🗓 Хороша новина перед понеділком: ви вже працюєте на себе Економіст Ярослав Романчук із Міжнародного Інституту Свободи порахував, як у 2026 році виглядав наш робочий календар. Суто податкове навантаження українці відпрацювали ще 12 серпня, а якщо додати витрати на податкове адміністрування — 1 вересня (у 🇬🇧 податки відпрацювали ще 6 червня, у 🇨🇦 — 9 червня). Наступний рубіж ми пройшли рівно місяць тому, 15 жовтня. Цього дня настав День свободи приватного сектору — момент, коли країна повністю перекрила всі сукупні видатки держави (у 🇵🇱 із цим впоралися ще 18 серпня). ⚖️ Але і це ще не все. Фінально ми звільнилися від утримання держави лише на Гелловін🎃, 31 жовтня (State Freedom Day). Бо до кінця жовтня ми доплачували за приховані речі, які все одно лягають у цінники в магазинах: — бюрократичні дозволи, ліцензії та довідки для бізнесу; — інфляцію, яка тихо знецінює зарплату; — державні борги та відсотки за ними. У сухому залишку 300 днів на рік українець працює на державу, і лише 65 — на себе та свою сім’ю. Тож завтра вранці на роботу можна йти трохи веселіше: до Нового року залишилося півтора місяця, і бодай цей шматок року ви заробляєте вже у власну кишеню. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramPosts of Економіка з Матвійчук ⚡️
🇪🇸🇦🇷 «Коли твої праві друзі правили Іспанією, демократії тут не було» "Мілей - так, саме Мілей. Той, хто ображає нас і стверджує, що соціалізм - це фашизм. Хочу нагадати пану Мілею: коли його ультраправі друзі керували Іспанією, у цій країні не було демократії", - Педро Санчес Так прем’єр Педро Санчес відповів Хав'єру Мілею під час їхньої чергової заочної перепалки. Аргентинський президент завітав до Мадрида у жовтні/листопаді 2026 року підтримати іспанську опозицію напередодні виборів і нагадати місцевим соціалістам про їхні економічні гріхи, принагідно назвавши Санчеса «диктатором». Санчес у довгу дискусію не вдався, а просто дістав з шухляди історичну карту про диктатуру Франко. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramViews growthHide views growth
Views growth
Hours after publication
Show as table
| Hours after publication | Views |
|---|---|
| 0 h | 0 |
| 6 h | 211 |
| 34 h | 379 |
- After 6 hours211
- Total to date379
«Приватне ППО — це колгосп» — екскомандуючий малої ППО Єлізаров Павло Єлізаров на події LB.ua назвав ідею створення приватного ППО «рішенням від відчаю» і порівняв її з колгоспом. Коли чуєш таке формулювання від людини з бізнесу, яка прийшла у військо й вибудувала один із найтехнологічніших підрозділів (Lasar's Group), а потім розбиралася з системою малої ППО на рівні держави, це звучить жорстко, але, напевно, тверезо. На його думку безпека і захист неба у воюючій країні — це все-таки про централізовану архітектуру та професійний інженерний розрахунок. Проблема ж не в тому, що бізнес хоче захиститися. Проблема в тому, що держава має створювати такі умови й працювати так ефективно, щоб у людей і підприємств узагалі не виникало цього екзистенційного відчаю, коли доводиться закривати небо підручними засобами. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramViews growthHide views growth
Views growth
Hours after publication
Show as table
| Hours after publication | Views |
|---|---|
| 0 h | 0 |
| 8 h | 274 |
| 36 h | 2,196 |
- After 6 hours274
- Total to date2,196
🪤 Пастка під назвою «спрощення» Рада проголосувала за «спрощення» адміністрування ПДВ. Мета очевидна — підготувати ґрунт, щоб загнати туди сотні тисяч малих ФОПів. Нам розповідають про європейські стандарти, але мовчать про реальну ціну. Експерт «CASE Україна» Олег Гетман наводить цифру: витрати часу на податковий облік для бізнесу з ПДВ становлять 478 людино-днів на рік (проти 114 на спрощенці). По-простому: Що таке 478 людино-днів? Це понад 3800 робочих годин. Це означає, що вам доведеться найняти двох штатних бухгалтерів, які цілий рік, з понеділка по п'ятницю, по 8 годин на день займатимуться виключно обслуговуванням державного апарату. Вони будуть реєструвати накладні, подавати таблиці кодів і відбиватися від блокувань. Дві людини на зарплаті, які не створюють жодної доданої вартості для вашої компанії. Вони працюють на податкову, але платите їм ви. Звісно, ці витрати неминуче ляжуть у ціну товарів чи послуг, за які заплатить кінцевий споживач. А ваш бізнес потягне двох додаткових працівників просто «для папірців»? Пишіть у коментарі 👇 Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramРік Міндічгейту Рік тому нам обіцяли «невідворотність покарання» за корупцію в енергетиці після скандалу з «Міндічгейтом». Звучало суворо. А тепер повертаємося в реальність. Днями Володимир Кудрицький підбив підсумки цього року «боротьби». Керівництво Енергоатому не звільнили, призначення нової наглядової ради штучно затягували. Але найпрекрасніше відбулося наприкінці жовтня 2026 року. Державний «Енергоатом» вкотре виходить на аукціон і продає колосальні обсяги електроенергії по 5313 грн за мегават-годину. І — о диво! — вже наступного дня ціна на ринку злітає до 9098 грн. Спритні трейдери, які володіли інсайдом, купують дешево у держави і продають дорого в ринок. За один такий фокус недоотриманий дохід «Енергоатома» (читай: держави) оцінюється в 1,8 млрд грн. Чому це має хвилювати вас, якщо ви просто хочете купити продуктів і ввечері подивитися кіно зі світлом? Бо ці «злиті» мільярди — це причина, чому загальні борги на ринку електроенергії сягнули вже понад 84 млрд грн. А туди, де є мільярдні борги і ручне управління цінами, жоден нормальний приватний інвестор не прийде будувати нові газові чи сонячні станції. Ми сидітимемо в темряві не лише через ракети, а й через те, що державна компанія фізично вимивається зсередини. Що з цим робити? Можна ще рік чекати «чесних посадовців» і писати грізні пости. А можна визнати базовий закон економіки: державна власність — це завжди нічия власність. Поки чиновник може вручну визначати, кому і за якою ціною продавати електроенергію, схеми житимуть вічно. Справжнє рішення — це не нові кримінальні справи. Це повне скасування прайс-кепів (штучних обмежень цін), відкритий ринок та приватизація. Ринок лікує корупцію краще, ніж будь-які гучні заяви. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramУ Києві може бути безкоштовний проїзд: «Я доручив прем’єру представити цю програму для столиці», — Зеленський. Це вирішить одразу всі транспортні проблеми столиці, напевно. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramРозбірки із Пишним Будемо відверті: він — не Мілтон Фрідман, а політика НБУ далеко не ідеальна. Але якщо влада дотисне інституцію і зробить її ручною, рахунок оплатить кожен із нас. Чого хоче влада? Закрити бюджетні діри без скорочення своїх видатків. Найпростіший шлях — змусити НБУ ввімкнути друкарський верстат або тримати штучний курс. Ми це вже проходили. Ілюзія стабільності в стилі «долар по 8» спалювала мільярди реальних резервів і закінчилася крахом. А друк гривні — це інфляція. Ви не голосуєте за цей податок, але щодня сплачуєте його через нові цінники в супермаркеті. Незалежний центробанк із помилками — завжди краще за слухняний банкомат уряду. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramБІБЛІЯ ПІДПРИЄМЦЯ ТА 10 РОКІВ YBC📚🔥 1 листопада нашому Young Business Club виповнилося 10 років! За цей час ми об'єднали тисячі підприємців, а до ювілею випустили проєкт, яким я щиро пишаюся — книгу «Біблія підприємця». Це не черговий збірник про «успішний успіх». Це реальний досвід 12 українських лідерів, які будували компанії з нуля, виживали у всі можливі кризи та масштабувалися навіть під час війни. Скажу відверто: я вперше розказала історію створення свого бізнесу в деталях саме в цій книзі. Жодної води чи сухих теорій — тільки мій реальний шлях, жорсткі рішення та висновки, про які я раніше не говорила назагал. Це потужна база для кожного, хто будує свою справу в Україні. 👉 Купити книгу можна тут Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram📊 Гривня знецінилася у 25 разів, але ми стали багатшими. Як так вийшло? Подивіться на інфографіку. З 1996 року національна валюта просіла до долара майже у 25 разів. Держава своєю політикою та постійним друком грошей перетворила номінальні цінники на космос. Інфляція — це найуспішніший державний податок на нашу з вами працю. Але парадокс у тому, що сьогодні на одну середню зарплату ми можемо купити вдвічі більше базових продуктів і майже вдвічі швидше накопичити на квартиру, ніж 30 років тому. Якщо держава десятиліттями знецінювала гроші, звідки взялося це реальне багатство? Його створив український приватний бізнес. Тільки підприємницька ініціатива, конкуренція, технології та вільний ринок здатні збільшувати реальну купівельну спроможність. Економіка розвивається і тягне на собі суспільство не завдяки міністерствам, а виключно завдяки приватному капіталу та щоденній праці мільйонів окремих людей. Держава може скільки завгодно псувати гроші, але ринок робить свою справу. Уявіть, якими були б темпи нашого зростання, якби чиновники не доїли людей і дозволили економіці дихати... Якби одразу була приватизована вся та державна махіна, якби люди отримали землю... Якби працював закон. Однак, маємо, що маємо. Працюємо далі. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram🚪 Маски-шоу за таймером: чому нові «покращення» від Ради не врятують бізнес Зараз у парламенті готують до другого читання законопроєкт №15488-3. Юристи обережно аплодують: депутати нарешті вирішили навести лад із «невідкладними обшуками». Тепер, якщо силовики вриваються до вас без дозволу суду, вони матимуть жорсткий дедлайн — рівно 72 години, щоб піти до судді і легалізувати вибиті двері. Раніше силовики могли тягнути з цим тижнями, тому з юридичної точки зору це нібито прогрес. Але як підприємиця, я бачу тут зовсім інше. Те, що держава тепер буде грабувати офіси за чітким таймером — це не перемога. Інструмент «невідкладного обшуку» створювався для екстремальних ситуацій: рятувати заручників, зупиняти знищення доказів вбивства, ловити озброєних злочинців. Якого біса цю статтю взагалі застосовують до заводів, складів та ІТ-компаній? Чиє життя рятує спецназ, коли о шостій ранку кладе працівників обличчям у підлогу і «невідкладно» вилучає сервери з бухгалтерією? Поки економіку трактують як кримінал, а справи проти бізнесу розслідують методами боротьби з наркокартелями, жодні зміни таймінгів у законах інвестклімат не врятують. У цьому ж законопроєкті є і друга зміна. Це стосується Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Зараз, якщо вас обікрали або чиновник вимагає хабар, поліція зобов'язана прийняти заяву і почати слідство. Новий проєкт пропонує дати силовикам право відмовляти вам ще на вході, якщо їм здасться, що ви принесли «недостатньо доказів». Відчуваєте подвійні стандарти? Коли підприємець помилився в звіті або система ризиків ДПС дала збій — податкова блокує його діяльність миттєво, без суду і слідства. Бізнес має сам бігати і доводити, що він не верблюд. Але коли бізнес прийде писати заяву на чиновника-рейдера (і просто рейдера) чи корупціонера в погонах — поліція тепер отримає легальне право сказати: «Вибачте, у вас недостатньо доказів, ми навіть розслідувати не почнемо». Економіка не зростає там, де правила гри працюють лише в один бік. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramЯк говорити з американськими консерваторами їхньою ж мовою: кейс Newsmax Поява такої статті на Newsmax — це не просто цікавий медійний факт, це приклад того, як саме Україна має вибудовувати комунікацію з республіканським, трампістським та праворадикальним крилом у США. Довгий час ми спиралися на риторику захисту демократії та міжнародного права, яка добре резонує з ліберальною аудиторією, але залишає холодними консерваторів. Для них ми часто виглядали як черговий бездонний проєкт для грошей платників податків. Текст журналіста Джона Россомандо ламає цей шаблон і б'є прямо в американське ДНК. Ось кілька ключових уроків з цієї публікації, які варто масштабувати: ⚔️Ставка на силу, а не на жалість. Консерватори з підозрою ставляться до "жертв", але глибоко поважають тих, хто зі зброєю в руках захищає свою землю, свободу та приватну власність. Аналогія з американською Війною за незалежність проти Британської імперії — це найкращий хук. Це переводить українців у статус сучасних "батьків-засновників", які б'ються за своє право на існування. Інституції проти персоналій. Важливий меседж для Вашингтона: не варто думати, що зміна прізвища на Банковій змінить ситуацію на фронті. Россомандо пояснює аудиторії Трампа суто український феномен — політик не може підписати капітуляцію, бо її не прийме суспільство. У нас народ ставить рамки владі, а не навпаки. Для американців, схиблених на концепції "We the People", це надзвичайно зрозумілий аргумент. Ефект бумеранга від зовнішнього тиску. Пояснення того, що спроби зламати Україну через коліно дають лише зворотний ефект і гуртують націю — це сигнал особисто Трампу та його радникам. Будь-який примус до миру за рахунок територій не вирішить проблему для США, а лише посилить внутрішній український спротив. Чому це важливо? Newsmax — це територія MAGA. Якщо наратив про "Другу війну за незалежність" і неможливість української капітуляції починає лунати там, значить, лід скресає. Наша дипломатія (і державна, і народна) має перестати випрошувати допомогу і почати продавати американцям ідею спільності духу. Питання до американського правого виборця має звучати дуже просто: "Чи здалися б ви Британії у 1776 році заради дешевого миру? Ні? От і ми не здамося". Саме такі меседжі конвертуються у політичні рішення. Трамп - тимчасовий, консерватори - ні. Також слід підкреслити роль голови Комітету ВР із питань зовнішньої політики Олександра Мережка, який виступив інтелектуальним архітектором меседжів. Саме він філігранно адаптував український контекст під MAGA-аудиторію, запропонувавши ідеальну метафору «Війни за незалежність» та пояснив американцям їхньою ж мовою, чому зовнішній тиск лише гуртує нашу націю. Фактично, український дипломат віддав точний інформаційний пас, який консерватор Россомандо майстерно конвертував у залізобетонний аргумент для правих: Україна не підпише капітуляцію за жодних обставин, хто б не сидів у Білому домі. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramУдари по мостах знову поставили столицю перед логістичним колапсом. Реальним порятунком для тисяч киян знову стають, як не очікувано, електросамокати. Ті самі самокати, які міськрада роками мріяла заборонити, обмежити або обкласти новими правилами. Для влади це була «проблема на тротуарі», а для киян у форс-мажор — єдиний спосіб дістатися додому. Чомусь вони не хочуть вирішити проблему громтранспорту, проблему велодоріжок, проблему мільйона підземних переходів, а лізуть до рішення і тих, хто пропонує хоч щось. Можливо, саме тому у нас досі немає поромів, чи інших альтернативних рішень дібратися з лівого на правий. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramАби завтра жити краще — з чого почати вже сьогодні? Точно не з очікування дива. У новій публікації ILI Дмитро Душейко нагадує дуже просту річ: добробут — це не складні формули з підручників, а сума наших щоденних рішень. Ми всі є «підприємцями власних життів». Щодня ми розраховуємося найдорожчим — своїм часом. Замість того, щоб чекати змін згори, просто запитайте себе увечері: на що я сьогодні витратив цей час і що це мені дасть завтра? Замініть одну годину пустих новин на сторінку корисної книги, план на тиждень чи нову навичку. Краще майбутнє будується саме з таких дрібниць. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram🤖 Штучний інтелект проти українського бюрократа У Бангкоку пройшли Щорічні збори МВФ, де фінансисти світу обговорювали майбутнє: від кіберзагроз до впливу штучного інтелекту. Український Нацбанк виглядав там достойно — банківська система встояла під обстрілами, а кредитування бізнесу навіть зростає. Але в інтерв'ю очільника НБУ виринає й інша, суто наша деталь: запуск нормального ринку капіталів (із залученням гігантів на кшталт Deutsche Börse чи Euroclear) знову гальмується через суперечки посадовців за повноваження та контроль. Для звичайного роботяги «ринок капіталів» звучить як щось чуже. По-людськи: коли бізнес не може залучити гроші інвесторів, він бере дорогі кредити або взагалі зупиняє розвиток. А це — менше нових робочих місць і вищі цінники в магазинах. Світові посадовці можуть довго обговорювати ризики штучного інтелекту. Але для нашого життя набагато відчутнішим є цілком природний інтелект бюрократа, який тримається за регуляторне крісло й заважає капіталу працювати на країну. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramНам потрібна чесна розмова влади з суспільством. Час визначити пріоритет: ми продовжуємо грати в «соціальну державу» за чужий рахунок до першої серйозної кризи фінансування, чи переходимо до жорсткої економічної самодисципліни? Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram$200 млн на день війни: де уряд братиме гроші, коли допомога Заходу впаде? Сьогоднішня економічна модель тримається на ілюзії, що підтримка ЄС та США (фінанси, Starlink, розвіддані) буде безкінечною. Але що буде, коли допомога скоротиться хоча б на 30–50%? У бюджеті утвориться прірва. І замість підготовки до цього уряд робить дві критичні помилки: утримує роздутий держапарат із популістською соціалкою та закручує гайки бізнесу. Чому це економічний самообман: Неможливо одночасно фінансувати найдорожчу війну XXI століття та роздуті субсидії. Спроба закрити діру друком гривні спричинить нищівну інфляцію. Тиск на бізнес — глухий кут. В умовах відключень світла та руйнування логістики підвищення податків веде лише до тінізації та закриття компаній. «Витискати» більше зі звуженої економіки — математична утопія. Яким має бути реальний план дій: Тільки адресна соціалка. Повний відхід від патерналізму. Допомога — виключно тим, хто фізично не може про себе подбати (поранені, люди з інвалідністю, сироти). Ліквідація баласту. Продати або закрити 3 000 збиткових ДП, скорочити чиновників, ліквідувати десятки інспекцій та регуляторів. Радикальна дерегуляція. Коли у держави немає грошей — вона має дати бізнесу свободу. Скасування бар'єрів та перевірок дозволить підприємцям працювати, заробляти валюту та тримати курс. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram⚡️ Чому одні компанії збивають шахеди, а інші — ні? Два свіжі кейси українського бізнесу яскраво показують, як працює (і не працює) безпека в умовах зарегульованості. Фармацевтична компанія «Дарниця» заявила, що відмовляється від власного ППО. Причина? Загрози змінюються кожні 3–4 місяці, це надто дорого, потрібно постійно оновлювати системи, тому вони фокусуються лише на укриттях. Тим часом «Нова пошта» вже успішно збиває російські ударні безпілотники власними силами. Більше того, В'ячеслав Климов відкрито каже, що вони скуповують пожежні машини в Європі, щоб самостійно гасити пожежі на терміналах, не чекаючи приїзду ДСНС. Що відрізняє ці два підходи? Ресурс та свобода дій. За перше півріччя 2026 року консолідований чистий прибуток НП зріс майже до 2,2 млрд грн. І саме цей «капіталістичний прибуток», у який так люблять заглядати чиновники, сьогодні йде на купівлю пожежних авто, технології ППО та збереження життів. «Дарницю» теж можна зрозуміти, адже вона працює в одній із найбільш зарегульованих галузей. Коли держава роками душить фармбізнес жорстким контролем цін, нескінченними перевірками, дорогими процедурами реєстрації препаратів та ліцензіями на кожен крок, вона буквально вимиває з компаній вільний капітал. А потім додайте сюди ще й жорстку державну монополію на ринку зброї, де приватне ППО дозволяється лише в рамках складних урядових "експериментальних проєктів". У результаті інвестиції в захист перетворюються на бюрократичне пекло з космічними прайсами, на які в зарегульованого бізнесу просто не залишається грошей. «Хто може заборонити мені гасити пожежу на своїй території?» — запитує Климов. Це ключове питання для всієї економіки. Віддайте бізнесу право на повноцінний самозахист. Дозвольте вільний імпорт засобів ППО. Звільніть ці інвестиції від податків. Бізнес і приватний капітал захистять свої активи швидше та ефективніше, ніж будь-яке міністерство. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in TelegramНаціоналізація великого бізнесу: чому це звучить справедливо, але вдарить по армії? На Суспільному відбулася дуже показова дискусія про економіку війни. Юрій Левченко, політик з чіткою позицією, якого підтримує багато українців, запропонував жорсткий крок: націоналізувати активи мільярдерів (Ахметова, Пінчука та ін.). Логіка зрозуміла: у нас воєнний стан, потрібні ресурси. Давайте будемо відвертими. Олігархат — це зло. Те, що ми маємо в Україні — це не результат «дикого капіталізму» чи вільного ринку. Навпаки, це наслідок того, що в нас ніколи не було справжньої ринкової економіки. Олігархи виросли саме на відсутності верховенства права, на державних преференціях, закритих ринках та монополіях. Суспільство справедливо хоче чесних правил. Але чи є націоналізація правильним інструментом? В ефірі прозвучало цілком слушне питання від Єгора Чернєва: а з яких грошей фінансуватиметься армія, якщо держава забере найбільших платників податків? Навіть, головніше інше: Чи здатна держава бути ефективним менеджером? Економіка працює за чіткими законами. Щойно завод чи компанія переходить у держвласність, туди сідає чиновник. Держава не вміє створювати багатство, вона вміє лише його перерозподіляти (і часто неефективно). Замість прибутків, з яких платяться мільярдні податки на ЗСУ, націоналізоване підприємство миттєво обростає додатковими корупційними схемами, стає збитковим і починає висмоктувати дотації з бюджету (І це не біда якогось топ-менеджера - це проста природа держвласності). Юрій наводить приклад сучасної Британії чи післявоєнної Європи, де уряди беруть під контроль певні галузі. Але для воюючої України втрата генераторів податків — це катастрофа. Згадайте 2022 рік: логістику, забезпечення та країну загалом врятував саме гнучкий приватний бізнес та приватна ініціатива, а не державний апарат. Ліки від олігархії — це не перетворення держави на одного гігантського неефективного мега-олігарха. Ліки — це рівні для всіх правила гри, суди, які захищають власність, та тотальна дерегуляція, щоб середній бізнес міг вільно рости і складати конкуренцію великим корпораціям. Тільки справжня конкуренція, а не державний контроль, здатна знищити олігархат. А як ви вважаєте: що краще для економіки зараз — націоналізація чи приватизація та рівні правила для всіх? Пишіть у коментарях👇 Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram📉 Куди зникли $6 мільярдів переказів? Торік в Україну з-за кордону перерахували $7,8 млрд. Для порівняння: у 2021 році ця сума становила $14 млрд. Падіння майже удвічі. Чи можна все пояснити зміною кількості населення? Елла Лібанова дала оцінку на середину 2026го - 28,5 млн людей проживає на контрольованій території (проти 37.5 млн до війни). У 2021 році на одного мешканця припадало близько $369 закордонних переказів на рік. Торік - близько $274. Тобто більше ніж половина падіння — це суто відсутність 9,5 мільйонів людей у країні. Решта — природна інтеграція: люди за кордоном знайшли роботу, відкрили картки місцевих банків і перестали користуватися українськими, хтось виїхав цілими сім'ями. Для звичайного українського містечка це означає одне: з місцевої економіки вимили мільярди доларів, які раніше йшли в продуктові магазини, аптеки тощо. Бізнес бачить це щодня. Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ
Open in Telegram