Forwarded from Укрліт!
Добрий вечір, любодрузі. Сьогодні в програмі #легендарій_мужикарій у нас оповідання Володимира Кузнєцова "Брама", і в мене була велика спокуса написать коротко: "Хороше, ревіла". Події розгортаються в Сіверськодонецьку (власне, Сєвєродонецьку) під час наступу кацапів. Частина міста вже захоплена, і головний герой — малий Івасик — ховається в підвалах хімкомбінату "Азот" разом із дідусем, бабусею та багатьма іншими людьми. Атмосфера перебування в Сховищі відтворена моторошно і, певно, дуже правдиво. На щастя, мені поки не доводилося бувати по кілька днів в укриттях, але все описане прям шкурою відчуваєш: холод і задуху водночас, постійний шум, глухе гупання, яке обриває розмови, постійне роздратування й сварки. Коли бабуся Івасика підхоплює щось на кшталт ковіду, хлопчик тихцем вирушає додому по ліки — тут із ним і трапляється пригода, про яку краще прочитайте самі. У принципі, те, що це ретелінг "Івасика-Телесика", доволі швидко стає ясно і з імені героя, і з оцього милого діалогу: — ...Давайте поїмо краще. Ось тобі пиріжок, — вона простягнула здобу Івасикові, — а ось мені... — А мені? — обурився дід. Тож не буде великим спойлером сказати, що обох Змій Івасик таки зустріне. А от яке міфічне підґрунтя їхнього існування й на що все це зрештою поверне — прочитайте, будь ласка, прошу вдруге. Це дуже щемко. Окремо сподобалася, що російська тут передана транслітом. Таке рішення мені поки не траплялося, і воно доволі цікаве, бо працює одразу на кількох рівнях: показує чужинність та інакшість мовців й утруднює сприйняття (у чому немає нічого поганого). Щира рекомендація. Наразі не дочитала зі збірки лише останнє оповідання, і це — однозначно в моїй топтрійці. #мужикарій_дивних_легенд
Open in Telegram