серед тих, хто отримав бюлетень для дострокового голосування, 9% не голосували у 2022 та 2024 роках. 🔗 Маркер 5 — окремо варто стежити за погодою. Є старий жарт, що «виборець демократів — метеозалежний». І хоч це жарт, в ньому є доля правди. Корисні посилання⤵️ 1. Дострокове голосування: за цим посиланням можна знайти, як воно розподілилося по кожному штату. 2. Онлайн-підрахунок: за цим посиланням можна зручно стежити за підрахунком голосів до Палати Представників, Сенату, губернаторів. 3. Хто, які місця та де захищає. Гарне посилання, щоб візуально побачити які місця захищають/втрачають демократи чи республіканці по Палаті, Сенату та губернаторах. 4. Класична інтерактивна мапа, з якою можна погратися. Посилання. * Ну і запрошую в коментарі — будемо з Вами, спільното, стежити та коментувати 👇 Resurgam ➰ Приєднуйся

З допису 22 жовтня на каналі: «....звичайний фарс, щоб дати Трампу бали до 3 листопада, що «ніби, попри неоднозначний підхід, як зняття санкцій, ось чого досягли». Але по факту ця тристоронка або не відбудеться, або поїде Мединський розповідати про альтернативну історію». Сьогодні, 3-го листопада Кремль: «10-11 листопада російську делегацію буде очолювати Мединський», — заявив речник путіна Песков. Настільки все це читаємо... Просто підтвердження логіки подій і дій, якою я останні місяці з Вами ділився. Поки сценарно збіги точні (для мене) й в інших моментах як про добрива, активи, епідемію, в'язнів і поведінку Трампа. Тому й інші частини моїх суб'єктивних думок, які ще не підтвердились, вважатиму коректними до того моменту поки не будуть події, які б спростували логіку опису процесів щодо цієї загальної тематики. Resurgam ➰ Приєднуйся

Збіг обставин останнього тижня може дати шанс Україні отримати головну допомогу? За тиждень відбулися дві цікаві події: 📌 Спершу голова Європейського центрального банку Лагард оголосила, що достроково завершить роботу на своїй посаді. 📌 А після цього стало відомо, що прем’єр Бельгії Барт де Вевер сьогодні звернеться до короля, щоб подати заяву про відставку. 🇫🇷 Дострокову відставку протеже Макрона, голови ЄЦБ Лагард, пов’язують з тим, щоб до виборів президента у Франції, які відбудуться 18 квітня 2027 року, надати можливість Парижу за президентства Макрона узгодити нову кандидатуру голови ЄЦБ з іншими країнами, бо за звичайного перебігу подій Лагард мала бути на посаді до жовтня 2027 року. Тобто вже з новим президентом, яким може стати Ле Пен чи Меланшон. А так 2 лютого 2027 року — останній день роботи Лагард на посаді, тож у Європейської Ради буде остання весняна зустріч, щоб обрати наступника. Що буде й останнім засіданням Макрона як президента Франції. Такий перебіг подій уже викликав критику з боку Ле Пен, яка вважає, що її позбавили права вплинути на призначення голови ЄЦБ. 🇧🇪 Щодо Бельгії, то головною причиною є те, що коаліція з пʼяти партій не в змозі узгодити скорочення видатків у новому річному бюджеті на понад 10 млрд євро. Термін для цього спливає завтра. Зараз ще не зрозуміло, чи повідомлення про подання відставки є вже остаточним рішенням, чи лише методом тиску на коаліцію, або спробою отримати від короля дозвіл на подовження узгодження бюджету. Оскільки король може не прийняти відставку і доручити «спробувати ще». Також у разі відставки Барта де Вевера парламент автоматично не розпускається, а коаліція матиме можливість сформувати новий уряд, але з урахуванням кострубатості коаліції з пʼяти партій та гостроти питань, що стоять, варіант дострокових виборів буде теж вкрай імовірним. І у всьому цьому є цікавий момент⤵️ ⏩ Усі ці події відбуваються за участю ключових акторів, які були противниками повного використання заморожених активів Кремля в Європі: ЄЦБ, уряд Барта де Вевера, Франція. І саме зараз Комісія шукає ідеї додаткового фінансування України на наступні роки і знову звертає увагу на заморожені активи. Дуже малоймовірно, що перезапуск ключових противників ідеї повного використання заморожених активів — це результат якогось там плану. Це радше збіг. Але виглядає він цікавим. Минулого року на тлі того, що Німеччина лобіювала ідею повного використання активів, відомим противником виступив уряд Бельгії. Тривалим противником була і Лагард, що представляла ЄЦБ, але тоді якось збіглося, що на тлі повідомлень про мовчазну підтримку ідеї Парижем Лагард теж допустила можливість механізму. Але у вирішальний момент Париж змінив думку, підтримавши ідею «плану Б» і «потребу аналізу ризиків», тим самим кинувши Берлін. За Парижем ЄЦБ знову стала критичною до ідеї, а Бельгія уникла тиску від провідних столиць, оскільки лише Берліна було недостатньо. Зараз же підкидання кубиків у разі випадіння «необхідних чисел» може знову надати шанс ідеї повного використання заморожених активів. Але для цього треба: 🔗 Перша складова — менш критичний голова ЄЦБ. Навряд чи Франція/Макрон зможе вчергове протягнути власного протеже. Радше мотивом дострокового виведення Лагард є мета не надати Ле Пен інструментів впливу на європейську політику, обмежити необхідність іншим столицям домовлятися на старті з Ле Пен щодо ЄЦБ (у разі перемоги). Сприятливим до ідеї використання заморожених активів буде той голова ЄЦБ, якого підтримає Німеччина (Мерц). Зараз Берлін розглядає три прізвища: Клаас Кнот із Нідерландів та Ернандес де Кос з Іспанії. З обома кандидатами на голову ЄЦБ Мерц уже провів особисті перемовини. Ще називали німця, голову Бундесбанку Йоахіма Нагеля, але він поступається першим двом, за свідченнями преси. 🔗 Друга складова — це прихильний до ідеї Париж. Четвірка претендентів на президентство зараз: це Ле Пен, Меланшон, Філіпп та Глюксман. Пояснювати, чому Ле Пен чи Меланшон не будуть підтримувати ідею використання заморожених активів, — думаю не треба. Щодо Філіппа, то хоч він і макроніст, але це не означає, що він буде наслідувати все за Макроном. У вересні Філіпп закликав підтримати Україну, зокрема використанням заморожених активів для збільшення допомоги. Цю ж ідею підтримує й четвертий претендент на президентство Глюксман. Тож справа «за малим»: щоб Берлін отримав повноцінного союзника в ідеї повного використання заморожених активів московії, потрібна перемога або Філіппа, або Глюксмана. 🔗 Третя складова — менш критичний уряд у Бельгії. Можливо, менш критичного голови ЄЦБ і прихильного до ідеї президента Франції буде вже достатньо Берліну, щоб продавити позицію Бельгії. Але якщо в самій Бельгії новий уряд стане більш прихильним до ідеї, то це спростить завдання в рази. А це найскладніший пункт. Станом на зараз ми не знаємо, чи взагалі Барт де Вевер залишить посаду і, якщо «так», то чи буде новий прем’єр обраний в переформатованій коаліції, чи відбудуться дострокові вибори. У разі дострокових теж постає питання, чи не стане гірше, оскільки згідно з рейтингами, лідерами є дві крайні партії: права «Фламандський інтерес» та ліворадикальна «Робітнича партія». Хоча на минулих виборах соціологія також давала їм перевагу, але зрештою вони отримали набагато менший результат, ніж очікувалося. Зміст у тому, що обидві ці партії загалом критичні щодо підтримки України загалом. Тим паче в аспекті заморожених активів. Загалом у Бельгії ідея використання заморожених активів є непопулярною: більшість або виступають проти, або не висловили своєї позиції. Позицію не висловлювала й більшість членів коаліції, звісно, окрім партії прем’єра. Публічно ідею конфіскації в Бельгії підтримали «Зелені» та «Anders». Ці дві партії представлені в парламенті та претендують на потрапляння знову у разі дострокових, якщо такі відбудуться. Єдине — вони не займають лідерських позицій у рейтингу та не входять до урядової коаліції. Але у разі потрапляння їх хоча б до коаліції за результатами виборів, це могло б впливати на позицію уряду Бельгії і розширити підтримку ідеї використання заморожених активів. Особливо цьому сприяла б єдина франко-німецька позиція, якої зараз щодо цього питання немає. Тож так виходить, що збіг обставин та інших інтересів європейської політики може надати ідеї повного використання заморожених активів нового дихання. Особливо це важливо на тлі пошуку Комісією та Берліном додаткових коштів для України, які неодмінно знову будуть дивитись на заморожені активи. Для того, щоб шансів на повне використання активів було більше, потрібно: 🛑1. Щоб головою ЄЦБ став кандидат, підтриманий саме німцями. Це нідерландець Клаас Кнот чи іспанець Ернандес де Кос, чи німець Йоахім Нагель. 🛑2. У Франції має перемогти на президентських виборах або Філіпп, або Глюксман. 🛑3. У Бельгії має змінитись прем’єр або відбутися дострокові вибори, за результатами яких бажано, щоб нова коаліція сформувалася не довкола правої партії «Фламандського інтересу» чи ліворадикальної «Робітничої партії», а інших учасників, до урядової коалції яких бажано, щоб увійшли «Зелені» чи «Anders», а бажано і ті, і ті. Ось такі значення на кубиках мають випасти, щоб надати максимальний шанс використанню заморожених активів Кремля для надання нової допомоги Україні. Можливо, вистачить і двох значень, але потрібен буде результат у Франції. Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Американці намагаються переконати, «що це лише вибори», але ще одна галузь Кремля, яка перебувала в критичному стані, може «отримати ковток повітря» через рішення Білого дому. Відсутність реакції Трампа на удари по московських НПЗ і, ба більше, готовність Трампа запросити на саміт G-20 Зеленського — це наслідок не зміни поведінки американського президента, а усвідомлення політичної/електоральної ціни прямих домовленостей (як дизельна угода) з Кремлем напередодні виборів. Підтримка блокування ідей подальших послаблень напряму буде залежати як від результату виборів 3 листопада, так і від продовження підтримки публічного тиску на Білий дім. У цьому ключі проблемним залишається «задній хід», через який Білий дім з меншою критикою для себе здатен «спрощувати життя Кремлю». Це коли домовленості про послаблення, для прикладу, санкцій досягаються не через парадний хід — «прямі домовленості з Кремлем», а через треті країни. І проблемною тут є Білорусь. Наведу приклад⤵️ ➡️ Цього тижня Міністерство торгівлі США видало ліцензію для «Белавіа» на закупівлю літаків, а головне — запчастин в американської компанії Boeing. Ліцензія є наслідком скасування американських санкцій проти «Белавіа» ще у 2025 році в рамках усім відомого підходу спецпредставника Коула «політичні в’язні в обмін на зняття санкцій». І хоч санкції проти Білорусі були послаблені ще у вересні 2025 року, тільки зараз, тобто через рік, США надали ліцензію «Белавіа» на закупівлі в Boeing. Бо до цього це питання вважалось «безпековим». Тобто «безпековий фактор» перестав існувати ось саме чомусь в період дизельної угоди з Кремлем, ідей перепродажів оточенню Трампа активів Лукойла, продажів «білоруського» калію і всього іншого, що не буду повторювати по десятому колу. При цьому американці намагаються переконати, що все це «лише через вибори», про що йдеться в статті Kyiv Independent. Зазначу лише ще від себе, що знаю, що такої думки притримаються і багато політичних та аналітичних кіл в Україні. Але я з цим не згоден. ➡️ Ліцензію Мінфіну, яку Білорусь не могла отримати рік, отримують зараз. І, що важливо, ця ліцензія саме вчасно може допомогти найбільше не Мінську, а його покровителям з Москви. ❓Чому це найбільше допоможе Кремлю? Після накладання санкцій на московію (особливо у 2023 році) авіаперевезення для Кремля значно деградували через неможливість повноцінно обслуговувати іноземний парк літаків, насамперед виробництва Boeing. Для країни великого територіального розміру і з нерівномірно розвинутою залізничною інфраструктурою авіасполучення — стратегічна складова.  Щоб обійти санкції та рятувати власний авіафлот, де 2/3 літаків припадають на іноземне виробництво, переважно компанії Boeing, Кремль використовував схеми обходу санкцій. З найбільш скандальних є випадок з Габоном, де місцеві оператори, не маючи жодного літака Boeing у 2023–2024 роках, закупили запчастини для літаків Boeing на суму 1,5 млрд доларів, що перевищувало половину річного бюджету країни. Серед того, що купувала габонська компанія Ter Assala Parts та експортувала на московію, були: 15 вживаних двигунів для Boeing-737 та Airbus A320/A321 кисневі маски, шайби, труби, болти, гайки, кронштейни, регулятори подачі палива, б/у комп’ютери та системи попередження та інше. Тож Кремль шукав варіанти, як рятувати свій авіафлот, залежний від іноземних комплектуючих. Але такі обходи були вкрай дорогими та проблематичними — чим більше ланцюжків, тим простіше виявити схему, привернути увагу відповідних служб, або якщо не виходить, то створити медійний розголос. І, що головне, це час. Тобто зношення літаків відбувалось швидше, ніж зʼявлялися можливості обходу санкцій. А чим менше ставало літаків, тим більше навантаження лягало на ті, що залишалися, і тим самим пришвидшувало їхнє експлуатаційне зношення. ❗️ Тепер же «Белавіа», що отримає змогу легально закуповувати комплектуючі Boeing, зможе допомогти пришвидшити обхід санкцій і забезпечити потрапляння до московії критичних та дефіцитних комплектуючих.  Тобто ще одна галузь, яка переживала «критичний стан» на московії, отримає «ковток повітря» через більш зручні схеми обходу санкцій. І так щось виходить, що «все це збігається» саме зараз і з іншими рухами між Білим домом та Кремлем. 💬 На тлі цього поставлю риторичне питання українському середовищу: «Чи точно все це викликано «лише виборами», як нас переконують американські колеги? Чи, може, це наслідок чогось більшого? А спроба нас переконати — це метод вигравати час та уникати суспільного тиску, який виявився чутливим? І, звертаючи увагу на це, ми втрачаємо час на пошук шляхів блокувати все це і створення умов для блокування цих маневрів?» Ну і наостанок про що цей допис: дуже важливо, щоб медійне середовище сфокусувалось, що ліцензія, яку отримала «Белавіа», найбільше стане в пригоді авіасектору Кремля, де сегмент іноземних літаків перебував у системній деградації та кризі. Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Спільното, на YouTube 🎞 зняв новий випуск під назвою «Війна за Конституційний трибунал важливіша, ніж здається. Що означають події в Польщі для України?» Відео про події в Польщі довкола Конституційного трибуналу. Просили пояснити події, тож у відео пояснюю, чому саме зараз це відбулось і чому те, що відбулось, вкрай важливе, в тому числі для України. Тож кому цікаво — запрошую до перегляду ❤ ———————————————— 🎞 Дивитись відео — https://youtu.be/xpyxsGm_6kI ———————————————— 🛑Сайт🛑Instagram🛑Twitter🛑Мерч 🛑Підтримати

#ПочитатиНаВечір Дайджест матеріалів Resurgam, які вийшли на resurgamhub та які ви могли пропустити ⤵️ Якою має бути архітектура безпеки у Східній Європі? (Аналітична стаття) Автор: Микита Лактіонов, магістр міжнародних відносин, здобувач ступеня PhD з політології. Аналітична стаття присвячена формуванню нової функціональної архітектури безпеки на східному фланзі Європи через мілітарний мінілатералізм на тлі обмежень статті 5 НАТО щодо гібридних загроз «сірої зони». Автор аналізує працюючі регіональні ініціативи (Чорноморську протимінну групу, британський формат JEF, «данську модель» фінансування ОПК), безпекові виклики у Чорному й Балтійському морях, а також логістичні проблеми дунайських маршрутів. Доступна до прочитання: українською, англійською ————————————————— Уроки краху Northvolt і межі промислових амбіцій Центрально-Східної Європи (Блоги) Автор: Ігор Усатенко, журналіст Польського агентства преси та есеїст. Кандидат історичних наук. Банкрутство Northvolt стало ударом по планах Європи зміцнити промислову автономію та зменшити залежність від азійських технологій. Ця історія показала, чому інвестицій, державної підтримки й політичної волі недостатньо для технологічного прориву, та поставила перед країнами Центрально-Східної Європи питання: чи зможуть вони стати самостійними суб’єктами технологічного розвитку, а не лише учасниками чужих виробничих ланцюгів? Доступна до прочитання: українською ————————————————— Арктичні амбіції ЄС та їхні межі (Експлейнер) Автор: Костянтин Глушко, штатний аналітик та оглядач Центру «Resurgam» з політики Північної Європи Експлейнер розкриває ключові положення презентованої нової Арктичної стратегії ЄС та амбіції Брюсселя щодо закріплення в регіоні на тлі мілітаризації з боку РФ, експансії Китаю та дипломатичної непередбачуваності США. Пояснюємо, як ЄС прагне посилити свої позиції в Арктиці, які існують обмеження і чому це важливо для України. Доступна до прочитання: українською ————————————————— Анатомія гібридної війни (Аналітична стаття) Автор: Дмитро Ананьєв, штатний аналітик Центру “Resurgam” з політики країн західної та центральної Європи Після 2022 року європейські держави дедалі частіше стикаються з певними діями держав та їхніх проксі, які явно порушують мирні відносини, але які не є проявом відвертої агресії проти країни. Європейці фіксують диверсії проти своєї критичної інфраструктури, кібератаки, кампанії дезінформації, втручання у політичні процеси, глушіння супутникової навігації, появу невстановлених безпілотників та інші інциденти. Водночас інша сторона, яку підозрюють в атаках, публічно не визнає своїх агресивних дій, що ускладнює реагування на них. Розбираємося, чим гібридна війна відрізняється від невоєнних форм тиску й маніпулятивного впливу та де проходить межа між нею і конвенційною війною. Доступна до прочитання: українською 🛑Тelegram🛑Сайт🛑Instagram 🛑Twitter🛑Мерч 🛑 Підтримати

Перевірка больових точок Трампа 💬 Сили оборони України два дні поспіль вражають НПЗ на території московії: Новокуйбишевський НПЗ, «Башнефть-Новойл». І хоча активно підтвердження з боку офіційних джерел не надаються (ймовірно, з певних причин, щоб у разі чого можна було заперечити атаку), є підстави об'єктивного контролю вважати, що ці НПЗ були уражені. Тут важливий контекст⤵️ Стається це за 3–4 дні до початку голосувань у США. І ця ситуація є цікавою і стане показовою, адже продемонструє нам те, чи тези «про можливість використовувати політичні слабкості Трампа проти нього були доречними чи ні». ➡️ Безумовно, що Кремль через журналістів чи навіть просто незалежні журналісти піднімуть на зустрічах з Трампом питання про кінетичні санкції України в останні дні. Тим паче після атак на Новокуйбишевський НПЗ 30 жовтня Кремль вигадував неіснуючі атаки на власні НПЗ, щоб окреслити масштаб «порушення». Тож кроки Кремля в цьому будуть зрозумілими. 📊 Зараз минуло 24 години після атаки на Новокуйбишевський НПЗ, і поки навіть критичних заяв Трампа не було. Він лише продовжив рекламувати та висміювати санкції проти Кремля, прикриваючись звільненим Стівеном Габбардом.  Зараз відбулись повторні накладання кінетичних санкцій на НПЗ. Цікаво подивитись, чи буде реакція Трампа та якою. Якщо будуть просто критичні заяви (це імітація реакції, а не реакція) чи може взагалі знову пропустить. І якщо не буде критичної реакції, то це стане черговим і показовим підтвердженням (про що кажу останні 9 місяців), що проти Трампа можна використовувати американську політичну та медійну системи, тільки правильно треба обирати моменти та цілі того, чого ми хочемо досягти. Тож ми маємо можливість підтвердити його больові точки, на які можна тиснути, і теоретично це має додавати впевненості в майбутньому для усвідомлення, що не все, чим погрожують американці, вони можуть реалізувати без болю для себе. Часто спрацьовуватиме ТАСО, якщо правильно підходити. Тому сьогодні важливо простежити за реакціями Трампа, бо, ймовірно, що він або знову проігнорує, або зробить критичні заяви, але без реальних реалізацій погроз — бо це небезпечно для нього самого та його оточення. І так ми ще раз переконаємось, що можна стояти на своєму, попри тиск США, просто реалізуючи умовно техніку «політичного айкідо»: це коли силу й імпульс, з якими тиснуть на нас (ідіотичні заяви, зрадницькі дії, погрози), можна спрямувати проти супротивника і тим самим збільшити його «втрати», що стане його обмеженням.  Resurgam ➰ Приєднуйся

Треба відзначити, що це важливий момент розтавлення правильних та справедливих акцентів від репортерки американського телеканалу Newsmax Шелбі Вайлдер «Росія використовує гуманітарну операцію в Олешках як можливість для пропаганди. Москва хоче представити себе рятівником мирних жителів міста, яке сама ж і окупувала. Міста, яке вона зруйнувала та занурила в гуманітарну кризу. І ми повинні чітко усвідомлювати: саме росія контролює те, що нам дозволять побачити», – заявила репортерка в ранковому ефірі. Незалежно з якою метою це зроблено щиро чи під тиском — я щиро вдячний і сподіваюсь, не тільки окремі коментарі репортерки, але й інші репортажі Newsmax та FoxNews зазначать відповідальну сторону за цю та інші трагедії. Бо це важливо. Дякую. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸Щодо виборів у США 3 листопада: чому з соціологією треба бути обережним 💬 Для мене вибори в Сенат саме 50/50, бо, попри те, що оцінки інших аналітиків чи букмекерів вищі, а соціологія показує у 7 із 10 спірних штатів перевагу демократів у 1–5%. Це небагато для конкурентних виборів, що диктує двопартійна система. Але треба зважати, що статистична похибка соціології зазвичай схиляється у бік республіканців через декілька факторів: 📌 1. Виборець республіканців у селах. Особливе значення цей фактор має у великих штатах, як Техас, де віддалені сільські регіони можуть мати і 70%, але не потрапляти в об’єктив соціології. З одного боку, це малозаселені регіони (села), але з іншого — рівень їхньої підтримки та кількість має значення для загальних цифр. А для соціології це стає білою плямою через вартість їх охоплення. Тому кілька десятих відсотка чи відсотки, ховають у статистичну похибку, яка має трактуватись як ймовірність у два боки, але зазвичай в один. 📌 2. Проблема в телефонних інтерв’ю — вони неякісні. Попри запевняння і технологічне різноманіття, навіть під час опитування ботом люди по-різному реагують, коли телефонують на їх особистий номер і просять відповісти щодо підтримки кандидатів, що в американському суспільстві є дуже чутливим питанням (можна і роботу спокійно втратити). Часто люди дають відповіді, які прийнятні та більш безпечні як не визначився. Це, попри сталу вибірку, збільшує похибку. Польові дослідження в цьому виявляються більш якісними, попри те, що ви ніби безпосередньо бачите людину. 📌 3. Політичний ландшафт. Демократам  переважно прийдеться вибивати чинних республіканців з сенатських місць. А поки цього не сталось, на цьому етапі місцеві виконавчі та політичні машини працюють на чинних республіканців. Це теж певний %, що проявляється на виборах, а в соціології ховається. Тому для мене орієнтиром є ситуація, коли демократ випереджає десь понад 4% свого конкурента і від цього формується більш безпечна зона, а 1–4% переваги може бути по факту якраз 50/50. А більшість переваг демократів у спірних штатах якраз в 1–4%. Тому ці вибори будуть конкурентними у Сенаті, і окремі голоси справді будуть вирішувати долю. Буде багато ситуацій у спірних штатах, де можуть вирішити 1–2% чи навіть десяті відсотка. Resurgam ➰ Приєднуйся

#Teзо_box_cусіди 🇵🇱 Польща 27 жовтня американський оборонний концерн Lockheed Martin оголосив про рішення розмістити в Польщі європейський центр обслуговування ракет PAC-3 для систем Patriot. У змаганні щодо місця розташування центру Польща обійшла Нідерланди та Норвегію, а на фінальному етапі переговорів випередила й основного конкурента — Німеччину.  Вибір Польщі зумовлений кількома чинниками. Вона є одним із ключових військових партнерів США в Європі та підтримує тісні відносини з адміністрацією Трампа. Крім того, у Польщі вже налагоджено виробництво окремих компонентів ракет PAC-3 MSE, що полегшує розширення співпраці. Розміщення центру також відповідає прагненню Варшави посилити американську військову присутність у країні, зокрема через плани створення нової бази США. Створення європейського центру дозволить суттєво скоротити терміни обслуговування та, можливо, виготовлення ракет, що підвищить оперативну готовність протиракетної оборони НАТО. Для України створення такого центру поблизу її кордонів могло б спростити обслуговування наявних систем Patriot та прискорити відновлення їхньої боєготовності, що може вплинути на рішення надати Україні засоби для збиття російських ракет та дронів. 🇭🇺 Угорщина Угорщина готується до повного припинення постачання кремлівського газу протягом наступного року: вона буде отримувати газ транзитом з Хорватії, Румунії та Австрії. Це підвищить вартість поставок для Угорщини через запровадження транзитних тарифів, адже раніше московський газ транспортували без плати за доставку. Але, ймовірно, що за це Кремль отримував політичні вигоди з боку колишнього прем’єра Орбана у відповідь.  Окрім цього, Угорщина також отримує постачання газу з України, й уперше з 2022 року ця частка досягла 13%. Поставки з України стали можливими після падіння споживання в країні внаслідок кремлівських обстрілів української промисловості та завдяки тому, що українським приватним компаніям, які зберігають газ в українській ГТС, вдалося накопичити газ у достатньому об’ємі у сховищах.  Продаж надлишків українського газу на ринку ЄС може забезпечити українським видобувникам кошти для оперативного відновлення об’єктів, пошкоджених кремлівськими обстрілами. Водночас співпраця з Україною може полегшити Угорщині перехід із кремлівського газу на альтернативні джерела газу, зменшивши витрати на транспортування завдяки коротшому маршруту. Оскільки Україна також зацікавлена у витісненні кремлівських енергоресурсів з Угорщини через фактори політичного впливу. 🇨🇿 Чехія 24 жовтня урядова коаліція Андрея Бабіша домоглася розгляду в першому читанні законопроєкту про перехід суспільних медіа на державне фінансування, що ставить їх у пряму залежність від уряду. Це викликало багатотисячні протести у Празі.  Протягом 2026 року урядова коаліція вже домоглася ухвалення реформи державної служби, яка передала право призначати керівників дипломатичних місій від президента до міністра закордонних справ, що обмежило окремі повноваження президента — що зараз Петр Павел оскаржує в суді — та реорганізувала урядові правозахисні ради. Паралельно влада готує законодавство щодо іноземного фінансування громадських організацій. Закони, які просуває Бабіш, мають на меті концентрацію влади в межах урядової більшості, створюючи ризик відтворення орбанівської моделі в Чехії. Проте, на відміну від парламентської моделі Угорщини, модель влади Чехії розрахована на коаліційне правління та має систему противаг у вигляді Сенату та Президента (хоч урядова більшість і здатна обійти ці обмеження за достатньої кількості голосів). 🇸🇰 Словаччина На регіональних виборах 24 жовтня коаліція Фіцо об’єдналась з ультраправою «Республікою», яка не представлена в парламенті, для висунення спільних кандидатів у 4 з 8 виборчих округів. Це відкриває можливості для формування коаліції з «Республікою» — за умови її проходження до парламенту за результатами виборів 2027 року. «Республіка» з підтримкою 11% виборців є третьою політичною силою в країні після партії Фіцо та опозиційної «Прогресивної Словаччини».  Можна вважати, що місцеві вибори стали для Фіцо тестом взаємодії з «Республікою», оскільки за будь-яких розкладів він, очевидно, потребуватиме її підтримки навіть у разі позитивного результату для себе після виборів 2027 року. Ще це певне розширення вікна Овертона, оскільки станом на зараз ця ідея не є популярною, але є політично допустимою для Фіцо. 🇷🇴 Румунія 22 жовтня Вища рада національної оборони Румунії розглянула заходи щодо посилення морського спостереження, протимінного та протидронового захисту після серії кремлівських атак на торговельні судна поблизу румунського узбережжя. Пізніше глава МЗС Румунії Дан Некулееску обговорив з українським колегою Андрієм Сибігою поглиблення спільного реагування на загрози в Чорному морі, захист цивільного судноплавства, свободу навігації та подальшу співпрацю в межах «Одеського трикутника».  Таким чином, на тлі кремлівських атак у регіоні Бухарест продовжує вживати заходів щодо забезпечення переозброєння для посилення сил стримування НАТО і ЄС у Чорному морі. Зокрема, Румунія розгортає спеціалізовані безпекові хаби в межах стратегії ЄС. Для України це означає посилення безпеки морських торговельних маршрутів. 🇲🇩 Молдова 26 жовтня прем’єр-міністр Молдови Васіле Тофан відвідав Київ разом із міністрами оборони, енергетики та інфраструктури країни для переговорів щодо регіональної безпеки, співробітництва та європейської інтеграції. Під час візиту сторони підписали угоду про військово-технічне співробітництво, яка передбачає придбання Молдовою українських оборонних технологій, зокрема сучасних дронів-перехоплювачів та рішень для моніторингу повітряного простору. Посилення співпраці зумовлене російськими атаками біля кордонів Молдови, через що дрони потрапляють на територію країни.  Паралельно Молдова розвиває співпрацю з Румунією для розширення спільних протидронових програм та можливостей залучення Молдови до закупівель у межах європейського механізму SAFE, очевидно, розраховуючи профінансувати в тому числі й угоду з Україною коштами з SAFE через Румунію. Таким чином, Молдова, Румунія та Україна посилюють трикутник безпеки Чорноморського регіону для протидії кремлівській загрозі. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇮🇱 Що означають вибори в Ізраїлі: декілька уроків, як бути політичною твариною 💬 Прем’єр Нетаньягу — політична тварина (цей термін не образа, а те, що підкреслює політичні інстинкти). Результати виборів зафіксували відсутність перемоги в жодної зі сторін, можливо, окрім рекордного результату арабських партій. Але чинний прем’єр Нетаньягу підходить до складного етапу формування політичного балансу в парламенті в кращій позиції, ніж ключовий його опонент Айзенкот. Спочатку про результати⤵️ Сукупно партія Нетаньягу та партії, прихильні до союзу з ним, взяли 53 мандати. Партія ж Айзенкота та його потенційні союзники — 48 мандатів. Ні першим, ні другим не вистачає мандатів для більшості, яка починається з 61. Арабські ж партії отримали рекордні 19 мандатів. І від цього грає чотири сценарії: 📌 Перший — це коаліція з арабськими партіями. У Нетаньягу ця можливість практично відсутня. Для Айзенкота можлива, але політично небезпечна. Тим паче, що перед виборами сам Айзенкот заперечував цю можливість. 📌 Другий — уряд меншості, але все одно треба, щоб ситуативно арабські партії підтримали уряд. І чи буде такий уряд функціональним? Це можливий сценарій, оскільки не включає для Айзенкота створення коаліції з арабськими партіями. Але питання «чого хочуть арабські партії» і що вже робить Нетаньягу, щоб  заблокувати цей сценарій? 📌 Третій — широка коаліція. Малоймовірно, бо це поховає велику кількість середніх та дрібних партій, які є союзниками Айзенкота та противниками Нетаньягу. 📌 Четвертий — перевибори, якщо тричі провалиться спроба сформувати уряд. Причому президент Герцог не зобов’язаний надавати мандат на формування уряду партії, що набрала найбільше голосів. Президент надає тому депутату Кнесету доручення сформувати уряд, хто, на його думку, може сформувати більшість. Розуміючи все це, Нетаньягу обрав шлях перевиборів і створює під це умови. І дуже цікаво подивитись на його дії: як саме він це робить і чому. Почнемо з того, що хтось ці вибори називає поразкою прем’єра, бо він не може сформувати уряд; хтось — нічиєю, бо  жоден блок не досяг більшості; хтось — перемогою арабських партій, які фактично мають «золоту акцію». Але є одна деталь, яка грає на руку Нетаньягу: він виграв час. Для чого? Це в кінці. А зараз про дії, які він вчинив. ▶️ Урок перший — змусь противника виправдовуватись. Ще до оголошення результатів, Нетаньягу присвятив практично всі свої виступи тому, що Айзенкот заради влади зрадить Ізраїль, об’єднавшись з арабськими партіями, які святкують свій результат. Так, Нетаньягу змушує Айзенкота або виправдовуватись, або заперечувати. Особливо, коли до виборів Айзенкот заявляв, що не включатиме арабські партії до коаліції (але це не заперечує зовнішньої підтримки/уряду меншості). Тож Нетаньягу б’є по опоненту та мобілізовує свій електорат. ▶️ Урок другий — розумій слабкість опонента. Нетаньягу усвідомлює, що постійна мобілізація проти нього, особливо голосів з-за кордону може не бути такою високою на повторних виборах (рекордна явка, як зараз). Натомість місцеве ядро електорату його партії в силу культурно-політичних особливостей завжди прийде. Тому чим більше разів підкидувати кубики, тим більша ймовірність, що явки стане менше. А це потрібно Нетаньягу. ▶️ Урок третій — «цукор» під будинком, або грай на найсильнішій емоції/стані — страху та невизначеності. Нетаньягу важливо виграти час саме до американських виборів, бо там для нього є надія, що Білий дім відновить бомбардування Ірану. Власне, про це повідомляє WSJ, зазначаючи, що США попередили близькосхідних союзників, що після виборів готуються відновити удари по Ірану. І саме це треба Нетаньягу для пропаганди «ризику» і позиціювання себе як рятівника на противагу всім іншим. Особливо через викривлення про «арабського Айзенкота». Нетаньягу як політична тварина, розставляє акценти так, щоб були перевибори, які накладуться потім на потенційні удари США по Ірану і, як наслідок, взаємні удари між Ізраїлем та Іраном. Інстинкт політичної тварини — грати на тому, що працює.  А перевибори з активними обстрілами грають на Нетаньягу. ❗️ Але є одне «але». Результат виборів у США. Прем’єр Ізраїлю як ніколи від них залежить, бо у разі фіаско республіканців і в Сенаті — Конгрес отримає інструмент фінансового примусу Білого дому. Тільки за оцінками Пентагона війна обійшлася у 47 млрд (ймовірно, значно більше). Зараз почався новий бюджетний рік у США і без Конгресу витягти кошти у Пентагона з інших статей — просто нізвідки. А це ставить під загрозу саму можливість США відновити удари по Ірану, які потрібні ізраїльському прем’єру. Тож значною мірою й доля Нетаньягу залежить від виборів 3 листопада у США, і можливість виграти час, щоб дочекатися їхніх результатів, — це головний результат нещодавніх виборів в Ізраїлі для нього. Питання тільки в тому, чи принесе це очікування бажане. Але навіть без успішних виборів у США сценарій з перевиборами в Ізраїлі більше грає на чинного прем’єра і він цим користується. Resurgam ➰ Приєднуйся

💬 Сьогодні мені цікаво лише одне: чи випустить NewsMax, який їде знімати виборчі ролики в Олешки, сюжет про те, що сьогодні сталося в Запоріжжі, Дніпрі, Кременчуці та Чернігові. Сюжет про відповідальність та дії одного «гуманіста». Тим паче NewsMax зареєстрували філію в Україні під назвою «ТРК Ньюсмакс Україна» і в травні цього року отримали погодження від Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Ми ж всі віримо, що NewsMax заходить на український медіаринок, звісно, тільки з метою об’єктивно інформувати американців про події безпосередньо з України. І тільки це, бо як же інакше. Віримо ж. Тому я, звісно ж, побачу від NewsMax не тільки ролики з Олешок, але й кадри про жахливі злочини Кремля сьогодні в Дніпрі, Запоріжжі, Кременчуці та Чернігові. І якщо американська група NewsMax, можливо, не проінформована про ці події, то місцева філія «Ньюсмакс Україна» неодмінно ж зверне увагу колег на ці злочини, повз які не мають морального права пройти, висвітлюючи сьогоднішні події, і, звісно ж, зазначать про те, хто сьогодні відповідальний за Олешки. Правда ж? І це не буде чергове політизоване шоу на кістках, як з трагедією Ірини Заруцької, бо не для цього ж їдуть суто прореспубліканські/протрампівські медіа NewsMax та Fox News в Україну. 🕯 Вічна пам’ять жертвам кремлівського м’ясника в Дніпрі, Запоріжжі, Кременчуці, Чернігові та, звісно, в Олешках. Resurgam ➰ Приєднуйся

Назву придумайте самі 💬 Якось мало приділили увагу новині, яка для мене є ще одним черговим свідченням, чому ми не зможемо розраховувати «перетягнути Трампа» і його перемовників. І чому залишається хоч і ризикована, але єдина доступна стратегія — критикою сприяти обмеженню Трампа в Конгресі та поетапному процесу невизнання (зі сторони України) посередників, таких як Віткофф. Бо інший варіант зрештою тупиковий: нам посміхатимуться в обличчя і тиснутимуть руку, а за спиною реалізовуватимуться сепаратні домовленості. ❓Пам’ятаєте московитського олігарха Умара Кремльова? Це той, який профінансував весілля Трампа-мол., що викликало скандал, після чого син президента США спочатку заперечував, а потім таки повертав гроші (за словами пресслужби Білого дому). В історії з весіллям є ще передмова. 🔗 Financial Times з посиланням на монгольських гідів та чиновників повідомляє, що цього року Кремльов провів два дні на спільному полюванні з Трампом-молодшим у Монголії. Окрім перехресних свідчень свідків події, підтвердженням інформації виступають також заброньовані готельні номери в Монголії Секретної служби, співробітники якої здійснюють охорону сина Трампа. Також підтвердженням є переміщення самого московитського олігарха Кремльова з Казахстану до Монголії, де у той час полював Трамп-мол.Трамп-мол. неодноразово полює в Монголії, а серед фото вбитих тварин були такі тварини, як монгольський архар. Так от, ось зібрані факти та свідчення, що московитський олігарх провів два дні на спільному полюванні з Трамп-мол., а пізніше був на його весіллі, профінансувавши, власне, це весілля, — тільки підтверджують глибину корупційних та скомпрометованих зв’язків родини Трампа з Кремлем. Нагадаю, що, за даними ексдиректора ФБР Комі, який давав під присягою свідчення, саме через Трампа-мол. Кремль передавав компромат на Гілларі. Тож риторичне питання: хто ближче Трампу — лестощі з української сторони, чи те, що донесе власний син, який полює з олігархом Кремльовим, а не Арахамією (для прикладу)? Так, у Білому домі, і це я неодноразово казав, є групи, через які можна працювати, але якщо брати суто родину Трампа та його друзів-рієлторів, то там не просто мова про «фінансові мотивації», як ми тепер чуємо про пропозиції постачати газ в Європу через Україну, арктичну співпрацю та ідеї щодо зняття санкцій з кремлівського Фонду прямих інвестицій. Усе це — наслідки, а не першопричина: першопричиною є прямий скомпрометований зв’язок. Так, це ще не результат, але коли це стане результатом, якщо взагалі стане, то це вже буде не початок боротьби за протидію — це буде програним етапом. Протидіяти треба зараз. Створюючи всі медійні умови тиску та істерик, щоб Трамп програв вибори в Конгрес, і це як обмежило б його, так і, з великою ймовірністю, відкололо б конструктивних респів на тлі «слабкого вожака». І якщо відійти від теми суто корупції і підкупів у межах сепаратних домовленостей, то фактично кожен член родини Трампа скомпрометований контактами з Кремлем до тієї міри, що вони на гачку спецслужби. І гачок цей такий, що навіть якщо «їх осяє», то Кремль їх поверне в реальність. ⏩ Єдиний шлях — використовувати політичну систему США та сприяти зменшенню можливостей Трампа. І це працює, це спрацювало з розвід.даними, Starshield — кривляться, нервують, але вимушені робити колективне ТАСО. І якщо минулого року я був одним із тих, хто пояснював, чому ми граємось у виставу для Трампа і чому це більш раціонально, ніж ірраціонально, то зараз навпаки. Бо якісна політика — це вміння змінювати та чергувати підходи залежно від зміни зовнішніх обставин (і рік тому, ми з Вами казали, що такі зміни будуть зараз). Це важливо, щоб не повторювати помилку перехідного кінця 2022 року — першої половини 2024 року, коли пізно змінили стратегію із «дай» на «давайте спільно». Тому абсолютно правильно, коли президент Зеленський каже відкрито, що Гегсет блокує постачання ракет-перехоплювачів. І абсолютно неправильно, коли Арахамія у коментарях про евакуацію з Олешок не каже ні слова про те, що ця трагедія створена штучно Кремлем, що це їх провина та відповідальність, а каже: «Режим тиші триватиме з 27 жовтня до 22:59 години 1 листопада. Кожне подібне деескалаційне зусилля наближає довгоочікуваний мир в Україні», — заявив Арахамія. ❗️ Це не деескалація — це політичний маневр Кремля. Створення штучної кризи. Ігнорування протягом майже місяця пропозицій України та міжнародних організацій про гуманітарні коридори, де метою Кремля було дотягнути до мідтермів. Далі — продаж цього Трампу через Меланію, коли політична «ціна на коридори» для Трампа найбільша. Кровожерлива стратегія Кремля, побудована на людських життях. Добре, що досягнуто рішення про гуманітарні коридори, але чому знову і знову ми не акцентуємо, хто створив цю кризу? Арахамія — «велике досягнення» без зазначення контексту, хто винен. Лубінець — дати неважливі🗣: «По суті дата не є якоюсь принциповою з нашої сторони чи зі сторони рф» (там ширша заява, щоб бути коректним, але знову відсутні акценти на відповідальності Кремля, а цим реченням, яке я виділив, легко можна маніпулювати). Бо якраз для рф дата і є принциповою, і через це затягували розвʼязання кризи, і про це треба публічно казати, щоб було правильне усвідомлення ситуації, а також політичне розуміння того, що це не зірве домовленості, бо «це обіцянка Трампу від Кремля». 💬 Це повна відповідальність Кремля за кризу, адже за конвенціями саме окупант несе відповідальність за забезпечення окупованих територій, і саме окупант тижнями не погоджував гуманітарні рішення. І це контрпродуктивно озираючись на, Білий дім надавати Кремлю можливість розмивати відповідальність за військові злочини. ❓ А як Кремль використовує Олешки? Він подає це як пряму домовленість путіна та Трампа: «На виконання домовленостей між президентами путіним і Трампом та за безпосередньої участі пані Трамп була проведена масштабна робота Яною Лантратовою — уповноваженою особою від президента рф із питань прав людини — спільно з її візаві з української сторони», — заявив Пєсков. Так, Кремль дає бали Трампу перед виборами, і, що головне, американський президент обов’язково від рієлтора-гуманіста або власного сина почує про «акт чергового гуманізму путіна». А оскільки на фінальному етапі не відпрацьований фокус відповідальності, то дуже малоймовірно, що це відобразиться необхідно в західній пресі, яка б могла бомбардувати питаннями. А ми замість того, щоб підкреслювати, що катастрофа в Олешках — справа рук і відповідальність Кремля, укотре, боячись системно сколихувати повітря в бік Білого дому, граємо за правилами Кремля. Якщо продовжувати орієнтуватися в дипломатії на людей з ймовірними приватними інтересами у США, з політичними інтересами у США, з грантами від США, то щось мені підказує інтуїція, що ми можемо опинитися не там, де хотіли б бути як суспільство та держава. Є один відомий дядько, який знає, як перемагати у війні, і він казав відому фразу: «Не можна домовлятися з тигром, коли твоя голова у нього в пащі». Треба витягати голови. Витягти голову з пащі — це зробити домовленості родини та друзів Трампа з Кремлем через медійні інструменти, що неможливо без системно підживлення — політично нестерпними. Не поодинокими проблисками, а системно. Бо інакше йти у тристоронку з головою у пащі — не краща стартова позиція від якої працювати. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇷🇸 Чому важливо знати контексти: чи будуть проблеми з новою сербською владою? Вчора написав в коментарях, що стаття Reuters шляпа, бо написана без контексту, і як наслідок всі репости її теж. А зараз деталізую чому вчора так написав. 💬 Вчора активно ширилась інформація, що «Після перемоги на виборах студентський рух Сербії (прим., що переміг) не планує санкцій проти росії, але хоче зупинити продаж зброї Україні». Заяви ґрунтуються на статті Reuters, де основним джерелом коментаря був такий собі Йово Бакич. Так, він один із 250 представників «Студентського списку», і так, він це каже. І, що цікаво, каже це з 2022 року, і в 2025. Але він не лідер, і лише одна з багатьох груп «Студентського списку». ❗️ Але точно прирівнювати заяви Йово Бакича до всього руху і майбутньої політики — неправильно. Бо насправді сам «Студентський список» не знає, яка буде в них політика і що з цього вийде, бо, щоб розуміти політичний контекст, треба зрозуміти, що собою являє «Студентський список». «Студентський список» — це не партія-переможець, і навіть не рух, і навіть не студентський. Це велика парасолька, до якої входять різні рухи, громадські спільноти, партії, об’єднані лише єдиною ціллю, яка їх згуртувала, — повалення Вучича. У них немає ідеології, точніше є, але в кожній групі вона різна. Погляди неузгоджені, особливо щодо другорядних для них тем, як зовнішня політика. У них технічно немає ще кандидата на прем’єра, бо виокремлено до десяти лідерів (і Йово Бакича серед них немає). Це якби Янукович не втік і були б, для прикладу, вибори, де весь спектр тогочасної опозиції від «Свободи» до «БЮТ» об’єдналися в єдиний блок на вибори та виставили спільних кандидатів, щоб протистояти вазі «Партії регіонів». І чи тоді заяви представників «БЮТ» відображали б реальну позицію партії «Свободи», для прикладу? І чи мав би хтось право говорити «за всіх», точніше, чи варто було б сприймати це так. Так само зі «Студентським списком»: оскільки він був створений не ідеологічно й навіть не проєктно (де є чітко виражений проєкт та інтерес когось), а конфедеративно — лише з метою «проти» — повалення уряду Вучича. Оскільки мети досягнуто (частково), бо у грудні ще президентські вибори, то з початком нового року почнеться «викристалізування» блоків, які вийдуть з-під Списку. Тобто «Студентський список» фактично почне розвалюватися на групи впливу за ідеологічним, ціннісним, приватним та іншими спрямуваннями. І тільки за результатом цього розвалу і балансу, який утвориться після нього, буде коректно говорити про вектор зовнішньої політики тощо. ❓Чому Вучич атакує «Студентський список» через заяви про введення санкцій? Заяви Бакича не стали б дивиною, якби подивитися на програму блоку. Там окремо прописаний пункт про санкції. Чому цей пункт  прописали окремо? Якщо взяти програму, то там навіть питання євроінтеграції прописано максимально розмито, загальними словами через «спочатку навести порядок в Сербії, а потім вирішити з ЄС». Чому? Через характер утворення цього конфедеративного блоку, бо всі чутливі питання вони винесли за дужки, щоб самим не розвалитись ще до виборів, обговорюючи їх. Це перша причина. А друга причина — отримати підтримку понад 50%, щоб подолати Вучича. Тому всі полярні питання — розмиваються або залишаються у статусі-кво, де кожен виборець додумує сам. Якщо простежите за Вучичем, то він місяцями атакував Список заявами, що, як тільки вони переможуть, «вони введуть санкції» та відмовляться від московського газу, що призведе до подорожчання життя. Навіть власні цінні перші слова після поразки Вучич витратив не на антикриз, а знову на тему санкцій. Так Вучич намагався як розколоти Список, так і зіграти (змусити висловитись Список) щодо непопулярної теми, бо 70% сербів проти санкцій на Кремль. Щоб парирувати Вучичу, питання зовнішньої політики Список залишив у статусі-кво. Але ще раз: немає такої партії чи руху як «Студентський список», — це парасолька. І ця парасолька через певний час закриється, і з неї вийде цілий кагал різних партій, які й утворять плюральний ландшафт сербського парламенту, який і визначить вектор. І в цьому кагалі буде як Бакич, так і представники проєвропейських груп. І питання постане: хто переважить і який баланс утвориться? ➡️ Щодо постачань, то тут діє якраз правило уникати «ризикованих рішень»: дуже малоймовірно, що збройні компанії і закордонні партнери, які підтримували певні групи у Списку, «просто це пропустять». Може бути гра на публіку, але дипломатія відбуватиметься за зачиненими дверима (писав до повідомлення Reuters про виправлення власного матеріалу, але залишу цей абзац, бо тема ще не раз буде випливати, а цей пасаж залишатиметься актуальним). Тож, якщо підсумувати, немає такої партії, як «Студентський список». Немає їх політики. Немає навіть суб’єкта (лідера), який чітко виразив би їх орієнтири. Тому некоректно називати, що вони «щось визначили» і задекларували вектор. А ось коли парасолька закриється, то плюральний парламент Сербії відкриє можливість визначити, з ким поглиблено працювати, а з ким — ні. Зміст цих виборів — це можливість утворення плюрального парламенту Сербії, який потенційно дасть змогу поглибити співпрацю у разі сприятливого балансу. А майбутні оновлення (якщо не буде реваншу) дадуть змогу заводити нові групи. Як в Україні, для прикладу, етапами зникала домінація комуністів та їхньої політики з важким, але поступовим плюральним парламентським переходом, від виборів до виборів. Але, щоб це відбулось, мав статись 2004 рік. Якщо за Вучича все було, з одного боку, прогнозовано, а з іншого — зацементовано, як його відносини з Кремлем, через які Кремль представлявся і на Балканах, то після закриття парасольки Списку може виникнути інше. Процес до іншого. Особливо з урахуванням того, що, хоч Список не є «проєвропейським» у класичному розумінні, але початки його створення сягають саме проєвропейських груп. Тобто навряд чи у найгіршому сценарії відносини із Кремлем будуть поглиблені понад рівень часів правління Вучича, але, на відміну від Вучича, ці відносини можуть отримати шанс на поетапне охолодження. Для розуміння груп: за тиждень до виборів на дебатах один з лідерів Списку професор Олександр Баукал, щодо ЄС і України заявив так: «Наша мета спочатку встановити державу, яка працюватиме для громадян, а потім вирішити на референдумі, підходити до ЄС чи ні. А питання зовнішньої політики — це питання, яке будемо обговорювати з ЄС». Тобто Бакич уже вирішив. Баукал — розмовлятиме. Інший — ще щось. Тому, коли бачу, що Список щось підтримав чи вирішив, це звучить перекручено, бо в них немає навіть технічно центру, який має право щось вирішувати, і вони самі не знають «що». Тому напрямок Сербії можна буде визначити тільки після того, як «парасолька» закриється і ми зможемо проаналізувати групи, які зібралися під нею. А вони різні: серед них можна буде знайди навіть проукраїнські групи, але вони б не почали процес інституціоналізації без поразки Вучича. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸 🇭🇺 Чому Трамп так хоче врятувати Орбана від кримінального переслідування? Чому справа не тільки у «дружбі»? 💬 Не секрет, що Трамп лобіює ексміністра Угорщини Віктора Орбана на посаду Генерального секретаря ООН, обрання якого відбудеться незабаром. Більшість повʼязує цей намір Трампа з прагненням допомогти Орбану уникнути кримінального переслідування з боку  нової угорської влади, оскільки за пів року лише серед топпосадовців Орбана під слідством опинились: 🛑Через незаконний розподіл державних коштів — ексміністр культури та інновацій, депутат від «Фідес» Балаж Ганко. 🛑Через хабарі — ексміністр національного розвитку Міклош Сестак. 🛑Через фінансові зловживання — ексголова Національного банку Дьордь Матолчи та його син. Під загрозою слідства: 🟠Через політичну корупцію — ексміністр МЗС Сіярто у справі з китайським BYD. 🟠Через незаконні та політично вмотивовані дії у справі «українських інкасаторів» — ексгенеральний прокурор Надь, керівник Центральної слідчої прокуратури Фюрхт. І саме через них все ближче підходять безпосередньо до Орбана. Тож намір Трампа пролобіювати Орбана на посаду Генерального секретаря є передусім спробою вивести експрем’єра з-під удару, поки «Тиса» та Мадяр зберігають популярність, а план реваншу не пропрацьований. Цей намір Трампа відображений у заявах президента. Але чи все так просто? Чи готові ви повірити в просто «альтруїзм» Трампа врятувати «старого друга»? Друга, від якого сам Трамп дистанціювався в перші місяці після поразки того на виборах, хоча до того були місяці прямої підтримки Орбана. Для початку подивімось на інтереси Кремля та Пекіна щодо призначення Орбана на посаду Генсека⤵️ ▶️ Пекін давно мріє призначити / висунути на посаду Генерального секретаря лояльного до себе кандидата. Але зробити це безпосередньо не дозволяє Китаю склад постійних членів Радбезу ООН. Тому Китай увесь час йшов довгим шляхом через лобіювання «далеких» кандидатів з Південної Америки чи Африки, де Пекін збільшував свою присутність. Орбан, який має «європейський паспорт», але давні зв’язки з Китаєм, якого Пекін розглядав як ключового союзника в ЄС, а Угорщину — як «ворота» до Європи, був би бажаним кандидатом для Пекіна на посаду генсека. ▶️ Про інтереси Кремля і говорити не варто: отримати підконтрольного Генсека, скомпрометованого зв’язками з Кремлем, який хоч з імпотентної організації, але міжнародної трибуни, почав би лобіювати всі викривлення, такі бажані для Кремля. Бо такий Генсек стане топпропагандистом Кремля, і вже не здаватиметься дивом побачити резолюції «із засудженням України за нібито напад на «мирних московських мальчиков»». ❓А що Трамп? Суб’єктивно, але повірити в його альтруїзм я не можу, навіть щодо старого друга Орбана, якого після поразки декілька місяців ігнорував. Ситуація глибша, і ниточки перетинаються в Кремлі. Нагадаю, що Орбан до обрання Трампа президентом був ключовим контактером / поштовим голубом між Трампом (кандидатом) та путіним, передаючи відкрито пропозиції сторін, коли прямий контакт із Кремлем не був суспільно легалізований, як зараз за Трампа. Це все задокументовані факти. І в минулому Орбана, і в минулому Трампа є одне спільне — кримінальні гроші Кремля. Політичне сходження Орбана пов’язують із грошима московитської мафії Могилевича. Натомість вихід Трампа із шести банкрутств  тісно пов’язаний з московитською мафією, гроші від якої отримувала родина Трампів у критичний момент, викуповуючи активи за завищеною вартістю. У журналістських розслідуваннях можна зустріти такі прізвища як В’ячеслав Іваньков (Япончик), Фелікс Сатер, Давид Богатін (інвест. гілка Могилевича) чи мільярдер Риболовлєв. Чого тільки вартують цитати Трампа-молодшого про банкрутства батька🗣: «Ми бачимо, як із росії надходить дуже багато грошей», пояснив на конференції син Трампа, відповідаючи на запитання про банкрутства. Або пояснення Трампа-молодшого про гроші для створення гольф-клубу батька: «Ми отримуємо з росії все фінансування, яке нам потрібне», — яке той кинув спортивному журналісту, а пізніше заперечував, що таке було. Тож для Трампа порятунок Орбана — це не стільки дружній альтруїзм, скільки убезпечення себе. Спосіб утримати кінці 90-х та 2000-х у воді, бо хто знає куди ще можуть привести ці ниточки та за яких обставин спливуть нові подробиці щодо родини Трампа, чутки про яку, як і про родину Орбанів, тісно пов’язані з московитським мафіозним середовищем. І що саме передав Орбан Трампу з Кремля, коли той був ще кандидатом в президенти. Очевидно, що тема «генсека Орбана» — це ще одна тема майбутньої зустрічі на трьох між США, Китаєм та московією. ➡️ Ну, а якщо це станеться, то це буде остаточна смерть легітимності ООН (можу сказати за себе, але припущу, що так буде і для більшості). За звання найбільш корумпованої організації останніх десятиліть змагаються ФІФА та ООН. Але в разі обрання Орбана ООН переможе в цьому антизмаганні з великим рахунком. А шанс цього є, бо в ООН проблеми з грошима (зокрема через неефективний менеджмент), а 40% фондів програм утворюються внесками Китаю та США, де американці ще скорочують та навмисно притримують їх сплату, очевидно, для майбутнього шантажу в тому числі (не тільки через те, що Трамп не любить ООН). Resurgam ➰ Приєднуйся

Результати неділі виборів⤵️ 🇷🇸 Сербія У Сербії завдяки рекордній явці з часів розпаду Югославії, яка досягла 68%, і особливо гарній явці у містах опозиційний рух «Студентський список» переміг, здобувши 139 мандатів і тим самим отримавши монобільшість. Окрім партії Вучича та «Студентського списку», жодна інша партія не подолала 3%-й бар’єр. Виняток мають лише партії національних меншин, які мають по 1–2 мандати відповідно до спеціального законодавства. Вучич визнав поразку та результати виборів. Для експрезидента план переобратись у статусі прем’єра зазнав фіаско. Вучич заявив, що результат опозиції продиктований підтримкою ззовні, натякаючи на голоси з-за кордону і вплив інших держав. Представники «Студентського списку» зазвичай уникають непопулярного в Сербії питання щодо України, але країни ЄС розраховують на певну поведінку з боку нової майбутньої влади. Вучич вже у своїй промові щодо результатів виборів почав займати позицію опозиції, заявляючи, що незабаром Сербія долучиться до санкції ЄС проти Кремля «і всі згадають, що я казав».  Для Кремля, який попри все ставив на збереження Вучича не тільки через бажання зберегти вплив на Сербію, але й через значення Вучича та його зв’язків з Республікою Сербською у Боснії і Герцеговині, цей інтерес залишився нереалізованим.  Окремо від результату страждає Китай, який багато інвестував у Вучича та розглядав Сербію як форпост в Європі. Але саме через трагедію з обвалом навісу залізничної станції в Новому Саді, яку пов’язали з китайськими підрядниками, суспільне невдоволення переросло в тривалий протест, через що Вучич був змушений оголосити дострокові вибори, які він програв, а Китай втратив одного з основних союзників в регіоні. 🇧🇬 Болгарія  У Болгарії, навпаки, рекордно низька явка, що не дотягнула навіть до 25%. Доволі сенсаційно ставлениця Радева, кандидатка в президенти Йотова, отримала 34,7% проти 31,9% у проєвропейського Гюрова.  Попри перемогу в першому турі, такий результат для промосковської Йотової є жахливим, оскільки її перевага вимірювалась у понад 10%, а інколи й 15% відсотків, а ще нещодавно розглядалась можливість перемоги в один тур. Причина провалу Йотової — у низькій явці, особливо в сільській місцевості, де явка становила взагалі 10–15%. Натомість жителі міст, які більш проєвропейські, трохи краще мобілізувалися на президентські вибори, забезпечивши кращий результат Гюрову. 1 листопада відбудеться другий тур, у рамках якого Йотова продовжує залишатись фавориткою, особливо з урахуванням того, що третє місце посів кандидат від промосковського «Відродження» Костадінов із 12,5%. Хоч він ще не підтримав Йотову і може не підтримає, але його електорат точно не прихильний до проєвропейського Гюрова. Для Гюрова залишається шанс, якщо ефект явки знову повториться у другому турі (Йотовій не вдасться мобілізувати власного виборця), а виборець Костадінова просто не прийде на вибори. Але це має скластись сукупність факторів. На жаль, між першим та другим туром в Болгарії лише тиждень, і тому ефект від скандалів, що потягнули Йотову вниз, матиме обмежений час для впливу.  Але вибори, які були практично без шансів, тепер мають гіпотетичний шанс на кращий результат.  🇧🇷 Бразилія У Бразилії сенсаційно переміг Лула да Сільва з 51,79% проти 48,21% у Флавіу Болсонару. Болсонару не визнає результат виборів, де головним питанням залишається суперечка про продовження голосування, оскільки, за твердженням Болсонару, від 1 до 2 годин продовжили голосування в місцях, які традиційно голосують за Лулу да Сільву. Натомість у регіонах, прихильних до Болсонару, такої можливості не надали, і люди не встигли проголосувати, зокрема через постійні технічні збої в машинах для голосування (електронна система).  І результат виглядає для багатьох дещо дивно, бо, з урахуванням сенсаційної перемоги Болсонару в першому турі, фактор проєкції інших кандидатів, що не потрапили до другого туру, і паралельна перемога союзників Болсонару у Сенат, Палату депутатів, губернаторські посади схиляли більшість до перемоги Болсонару. Тож зараз Болсонаро закликає до анулювання виборів, оскільки дії виборчої комісії могли вплинути на визначення переможця. Resurgam ➰ Приєднуйся

Чому так занервував Маск, коли ще нещодавно заперечував власну причетність до обмежень для України? 💬 Вчора Маск викотив гнівне повідомлення в Х, у якому фактично публічно зізнався у власній причетності щодо обмеження Starlink/Starshield. Дії Маска — це не відчуття безкарності (це він відчував, якраз коли робив) чи тим паче щиросердне зізнання, а превентивна спроба викривити факти/сприйняття перед тими подіями й інформацією, що незабаром мала б з’явитися в ході процесів, що насувалися довкола всієї цієї ситуації. Білий дім зазнав суттєвої критики як всередині країни, так і ззовні, особливо після того, як Україна справедливо відмовилась згладжувати кути та Київ демонстрував ситуацію, як вона є: у той час як понад тиждень представники Білого дому намагалися переконати всіх «що все працює і це все технічні несправності та безпідставні звинувачення з боку України». ❓Чому Маску довелось «зізнатись» після тижня дурнуватого блефу? Сам Трамп від критики дистанціювався, хоча навряд чи Маск діяв без згоди американського президента, особливо зважаючи на публікацію The Telegraph, у якій стверджувалося, що саме Маск запропонував Трампу обмеження для України і той погодився. Тож дуже-дуже малоймовірно, що Трамп не був поінформований про те, що відбувається, як він намагався продемонструвати впродовж тижня, заперечуючи, тікаючи чи виставляючи віддуватися Рубіо на незручні запитання. Ба більше, зараз на тлі критики, яку отримав американський президент, його політичні консультанти намагаються перекрутити ситуацію, що «Трамп розібрався і врятував зв’язок для України». Для цього після допису Маска американський президент підтвердив, що він розмовляв з Маском (натякаючи, що він дав команду відновити), але подробиці відмовився надавати. Як то кажуть, щоб слідувати принципу «все що ви скажете буде використано проти Вас у суді. Тому краще помовчати. ❓Так у чому ж істерика Маска? Оскільки протягом тижня Трамп і Маск заперечували власну причетність, то крайнім виходив Гегсет як голова Пентагону, який, звісно, самостійно не міг цього ініціювати, хоч і мав технічну можливість це зробити в рамках контролю Starshield його відомством. 📌 Доля Гегсета висить на волосині. Як тільки Палата представників вийде на перехідний двомісячний період після виборів, то вже наступного дня до зали винесуть на голосування подання про імпічмент Гегсета від республіканця Массі. І якщо до всіх голосів демократів і Массі знайдеться ще 2 голоси республіканців, то далі справа буде направлена в Сенат, перед яким Гегсет був украй непопулярним і до всіх скандалів, які накопичились за менш ніж 2 роки. У Сенаті, де в разі незадовільного результату для республіканців на виборах цілком може утворитися ситуативне конструктивістське крило, прихильне до двопартійних рішень для стримування Білого дому і в рамках конфлікту з ним. Це найімовірніше відбудеться в разі провалу на виборах, якщо такий станеться. Демократи вже офіційно заявили, що у разі успішних виборів однією з пріоритетних справ буде першочергова відставка Гегсета (а разом із ним і Колбі). Навіть якщо в перехідний період голосування провалиться, процес буде відновлений з 3 січня як почне діяти нове скликання. 📌 Відставка не відбувається просто через подання — це ширший політичний процес. Це процес, коли створюють такі умови, щоб підтримати Гегсета ставало токсично для політичної кар’єри. У разі контролю Комітетів демократами за результатами виборів, щоб аргументувати відставку, для якої так чи інакше будуть потрібні голоси частини республіканців у Сенаті, будуть слухання, витребування документів з можливістю відкриття розслідувань. Це все вже пообіцяли демократи (і частина республіканців підтримала), зокрема в контексті останніх спроб шантажувати Україну. 📌 Свою роль також відіграє і те, що ЦРУ під керівництвом Реткліффа, попри всю політику Білого дому, залишається прихильним до України й допомагає їй, як це стверджує The Atlantic. І хоч між Маском та Реткліффом немає публічної ворожнечі, але директор ЦРУ тривалий час перебував у конфлікті на той момент з директоркою національної розвідки Габбард, призначення якої активно підтримував Маск, тиснучи на сенаторів, які були проти. ➡️ Це все про контекст, у якому лише питання часу, коли б посадовці Пентагона під присягою надали б деталі (Гегсет міг би продовжувати брехати, а ось хтось з оточення — навряд). Тоді така стійка й тривала брехня Маска та Трампа мала б ще більший резонанс. Плюс у разі програшу республіканцями Конгресу, нова посада Маска в Пентагоні, яку той отримав всього-на-всього профінансувавши передвиборчу кампанію республіканців на там 500 млн$, стала б під загрозою. А отже, під загрозою опинилася б і перспектива укладання контрактів із Пентагоном, які Маск розраховує підписати якнайшвидше. Можна було б все звалити на «ініціативу Гегсета», тим паче його так чи інакше чекає важкий період, який може закінчитись втратою посади, але тоді Білому дому довелося б визнати, що він не контролює дії власних міністрів і що тривалий час президент «не знає», що робиться. Плюс, якщо все звалити на Гегсета, то він точно не втримає посаду, а призначення такого ж підконтрольного Білому дому міністра з оновленим Конгресом буде малоймовірним. Тобто Маск опинився під потрійним пресом: 🟠Трампа, який хоче вийти з-під удару. 🟠Конгресу, який, копаючи під Гегсета, усе одно вийшов би на Маска. 🟠Потреби зберегти Гегсета на посаді ще якийсь час, щоб «окупити інвестиції у виборчу кампанію республіканців». ➡️ Тож Маску нічого не залишалося, як зіграти на випереджання, розраховуючи на фактор «першого голосу», щоб викривити факти та причинно-наслідкові зв’язки. Це яскравий кейс того, що хоч США мають чим і можуть давити інших, але, якщо правильно використовувати функціонування їх системи, політичні обмеження та вивчати слабкості, то можна знаходити шпарини. Є така штука, що Білий дім любить тиснути вагою, де найстрашнішою політичною зброєю є очікування цього тиску і ризик їх запровадження. Але сам тиск Білий дім може реалізовувати тільки у разі значних втрат для себе, що й стає обмежувальним фактором. А загалом ми побачили класичне ТАСО з пошуком крайнього. А Маск, затиснутий різними інтересами і перспективою обставин, вирішив, покладаючись на власне «Я» та, як він думає, «вселенську харизму», застосувати підхід: не буде аргументів для захисту в майбутньому — атакуй зараз. Класичний вугор на пательні, якого прикоптило. Resurgam ➰ Приєднуйся

Неділя виборів: що в меню сьогодні 🇷🇸 Сербія: дострокові парламентські вибори Де «Сербська прогресивна партія» Вучича розглядається як фаворит, але шанси на перемогу в разі достатньої мобілізації власного виборця зберігає «Студентський список». Проблема в тому, що це молодь, в електоральній поведінці якої часто спрацьовує непередбачувана формула «підтримував, але не прийшов на вибори». Індикатором того, куди рухатиметься результат, буде явка: якщо явка у великих містах вища за минулі періоди, а в малих містах та сільській місцевості менша,  то справи добре для опозиції. Навпаки ж — для Вучича. Остання соціологія цікава: люди віком 18–24 роки в Сербії у 62% прихильні до ЄС і лише 15% до московії (як для Сербії, «лише»). Люди віком понад 65+, які є однією зі складових електоральної бази Вучича, лише на 22% прихильні до ЄС, тоді як 52% — до московії. Друге питання: чи вистачить мандатів для формування більшості в разі перемоги Вучича або опозиції? Зараз на виборах спрацьовує «ефект двох» полюсів, коли прихильники середніх і малих партій, попри первинні вподобання голосують за того, хто може перемогти Вучича чи, навпаки, опозицію. Ефект спрацьовує настільки, що 3%-й бар’єр окрім «Сербської прогресивної партії» Вучича та «Студентського списку», може не подолати жодна інша партія. На межі перебувають «Соціалістична партія» (SPS, партнер Вучича) з 3,2% та «Європейська Сербія» (противники Вучича) 2,9%. Інші партії мають ще менше ніж 2%. Може скластися ситуація, що «золоту акцію» дістануть малочисельні партії національних меншин (угорська, албанська, словацька), які через специфіку виборчого законодавства Сербії можуть розраховувати на декілька мандатів, не подолавши 3%-го бар’єра. Попри різні думки і підходи, для України бажанішою буде перемога «Студентського списку» (суб’єктивна думка), представники якого перебуватимуть в таких умовах від ЄС, що будуть вимушені проводити більш критичну політику щодо Кремля. 🔗 Стежити за підрахунком голосів у Сербії можна за посиланням 🇧🇬 Болгарія: президентські вибори Вибори важливі тим, що було б добре, якби партнерського до Кремля, тепер вже прем’єра Радева, збалансував інститут президента, опозиційний до нього. Зараз змагаються протеже Радева Іліана Йотова, проти якої нещодавно проходили мітинги з гаслами «Тут не Москва», «Твій дім — Москва. Геть Йотову». Опонентом ставлениці Радева є Андрей Гюров, який орієнтується на Європу, створення противаги Радеву та підтримку України. На жаль, головна інтрига така: чи переможе Йотова в першому турі, чи збереже малу інтригу у другому турі, де Гюров може мати гіпотетичний шанс. Через низку скандалів (серед них і заяви проти України) рейтинг Йотової впав з 52% до 43–45%, але це все одно значна перевага над Гюровим, рейтинг якого хоч і зріс, але так чи інакше значно відстає — 29–31%. Та й другий тур є не надто прихильним до Гюрова на електоральній мапі через те, що 10%+ має Костадінов з ультрапромосковського «Відродження». Але, звісно, вболіваємо, щоб Йотова отримала якнайменше голосів і точно не перемогла в першому турі. Тоді Гюров зможе виграти час, щоб ефект від скандалів накопичився до другого туру, опустивши рейтинг опонентки. Тільки так зʼявиться, хоч і все одно малий, але гіпотетичний шанс зробити сенсацію. 🔗 Стежити за виборами в Болгарії можна за посиланням 🇧🇷 Бразилія: другий тур президентських виборів у Бразилії між Лулою да Сільвою та Флавіу Болсонару. Чому перемога Болсонару є більш бажаною — розмовляли з вами нещодавно у дописі. 🔗 Стежити за підрахунком можна за посиланням * Вибори в Ізраїлі відбудуться у вівторок, 27 жовтня. Тож, кому цікаво, можете стежити самостійно і ділитись/обмінюватись інформацією у коментарях під цим дописом 👇 Resurgam ➰ Приєднуйся

Що очікувати від виборів в Ізраїлі та Бразилії? 💬 Відбудуться вони вже цієї неділі ( upd: у Ізраїлі у вівторок). Насправді від допису місяць тому мало що змінилось, тому можете переглянути базові думки, я ж зафіксую ключові питання: 🇮🇱 Перше, хто переможе в Ізраїлі (посяде перше місце)? Лідерами зараз є партія «Яшар» ексначальника Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Айзенкота. За різною соціологією він розраховує отримати від 20 до 24 мандатів зі 120. Далі йде головний опонент Айзенкота, чинний прем’єр Нетаньягу, який розраховує на 19–23 мандати. А за провладною соціологією взагалі перемагає. За більш незалежною — відстає. Друге питання: у кого вистачить політичних союзників для більшості. Окрім питання «хто виграє?», ключовим є «у кого буде достатньо мандатів». Для більшості, яка необхідна, щоб призначити прем’єра і сформувати уряд, треба 61 мандат. Потенційний блок Айзенкота має 52–56, а Нетаньягу — 48–53. Більшість експертів схиляється до думки, що більшість буде залежати від двох арабських партій — «Раам» та «Об’єднаного списку», які можуть мати від 10 до 14 місць на всіх. ➡️ Вважається, що вони будуть готові до обмеженої співпраці у разі уряду Айзенкота. Щодо України, то думка та сама, що й минулого разу: казати, що вибори змінять кардинально україно-ізраїльські відносини в разі якогось з результатів, — неправильно через цілу низку особливостей. ➡️ Але якщо у разі перемоги Нетаньягу гарантовано нічого не зміниться, то у разі Айзенкота є ймовірність, що попередня його політична риторика, яка включала, зокрема, критику Нетаньягу за ігнорування співпраці Кремля з Іраном, зможе трансформуватись у більш критичну політику Ізраїлю щодо Кремля. ➡️ Фактором, що цьому сприятиме, буде те, що питання безпеки є одним з ключових політичних напрямків Айзенкота, особливо враховуючи його професійне минуле. ➡️ Фактором, що перешкоджатиме більш критичному ставленню до Кремля у разі прем’єрства Айзенкота є: По-перше, його партнери по потенційній коаліції, такі як Беннет, які вбачають у відносинах з Кремлем безпековий фактор (що, на мою думку, є радше наративом, ніж дійсністю, але цього не можуть прийняти ті, хто звик сприймати вплив рф у регіоні як сталість). Ну і, по-друге, це власне існування цього наративу в межах глобальної ізраїльської стратегії, незалежно від рухів, що перемагають. Йдеться про пояс безпеки Ізраїлю, де, схоже, досі Кремль враховується як безпековий фактор. Тобто тут не про те, щоб бути, а про те, щоб здаватися (сприйняття) в ізраїльському політикумі. Але в будь-якому разі з Айзенкотом є надія на нову форму відносин з Україною та більш критичне ставлення до Кремля, з Нетаньягу — ні. Ну і ключове питання — це Ормуз. За Нетаньягу ситуація не буде рухатись у бік вирішення. За Айзенкота не факт, що теж буде (бо питання важке), але, можливо, нові підходи нададуть більший шанс, ніж вже передбачувані дії Нетаньягу, який, навіть якщо якимось дивом захоче змінити підходи, не зможе цього зробити через створену довкола себе політичну кон’юнктуру. Тому вболіваємо за Айзенкота. 🇧🇷 Другий тур президентських виборів у Бразилії Соціологія щодо протистояння Лули да Сілви та Флавіу Болсонару показує паритет, де різниця не виходить за межі статпохибки. Але з урахуванням регіональної динаміки (хвиля перемог у Південній Америці правих сил); з урахуванням динаміки протягом 12 місяців виборчого процесу (Флавіу відставав на 20+ відсотків); перемоги два тижні тому на виборах в законодавчі органи та місцеві ради саме правого блоку; ну і вікового фактору / фактору харизми (Лула — 80 років, Болсонару — 45) — ймовірнішою є перемога Флавіу Болсонару. Попри те, що довкола Флавіу Болсонару Кремль ще з минулого року посилює присутність та поширює наратив про «Україна — місце навчання картелів проти уряду Бразилії», що також відображалося у відповідних заявах кандидата, перемога Флавіу все одно більш бажана за перемогу Лули. Хоч за ініціативи Флавіу навряд кардинально покращаться україно-бразильські відносини, але точно погіршаться бразильсько-китайські. А отже, і трикутник Бразилія-Китай-московія стане менш функціональним та це окремо остаточно поховає напівмертві спроби китайсько-бразильських ініціатив щодо України. Тому тут, якщо вибір між Лулою та Флавіу, — більш бажаний Флавіу, попри те, що навряд чи це кардинально змінить саме наші двосторонні відносини. Хоча (знову-таки) у Флавіу є цікаве оточення радників і потенційних міністрів, з яким можна працювати і серед яких є ті, хто навіть прихильні у певному сенсі до нас. Але про них — як прийде час і буде необхідний результат. Resurgam ➰ Приєднуйся

Цього тижня #Teзо_box_cусіди виходить у колаборації з Центральноєвропейський ф’южн Ми об’єднали наші #Teзо_box_cусіди від Resurgam та дайджести #щотамусусідів від Центральноєвропейський ф’южн, щоб разом подивитися, чим жили країни Центральної та Східної Європи цього тижня. І щоб у Вас була ключова інформація в одному місці за подіями в регіоні, які в тому числі дотичні і до наших інтересів. 🇵🇱 Польща У внутрішньополітичному полі Польщі поглиблюється протистояння між президентом Каролем Навроцьким та урядом Дональда Туска напередодні парламентських виборів у 2027 році. Цього разу президент заблокував призначення 46 послів урядом Туска, вимагаючи узгодження кандидатур із президентською канцелярією. На тлі цієї кризи президент Навроцький підтвердив наміри виступити патроном правого «сенаторського пакту» за участю радикальної партії «Конфедерація Корони Польської» Гжегожа Брауна. Мова йде про висування єдиних кандидатів в одномандатних округах.  Хоч за результатами останніх опитувань Коаліція громадян прем’єра Туска зберігає лідерство з 35,91%, водночас спостерігається зростання підтримки партії Брауна до 11,31% (торік підтримка становила 7,1%). Це дає підстави припускати, що в разі потенційного об’єднання PiS (25,03%), Конфедерації, Славоміра Ментцена та Кшиштофа Босака (11,8%) та партії Брауна вони можуть отримати 245 мандатів з 460 й сформувати нову більшість.  Цей намір Навроцького став першим кроком до передвиборчої координації правих партій з метою посилити їхні позиції у парламенті на противагу більш ліберальній коаліції Туска. Подібна коаліція, яка, вочевидь, буде спрямована проти України, також може сприяти нормалізації антисемітської та проросійської риторики у політиці Польщі у 2027 році.  🇭🇺 Угорщина Прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр та президент Володимир Зеленський домовилися поновити транзит української кукурудзи та іншого збіжжя через Угорщину до країн Західної Європи, як це було на початку повномасштабної війни. Зараз, як і тоді, така необхідність виникла через російські атаки на торгові судна в Чорному морі. Свого часу транзит українського збіжжя викликав протести угорських фермерів, які вважали його загрозою для місцевого ринку. Тому цього разу Петер Мадяр чітко наголосив, що збіжжя лише прямуватиме транзитом через Угорщину.  Для України це дасть можливість реалізувати частину продукції через експортні шляхи Угорщини, тоді як Будапешт отримає комісію за транспортні послуги з транзиту. 🇨🇿 Чехія За підсумками другого туру виборів до Сенату 17 жовтня опозиційні та проєвропейські STAN та ODS забезпечили разом 61 із 81 мандата. Тоді як урядова ANO під керівництвом прем’єр-міністра Андрея Бабіша не виграла жодного з 13 округів через недостатню мобілізацію власного електорату.  Прем’єр Андрей Бабіш назвав результат катастрофічним, однак не пов’язав його з політикою свого уряду. Для нього результати виборів стали політичною поразкою, яка засвідчила його традиційно низькі результати на сенатських виборах та втрату імпульсу після парламентських. Водночас баланс сил у верхній палаті не змінився: опозиційні партії зберегли близько трьох чвертей місць. Натомість у нижній палаті урядова коаліція Бабіша має більшість. Попри те, що Сенат відіграє меншу політичну роль за парламент, для України збереження опозиційної більшості Бабішу в ньому означає продовження підтримки Києва через ухвалення відповідних резолюцій, діяльність комітетів із закордонних справ та оборони, а також підтримку міжнародних парламентських контактів. 🇸🇰 Словаччина Словацьке МЗС підтвердило проведення 26 жовтня в москві першого з 2021 року засідання словацько-російської міжурядової комісії з економічного та науково-технічного співробітництва. Під керівництвом міністра закордонних справ Юрая Бланара сторони планують обговорити продовження постачання російської нафти й газу, співпрацю в атомній енергетиці та відновлення інших економічних контактів.  На цьому тлі прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що Братислава не братиме участі в новому європейському кредитуванні України, але продовжить діалог з Києвом на зустрічі у Львові 5 листопада задля проведення гуманітарних та енергетичних проєктів.  Таким чином, відновлення офіційного економічного діалогу з москвою свідчить про прагнення словацького уряду зберегти доступ до російських енергоносіїв попри курс ЄС на відмову від них. Водночас Фіцо розмежовує фінансову підтримку України в межах ЄС і практичну двосторонню співпрацю з Києвом, яку може використати для досягнення власних політичних цілей. 🇱🇹 Литва На півночі Литви впав безпілотник, який, за версією Міноборони, був українським і збився з курсу через російську РЕБ. Інцидент знову порушив питання ефективності системи виявлення повітряних загроз. Водночас у Вільнюсі намагалися підпалити компанію, що зберігає обладнання Starlink. Прем’єр пов’язав інцидент із російською гібридною війною. На цьому тлі уряд схвалив проєкт бюджету на 2027 рік із понад €4,8 млрд на оборону — близько 5% ВВП. 🇧🇬 Болгарія У Софії спалахнула політична суперечка навколо неоголошеного візиту Кирила Буданова. Під час зустрічі з прем’єром Руменом Радєвим обговорювали мирне врегулювання війни, газовий транзит та питання АЕС «Белене». Поїздка відбулася після атак на судна в економічній зоні Болгарії, щодо походження яких Київ і Софія зробили суперечливі заяви. Секретність візиту викликала критику як проросійської опозиції, так і лідера GERB Бойка Борисова. 🇷🇴 Румунія Після понад п’яти місяців політичної кризи Румунія отримала новий уряд. 20 жовтня парламент підтримав кабінет незалежного прем’єра Луки Нікулеску — четвертого кандидата президента Нікушора Дана. Попри незалежного прем’єра, головними переможцями стали соціал-демократи (PSD), які отримали 12 із 18 урядових посад. Ліберали (PNL) та UDMR підтримали кабінет, але відмовилися входити до його складу. Тепер уряду доведеться боротися з бюджетним дефіцитом, а PNL — відновлювати політичні позиції. 🇲🇩 Молдова Молдова відкрила ще два переговорні кластери з ЄС — «Внутрішній ринок» та «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання». Водночас загострилася дискусія про можливе роз’єднання євроінтеграційних процесів України та Молдови, проти чого виступив Володимир Зеленський. У Гагаузії стартувала кампанія перед виборами 15 листопада, а експрезидент Ігор Додон відвідав Москву із закликами відновити партнерство з РФ. Тим часом повітряний простір Молдови знову порушили три безпілотники на тлі російських атак на Україну. Resurgam ➰ Приєднуйся

❓До речі, помічаєте, як Трамп намагається змістити фокус з критики його за угоди з Кремлем та послаблення санкцій на подію ніби всесвітнього глобального масштабу, як звільнення аж одного американського в’язня? 💬 Ми з вами про це говорили, що так і буде, що це наступний хід. Але просто наскільки це очевидно, особливо зараз, що аж смішно від того, що американці думають, що ніби це ніхто не розуміє. Але насправді там є своя американська особливість цього. Кремль продав вчора Трампу під вибори два наративи: ▶️ Перший — зміщення фокусу на те, що тільки він може звільняти американців з полону. Московити віддали це в той момент, коли в Штатах вже почалось попереднє голосування поштою. А тут треба розуміти ще специфіку американської медійної та суспільної культури — часто їх фокусу байдуже щодо геноцидів чи винищення когось, якщо говорити про такі загальні факти, але дуже заходять персоніфіковані історії.  🔗 Яскравим прикладом було те, на яке шоу перетворив Трамп трагедію з українкою Заруцькою, коли треба було відвернути увагу та посилити маніпулятивну аргументацію, чому міграційна служба (ICE) може переходити законні межі в штатах. Це старий трюк, бо подібні трагедії часто трапляються в США, але інформаційні технології роблять необхідну складову, особливо коли образ нападника зручний, коли це так треба. А образ жертви посилюється медійністю трагедії в Україні. Так само зі звільненим американцем намагаються змістити фокус із «угод» і критики щодо них на порятунок «рядового Раяна», адже це добре працює з огляду на особливості американської суспільної та медійної культури, і це розуміють. Це організовували спецпредставник з Білорусі Коул (який тепер спецпредставник у справах в’язнів) та Віткофф, якого Коул залучив і прямо про це казав. Кремлю це практично нічого не коштує і вони дозволяють Трампу влаштувати шоу в обмін на рішення. До речі, те, що американця везе саме Віткофф — теж не випадковість, бо так само, як його просували росіяни у 2025 р. через звільнення американця Фогеля (тоді ми про Віткоффа і дізнались, саме масово), так і зараз. У момент найбільшого ризику суспільної критики йому дають «презент». Технологія теж пряма як двері та знайома нам з часів Медведчука: як Кремль легалізовує через подібне тих, «хто може спілкуватись з агресивними московитами (їх образ який вони експлуатують)». ▶️ Ну і друге — це формальна тристоронка, яку московія ніби погодила після 10 листопада. Погодила попередньо подумати. Звичайний фарс, щоб дати Трампу бали до 3 листопада, що «ніби, попри неоднозначний підхід, як зняття санкцій, ось чого досягли». Але по факту ця тристоронка або не відбудеться, або поїде Мединський розповідати про альтернативну історію. Тому нам треба продавлювати власний критичний наратив і не після виборів (це пізно), а ось зараз, бо саме від цього залежить також, чи буде «після виборів», точніше, яким воно буде. 🔄Те, що Трамп пішов на вимушену деескалацію, сталося через необхідність, а не через усвідомлення. Тому після виборів він нам і так пригадає. Тому, мабуть, краще ризикувати й дотискати потрібний нам варіант, поки в Трампа менше інструментів для тиску, а не чекати, що можливості самі зваляться нам у руки. Може і зваляться, але коли цю можливість можна наблизити — краще наблизити, бо чекати — це не про контроль ризиків. Це відкладення, бо ризик уже реалізувався: між Трампом і путіним є сепаратна угода, якої досягли Віткофф/Кушнер та Дмитрієв. P. S. До речі, кому цікаво, то на YouTube вийшло відео про те, чому віткофф загрожує нашій підтримці в Європі, тож всіх охочих запрошую до перегляду 👇 ———————————————— 🎞 Дивитись відео — https://youtu.be/f_t9ajmtfiY ———————————————— Resurgam ➰ Приєднуйся

No text

No text

No text

No text

No text

No text