Account

Posts of Space&World

newest first

#1778Video

У Rocket Lab USA, Inc. сьогодні завершили ще один короткий цикл активності з орбітальних запусків - 14 листопада о 05:30 UTC (чи о 07:30 за київським часов) з новозеландського Māhia Launch Spaceport був здійснений черговий запуск малої ракети-носія Electron - з радарним супутником QPS-SAR-20 ід японської компанії iQPS (Institute for Q-shu Pioneers of Space, Inc.). Таким чином, чергова серія запусків тривала трохи більше ніж три тижні - були здійснені запуски 23 жовтня, 2 листопада та 14 листопада. Найцікавіше полягає в тому, що це був ювілейний, 100-й запуск ракет-носіїв сімейства Electron. На подолання цього шляху Rocket Lab USA, Inc. витратила практично рівно 9,5 років - від першого запуску 25 травня 2017 року до сотого 14 листопада 2026 року. Загалом, ця сотня запусків розподілилася наступним чином - 91 орбітальний запуск з Electron (з них успішними стали 87, або 95,6%) і 9 суборбітальних з HASTE (всі успішні). До цього можна ще додати той факт, що Rocket Lab USA, Inc. уже повторила свой торішній рекорд - протягом січня-листопада 2026 року здійснені 21 запуск (18 орбітальних і 3 суборбітальних). Торік була ідентична статистика - також 21 запуск, з них 18 орбітальних і 3 суборбітальних. До кінця 2026 року залишилися ще півтора місяці, тобто є реальний шанс перевершити ці досягнення чи навіть дійти до позначки в 20 орбітальних запусків за рік. Video Credits: Rocket Lab USA, Inc.

Open in Telegram
Views303−69%vs avg
Forwards2
Reactions12
Comments—
Views growthHide views growth

Views growth

Hours after publication

Show as table
Hours after publicationViews
0 h0
11 h253
24 h303
  1. After 24 hours303
  2. Total to date303
#1776Photoalbumedited

Минулого тижня багатьох здивувала новина, що компанія AST SpaceMobile (працює над проєктом системи супутникового мобільного зв'язку) планує створити власну ракету-носій для самостійного виведення своїх супутників BlueBird на орбіту. Ця новина викликала приблизно таку само реакцію, як недавнє повідомлення про маловідому компанію Cowboy Space Corporation, яка раптом оголосила про плани створення ракети-носія Big Iron вантажністю до 20 т на орбіту, яку планується запустити вже в 2028 році. І коли AST SpaceMobile (спеціалізується в першу чергу на створенні та розвитку супутників зв'язку) оголосили про плани створення нової ракети-носія Blacklift, реакція була різко скептичною. Особливо враховуючи заявлені характеристики Blacklift (вантажність до 20 т) і попередні терміни першого запуску (до кінця 2028 року) - тобто практично ті ж самі, що в "ковбойського" Big Iron. Більш детальна інформація применшила рівень загального скептицизму, але не надто. Оголошено, що ракета-носій Blacklift буде створена у співпраці з компанією Firefly Aerospace - вже оголошена сума контракту між AST SpaceMobile і Firefly Aerospace, яка становитиме $1,3 млрд. Загальна схема співпраці виглядає наступним чином - у рамках цього контракту Firefly Aerospace надасть 36 своїх новітніх гасово-кисневих двигунів Miranda та Vira (вакуумна версія Miranda) для трьох перших запусків Blacklift, ліцензію на виробництво цих двигунів і три роки інженерної підтримки. Загалом, якщо перекласти це в більш доступну форму - Firefly Aerospace фактично збудує три перші ракети-носія Blacklift, проведе підготовку та навчання технічного персоналу для AST SpaceMobile (буде займатися подальшим виробництвом ракет-носіїв і ліцензованих двигунів). За попередніми даними, ракета-носій Blacklift матиме три ступені. При цьому конфігурація виглядає досить цікаво - 9 двигунів Miranda на першому ступеню (сумарна тяга до 930-940 тс), 2 двигуни Vira на другому ступеню (сумарна тяга до 180 тс) й 1 двигун Vira на третьому (тяга до 90 тс). Все повністю відповідає інформації Firefly Aerospace, що вона випустить для AST SpaceMobile 36 двигунів для трьох перших запусків - з них 27 Miranda та 9 Vira. Загалом, подібна форма співпраці виглядає більш реалістичною, ніж створення ракети-носія такого класу (вантажність до 20 т на орбіту) з нуля власними зусиллями, як у Cowboy Space Corporation. Але заява про перший запуск вже до кінця 2028 року виглядає відверто неправдоподібною. Нагадаємо, що зараз Firefly Aerospace працює одночасно над двома ракетами-носіями - власною Eclipse та "клієнтською" Antares 300 на замовлення Northrop Grumman (обидві повинні мати ідентичний перший ступінь). Навіть за найбільш оптимістичними прогнозами, Antares 300 полетить не раніше другої половини 2027 року, а можливі терміни першого запуску Eclipse вже "переїхали" на 2029 рік. Як за цих обставин можна швидко створити ще більшу та потужнішу Blacklift, щоб запустити її вже до кінця 2028 року? Особливо враховуючи, що ці ракети-носії помітно відрізняються за загальною концепцією - Eclipse й Antares 300 матимуть по 7 двигунів Miranda на першому ступеню, а Blacklift уже 9 двигунів. Здається, навіть у найкращому випадку Blacklift полетить не раніше 2030 року. Image Credits: Firefly Aerospace

Open in Telegram
Views342−65%vs avg
Forwards2
Reactions18
Comments—
#1772Photoalbum

Останнім часом більшість новин про компанію Blue Origin Enterprises, L.P. була пов'язана переважно з великим будівництвом на Канавералі, де з нуля відновлюють стартовий комплекс LC-36A (зруйнований у травні під час вибуху ракети-носія New Glenn) й одночасно будуть новий комплекс LC-36В, призначений для потужнішої версії ракети-носія New Glenn 9x4. Але цього тижня Blue Origin Enterprises, L.P. оголосила про два серйозних оновлення в конструкції своїх ракет-носіїв New Glenn. Спочатку було оголошено, що базова двоступенева ракета-носій отримає опційний третій ступінь, який без особливих вигадок отримав позначення GS3 - на додачу до першого ступеню GS1 і другого ступеню GS2. Очікується, що GS3 будуть використовувати для виведення апаратів на високоенергетичні орбіти - наприклад, на геостаціонарну або на траєкторії до Місяця. Таким чином, триступенева версія New Glenn буде виглядати наступним чином - перший ступінь з метаново-кисневими двигунами BE-4 тягою до 280 тс кожен (або з його оновленою версією), другий ступінь з воднево-кисневими двигунами BE-3U тягою до 90 тс кожен, третій також з воднево-кисневим двигуном, новим BE-7 тягою до 4,5 тс (спочатку він проєктувався для місячного посадкового апарату Blue Moon). Очікується, що з цим третім ступенем ракета-носій New Glenn у версії 7x2 (тобто 7 двигунів на першому ступеню та 2 на другому) зможе виводити до 8 т на геостаціонарну орбіту або відправити до 10 т на Місяць. Для майбутнього New Glenn у версії 9x4 розрахункові характеристики наступні - до 14 т на геостаціональну орбіту або до 20 т на Місяць. Практично одночасно з'явилося повідомлення про глибоку модернізацію метаново-кисневого двигуна на базі поточного BE-4. Оновлений двигун повинен повністю перевершувати поточний BE-4 - як стверджують у Blue Origin, він буде на 30% легший (якщо приймати масу BE-4 у 5-5,4 т, то новий повинен важити 3,5-3,8 т) і матиме більшу тягу (325 тс замість поточних 250-280 тс). При цьому кількість деталей у новому двигуні повинна зменшитися практично вдвічі - тобто BE-4 повинен пройти приблизно такий само еволюційний шлях, як у SpaceX перейшли від двигуна Raptor 2 до Raptor 3. Найбільше заінтригував той факт, що модернізована версія BE-4 отримає не черговий індекс з літер і цифр, а власне ім'я Northstar. Photo Credits: Blue Origin Enterprises, L.P., NASASpaceflight

Open in Telegram
Views531−46%vs avg
Forwards2
Reactions15
Comments—
#1768Videoalbum

У Китаї на початку листопада вчергове нагадала про себе одна з численних "приватних" компаній з власними проєктами ракет-носіїв. Зараз до центру уваги вдруге цього року потрапила CAS Space (повна офіційна назва Guangzhou Zhongke Aerospace Exploration Technology Co., Ltd.). Втім, назвати цю компанію насправді приватною складно навіть за хитрими китайськими "стандартами" - адже співзасновником і основним власником CAS Space є Китайська академія наук. Зараз CAS Space активно оперує вже двома різними ракетами-носіями - твердопаливною Kinetica-1, або Lìjiàn-2 (з липня 2022 року по вересень 2026 року здійснені 16 запусків, з них 15 успішних) та новітньою гасово-кисневою Kinetica 2 (або Lìjiàn-2), яка дебютувала лише в березні 2026 року. Недавно, 3 листопада з космодрому Jiǔquán Satellite Launch Center був здійснений другий запуск нової ракети-носія Kinetica-2 - цього разу вже не в тестовому режимі з експериментальними апаратами, а з повноцінним робочим навантаженням. Ракета-носій вивела на полярну орбіту 18 апаратів системи супутникового інтернету Qiānfān (однієї зі спроб Китаю створити власний аналог Starlink). Згідно даних з неофіційних джерел, кожен супутник Qiānfān важить від 267 до 300 кг - тобто приблизно стільки ж, як супутники Starlink найпершого покоління. Таким чином, під час недавнього запуску Kinetica-2 повинна була вивести на полярну орбіту корисне навантаження приблизно 4800-5400 кг. Поточна версія Kinetica-2 (Lìjiàn-2) за своєю конфігурацією більше нагадує американські Delta IV Heavy або Space Falcon Heavy - тобто це двоступенева ракета-носій з двома бічними прискорювачами. Базовий перший ступінь і два бічних прискорювачі є практично ідентичними. Найбільш незвичним для сучасного ракетобудування є використання на кожному блоці (тобто перший ступінь і два бустери) трьох однокамерних гасово-кисневих двигунів. Цікаво, що CAS Space зі самого початку зосередилася саме на такій конфігурації ракети-носія - тобто варіант базової двоступеневої ракети-носія без прискорювачів не розглядався. Зараз компанія працює над новою конфігурацією, яка отримала назву Kinetica-2H (чи Kinetica-2 Heavy). За основу взята та ж сама поточна Kinetica-2, але вже з чотирма бічними прискорювачами. Якщо на базовій Kinetica-2 сумарна трьох стартових блоків з тягою всіх дев'яти двигунів YF-102 становить 765 тс, то п'ять блоків Kinetica-2H повинні забезпечити до 1275 тс. Розрахункова вантажність Kinetica-2 зараз становить до 12 т на орбіту - очікується, що Kinetica-2Н зможе виводити до 22 т на орбіту. Попередні плани передбачають перший запуск Kinetica-2Н у 2028 році. Photo, Video Credits: Twitter (CNSpaceflight)

Open in Telegram
Views481−51%vs avg
Forwards2
Reactions8
Comments—
#1767Photo

Rocket Lab USA, Inc. зараз реалізовує черговий міні-цикл запусків у короткий проміжок часу - заплановані три запуски з новозеландського Māhia Launch Spaceport малої ракети-носія Electron протягом трьох неповних тижнів. Перший з них був здійснений 23 жовтня з трьома супутниками на замовлення компанії HawkEye 360, Inc. Вчора, 2 листопада о 16:41 UTC (чи о 18:41 за київським часом) був здійснений черговий запуск Electron з малим радарним супутником QPS-SAR-20 на замовлення японської компанії iQPS (Institute for Q-shu Pioneers of Space, Inc., один з двох головних клієнтів Rocket Lab USA, Inc.). Цікаво, що попередні плани передбачали цей запуск не раніше 4 листопада - зазвичай у більшості випадків терміни запуску змінюються на пізніші дати. Вчорашній запуск забезпечив компанії Rocket Lab USA, Inc. наступну статистику з ракетами-носіями сімейства Electron (тобто з орбітальними Electron і суборбітальними HASTE). Цей запуск став 99-м для всіх ракет-носіїв сімейства Electron і 90-м орбітальним (черговий ювілей) - загалом 86 успішних орбітальних (95,56%) і 9 успішних суборбітальних (100%). Наступного тижня (попередньо 10 листопада) запланований третій запуск з цієї міні-серії - він повинен стати ювілейним, 100-м для всіх ракет-носіїв сімейства Electron. Photo Credits: Rocket Lab USA, Inc.

Open in Telegram
Views548−44%vs avg
Forwards1
Reactions20
Comments—
#1766Photo

Статистика за січень-жовтень 2026 року Жовтень мав досить непоганий показник активності - були здійснені 21 запуск, що стало повторенням другого результату для цього місяця (21 запуск у 2022 році). Але загальна картина виглядає трохи гіршою. По-перше, 21 запуск у жовтні 2026 року помітно поступається рекордному показнику, коли торік в цей місяць здійснили 26 запусків. По-друге, якщо брати показники всього 2026 року, то жовтень став одним з найменш результативних місяців - гірший показник був лише в лютому, коли у світі здійснили 18 запусків. США зберегли провідну позицію за підсумками місяця - на їх рахунку 12 орбітальних запусків, чи 57,14% від загальної кількості запусків у світі. Решта запусків були здійснені країнами Азії - Китай (6 запусків), Японія (1 запуск), Південна Корея (1 запуск) , Індія (1 запуск). Загалом, основна подія жовтня - Південна Корея долучилася до переліку країн, які встигли здійснити орбітальні запуски протягом 2026 року. 1️⃣ 🇺🇸 США - 149 (148 успішних) 2️⃣ 🇨🇳 Китай - 76 (72) 3️⃣ рф - 13 (13) 4️⃣ 🇫🇷 Франція - 4 (4) 5️⃣ 🇮🇳 Індія - 4 (3) 6️⃣ 🇯🇵 Японія - 4 (3) 7️⃣ 🇮🇹 Італія - 2 (2) 8️⃣ 🇩🇪 Німеччина - 1 (1) 9️⃣ 🇰🇷 Південна Корея - 1 (1) Протягом десяти місяців 2026 року були здійснені вже 254 запуски - спостерігається невелике відставання в порівнянні з аналогічним періодом торік, коли були здійснені 259 запусків (падіння -1,93%). Але якщо відкинути 5 суборбітальних запусків Starship у 2025 році (їх тоді зараховували до орбітальних), то отримаємо паритет - по 254 запуски в 2025 і 2026 роках. Трохи змінилося співвідношення запусків за країнами - США вже помітно відстають від свого торішнього темпу. На їх рахунку 149 запусків проти торішніх 164 - загальне зниження становить -9,15%. Зменшилася також відносна частка США у світовому балансі - торік вона становила 63,32%, зараз знизилася до 58,66%. Тим часом Китай надалі зберігає свою високу результативність - цього року вже здійснені 76 запусків проти торішніх 68 за аналогічний проміжок часу (зростання +11,77%). Правда, його шанси на досягнення позначки в 100 запусків за рік помітно знизилися - адже протягом листопада-грудня потрібно здійснити ще мінімум 24 запуски. Відносна частка Китаю в світі продовжує зростати - торік вона становила 26,25%, зараз уже збільшилася до 29,92%. Попри всі клопоти з реорганізацією та плани поступово замінити Falcon 9 на Starship, компанія SpaceX надалі зберігає пристойний темп, хоч і помітно поступається своїм торішнім показникам. У жовтні вона здійснила 11 запусків (з них 10 на Falcon 9 i один на Falcon Heavy). Протягом 2026 року SpaceX здійснила 122 орбітальних запуски: 1️⃣1️⃣8️⃣ Falcon 9 3️⃣ Falcon Heavy 1️⃣ Starship Для порівняння, в 2025 році в період з січня по жовтень SpaceX здійснила 139 запусків Falcon 9 плюс 5 суборбітальних запусків Starship. Тобто інтенсивність використання ракет-носіїв сімейства Falcon помітно знизилася - 121 запуск у 2026 році проти 139 запусків у 2025 році (падіння -12,95%). Правда, потрібно враховувати, що цього року SpaceX для запусків Falcon 9 використовує тільки два стартових комплекси - SLC‑40 на Канавералі та SLC‑4E у Ванденбергу. Третій комплекс, LC‑39A на Канавералі, зараз проходить перебудову під запуски Starship і цього року використовувався лише тричі - виключно для запусків Falcon Heavy. Photo Credits: SpaceX

Open in Telegram
Views9,852+899%vs avg
Forwards14
Reactions14
Comments—
#1762Videoalbumedited

Друга половина 2026 року стала досить активною для Індії, яка протягом неповних чотирьох місяців здійснила вже три успішних орбітальних запуски. Це почасти компенсувало кепський початок року, коли 12 січня 2026 року запуск ракети-носія PSLV завершився невдачею - через проблеми з третім ступенем корисне навантаження у вигляді 19 супутників не вдалося вивести на орбіту. Найбільша проблема полягала в тому, що це був уже другий поспіль невдалий запуск ракети-носія PSLV - спочатку 18 травня 2025 року, потім 12 січня 2026 року. Після цього експлуатація Polar Satellite Launch Vehicle була призупинена на невизначений термін. Ситуація ускладнюється тим, що PSLV є "робочою конячкою" індійської космонавтики, на яку припадають майже дві третини всіх запусків Індії. Зараз це "гальмування" частково компенсувалося успішними запусками інших ракет-носіїв. Спочатку 18 липня 2026 року був успішний дебютний запуск Vikram-1, першої індійської ракети-носія, створеної приватною компанією. Потім 3 вересня був здійснений успішний запуск ракети-носія GSLV Mk II. До цього цього невеликого переліку досягнень щойно додався ще один успіх - вчора, 30 жовтня о 18:21 UTC (чи о 20:21 за київським часом) з космодрому Satish Dhawan Space Centre був здійснений вже другий за два місяці запуск ракети-носія GSLV Mk II з навігаційним супутником NVS-03 - апаратом Indian Regional Navigation Satellite System (IRNSS). Це був ювілейний, 20-й запуск ракети-носія GSLV (чи Geosynchronous Satellite Launch Vehicle). Цікаво, що для досягнення цієї позначки пішло 25 років - перший запуск був здійснений 18 квітня 2001 року. Ця ракета-носія запускалася в двох версіях - GSLV Mk I (6 запусків) і GSLV Mk II (14 запусків). Головна відмінність між ними полягає в тому, що на Mk I на третьому ступень використувався воднево-кисневий двигун, придбаний у "Главкосмос", а Mk II отримав аналогічний двигун CE-7.5 індійської розробки. Загальна статистика GSLV досить неоднозначна - з 20 запусків тільки 14 стали успішними, 2 були частково успішними, 4 завершилися повною невдачею. Зараз ISRO (Indian Space Research Organisation) провадить процедуру поступового виведення GSLV з експлуатації - поки відомо, що станом на зараз зарезервовані тільки 4 запуски на цій ракеті-носії (виключно державні замовлення), які планується здійснити в 2027-2028 роках. Тепер в Індії майже вся увага зосереджена на одній з найважливіших місій - тестовому запуску космічного корабля Gaganyaan, який планується здійснити на ракеті-носії HLVM3 (глибока модернізація поточної ракети-носія LVM3, для майбутніх пілотованих запусків). Правда, з термінами цього запуску (поки в безпілотному варіанті) досі немає визначеності - найбільш оптимістичним є варіант, що запуск вдасться здійснити до кінця 2026 року. Photo, Video Credits: ISRO

Open in Telegram
Views360−63%vs avg
Forwards2
Reactions15
Comments—
#1760Photoalbumedited

Триває підготовка до чергового запуску ракети-носія Vulcan Centaur від United Launch Alliance, LLC. Попередній запуск був здійснений ще 12 лютого 2026 року, після чого експлуатація ракети-носія була вже вдруге призупинена через проблеми з твердопаливним прискорювачем GEM-63XL. Адже в чотирьох попередніх запусках двічі виникали інциденти, коли в одному з бустерів прогоряло сопло (другий і четвертий запуски). Цікаво, що з базовим прискорювачем GEM-63 (використовується на Atlas V) подібних проблем не виникало. Найближчий запуск планується не раніше 13 листопада - в залежності від рівня підготовки ракети-носія та відповідних дозволів регулятора. Це повинен бути перший комерційний запуск, здійснений на замовлення стороннього клієнта, а не в рамках держзамовлень. Цим клієнтом стане компанія Amazon, яка продовжує розгортання "сузір'я" системи супутникового інтернету Amazon Leo (він же колишній Project Kuiper). Всі чотири попередніх запуски Vulcan Centaur були здійснені в конфігурації VC2S - тобто з двома твердопаливними прискорювачами GEM-63XL і стандартним обтічником довжиною 15,5 м (літера S, чи Standard). Тепер надходить черга на запуск у максимально можливій конфігурації VC6L - тобто з шістьома бустерами та довгим (L, Long) обтічником довжиною 21,3 м. У цій конфігурації розрахункова максимальна вантажність Vulcan Centaur становить 25,9-26,9 т на орбіту. Очікується, що на Vulcan Centaur буде отриманий новий рекорд з одномоментного виведення максимальної кількості супутників Amazon Leo на орбіту - 40 апаратів у партії. Поки що рекорд належить європейській ракеті-носії Ariane 64 Block 2, яка в червні цього року вивела 36 супутників на орбіту. Загалом, цей запуск на замовлення Amazon зараз є критично важливим для United Launch Alliance, LLC - потрібний повністю "чистий" запуск, без жодних інцидентів. Бо чергова зупинка експлуатації Vulcan Centaur хоч і не стане катастрофою, але серйозно вдарить по перспективах цієї ракети-носія. Вже зараз потрібно виходити на регулярні та безпроблемні запуски Vulcan Centaur - для початку щонайменше 5-6 запусків на рік (поки що в період з 8 січня 2024 року по 29 жовтня 2026 року здійснені тільки 4 запуски). Тим більш, зараз на United Launch Alliance, LLC досі "висять" понад два десятки державних замовлень, які потрібно виконати до кінця 2028 року - чергове відтермінування призведе лише до прискореного "перетікання" цих замовлень до SpaceX (кілька таких замовлень у 2025-2026 роках уже були передані конкуренту)... Photo Credits: United Launch Alliance, LLC

Open in Telegram
Views648−34%vs avg
Forwards2
Reactions15
Comments—