141 рік з дня народження видатного поета-бунтівника Езри Паунда.
Езра Луміс Паунд народився 30 жовтня 1885 року в штаті Айдахо, США, у заможній та поважній родині нащадків перших колоністів Америки. Його дід, Таддеус, свого часу був губернатором штату й конгресменом. 1900 року 15-річний Паунд вступає до Пенсільванського університету. 1907 року стає викладачем романських мов в Уебош-коледжі. Він займається вивченням трубадурської провансальської поезії, пише та друкує вірші, набуває популярності як поет. Але вже наступного року його виганяють із коледжу за «аморальність» — він надав притулок безхатній дівчині.
Тому Паунд 1908 року покидає США та їде до Європи, де й проведе більшу частину свого життя. Того ж року він видає у Венеції першу збірку віршів, потім переїжджає до Лондона, де зустрічає свою майбутню дружину — Дороті Шекспір. Протягом 4 передвоєнних років та під час Першої світової війни видає ряд книг та веде декілька радіопередач. Пізніше він організував благодійний фонд «Блискучий розум», який допомагав літераторам-початківцям. Невдовзі Паунд переїздить до Парижа, де працює над оперою Le Testatament та разом із Юліусом Еволою входить до мистецького руху дадаїстів.
1924 рік — Паунд переїздить до Італії, він підтримував устрій, який створив в країні Муссоліні. На думку митця, той відповідав розумінню справедливості. Паунду, як економісту, також імпонувала економічна стабільність та промисловий підйом Італії, а як митцю — прекрасні відносини дуче з правою італійською інтелігенцією. З початком Другої світової війни для Паунда нічого не змінилося — він як і раніше дотримувався ультраправих ідей і докладав усіх зусиль для їх втілення. Під час усунення від влади Муссоліні 1943 року, Паунд залишався його прихильником.
У союзі етнічних антифашистів, плутократів і марксистів у період Другої Світової війни, він знайшов усе те, що зневажав з дитинства: банкірів і дикунів, що ненавидять та пліч-о-пліч знищують Західну Цивілізацію, яка в його епоху була представлена Італією. У своїй невеликій роботі «Джефферсон та/або Муссоліні» Паунд звернув увагу на відразу Джефферсона до банків і порівняв Міжнародну Фінансову тиранію з британським меркантилізмом, зробивши висновок, що перше ще гірше за друге.
У травні Паунда було заарештовано, але відпущено. Через декілька тижнів його знову заарештовують, засуджують, транспортують до військової в'язниці у Пізі. Через місяць ув'язнення у нього стається приступ і він перестає впізнавати людей, втрачає пам'ять та відмовляється від їжі. У листопаді 1945 року поета доправляють до Америки. 1958 року, після 13 років ув'язнення, Паунду дозволили покинути США і повернутися до Італії. Наприкінці життя він їздить Європою, відвідуючи могили друзів. Помер Езра Паунд 1 листопада 1972 року у Венеції, де й похований.
Перекладач, один з основоположників модернізму, американський поет і європейський пророк та один з найрадикальніших представників культури минулого століття. Бунт Паунда проти сучасного світу — це майже універсальне почуття. Він пропускав крізь себе здобутки минулої культури, для творення культури майбутньої. «Ми насправді віримо в дохристиянський елемент, який християнство не викорінило», — слова поета. Він вважав єдиною релігією «одкровення, здобуте в мистецтві», а християнство описував як «байстрюк-віру, створену для того, щоб зробити римлян рабами».
Велика мета не може з’явитися на світ без великої пристрасті, що особливо характерно як для сюжетів Паунда, так і для його стилю життя. «Митці — це антени раси, але твердолоба більшість ніколи не навчиться довіряти своїм великим митцям», — писав поет. Ці строчки влучно описують реальність, яка також полягає в тому, що геній митця — немов вибаглива квітка. Вона може розквітнути лише в правильному ґрунті з правильними умовами. Саме тому він – європеєць, мав повернутися на батьківщину своєї крові, де його геній зміг по-справжньому розквітнути.
☠️ @vallholl