Mortis Æterna / Департамент пасивних заходів

Clément Molin Три роки тому рф розпочала наступ на Авдіївку, який поступово переріс у третю битву за Донбас від початку повномасштабної війни. Через три роки російський наступ досі триває, але значно повільніше, ніж раніше. 2026 рік виявився дуже складним: рф не змогла зберегти темпи просування 2024–2025 років і до того ж зазнала двох контрнаступів - у районах Комара та Лимана. 🟥 Території під російським контролем до 2024 року 🔴 Території, захоплені у 2024 році 🟠 Території, захоплені у 2025 році 🟡 Території, захоплені у 2026 році Товста біла лінія ⬜️ — адміністративна межа Донбасу Тонка біла лінія ◽️ — основні дороги Якщо спочатку російський наступ на Донбасі був зосереджений на південному та західному напрямках, то згодом він змістився на північ, і тепер головна битва точиться поблизу Добропілля. На мапі легко побачити ланцюжок міст від Курахового через Покровськ аж до Барвінкового — у тилу донбаського укріпленого району, який атакує рф. Водночас російське просування вздовж траси Донецьк — Запоріжжя було зупинене, а ще південніше — сповільнене. Що показує мапа: → Невдачі (СОУ) 2024–2025 років були спричинені низкою чинників, зокрема поганою координацією підрозділів, відсутністю укріплень і великою чисельністю російських сил. Відтоді більшість цих проблем вдалося розв’язати. → Сценарій «війни на виснаження», за яким російські територіальні здобутки мали поступово зростати аж до краху української оборони, не справдився. Навпаки, рф просувається дедалі повільніше, а її втрати зростають. Щоразу, коли хтось каже, що росія беззаперечно перемагає у війні, покажіть йому цю мапу й запитайте, чому «друга найсильніша армія світу» настільки загрузла на Донбасі, втрачаючи дедалі більше людей.

Clément Molin III — Ситуація на Оскільському фронті Ситуація на фронті уздовж річки Оскіл — від Лимана до Куп’янська — цього року був найуспішнішою для України. Рік тому росія була близькою до захоплення Куп’янська, наближалася до Борової та Лимана й розтинала південну частину цього напрямку надвоє. За рік ситуація в Куп’янську майже не змінилася: місто частково залишається сірою зоною. Водночас Україна повернула деякі позиції поблизу Борової та провела успішний контрнаступ на Лиманському напрямку, зрізавши російський виступ і повністю убезпечивши Лиман. ▫️ Наразі південна частина цього фронту, навколо Лимана, стабілізувалася. СОУ продовжують закріплюватися на відвойованих територіях у лісах на схід від міста та на зиму займуть оборонні позиції вздовж річки Жеребець. ▫️ Далі на північ, поблизу Борової та на схід від неї, відбулися бойові дії, які залишилися майже непоміченими. Потрібні додаткові підтвердження, але, схоже, СОУ досягнули поступового просування й повернули низку позицій. ▫️ Нарешті, поблизу Куп’янська ситуація складніша, проте операція в тунелях на північ від міста зупинила потік росіян, які просочувалися до нього. Водночас більша частина міста та територія на схід від нього залишаються сірою зоною. Отже, у 2026 році ситуація на цьому напрямку суттєво покращилася. Наступного року я очікую подальших наступальних операцій, особливо на північ від Борової, з метою відтіснення росіян від Куп’янська.

Клеман Молен I — Ситуація на південному фронті України У 2026 році СОУ вдалося стабілізувати південний фронт, відвоювавши більше території, ніж було втрачено. зс рф продовжують наступ із району Гуляйполя на фронті завширшки 30 км, хоча темпи їх просування залишаються обмеженими. Росія зосередила на цій ділянці основну частину своїх сил в регіоні — зокрема, 35-ту, 36-ту та 5-ту армії, а також 68-й армійський корпус. На інших ділянках російські війська або обороняються (далі на схід, де діє 29-та армія), або проводять обмежені наступальні операції на заході, у напрямку Оріхова (за участю 58-ї армії). Таким чином, основні зусилля росії й надалі зосереджені на ділянці між Тернуватим і Гуляйполем. Тут просування відбувається повільно та спирається на тактику глибокої інфільтрації, метою якої є вихід до дороги Оріхів — Новомиколаївка. Фронтальний наступ на Оріхів, що розпочався влітку з проникнення російських підрозділів у глибину української оборони, нині, схоже, втрачає темп через заходи СОУ зі зміцнення своїх позицій. Цього року СОУ вдалося зупинити російський наступ на південь від Запоріжжя, відтіснивши російські війська з району на північ від Степногірська. Водночас вони атакували північний фланг російського наступу поблизу Гуляйполя та наближаються до Великої Новосілки. Українці повернули території, захоплені росією на цій ділянці у 2025 році, відновивши контроль над берегами річки Мокрі Яли, а також над другою лінією оборони, що простягається в напрямку Запоріжжя. Наразі українські операції дали змогу зміцнити позиції в Комарі та вздовж обох берегів річки Мокрі Яли — східного й західного. Ці дії поклали край загрозі російського наступу в напрямку Покровського, Новомиколаївки та східної частини Запорізької області, а також Павлограда й Дніпра. Дякую, що стежите за цим першим оглядом ситуації на фронті! Наступний випуск: II — Донбас.

Clément Molin II — Ситуація на Донбаському 🇺🇦 (східному) фронті На відміну від південного фронту, де у 2026 році ситуація для СОУ покращилася, на східному фронті такого покращення не відбулося. Водночас позитивними для українців є сповільнення російського просування та нещодавня стабілізація фронту поблизу Слов’янська. На початку 2026 року СОУ вдалося вийти з боїв і відійти від Покровська та Мирнограда, де вони ще утримували численні позиції. Однак інтенсивний російський тиск силами чотирьох армій — 29-ї, 51-ї, 41-ї та 8-ї — на ділянці фронту завдовжки 50 кілометрів дозволив російським військам просунутися до околиць Добропілля. Наступ у напрямку західних адміністративних меж Донбасу вдалося зупинити, а просування до Дружківки — тимчасово відбити. Водночас російські війська просунулися в напрямку Добропілля та здійснюють глибокі інфільтрації, дістаючись центру міста й далі. Місто має критично важливе значення. Його захоплення потенційно могло б створити плацдарм для наступу на Барвінкове з виходом у тил українських опорних пунктів на Донбасі. Хоча я вважаю такий наступ малоймовірним з огляду на міцність українських оборонних рубежів, слід очікувати частих інфільтрацій. Битва за Костянтинівку триває вже рік, проте місто досі не впало. За моєю оцінкою, росіяни присутні приблизно на 50% території міста — хоча це не означає впевненого контролю чи налагодженої логістики, — а українці стабільно присутні приблизно на 15%. Решта 35% залишаються зоною боїв, де жодна зі сторін не має переваги. Наразі просування до Дружківки, схоже, сповільнилося, тоді як СОУ частково відійшли з останніх позицій, які утримували в Часовому Яру. Нарешті, ситуація на схід від Слов’янська та Краматорська, яка суттєво погіршилася протягом 2026 року, дещо покращилася з вересня. Українські сили відсунули лінію фронту поблизу Миколаївки та Краматорська. Однак постійна загроза від FPV-дронів і КАБів зберігається. Протягом останніх місяців вона змусила евакуюватися десятки тисяч цивільних. Загалом військова ситуація в регіоні значно краща, ніж навесні, хоча й залишається напруженою. Росіяни перебувають уже за кілька кілометрів від великих міст і нових оборонних рубежів, тож простору для подальшого маневру майже не залишилося. Відповідно, подальші бої в регіоні, найімовірніше, матимуть фронтальний характер. Найближчі місяці стануть вирішальними: вони покажуть, чи зможуть СОУ стабілізувати фронт і як розвиватиметься російський наступ на Добропілля. Наступний огляд буде присвячений ситуації на Оскільському фронті.

Polska na wojnie