NE:Urban

No text

Чернівці, будь ласка, використайте в якомусь сквері історичну бруківку замість бетонних поребриків – аналогічно тому, як це зроблено у Кульпарківському парку Львова. Я знаю, що ця бруківка є. Вона існує. Я її бачив. Це чудовий спосіб додати новим громадським просторам трохи історичного характеру. Особливо з огляду на те, що з часом у них майже не залишається автентичних елементів, які нагадували б про історію міста. #Україна #Львів #Чернівці

No text

No text

Розбетонування міського простору: у дворику Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради з’явилося озеленення. В центрі міста облаштували клумбу з двома деревами, встановили кашпо, висадили багаторічники та створили невелику зону відпочинку з кріслами й столиками. Доповнюють простір велопарковки, закуплені в межах Європейського тижня мобільності. #Україна #Чернівці #порівняння #озеленення

No text

Фото чітко ілюструє, наскільки наша нормативка не відповідає потребам міст і здоровому глузду. Усі ми знаємо, що паркуватися ближче ніж за 10 метрів до та після пішохідних переходів заборонено. Саме тому поліція не погоджує паспорти майданчиків для паркування поблизу цих переходів. Але чи є в цьому сенс? Лише в деяких випадках. На вулицях з одностороннім рухом обмеження паркування має сенс насамперед перед пішохідним переходом, адже припарковані автомобілі можуть обмежувати видимість пішоходів для водіїв. Натомість після переходу таке обмеження зазвичай не має жодного практичного сенсу. У результаті через недосконалу нормативку ще двоє водіїв отримають штрафи, частина міського простору не використовуватиметься, а місто втрачатиме потенційні надходження від платного паркування. І кому від цього краще? Нікому. Але змінити нормативку — це ж надзвичайно складно. Треба аналізувати, переглядати застарілі підходи, враховувати реальні потреби міст. А головне — думати. П.С. В умовах історичного середовища та наявності засобів заспокоєння руху заборона паркування на відстані 10 метрів перед пішохідним переходом часом теж є надмірною. #Україна #паркування #ОДР

Вінницька міська рада нещодавно опублікувала ось цю світлину для ілюстрації маршруту безбар’єрності, облаштованого в межах проєкту «Рух без бар’єрів». І який висновок можна зробити? Безбар’єрність не є самоціллю цього проєкту. Перед нами — дві неповноцінні сходинки. Тобто ми можемо без проблем позбутися їх, розподіливши ухил мощення від дверей і ліфта в бік арки. Також можна опустити двері та ліфт на 10 см, аби не встановлювати пандус і поручні. Коли проєкт маршрутів безбар’єрності тільки починався, була величезна надія на те, що нарешті в містах почнуть робити якісні реконструкції. Адже всі проєкти мають проходити погодження в київському офісі. Але якісно нових підходів до формування безбар’єрного середовища так і не з’явилося. А саме слово «безбар’єрність» почало втрачати своє семантичне значення. Воно перетворюється на мем. Головне — зняти сотню роликів про безбар’єрність, повісити сотню плакатів про безбар’єрність, змушувати громади витрачати свої бюджетні кошти на білборди, сітілайти й графіті на тротуарах. Ну і залучати амбасадорів, які нічого не скажуть про те, як мав би виглядати об’єкт, бо не можуть дозволити собі критикувати або ж не мають відповідної експертизи. #Україна #Вінниця #доступність

No text

No text