Повне відео на youtube: https://youtu.be/1yWGuWYKYXU Його вважали загиблим і нагородили посмертно, а він увесь цей час боровся за можливість повернутися додому. Дев’ять місяців російського полону, три зірвані обміни та невідомість, у якій кожен день міг стати останнім. Владислав «Покемон» Коротун із дитинства мріяв стати поліцейським. Згодом служив у десантно-штурмових військах, а з початком повномасштабного вторгнення воював на півдні та сході України. Під час оборони Ізюмщини його підрозділ опинився в оточенні — без зв’язку, із залишками боєприпасів та противником, який наступав з усіх боків. Спроба вийти з позицій завершилася полоном. Далі — дев’ять місяців російських в’язниць, побиття, катування струмом і психологічний тиск. «До пизд*ліни привикаєш, змирюєшся з цим, але до току звикнути не можна», – згадує Владислав. За час полону він втратив 50 кілограмів, не бачив неба, а три спроби обміну завершилися поверненням до камери. Після звільнення Владислав дізнався, що в Україні його офіційно визнали загиблим і нагородили орденом «За мужність» III ступеня посмертно. Попри пережите він повернувся до поліції та приєднався до об'єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють». Служив у полку «Сафарі», згодом — у батальйоні «Крук», продовжуючи виконувати бойові завдання. Про російський полон, повернення додому та рішення знову стати у стрій — дивіться у новому випуску «Лютого подкасту» з Владиславом «Покемоном» Коротуном. 🛡 АНКЕТА | Instagram | Facebook | YouTube
Open in TelegramViews growthHide views growth
Views growth
Hours after publication
Show as table
| Hours after publication | Views |
|---|---|
| 0 h | 0 |
| 3 h | 622 |
| 15 h | 1,059 |
| 23 h | 1,192 |
| 27 h | 1,242 |
- After 24 hours1,192
- Total to date1,242