Who mentions ✙Resurgam✙

Маск у дописі в Х фактично визнав свою причетність до обмеження Starlink/Starshield для України, хоча ще недавно це заперечував. За оцінкою колеги Дмитра з каналу Resurgam, це не щире зізнання, а гра на випередження: ▪️ Понад тиждень Білий дім переконував, що це технічні збої, а звинувачення Києва безпідставні. ▪️ The Telegraph повідомляє, що саме Маск запропонував Трампу обмежити дію Starshield, і Трамп погодився. Видання не підтверджено іншими джерелами, але на нього спирається вся логіка каналу. ▪️ Під ударом Гегсет: демократи обіцяють слухання й витребування документів, а посадовці Пентагона під присягою могли б розповісти деталі. ▪️ Під загрозою також посада Маска в Пентагоні та контракти, які він хоче підписати якнайшвидше. Маск опинився між Трампом, Конгресом і потребою втримати Гегсета, тож вирішив бути першим, хто розкаже свою версію та спробувати втримати ситуацію після виборів Повна версія подій у Дмитра https://t.me/resurgammmm/4995 Легіон | підтримка | зв'язок

Чому так занервував Маск, коли ще нещодавно заперечував власну причетність до обмежень для України? 💬 Вчора Маск викотив гнівне повідомлення в Х, у якому фактично публічно зізнався у власній причетності щодо обмеження Starlink/Starshield. Дії Маска — це не відчуття безкарності (це він відчував, якраз коли робив) чи тим паче щиросердне зізнання, а превентивна спроба викривити факти/сприйняття перед тими подіями й інформацією, що незабаром мала б з’явитися в ході процесів, що насувалися довкола всієї цієї ситуації. Білий дім зазнав суттєвої критики як всередині країни, так і ззовні, особливо після того, як Україна справедливо відмовилась згладжувати кути та Київ демонстрував ситуацію, як вона є: у той час як понад тиждень представники Білого дому намагалися переконати всіх «що все працює і це все технічні несправності та безпідставні звинувачення з боку України». ❓Чому Маску довелось «зізнатись» після тижня дурнуватого блефу? Сам Трамп від критики дистанціювався, хоча навряд чи Маск діяв без згоди американського президента, особливо зважаючи на публікацію The Telegraph, у якій стверджувалося, що саме Маск запропонував Трампу обмеження для України і той погодився. Тож дуже-дуже малоймовірно, що Трамп не був поінформований про те, що відбувається, як він намагався продемонструвати впродовж тижня, заперечуючи, тікаючи чи виставляючи віддуватися Рубіо на незручні запитання. Ба більше, зараз на тлі критики, яку отримав американський президент, його політичні консультанти намагаються перекрутити ситуацію, що «Трамп розібрався і врятував зв’язок для України». Для цього після допису Маска американський президент підтвердив, що він розмовляв з Маском (натякаючи, що він дав команду відновити), але подробиці відмовився надавати. Як то кажуть, щоб слідувати принципу «все що ви скажете буде використано проти Вас у суді. Тому краще помовчати. ❓Так у чому ж істерика Маска? Оскільки протягом тижня Трамп і Маск заперечували власну причетність, то крайнім виходив Гегсет як голова Пентагону, який, звісно, самостійно не міг цього ініціювати, хоч і мав технічну можливість це зробити в рамках контролю Starshield його відомством. 📌 Доля Гегсета висить на волосині. Як тільки Палата представників вийде на перехідний двомісячний період після виборів, то вже наступного дня до зали винесуть на голосування подання про імпічмент Гегсета від республіканця Массі. І якщо до всіх голосів демократів і Массі знайдеться ще 2 голоси республіканців, то далі справа буде направлена в Сенат, перед яким Гегсет був украй непопулярним і до всіх скандалів, які накопичились за менш ніж 2 роки. У Сенаті, де в разі незадовільного результату для республіканців на виборах цілком може утворитися ситуативне конструктивістське крило, прихильне до двопартійних рішень для стримування Білого дому і в рамках конфлікту з ним. Це найімовірніше відбудеться в разі провалу на виборах, якщо такий станеться. Демократи вже офіційно заявили, що у разі успішних виборів однією з пріоритетних справ буде першочергова відставка Гегсета (а разом із ним і Колбі). Навіть якщо в перехідний період голосування провалиться, процес буде відновлений з 3 січня як почне діяти нове скликання. 📌 Відставка не відбувається просто через подання — це ширший політичний процес. Це процес, коли створюють такі умови, щоб підтримати Гегсета ставало токсично для політичної кар’єри. У разі контролю Комітетів демократами за результатами виборів, щоб аргументувати відставку, для якої так чи інакше будуть потрібні голоси частини республіканців у Сенаті, будуть слухання, витребування документів з можливістю відкриття розслідувань. Це все вже пообіцяли демократи (і частина республіканців підтримала), зокрема в контексті останніх спроб шантажувати Україну. 📌 Свою роль також відіграє і те, що ЦРУ під керівництвом Реткліффа, попри всю політику Білого дому, залишається прихильним до України й допомагає їй, як це стверджує The Atlantic. І хоч між Маском та Реткліффом немає публічної ворожнечі, але директор ЦРУ тривалий час перебував у конфлікті на той момент з директоркою національної розвідки Габбард, призначення якої активно підтримував Маск, тиснучи на сенаторів, які були проти. ➡️ Це все про контекст, у якому лише питання часу, коли б посадовці Пентагона під присягою надали б деталі (Гегсет міг би продовжувати брехати, а ось хтось з оточення — навряд). Тоді така стійка й тривала брехня Маска та Трампа мала б ще більший резонанс. Плюс у разі програшу республіканцями Конгресу, нова посада Маска в Пентагоні, яку той отримав всього-на-всього профінансувавши передвиборчу кампанію республіканців на там 500 млн$, стала б під загрозою. А отже, під загрозою опинилася б і перспектива укладання контрактів із Пентагоном, які Маск розраховує підписати якнайшвидше. Можна було б все звалити на «ініціативу Гегсета», тим паче його так чи інакше чекає важкий період, який може закінчитись втратою посади, але тоді Білому дому довелося б визнати, що він не контролює дії власних міністрів і що тривалий час президент «не знає», що робиться. Плюс, якщо все звалити на Гегсета, то він точно не втримає посаду, а призначення такого ж підконтрольного Білому дому міністра з оновленим Конгресом буде малоймовірним. Тобто Маск опинився під потрійним пресом: 🟠Трампа, який хоче вийти з-під удару. 🟠Конгресу, який, копаючи під Гегсета, усе одно вийшов би на Маска. 🟠Потреби зберегти Гегсета на посаді ще якийсь час, щоб «окупити інвестиції у виборчу кампанію республіканців». ➡️ Тож Маску нічого не залишалося, як зіграти на випереджання, розраховуючи на фактор «першого голосу», щоб викривити факти та причинно-наслідкові зв’язки. Це яскравий кейс того, що хоч США мають чим і можуть давити інших, але, якщо правильно використовувати функціонування їх системи, політичні обмеження та вивчати слабкості, то можна знаходити шпарини. Є така штука, що Білий дім любить тиснути вагою, де найстрашнішою політичною зброєю є очікування цього тиску і ризик їх запровадження. Але сам тиск Білий дім може реалізовувати тільки у разі значних втрат для себе, що й стає обмежувальним фактором. А загалом ми побачили класичне ТАСО з пошуком крайнього. А Маск, затиснутий різними інтересами і перспективою обставин, вирішив, покладаючись на власне «Я» та, як він думає, «вселенську харизму», застосувати підхід: не буде аргументів для захисту в майбутньому — атакуй зараз. Класичний вугор на пательні, якого прикоптило. Resurgam ➰ Приєднуйся

Трампу треба більше, ніж «не бити по НПЗ»: чому не можна вестись на тиск США 💬 Радник президента Сергій Бескрестнов повідомив, що SpaceX обмежила роботу Starlink за швидкістю руху. Окремо були різні заяви про обмеження передачі розвідданих для відстеження пусків балістики, але є як заява міністра МЗС Сибіги, так і заява Зеленського про те, що обмін ніби продовжується. Хоча заява Зеленського є доволі двозначною, бо спочатку було: «Був і доволі підлий удар балістикою по Києву — п’ять ракет, які влучили по цивільній інфраструктурі. Щодо цього удару, на жаль, не було попередження від партнерів», — заявив президент. Але при цьому Зеленський заявив, що обмін розвідданими продовжується. Але знову ж таки при цьому Зеленський підтвердив погрози США припинити обмін. Погрози, які американці вчиняли безпосередньо через українських генералів. Окрім ницості такого кроку з боку Білого дому, очевидна мета — створити тиск на центр від військових знизу, які найбільш залежать від усього цього.  І при цьому всьому на пряме питання журналістів щодо обмежень Трамп відповідає, «що обмежень немає». Наведена вище інформація потрібна нам, щоб зрозуміти контекст: 🔗 Контекст 1: попри все бахвальство щодо того, що і як Білий дім може зробити, діють вони непрямо, а нишком, так, щоб це не могло потрапити до преси як «однозначна дія». Бо тут криється ключ до розуміння слабкості Білого дому: попри політику тиску, сам Білий дім намагається уникнути однозначно критичних заяв з боку медіа, експертного середовища, політиків тощо. Маніпулює, тисне приховано, точково, заперечуючи факт тиску.  🔗 Контекст 2: весь цей тиск відбувається з урахуванням того, що Україна з тих чи інших причин (неважливо: пауза чи технічна підготовка) не завдавала ударів по НПЗ. ❓Тоді питання: чим же спровоковані прояви тиску, якщо не відбулось акту/дії з боку України, з якою цей тиск пов’язували? І саме це є ключовим, бо в цьому відповідь «що потрібно Трампу».  А Трампу потрібно від України більше, ніж «просто не бити по НПЗ». Дивлячись на поведінку Білого дому, то їм треба: ▶️ 1. Щоб Україна офіційно визнала свою «відповідальність» за ціни на пальне у США й цим допомогла легенді Трампа, яка зараз розвалюється в медійному та експертному середовищі. Чи зацікавлені ми в підтримці Трампа, від якого залежить рейтинг республіканців, коли в спірних штатах долю переможця вирішуватимуть долі відсотка, а інколи й сотні голосів? ▶️ 2. Щоб Україна офіційно погодилася на одностороннє припинення ударів по НПЗ (не мовчазливо — просто не завдаючи їх, а офіційно). Угода, яка досягнута між США та московією про Україну без України. Це вкрай небезпечний прецедент, який повторюватиметься і далі якщо його закріпити як реалізовану практику. Бо потім скажуть не бити ще кудись і зрештою застосують той самий спектр погроз, що й зараз. Тільки якщо результат в Конгресі буде прийнятним для Трампа, то погрози будуть у повному спектрі.  ▶️ 3. Перевірити межі впливу на внутрішню політику України. Не секрет, що американці будують / мають мережу тиску і впливу, щоб політично впливати як на країни Європи, так і на Україну зокрема. Такими діями, тобто переадресацією погроз не напряму, а через оточення, зокрема через військових, представників окремих інституцій та осіб у владі, американці визначають межі свого впливу на Україну та нашу політику загалом. Бо тривалий час наша політика була американоорієнтованою, але орієнтація на Європу з об’єктивних та природних причин стає вагомішою. Тому американці хочуть знати межі свого впливу, бо між «біг-біг ділами» Білого дому з Кремлем стоїть Україна та наша позиція, наш опір тощо, які досі Білий дім не зміг безперешкодно для себе об’їхати. Тим паче, між подібними циклами тиску у 2025 році і зараз українська влада вчиняла дії, які підривали довіру. І американці намагаються використати ці помилки влади, щоб визначити межі свого впливу та скористатися ними. Тому виходить, що, попри те, що ми гіпопетично могли б відмовитись від атак на НПЗ, цього все одно буде недостатньо. Це нічого не дасть, окірм втрати наших модливостей. Бо те, що хоче Білий дім ширше за НПЗ, — це надзвичайно небезпечно і повністю суперечить українському інтересу (як, власне, і відмова бити по НПЗ): допомогти Трампу з виборами, взявши на себе відповідальність, яка з нами насправді ніяк не пов’язана; проковтнути сепаратні домовленості – погодитись на практику про Україну без України; ігнорувати американські інтервенції у внутрішню українську політику.  Краще ризикнути, усвідомлюючи всі ризики, і дати відсіч Трампу, поки він теж уразливий саме зараз, ніж дозволити поступово зварити нас на повільному вогні. Ситуація така, що нам не уникнути подальшого протистояння, бо ціна іншого підходу надто висока та небезпечна. Це не означає, що українська дипломатія має бути різкою тощо. Це означає публічно називати речі як вони є, посилювати медійну критику Білого дому (непрямими методами), ігнорувати заборони те як і куди бити.  Так, це призведе до реакції і можливих наслідків навіть при такому обережному підході, але вони й так будуть, бо Трампу недостатньо, щоб ми «просто не били» — йому потрібно більше, а дати більше — це вкрай небезпечно для національних інтересів. ⏩ Тому поки є можливість, потрібно користуватись мідтермами й обмеженнями Білого дому, які зараз змушують їх бити по нам з-під килима, щоб уникати медійної реакції. А якщо вдарять прямо — то цим можна буде скористатись, щоб відповісти Тармпу. А потім у нас має з’явитись можливість скористатися новим політичним ландшафтом в Конгресі, сприятливість якого також залежить від того, чи будемо ми зараз вестися на тиск.   Тож хоч будуть наслідки і боляче — не можна піддаватися тиску Білого дому зараз, бо інакше наслідки будуть гірше, а кращі умови, які можуть бути вже не так далеко, можуть бути зруйновані слабкістю в моменті зараз. Зараз потрібно прийняти те, що з боку Білого дому і Трампа буде підлий удар, і не один, але ми можемо це компенсувати результатом в часі. ➡️ Чим з більшим розгромом Трамп програє Конгрес, тим з вищою ймовірністю ми відкотимо всі обмеження й отримаємо кульгавого Дака. А сприяти його маніпуляціям — це зрізати собі перспективи. Зараз треба критикувати угоду Трампа, висвітлювати американський прихований тиск, підігравання Кремлю, руйнувати викривлення і перекладання відповідальності. Трамп має зазнавати максимальної критики, що буде правильно і справедливо, і так воно і є. І в нього має палати одне місце. Бо треба також прийняти, що війна без ризиків неможлива — питання в ціни ризику і потенційному результаті на виході. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸 Про те, що відбулося у США «Я вважаю, що нашу команду використовують просто як ширму — і це точно нечесно, це точно не по-партнерськи, і це, на мій погляд, слабке рішення, на жаль. На жаль, слабке рішення сильних партнерів», — заявив Зеленський. Звісно, приємно, що постфактум події президент використовує тезу і навіть термінологію, яку я використовував впродовж кількох тижнів тут на каналі, щоб описати ризик. Для прикладу, заява Зеленського дуже подібна до назви й тез допису «Не можна дозволяти американцям та московитам робити з нас пасивну ширму». Але для мене питання не в тому, щоб «потрапити в телевізор», а в тому, щоб просунути пересторогу до подій, що відбулися тепер. Почнемо з того, що відповім на запитання: «Якби не поїхали, чи було б рішення Білого дому іншим?». Ні, скоріше за все, ні — рішення було б тим самим, АЛЕ: ▶️ 1. Ми не дали б адміністрації Трампа ширити зараз маніпуляцію, що ми під час візиту знову відмовилися припинити завдавати ударів по московських НПЗ — і тому він закарлючив (читай маніпуляцію від «безвиході») угоду з путіним. Тобто наш візит — просто елемент легендування маніпуляції. Ця маніпуляція і так була б, але її важче було б «загорнути» — тобто ми могли б мати трохи більше критики Трампа за його дії, ніж маємо зараз. ▶️ 2. Уникнення критики напередодні дзвінка. Хто що б не казав, але на Трампа діє фактор тиску через медіа, він печеться про те, «як про нього пишуть», і тому біситься, коли пишуть погано. А ще є груповий лобізм (з Європою) тощо. Оскільки ми знали про майбутній дзвінок путіну, але при цьому мав відбутися візит української групи, то захисна критика, яка могла б спробувати обмежити Трампа — не відбувалась, бо для преси, зокрема американської, «ну вони ж і з українцями зустрінуться», ну а ми, звісно, не рухались, бо ж «попереду зустріч». І навпаки, розповідали всім у пресі: «Ви не розумієте, якого конструктиву ми досягаємо». Просто використали нас як «ширму». І це саме те, про що я говорив: того, «чим нас заманюють для візиту», — не буде. Буде лише ціль створити умови для ось таких рішень + посилити викривлення (створити додатковий інфопривід), що ми, а не Трамп, винні у цінах на бензин у США. ▶️ 3. Демонстрація слабкості. У цьому світі не можна бути слабким. Навіть коли не бути слабким виглядає небезпечно — треба бути сильним. Це, звісно, гасло, але воно має дійсність, особливо у сприйнятті сучасного Білого дому. Перемовна українська група, за повідомленнями преси, вже повертається через скасований другий день зустрічей. Буде звучати грубо, але фактично повертаються «побитими» одразу після того, як їх використали як ширму. Витративши фактично добу, щоб тільки дістатися до США. ➡️ І такі ситуації утверджують у примітивному уявленні США думку, що «Україною можна користуватись, бо вони ж нічого й не зроблять», а «з московитами — домовлятися». Просто маленька деталь, чому це все була підстава. У той час як Шредер проводив день народження з путіним, дзвінок Трампа був зміщений чи від початку запланований на день пізніше, щоб якраз збіглося з приїздом української делегації, бо від нас потрібен був лише факт візиту для ширми, а не реальні зустрічі. Щодо рішення Трампа послабити санкції щодо дизелю ➡️ Обсяг, який Кремль нібито обіцяє поставити, менше денного споживання в США. На ціни на паливо впливає висока ціна сировини (нафти), а не нестача обсягів виробництва, особливо у США, які є головними експортерами палива у світі. Відкритим залишається питання вартості цих постачань для США через неналагоджену логістику. Звісно, саму заборону на експорт дизеля тощо Кремль в ручному режимі може посунути. 💬 Ба більше, за повідомленнями Axios, США погрожують перекрити надання розвідданих, якщо Україна не припинить удари по НПЗ. Загалом це очевидна пастка, у яку ми потрапили (уникнути її навряд чи можна було, але наслідки для Трампа можна було зробити дорожчими): путін пообіцяв Трампу допомогти: підкинути калію та палива — вважай «допомогти з виборами». Трамп в цифрах не бум-бум, але з радістю це сприймає. Але очевидно путін (точніше Віткофф-Кушнер) продає це, що поставлять «якщо українці НПЗ не будуть виносити» (насправді Кремль не дуже воліє постачати). І тепер, якщо Україна перестане бити по НПЗ, то Кремль поставить, ту незначну кількість, бо банально більше виробить, ніж було б з ударами. Якщо ж Україна продовжить бити, то Кремль не поставить в США і звинуватить Київ, щоб посилити напругу в україно-американських відносинах. А по факту рішення про послаблення було прийнято «до». Постачання символічного дизелю — це така ж ширма для зменшення критики від цього рішення, як і візит української делегації. Підсумовуючи, що б я робив: 📌1. Продовжував би засуджувати послаблення санкцій і заручився б у цих засудженнях підтримкою європейських лідерів. Щоб простіше було заручитись підтримкою в Європі, будь ласка, ВР, не осоромтеся сесією від 12 жовтня і так далі, бо тут питання не тільки в отриманні коштів і євроінтеграції. 📌2. Принципово продовжити бити по НПЗ московії, навіть попри ризик припинення надання розвідданих з боку США. Ми вже не раз бачили, що погроза не завжди = дія. Не проблема для Трампа перекрити постачання розвідданих — проблема для республіканців буде у критиці зсередини та ззовні, яку вони отримають напередодні виборів за цю дію. А навіть якщо і буде дія, то мінімізувати її наслідки можна через інші країни (не компенсує, але мінімізує). Тому для Білого дому реалізація погрози насправді — не демонстрація сили, а дилемний вибір. Тому граймо на цій дилемі. 📌 3. Запускаємо превентивні заяви та інформаційну кампанію, що у разі послаблення до 15 жовтня закону Г-Б (30 денний період) — це демонстрація великої слабкості. Підвищуємо електоральну ціну для Трампа за контакти та рішення «для дорогого друга путіна» І пам’ятаємо: до виборів — 24 дні. Це не якась магічна дата, де засяє сонечко, але це дата, де у Трампа можуть урізатися можливості реалізації такого абсурду, а Конгрес може затягати оточення Трампа на слухання та надання свідчень щодо їх «ефективної роботи». Не будьте слабкими ці 24 дні. Resurgam ➰ Приєднуйся

🇺🇸 Про те, що відбулося у США «Я вважаю, що нашу команду використовують просто як ширму — і це точно нечесно, це точно не по-партнерськи, і це, на мій погляд, слабке рішення, на жаль. На жаль, слабке рішення сильних партнерів», — заявив Зеленський. Звісно, приємно, що постфактум події президент використовує тезу і навіть термінологію, яку я використовував впродовж кількох тижнів тут на каналі, щоб описати ризик. Для прикладу, заява Зеленського дуже подібна до назви й тез допису «Не можна дозволяти американцям та московитам робити з нас пасивну ширму». Але для мене питання не в тому, щоб «потрапити в телевізор», а в тому, щоб просунути пересторогу до подій, що відбулися тепер. Почнемо з того, що відповім на запитання: «Якби не поїхали, чи було б рішення Білого дому іншим?». Ні, скоріше за все, ні — рішення було б тим самим, АЛЕ: ▶️ 1. Ми не дали б адміністрації Трампа ширити зараз маніпуляцію, що ми під час візиту знову відмовилися припинити завдавати ударів по московських НПЗ — і тому він закарлючив (читай маніпуляцію від «безвиході») угоду з путіним. Тобто наш візит — просто елемент легендування маніпуляції. Ця маніпуляція і так була б, але її важче було б «загорнути» — тобто ми могли б мати трохи більше критики Трампа за його дії, ніж маємо зараз. ▶️ 2. Уникнення критики напередодні дзвінка. Хто що б не казав, але на Трампа діє фактор тиску через медіа, він печеться про те, «як про нього пишуть», і тому біситься, коли пишуть погано. А ще є груповий лобізм (з Європою) тощо. Оскільки ми знали про майбутній дзвінок путіну, але при цьому мав відбутися візит української групи, то захисна критика, яка могла б спробувати обмежити Трампа — не відбувалась, бо для преси, зокрема американської, «ну вони ж і з українцями зустрінуться», ну а ми, звісно, не рухались, бо ж «попереду зустріч». І навпаки, розповідали всім у пресі: «Ви не розумієте, якого конструктиву ми досягаємо». Просто використали нас як «ширму». І це саме те, про що я говорив: того, «чим нас заманюють для візиту», — не буде. Буде лише ціль створити умови для ось таких рішень + посилити викривлення (створити додатковий інфопривід), що ми, а не Трамп, винні у цінах на бензин у США. ▶️ 3. Демонстрація слабкості. У цьому світі не можна бути слабким. Навіть коли не бути слабким виглядає небезпечно — треба бути сильним. Це, звісно, гасло, але воно має дійсність, особливо у сприйнятті сучасного Білого дому. Перемовна українська група, за повідомленнями преси, вже повертається через скасований другий день зустрічей. Буде звучати грубо, але фактично повертаються «побитими» одразу після того, як їх використали як ширму. Витративши фактично добу, щоб тільки дістатися до США. ➡️ І такі ситуації утверджують у примітивному уявленні США думку, що «Україною можна користуватись, бо вони ж нічого й не зроблять», а «з московитами — домовлятися». Просто маленька деталь, чому це все була підстава. У той час як Шредер проводив день народження з путіним, дзвінок Трампа був зміщений чи від початку запланований на день пізніше, щоб якраз збіглося з приїздом української делегації, бо від нас потрібен був лише факт візиту для ширми, а не реальні зустрічі. Щодо рішення Трампа послабити санкції щодо дизелю ➡️ Обсяг, який Кремль нібито обіцяє поставити, менше денного споживання в США. На ціни на паливо впливає висока ціна сировини (нафти), а не нестача обсягів виробництва, особливо у США, які є головними експортерами палива у світі. Відкритим залишається питання вартості цих постачань для США через неналагоджену логістику. Звісно, саму заборону на експорт дизеля тощо Кремль в ручному режимі може посунути. 💬 Ба більше, за повідомленнями Axios, США погрожують перекрити надання розвідданих, якщо Україна не припинить удари по НПЗ. Загалом це очевидна пастка, у яку ми потрапили (уникнути її навряд чи можна було, але наслідки для Трампа можна було зробити дорожчими): путін пообіцяв Трампу допомогти: підкинути калію та палива — вважай «допомогти з виборами». Трамп в цифрах не бум-бум, але з радістю це сприймає. Але очевидно путін (точніше Віткофф-Кушнер) продає це, що поставлять «якщо українці НПЗ не будуть виносити» (насправді Кремль не дуже воліє постачати). І тепер, якщо Україна перестане бити по НПЗ, то Кремль поставить, ту незначну кількість, бо банально більше виробить, ніж було б з ударами. Якщо ж Україна продовжить бити, то Кремль не поставить в США і звинуватить Київ, щоб посилити напругу в україно-американських відносинах. А по факту рішення про послаблення було прийнято «до». Постачання символічного дизелю — це така ж ширма для зменшення критики від цього рішення, як і візит української делегації. Підсумовуючи, що б я робив: 📌1. Продовжував би засуджувати послаблення санкцій і заручився б у цих засудженнях підтримкою європейських лідерів. Щоб простіше було заручитись підтримкою в Європі, будь ласка, ВР, не осоромтеся сесією від 12 жовтня і так далі, бо тут питання не тільки в отриманні коштів і євроінтеграції. 📌2. Принципово продовжити бити по НПЗ московії, навіть попри ризик припинення надання розвідданих з боку США. Ми вже не раз бачили, що погроза не завжди = дія. Не проблема для Трампа перекрити постачання розвідданих — проблема для республіканців буде у критиці зсередини та ззовні, яку вони отримають напередодні виборів за цю дію. А навіть якщо і буде дія, то мінімізувати її наслідки можна через інші країни (не компенсує, але мінімізує). Тому для Білого дому реалізація погрози насправді — не демонстрація сили, а дилемний вибір. Тому граймо на цій дилемі. 📌 3. Запускаємо превентивні заяви та інформаційну кампанію, що у разі послаблення до 15 жовтня закону Г-Б (30 денний період) — це демонстрація великої слабкості. Підвищуємо електоральну ціну для Трампа за контакти та рішення «для дорогого друга путіна» І пам’ятаємо: до виборів — 24 дні. Це не якась магічна дата, де засяє сонечко, але це дата, де у Трампа можуть урізатися можливості реалізації такого абсурду, а Конгрес може затягати оточення Трампа на слухання та надання свідчень щодо їх «ефективної роботи». Не будьте слабкими ці 24 дні. Resurgam ➰ Приєднуйся