А сьогодні день народження Пилипа Орлика (за старим стилем то було 11 жовтня, менше з тим). Я відчуваю з ним певну спорідненість через те, який він мав усе життя нестримний потяг до письма. Клавіатуру б цій людині, і ми б діярії взагалі самосвалом вивозили. Мабуть, найцікавіша його риса — попри емоційність, він умів ніколи не здаватися остаточно і завжди намагатись якось діяти. Задовбти всю Європу паперами, якщо більше нічого не лишається. Русня його так ненавиділа, що мріяла ув'язнити, коли він був уже геть дідусем, а це чогось варте. Народився майбутній гетьман в екзилі у Косуті, це теперішня Білорусь, і тому я бачила статті типу "білорус на українському престолі". Тим не менш за походженням Орлик був чехом, а виховувався явно в річпосполитській культурі, і схоже, що польська була його домашньою мовою з дитинства (можу помилятися). Він не давав забути про українське питання довгими десятиліттями, і русня була вимушена протиставляти йому - от бачите, в нас є жива і легітимна - свою Гетьманщину. Можливо, це і була причина, чому її так довго боялися демонтувати остаточно. Пилип Орлик багато чого не дострибнув — от, наприклад, могли піотра ув'язнити, трішечки забракло відключили старлінк. Але не можна сказати, що він програв, тому що не програв же. Ми тут, і він не забувся. А загалом у барокових персонажів цими пекельними роками відбувається дискотека, таке враження, що вони всі хочуть подивитися, як воно там у нас, і порадіти деяким прильотам і розлюднитися. Словом, з днем народження, пане Орлику, можливо, в певні моменти відчаю вам так здавалося — але ви точно прожили життя не дарма.