Posts of Дмитро Разумков_Офіційно

Замість доплат військовим і пенсій, гроші підуть на піар і відосики    Неадекватні пріоритети влади у повній мірі відображені у Державному бюджеті на 2027 рік. В умовах війни і колосальних фінансових труднощів, збільшується фінансування державного апарату, дармоїдів з наглядових рад, нікому не потрібних популістських проєктів.   При цьому не знаходиться коштів на додаткові виплати захисникам, вчителям, медикам — людям, на яких тримається Україна. Не передбачене й співмірне з цінами підняття пенсій. Мінімальна — 2878 грн, виживайте як хочете.   Відхилено пропозиції підвищити зарплати медикам і вчителям, а також ввести надбавку за роботу в укриттях. Грошей на додаткове обладнання для укриттів теж не знайшлось.   Відхилено норму, яка передбачала виконання закону щодо мінімальної зарплати вчителя в рамках трьох мінімалок.   Підняття зарплати військовим ніби й передбачили, але без конкретних цифр. Тобто, якщо Уряд індексує зарплати відповідно до інфляції або докине захисникам по 1 гривні, формально вимога буде виконана.   Ми пропонували збільшити прожитковий мінімум до 8000 тисяч — його закладено на рівні 3559 грн. Пенсії пропонували підняти бодай до 6000. Передбачено +283 гривні або 9 гривень на день.   Окремо наголошую: пропонуючи збільшити видатки, «Розумна політика» завжди вказує, де взяти потрібні суми. Наприклад, питання пенсій вимірюється двома десятками мільярдів гривень. Перенаправте гроші з «Єдиного марафону» і наглядових рад — цього вистачить.   Одна лише «Тисячовесна» обійдеться в 5,5 млрд грн. Чверть необхідної на пенсії суми спрямують на відосики. І це свинство.

Повага до вчителів лише на словах. У бюджеті – жодної відповіді на їхні реальні потреби! У владі часто говорять про важливість праці педагогів, роль освіти й майбутнє наших дітей. Але коли доходить до формування державного бюджету, про ці слова чомусь забувають. Зараз нам розповідають про нібито рекордне фінансування освіти. Але збільшення загальної цифри в бюджеті ще не означає, що вчитель відчує зміни у власному гаманці. Замість реального підвищення оплати праці вчителі «заслужили» від влади лише відсотки індексації! В яких реаліях сьогодні працюють наші вчителі? Уроки доводиться проводити в підвалах, які часто важко назвати повноцінними укриттями. Там складно зосередитися, повноцінно навчатися і навіть просто тривалий час перебувати. Але попри ці нестерпні умови педагоги роблять усе можливе, щоб діти не втрачали можливості здобувати знання. Я пропонував міністру освіти разом відвідати звичайну українську школу й подивитися, у яких умовах учителі намагаються навчати дітей. Жодної зацікавленості з боку міністра я не побачив. Своїми правками до бюджету-2027 ми з командою «Розумної Політики» пропонували конкретні рішення: передбачити окремі доплати педагогам за роботу в укриттях, збільшити зарплати вчителям і зобов’язати Кабінет Міністрів виконати норму закону, відповідно до якої посадовий оклад педагогічного працівника має становити не менше трьох мінімальних зарплат. Усі ці пропозиції були відхилені. Але проблема значно ширша за розмір зарплати. Ідеться про те, яку освіту отримають наші діти, чи матимуть вони знання й навички, щоб бути успішними та конкурентоспроможними, чи захочуть пов’язати своє майбутнє з Україною. На жаль, батьки дедалі частіше шукають для дітей можливості навчатися за кордоном. Витримка вчителів також не безмежна. Вони залишають професію або виїжджають з країни, бо не бачать тут належних умов і перспектив. Ми втрачаємо не просто фахівців, а людей, які формують знання і світогляд наступного покоління! Я хочу, щоб наші діти жили не в країні занепаду, а в Україні, де є мир, економічні можливості, професійний розвиток і впевненість у завтрашньому дні. Але таке майбутнє неможливе без якісної освіти. А якісна освіта неможлива без учителя. Якщо освітяни справді є одним із пріоритетів держави, чому це не відображається в їхніх зарплатах і умовах праці? Не можна одночасно говорити про майбутнє України й залишати без належної підтримки тих, без кого це майбутнє неможливе!

Традиційно зі Славою Вардою обговорили головні політичні та економічні теми цього тижня. 🔹 Бюджет-2027. Чому під час голосування провалили правки, які передбачали додаткові кошти на оборону, вчителів та соціальну сферу, але водночас залишили мільярди на телемарафон, піар-програми та утримання чиновників? 🔹 Пенсії та державні борги. Чому влада відмовляється наблизити мінімальну пенсію до реального прожиткового мінімуму та яку боргову яму залишає майбутнім поколінням? 🔹 Нові правила бронювання. До чого можуть призвести зміни для підприємств і чому в умовах війни вони створюють додаткові ризики для бізнесу, енергетики та критичної інфраструктури? 🔹 Укриття для бізнесу. Чому держава перекладає на підприємців обов’язок самостійно будувати захисні споруди і чи реально виконати такі вимоги під час війни? 🔹 Відповідальність ТЦК. Парламент підтримав мою правку про штраф у 170 тисяч гривень для представників ТЦК за незаконне взяття людей на військовий облік! Дивіться повне інтерв’ю за посиланням: https://youtu.be/RUb0bhDFcnY?si=ULYsDV0Co8HQzeBF

«Грошей немає, але ви тримайтеся». Саме так виглядає бюджет для українців! Таке враження, що крилата фраза одного діяча з країни-агресора скоро стане звичною відповіддю влади для пенсіонерів, військових, учителів, вихователів, медиків, студентів і переселенців. Максимум, що можуть їм запропонувати – індексація, яка не покриває реального зростання цін. Але економити зовсім не поспішають, коли йдеться про утримання державного апарату та піар-програми влади. Ми з командою «Розумної Політики» запропонували конкретні скорочення видатків на державні інституції до рівня минулого року. Це дозволило б вивільнити кошти для справді нагальних потреб. Фінансування Офісу президента ми пропонуємо скоротити на 195 млн грн, Верховної Ради – на 200 млн грн, Кабміну – на 60 млн грн, Офісу генпрокурора – 2,5 млрд грн, МВС – на 209 млн грн. Це понад 3 млрд грн, які можна було б спрямувати на людей, які дійсно цього потребують! Але ці пропозиції не підтримали. Є просте запитання: а що такого стали робити ці державні інституції, що їм раптом знадобилося більше грошей у наступному році? Чому вони заслуговують на підвищення, а вчителі, медики, пенсіонери, переселенці, постраждалий бізнес – ні?! Окремий приклад – програма відеоконтенту «Тисячовесна». На неї передбачено 5,5 млрд грн – на понад третину більше, ніж було минулого року! А що вона робить життєво важливого для країни? Може лікує людей чи захищає державу?! Цей бюджет вкотре демонструє, що влада живе в своїй бульбашці і не розуміє, що відбувається в країні. Виклики, які сьогодні стоять перед державою, армією, людьми мають бути пріоритетом держави. Але влада поставила в пріоритет себе саму!

Понад $8 тисяч боргу на кожного українця і мільярди — на «політичні заяви»: куди ведуть країну?! Виявляється, обіцянки про 3 тисячі ракет і супер-зброю від Fire Point були лише «політичними заявами». Тоді українці мають право запитати: а кошти, виділені на це, теж були політичною заявою? В чиїх кишенях осіли мільярди, якщо ракетна програма, на яку йшло бюджетне фінансування, виявилася порожнім звуком?! Це не чиїсь приватні гроші. Це кошти платників податків, які мали працювати на оборону країни! Водночас влада продовжує заганяти українців у боргову яму. Станом на сьогодні, на кожного громадянина припадає понад 8 000 доларів держборгу, який вже перевищив 100% ВВП! Якби не війна, це був би дефолт.   Тільки МВФ Україна заборгувала 14,5 млрд доларів – це в шість разів більше, ніж усі європейські країни разом узяті! Яку країну ми хочемо залишити своїм дітям? Державу у війні, а не у мирі, державу в занепаді і в боргах?   А напередодні 239 народних депутатів проголосували за збільшеннях цих боргів, підтримавши в першому читанні проєкт бюджету, який знову тримається лише на сподіваннях на міжнародну допомогу і кредити! Документ, який і далі знищує економіку і майбутнє держави!

Безпека і мир починаються з економіки. Без неї не буде ні міцної армії, ні сильної країни Сьогодні всі говорять про мир. Але якщо подивитися на проєкт бюджету на наступний рік, виникає запитання: а де в ньому закладено основу цього миру? Ми намагаємося далі будувати державу-дикобраза, але навіть не пояснюємо, за які кошти забезпечувати  її оборону. Тому навіть бюджетом воєнного стану цей документ назвати не можна. Президент говорить про армію чисельністю 800 тисяч військових незалежно від того – буде війна чи завершиться. Але хто фінансуватиме таку армію, щоб вона була укомплектована, забезепечена, а військовослужбовці отримували гідні виплати? Після війни партнери навряд чи будуть в повному обсязі фінансувати Збройні Сили України!   Сильна армія — це не просто велика кількість людей у строю. Це, перш за все, спроможність держави забезпечити їх усім необхідним. А така спроможність починається з економіки. Ми маємо думати не лише про те, скільки людей мобілізувати сьогодні, а й про те, хто завтра вироблятиме зброю, відновлюватиме енергетику, працюватиме на підприємствах і наповнюватиме бюджет. Успішні держави будували свою силу не лише на війську. Вони розвивали промисловість, енергетику, технології, створювали робочі місця та залучали інвестиції. Саме економіка дає ресурси для оборони й робить державу важливим партнером для інших країн. Україна має йти цим шляхом. Не залишатися сировинним придатком, а створювати власну економічну модель – із сучасним виробництвом, переробкою, енергетикою та інвестиціями з різних країн. У нас уже є сильна основа для цього. Український оборонно-промисловий комплекс здобув унікальний бойовий досвід і розвинув технології, які можуть стати одним із драйверів економіки. Власне виробництво озброєння — це не лише зброя для фронту, а й інженерні розробки, робочі місця, нові підприємства та економічна незалежність. Так само енергетика й промисловість. Ці галузі також мають бути складовими безпеки країни. Не можна навмисно послаблювати ці сектори і водночас очікувати від них ресурсів для відбудови й оборони. Мир, до якого ми так прагнемо, — це не просто припинення бойових дій. Це країна, у якій є робота, працюють підприємства, повертаються люди, приходять інвестиції, а держава спроможна самостійно фінансувати власну безпеку. І забезпечити це має сильна економіка.  

Армія не може триматися лише на героїзмі. Де підтримка військових у бюджеті-2027? Усі люблять говорити про підтримку наших захисників. Але важливо не просто говорити – потрібно ухвалювати рішення. Що ж передбачено в проєкті бюджету-2027, аби реально допомогти армії? Ми з командою «Розумної Політики» подали низку правок, які мали б посилити Збройні Сили України: додаткове фінансування, кошти на житло для військовослужбовців, підтримку ветеранів і грошову мотивацію для тих, хто готовий долучитися до війська. Але ці пропозиції не отримали підтримки. Коли забирали 40 млрд грн із закупівлі озброєння на піар-проєкти Офісу президента, голоси знайшлися. А нашу пропозицію додатково профінансувати ЗСУ на 50 млрд грн членам профільного комітету вистачило совісті відхилити! Окреме питання — мотивація до служби. Можна скільки завгодно говорити про посилення мобілізації та скасування бронювання. Але без належного фінансового забезпечення, зрозумілих термінів служби й реальних гарантій для військових ефективної системи не буде. Мобілізація від влади вже давно перетворилася на бусифікацію. Тому наша команда запропонувала реальний механізм підвищення мотивації до служби – виплату 1 млн гривень під час підписання першого контракту. Цю правку також не підтримали. Але мотивація – це не лише нові виплати. Це ще й довіра до держави та виконання тих обіцянок, які військовим уже дали. Президент і колишній міністр оборони публічно говорили про виплати у 470 тисяч гривень військовим, які перебувають на передовій. То де ці виплати? Чи передбачені в бюджеті кошти та механізми, які гарантують, що військові справді їх отримають? Я звернувся до Міністерства оборони, щоб з’ясувати, чи отримував хтось такі кошти. У відповідь мені повідомили, що відомство не має такої інформації. Це взагалі як? Держава обіцяє військовим сотні тисяч гривень, а профільне міністерство навіть не може сказати, чи виконано цю обіцянку. І після цього влада дивується, чому люди дедалі менше вірять новим обіцянкам і чому їх усе складніше мотивувати до служби. Відхилили і наші пропозиції щодо додаткового забезпечення ветеранів і будівництва житла для військовослужбовців. Тобто йдеться не про одну окрему правку, а про цілий комплекс потреб, від яких залежать умови служби, мотивація та життя людей після повернення з фронту. Таке враження, що цей бюджет формувався так, аби армії дісталося менше! Водночас фінансування ЗСУ знову залежить від міжнародної допомоги. Але що буде, якщо завтра її виявиться недостатньо? Чим тоді воюватимемо? Пересадимо захисників на коней і видамо шаблі?! Наші захисники дуже сильні, але вони не залізні. Вони втомлюються, вигорають, отримують поранення. Їм потрібні сучасне озброєння, фінансове забезпечення, мотивація та впевненість, що держава виконує свої зобов’язання!

У нас дуже люблять згадувати досвід Ізраїлю й цитувати Голду Меїр. Але втілювати ці принципи в життя – значно складніше. Між красивими словами та реальними рішеннями часто лежить прірва.   Саме Голді Меїр приписують слова про те, що аби побудувати країну, в яку будуть повертатися її сини і доньки, країну, з якої будуть виїжджати тільки в сезон відпусток, в якій не буде відчуття страху за майбутнє, — то треба зробити всього лиш два кроки. Перший — прирівняти корупцію до зради батьківщини, а корупціонерів — до зрадників. А другий — зробити три професії найбільш високооплачуваними і шанованими. Це військові, лікарі та вчителі.   Хіба не про це говорили українцям у 2019 році? Хіба не це обіцяли представники нинішньої влади? І це те, що, на жаль, досі не зроблено, бо у влади чомусь змінилися пріоритети.   Прирівняти корупцію до державної зради президент обіцяв три роки тому. Наша команда «Розумної Політики» підтримала такий підхід і відразу тоді зареєструвала законопроєкт, який передбачає прирівняння відповідальності за корупцію до відповідальності за державну зраду – від 15 років ув’язнення до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Що маємо сьогодні? Законопроєкт досі не розглянутий профільним комітетом. А від президента відповідна законодавча ініціатива взагалі не надходила.   Учителі, лікарі та військові мали бути серед тих, кого держава цінує найбільше. Але де це видно в бюджеті?   На рівні Закону встановлено, що зарплати вчителів не можуть бути меншими, ніж три мінімальні. Скільки ще педагоги будуть чути, що на це «немає грошей»?!   Для медиків – теж «грошей немає». Індексація зарплат не перекриває реального зростання цін!   Військовим нарешті підняли мінімальне забезпечення з 20 до 30 тисяч гривень. До речі, ми це пропонували щоразу під час бюджетного процесу. Але водночас обіцяних «470 тис грн на нулі», за моєю інформацією, поки що не отримав жоден захисник.   При цьому кошти знаходяться на утримання державного апарату, піар-проєкти та інші потреби системи влади. Тому суспільство має повне право запитувати: чому на це гроші є, а на гідні зарплати вчителів, медиків і військових їх постійно бракує?   У цьому й полягає головна проблема нинішнього бюджету. Він не відображає справедливих пріоритетів держави. Він показує, чиї інтереси влада ставить на перше місце!

‼️ТЦК будуть штрафувати на 170 тис грн за незаконний військовий облік! Мою правку підтримав Парламент‼️ Щойно 249 народних депутатів підтримали мою поправку, яка передбачає штраф у 170 тисяч гривень для представників територіальних центрів комплектування, якщо вони незаконно поставили на військовий облік людину, яка цьому не підлягає. Це десятикратний розмір того штрафу, який накладають на звичайних громадян за нібито порушення мобілізаційного законодавства. Я думаю, що всі добре пам’ятають, як ТЦК незаконно ставили на військовий облік жінок і потім штрафували їх на 17 тис грн. І такі випадки непоодинокі. Враховуючи те, що сьогодні тіньовий ринок ТЦК оцінюється в 3 млрд євро на рік, я думаю що це маленький, але важливий крок у відновленні справедливості в процесах мобілізації. Дякую колегам по Парламенту, які підтримали мою поправку! Вона дублює законопроєкт № 15115, який вже декілька місяців заблокований у профільному комітеті Іонушаса. І він лише частиною того комплексу питань, які стосуються покарання ТЦК за свавілля і бусифікацію! Тому ми маємо ухвалити й інші законопроєкти - № 15114 і 15116, які будуть наводити лад у цій системі і захищати права українців, які сьогодні грубо порушуться!

Бюджет про владу, а не про державу. Такий кошторис не можна підтримувати‼️ Проєкт державного бюджету на 2027 рік не має бути проголосований. Насамперед тому, що комітет відхилив усі правки, які мали б допомогти людям, підтримати економіку та посилити обороноздатність країни. Неможливо було відстояти ці правки і в сесійній залі, тому що під час їх розгляду працювали максимум два десятки народних депутатів. Медики, вчителі, пенсіонери знову залишилися поза увагою авторів бюджету. Лікарі, які рятують життя, у тому числі, безпосередньо на фронті. Вчителі, які продовжують давати дітям знання у нестерпних умовах укриттів під час постійних тривог. Але їхня доля владі нецікава. Вони вважають, що тих зарплат, що вони отримують, достатньо для нормального життя! У цьому бюджеті немає елементарної поваги до людей похилого віку. Яким словом, крім як знущання, можна назвати підвищення мінімальної пенсії на 283 гривні?! Не отримав підтримки й бізнес, без якого неможливо забезпечувати економіку та фінансувати оборону. Наші пропозиції щодо зменшення податкового навантаження і компенсації збитків від російських обстрілів були відхилені. Яким чином підприємці мають самостійно долати наслідки атак, забезпечувати роботу підприємств і сплачувати податки, водночас не отримуючи належної підтримки від держави? І це в умовах, коли від стійкості бізнесу залежить не лише добробут громадян, а й спроможність країни фінансувати власні потреби та підтримувати Збройні Сили України! Не були проголосовані й ті правки, які дозволили б знизити вартість пального. Сьогодні, «завдяки» Гетманцеву і його комітету, до 47% він цін на паливо на АЗС – це податки.   Такий бюджет не можна підтримувати в його нинішньому вигляді. Він не дає належної відповіді на ключові виклики, перед якими стоїть Україна!

Прожитковий мінімум – менше 4 тис грн‼️Пропоную авторам бюджету спробувати прожити на ці гроші хоча б місяць! У проєкті державного бюджету на наступний рік прожитковий мінімум для працездатних осіб закладають на рівні 3691 грн. У мене дуже просте запитання до урядовців і народних депутатів: хтось із вас пробував прожити на ці гроші?   Це сума, яка не має нічого спільного з реальними витратами людей. Продукти, ліки, комунальні послуги, транспорт – усе це коштує грошей, яких за такого «прожиткового мінімуму» ніяк не вистачить!   Урядовці, які отримують зарплати в десятки й сотні тисяч гривень давно втратили розуміння того, як живуть пенсіонери та родини, що змушені рахувати кожну гривню. Але замість того, щоб підвищити виплати соціально незахищеним українцям, військовим, вчителям, медикам, пенсіонерам — вони шукають лазівки як вкотре підняти зарплати собі!   Наша команда «Розумної Політики» подала правку №37, якою пропонуємо підвищити прожитковий мінімум до 8000 гривень, а для працездатних осіб — до 8296 грн. Так, цієї суми також недостатньо для повноцінного життя. Але це принаймні реалістичніший орієнтир, ніж цифра, відірвана від вартості найнеобхіднішого. Проте бюджетний комітет цю правку відхилив! Тому під час розгляду бюджету в сесійній залі я запропонував голові профільного комітету Роксолані Підласій провести соціальний експеримент: наступного місяця прожити на суму прожиткового мінімуму, яку закладають у державний бюджет. Я впевнений, що не вистачить і на тиждень.   Депутати тому й називаються народними, тому що мають розуміти, чим живуть люди, яких вони представляють! На жаль, відповіді на свою пропозицію так і не почув.

Новий подвійний удар по економіці: уряд послаблює критичні підприємства зменшенням бронювання і перекладає на бізнес відповідальність за укриття‼️ Кабмін продовжує ухвалювати рішення, які не посилюють, а послаблюють Україну. Замість підтримки тих, хто забезпечує життєдіяльність держави під час війни – лише нові обмеження, вимоги та проблеми. Одне з таких рішень – це скорочення бронювання для працівників критично важливих підприємств. Ідеться про людей, які забезпечують роботу оборонної промисловості, енергетики та комунальних служб. Я вже запитував прем’єр-міністра: кого з урядовців він відправить відновлювати електропостачання, ремонтувати каналізацію, повертати воду й опалення, якщо через нестачу працівників це не буде кому робити? Можливо, міністрам варто самим спробувати попрацювати в таких умовах і побачити, як живуть люди, коли критична інфраструктура перестає працювати?! Інше шкідливе рішення – це вимога до бізнесу до 4 грудня самостійно забезпечити укриття, якщо він хоче працювати під час жовтого рівня повітряної тривоги. За майже п’ять років повномасштабної війни влада так і не забезпечила достатньої кількості доступних укриттів для громадян і підприємств. І тепер вона просто встановлює дедлайн і перекладає відповідальність на бізнес! Але як маленька кав’ярня чи ФОП мають побудувати власне укриття? Як це зробити торговельному центру, великому підприємству або виробництву, що працює цілодобово й не може просто зупинити всі процеси? І все це відбувається на тлі підвищення податкового навантаження, обмежень бронювання та тиску силових структур на підприємців! Безпека людей – безумовний пріоритет. Але забезпечення доступної інфраструктури цивільного захисту – це не те, що держава може перекласти на бізнес, просто поставивши його перед фактом. Потрібні реалістичні вимоги, доступні рішення та відповідальність самої влади за те, що вона мала організувати!

Сьогодні Верховна Рада починає розгляд державного бюджету на наступний рік. І охарактеризувати його можна дуже просто: це бюджет для влади, а не для держави і українців. У цьому документі уряд знайшов кошти і на збільшення фінансування силових органів, і на Офіс президента, і на телемарафон, і на піар-проєкт «Тисячовесна». Але там немає грошей для вчителів, медиків, військових, переселенців, малозахищених українців. У нас з командою «Розумної Політики» є багато правок для підтримки саме цих категорій українців. І ми на них будемо наполягати. Бо державний бюджет має визначати пріоритети країни, а не комфорт влади!

Собі — більше, людям — «грошей немає». Ми збили правку про підвищення зарплат чиновникам! Сьогодні в Парламенті намагалися збільшити зарплати окремим чиновникам. На щастя, нам вдалося це збити. Цю норму хотіли протягнути тихо. Не окремим законопроєктом, бо тоді довелося б пояснювати суспільству, чому саме зараз високопосадовцям захотіли платити більше. А просто заховали в закон про відновлення конкурсів на державну службу! Дуже зручно. Особливо на фоні того, що вже цього тижня Верховна Рада розглядатиме бюджет на наступний рік. І там влада знову розповідатиме українцям, що грошей на все не вистачає. На військових — не вистачає. На вчителів — не вистачає. На медиків — не вистачає. Мінімальну пенсію хочуть підвищити на 283 гривні. Тобто трохи більше ніж на 9 гривень на день. А от коли мова заходить про зарплати окремих чиновників — гроші та можливості чомусь одразу знаходяться. І це не стосується звичайних держслужбовців, які працюють за невеликі зарплати. Ідеться про окремі міністерства та високі посади, де й без того є чималі виплати. Тому цю правку ми збили. Але сам факт, що її взагалі намагалися протягнути, дуже чітко показує пріоритети. Ще у 2023 році команда «Розумної Політики» запропонувала обмежити зарплати чиновників десятьма мінімальними зарплатами. І ми від цієї позиції не відмовляємося. Якщо хтось у владі справді вважає, що окремим чиновникам сьогодні треба підвищувати зарплати — нехай внесе окремий законопроєкт, вийде до людей і пояснить це. Тоді кожен депутат відкрито проголосує, а українці дуже швидко побачать, у кого які пріоритети!

Влада вкотре продовжує мобілізацію, але регулярно «забуває» про обіцяні терміни служби! Верховна Рада вчергове продовжила дію воєнного стану та загальної мобілізації. Але щоразу, коли влада просить українців і далі виконувати свій обов’язок, виникає закономірне запитання: а де обіцяні рішення щодо термінів служби та демобілізації? Ще до 18 грудня 2024 року уряд мав внести відповідний законопроєкт. Це була не просто обіцянка чи політична заява, а вимога закону, який підтримала Верховна Рада та підписав президент. Тому я запитав у керівництва Парламенту: чи надходив до Верховної Ради цей законопроєкт? Чи отримував його спікер? Стефанчук відповів, що він такого не пам’ятає і обіцяв уточнити. Дуже шкода, що законопроєкти, від яких залежать долі тисяч військових та їхніх родин, настільки нецікаві владі. Бо для тих, хто роками служить на фронті абсолютно без розуміння скільки ще це триватиме – це питання життя і здоров’я. І хотів би нагадати, що законопроєкт «Розумної Політики» №11217 щодо термінів служби та демобілізації лежить у Парламенті ще з весни 2024 року. Але про нього не просто «забули», а спеціально блокують. Він весь цей час лежить без руху в профільному Комітеті нацбезпеки, оборони та розвідки, який очолює Завітневич. Саме тому я не голосував за чергове продовження мобілізації. Не може бути мобілізації без чітко визначених термінів служби! Продовжувати цей процес, який давно перетворився на бусифікацію, і водночас «не пам’ятати» про обіцяну демобілізацію — це неповага до військових. І це ганебно. Владі просто байдуже до тих, хто вже стільки часу тримає на собі оборону країни!

Борючись із окремими порушеннями, влада ризикує знищити все, що працює! Влада під приводом боротьби зі зловживаннями планує скоротити відсоток бронювань серед працівників оборонних, енергетичних і комунальних підприємств. Але замість того, щоб розбиратися з конкретними порушниками, знову змінює правила для всіх. У результаті під ударом опиняться не лише ті, хто дійсно маніпулює системою, а й ті хто забезпечує роботу економіки, стійкість та обороноздатність країни. Прем’єр-міністр наводить приклад підприємства, де фактично працюють 20 людей, а заброньовані 100. Якщо такі зловживання справді є, виникає логічне запитання: хто дозволив забронювати стільки людей? Хіба не держава встановила правила й допустила можливість таких ситуацій? Підприємства не можуть самостійно бронювати необмежену кількість працівників. Є офіційні критерії, уповноважені органи та посадовці, які погоджують відповідні рішення. Тому потрібно перевіряти конкретні випадки, з’ясовувати, хто допустив порушення, і притягати винних до відповідальності. Натомість влада створює ще один координаційний центр – а отже, потенційно й нові корупційні ризики! Не можна, намагаючись вирвати один бур’ян, знищувати все поле! Але саме за такою логікою влада й намагається розв’язувати проблеми: замість того щоб усунути конкретні порушення та притягнути до відповідальності винних, вона створює нові перешкоди для всіх!

Традиційно зі Славою Вардою обговорили теми, які були в центрі уваги країни цього тижня.   🔹Мирні переговори. Чи можливий реальний прогрес на шляху до миру? Чи дійсно переговорний процес знову опинився в глухому куті?   🔹Якою буде зима для України? До яких наслідків може призвести рішення уряду щодо скорочення бронювання серед працівників комунальних, енергетичних та оборонних підприємств? 🔹Державний бюджет-2027. Чому влада знову закладає в головний фінансовий документ країни видатки, які зовсім не відповідають потребам держави? Який дефіцит приховує влада і які нові податки там передбачені? 🔹Свавілля ТЦК триває. Чому нові правила діяльності представників територіальних центрів комплектування не розв’язують проблему системних порушень і чому єдиний вихід це припинити – ліквідувати систему.   Детально про все це – в інтерв’ю за посиланням. https://youtu.be/oX5ID7TFbtU?si=TccHr81m_vSln2al

Приватизація чи розбазарювання держмайна під час війни⁉️ Держава має розуміти, чим володіє, скільки це коштує і як ці активи можуть працювати на економіку. Саме для цього потрібна оцінка державного майна. Але зовсім інша справа – використовувати її як інструмент для розпродажу державної власності під час повномасштабної війни, коли повноцінний ринок не працює, а ризики для інвесторів залишаються надзвичайно високими. За таких умов замість ефективної приватизації ми отримаємо розбазарювання державного майна. Навіть якщо завтра прийдуть відповідальні інвестори, захочуть модернізувати виробництва, створювати робочі місця й розвивати підприємства, завтра вони отримають підвищені податки, тиск правоохоронців і закручування гайок! Серйозний іноземний капітал не буде заходити в такі умови. А український бізнес дуже добре знає про таку політику влади і сам бореться за виживання після всіх «геніальних реформ», нових податків і постійного тиску! Тому перевагу будуть мати ті, хто захоче придбати майно за заниженою ціною, а після завершення війни перепродасть його значно дорожче. Держава втратить власність, реальна вартість якої за сприятливіших умов могла б бути набагато вищою!

Поки українці тримають економіку, влада дорікає їм «низькою продуктивністю праці». Може, варто почати з себе?! Українці працюють під обстрілами, відновлюють зруйноване, платять податки, тримають економіку й забезпечують армію. А в цей час голові податкового комітету Гетманцеву вистачає совісті розповідати про низьку продуктивність праці українців порівняно з країнами Євросоюзу! Але я хотів би запитати: хто ще в Європі працює в умовах повномасштабної війни? Де ще люди після масованих атак, коли зруйнована енергетика, немає світла, тепла й води, вранці йдуть на підприємства, заводи, лікарні, школи, садки та університети? Я не знаю, де ще є такі працьовиті люди! Тому перш ніж оцінювати продуктивність українців, владі варто подивитися на власну роботу. Бо продуктивність тієї ж Верховної Ради сьогодні, на жаль, залишає бажати кращого. Три тижні Парламент може не проводити засідань. А коли нарешті починається пленарний тиждень, більшості депутатів вистачає сил лише на кілька годин роботи! І паралельно ті самі представники влади звинувачують опозицію в нібито зриві голосувань за законопроєкти, які знищують український бізнес! Хоча в сесійній залі під час обговорення цих питань у залі присутня переважно опозиція, а не монобільшість! Виходить дивна логіка: українців докоряють у «недостатній продуктивності», з бізнесу тягнуть все більше податків, а сама влада далеко не завжди здатна належно виконати свої прямі обов’язки! Українці вже довели свою працьовитість. Тепер час довести власну ефективність тим, хто отримує зарплату з їхніх податків і має ухвалювати рішення для країни!

Обіцянки роздані, мільярди витрачені, а українці знову залишаються сам на сам із проблемами! Нам місяцями розповідали, що енергетика готова до зими, критичну інфраструктуру захищено, українська балістика ось-ось полетить по Росії. Обіцяли тисячі ракет, власну супутникову систему зв’язку, блекаут у Москві у відповідь на удари по українській енергетиці. Де конкретні результати цих обіцянок і куди пішли гроші платників податків – мільярди з державного бюджету? Чи все це з тієї ж серії, що й мільярд дерев, мільйон дронів, гігават електроенергії? Де знищення російської логістики? Поки ми бачимо лише близько 3,5% знищених російських складів, але третину зруйнованих українських. Можливо, треба було спершу захистити нашу продукцію, підготувати віддалені склади, роззосередити запаси, зробити диверсифікацію зберігання товарів?! Але владі простіше не захистити український бізнес, а підняти йому податки! Окреме питання – наша дипломатія та відносини з партнерами. “Надомовлялися” аж до обмежень доступу до розвідувальних даних і гальмування Старлінку! Грандіозних обіцянок було багато, але, на жаль, поки ми бачимо лише дії і наміри влади, які тільки шкодять Україні!

“50 відтінків зеленого”: як влада знущається з країни і доводить її до катастрофи Нові податки, нові обмеження, невиконані обіцянки — усе це дедалі менше схоже на державну політику і дедалі більше на експеримент над українцями. Особливо це відчуває бізнес. Підприємці отримують постійне зростання податків, тиск і нові обмеження. Наші пропозиції, які могли б хоча б частково полегшити їм роботу, влада просто відхиляє. Але коли знищують бізнес, країна втрачає не абстрактні компанії. Ми втрачаємо робочі місця, доходи людей і надходження до бюджету, з якого фінансується армія. При цьому навіть підприємства, чиї склади та логістичні центри, знищені російськими ракетами, не отримують системної підтримки, податкових послаблень чи реальних фінансових стимулів. Окрема історія — обіцянки військовим. Кілька місяців тому президент і тодішній міністр оборони говорили про можливість отримувати до 470 тисяч гривень на передовій. Але скільки військових реально отримали такі виплати хоча б один раз? І водночас влада роками не може наважитися обмежити захмарні зарплати топчиновників. Хоча нічого нового вигадувати не потрібно. Спікеру Верховної Ради достатньо підписати закон №8312 з правкою команди “Розумної Політики” щодо обмеження зарплат чиновників на рівні 10 мінімальних зарплат. Бо держава має починати економію не з військових, підприємців і звичайних людей, а з себе!

Знищення бізнесу, знущання з пенсіонерів, нові податки. Антинародна політика влади! За кожним підприємством, яке сьогодні працює в Україні, стоять люди. Власник, який ризикує грошима. Працівник, який утримує родину. Батьки, які думають, як нагодувати, одягнути і навчити дітей. Люди, які попри війну продовжують працювати, платити податки й тримати економіку. Чи замислюється влада, коли ухвалює чергові шкідливі економічні рішення, що за їхніми пропозиціями стоять не просто цифри, а долі конкретних людей? Чи розуміє хоч хтось з ініціаторів підвищення податків, що це просто знущання над українським бізнесом та звичайними співробітниками?! Підвищення податків – це не лише додаткові витрати для бізнесу. Це ризик зростання цін, скорочення робочих місць і подальшого падіння купівельної спроможності українських родин. Додайте до цього інфляцію та запровадження податку на посилки з-за кордону, який підвищить їх вартість на 30-80%! Для багатьох людей покупки на міжнародних маркетплейсах – це не розкіш. Це можливість знайти потрібні речі дешевше й заощадити! Показала влада, як вона «турбується» і про пенсіонерів. У проєкті бюджету на наступний рік уряд передбачає підвищення мінімальної пенсії на 283 гривні. Трохи більше ніж 9 гривень на день. Саме так  «віддячили» людям, які все життя працювали на країну, а тепер ледь зводять кінці з кінцями! З такою політикою скоро дійде то того, що в країні не залишиться людей, які своїми податками будуть забезпечувати армію, виплату пенсій і зарплати військовим, вчителям і лікарям і відновлювати країну. Бо коли підприємці не бачать перспектив, а родини не бачать майбутнього для своїх дітей, вони закривають свої справи і виїжджають за кордон!

Кому прийшла в голову ідея розброньовувати енергетиків, комунальників і працівників оборонної сфери напередодні важкої зими⁉️ Запитав про це сьогодні прем’єр-міністра Сергія Корецького під час Години запитань до уряду. Якщо Кабмін справді ухвалить таке рішення, то кого з міністрів готові відправити ремонтувати каналізацію, відновлювати водопостачання й енергетику? Хто буде відповідати за наслідки? Бо проблем у цих галузях вже сьогодні більш ніж достатньо, а зараз лише середина осені! Прем’єр повідомив, що відповідна постанова ще доопрацьовується, а стовідсоткове бронювання працівників цих сфер, за його словами, призводить до великих зловживань. Боротися зі зловживаннями треба, але не рішеннями, які можуть залишити критично важливі сфери без фахівців у найскладніший період року. Напередодні зими держава має думати не лише про цифри в мобілізаційних планах, а й про те, хто відновлюватиме світло, тепло й воду після чергових атак!

Діти не можуть навчатися під час тривог, а у Міносвіти замість конкретних рішень — намагання перекласти відповідальність! Під час повітряних тривог українські школярі змушені спускатися в укриття і нерідко проводять там значну частину навчального дня. У багатьох із них повноцінно вчитися практично неможливо: приміщення просто не пристосовані для тривалого перебування дітей і нормального освітнього процесу. Я бачу це на власні очі, коли забираю дитину зі школи. І тут питання точно не до вчителів чи адміністрацій шкіл. Вони роблять усе можливе, щоб діти продовжували навчатися навіть у таких умовах. Але організація якісної освіти під час війни не може бути проблемою, яку держава просто переклала на плечі навчальних закладів. Це пряма відповідальність Міністерства освіти. Тому сьогодні під час години запитань до уряду я запропонував міністру освіти Андрію Бутенку вже наступного тижня разом відвідати кілька київських шкіл. Спуститися в укриття разом із дітьми, побачити, скільки часу вони там проводять і в яких умовах, а після цього чесно відповісти на просте питання: чи можна так отримувати якісні знання? У відповідь почув стандартне: «Ми цим займаємось». Але якщо робота міністерства зводиться до того, щоб роками «займатися питанням», не змінюючи ситуацію для дітей, тоді виникає інше питання: навіщо взагалі таке міністерство? Освіта — це не звіти й заяви про те, що «робота ведеться». Це конкретні умови, в яких дитина має можливість нормально навчатися навіть під час війни!

Мобілізація хлопців і дівчат після школи, скорочення бронювання і скасування відстрочок батькам дітей з інвалідністю. Ініціативи влади переходять усі межі‼️ У монобільшості люблять повторювати, що ймовірність мобілізації жінок – це маячня, таких розмов немає і опозиція нібито вигадує байки, яких не існує. А як тоді пояснити заяву представниці «Слуги народу» Безуглої про те, що служити в армії мають усі після школи – і хлопці, і дівчата? Це плани влади, які озвучила депутатка фракції монобільшості, представниця Комітету з питань міжнародної політики, а до цього – з питань національної безпеки, оборони та розвідки? Чи може це теж назвуть вигадками опозиції? То є відеодокази! Українські військові сьогодні віддають здоров’я і життя на фронті не для того, щоб їхні діти у 18 років опинилися поруч з ними в окопах! Вони воюють за країну, у якій їхні сини й доньки матимуть майбутнє. Тим часом уряд змінює правила бронювання. Оборонні підприємства вже не зможуть зберігати 100% працівників, від яких залежить виробництво дронів, зброї, ремонт техніки та забезпечення армії. Тобто зараз відправлять на фронт людей, які виробляють озброєння, а чим вони воювати будуть?! І хто наступний? Аграрії, які забезпечують продовольчу безпеку? Медики, які лікують поранених і рятують життя? Учителі, які навчають дітей і тримають освітню систему? А паралельно в чиюсь особливо “обдаровану” голову прийшла ідея позбавляти відстрочки батьків дітей з інвалідністю! Чи уявляють вони, з якими труднощами стикаються такі родини, скільки фізичних сил, ресурсів і часу їм необхідно, і що вони потребуть додаткової підтримки держави, а не знущання?!   Звідки влада черпає такі ідеї?! Кожна нова ініціатива, яка від них відходить, все далі переходить межі здорового глузду і людської моралі!

Обіцяли свободу і лібертаріанство, а дійшли до податкового терору‼️Про що “забув” голова профільного комітету, захищаючи нищення бізнесу Гетманцев, агітуючи з трибуни за податок на посилки, закинув, що в мене мовляв погана пам’ять. Думаю, варто нагадати передвиборчу програму партії «Слуга народу». І тоді стане очевидно, в кого насправді проблеми не лише з пам’яттю, а й з принципами і цінностями. Отже, у 2019 році звучали обіцянки про лібералізацію, лібертаріанство, свободу для бізнесу. Там точно не йшлося про знищення ФОПів, податкове навантаження, підвищення ПДВ і системний тиск на українських підприємців, чим зараз займається безпосередньо голова профільного податкового комітету. Не було тоді й обіцянки про відсутність дипломатії, що сьогодні призводить до погіршення відносин з нашими ключовими партнерами, від яких залежить фінансування нашої держави. Але я добре пам’ятаю, як у серіалі «Слуга народу» гарно розповідали, куди відправити МВФ, якщо він погано поводитиметься з українцями. Сьогодні ж заради виконання вимог Фонду влада просуває рішення, які нищать український бізнес! То в кого насправді проблеми з пам’яттю? Чи, може, проблема в тому, що після виборів принципи змінилися?! Ну й не можу відреагувати на пасаж Гетманцева про мої можливості на посаді Голови Верховної Ради та реформи, за які могли б потім «ставити пам’ятники». Скажу відверто: пишаюся, що сьогодні мені не доводиться виносити в зал і голосувати за ті речі, які сьогодні проходять розгляд. А щодо пам’ятників – то, на жаль, політика, яку проводить влада разом з «головним фіскалом», якраз і веде до того, щоб пам’ятників у державі ставало більше. Сьогодні на десять народжених припадає 35 померлих людей.  І якщо так продовжуватиметься далі, то ми ризикуємо втратити країну!

Ворог атакує критичну інфраструктуру, а влада хоче розбронювати енергетиків і комунальників. Хто відновлюватиме країну після ударів?! Росія знову намагається зруйнувати енергооб’єкти. Люди годинами сидять без світла й води. На календарі лише середина осені. А чого чекати далі? У яких умовах ми будемо зимувати? Двічі Верховній Раді не вдалося викликати першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики Шмигаля, щоб почути звіт про захист критичної інфраструктури та готовність країни до атак. Хто пояснить людям, що робити, якщо в їхніх домівках не буде світла, води, опалення і не працюватиме каналізація? Куди вести дітей, якщо будуть закриті школи? Де лікувати літніх батьків, якщо перебої з електрикою паралізують роботу лікарень? Від кого українцям вимагати відповідей?! А влада, окрім того, що вкотре провалила захист енергетики, ще й створює нові ризики! Урядовці хочуть розбронювати частину енергетиків. Тих людей, які ремонтують пошкоджені мережі, відновлюють електропостачання й повертають тепло в оселі після російських ударів. Чи в нас є надлишок електроенергії? Може, ТЕЦ не пошкоджені, когенераційні установки запущені і створені колосальні резерви?   Те саме стосується планів уряду скоротити бронь для комунальників. Хто забезпечуватиме теплопостачання? Хто ремонтуватиме водогони й каналізацію? Хто вивозитиме сміття? Без цих людей міста просто не зможуть функціонувати! І йдеться не лише про комфорт, ми ризикуємо стикнутися з антисанітарією і найгіршими її наслідками! Нехай краще влада почне із себе та найближчих – і розбронює державні інституції, телемарафон та наглядові ради. Їхня “діяльність” аж ніяк не сприяє виживанню країни, на відміну від комунальників і енергетиків!

Верховна Рада знову “перепрацьовує”. Чотири питання – такий “насичений” порядок денний на сьогодні! Учора Парламент працював “аж” до 16:15. У залі залишилося сім народних депутатів. Більшість колег просто розійшлася, хоча я пропонував повернутися до роботи, бо ж нам розповідали, як терміново потрібно голосувати за законопроєкти про оподаткування посилок — нібито заради економіки та держави! Хоча наслідки для людей очевидні: це знову вдарить по кишенях українців, суттєво здорожчають товари, які люди замовляють за кордоном. Своє виробництво ми не захистили, склади – теж, бо 40 млрд грн з озброєння було передано на піар-проєкти влади. І що ми маємо сьогодні? У порядку денному – два законопроєкти про посилки та дві ратифікації. Чотири питання на день. Ось такі “трудівники” у Раді: захотів – ідеш додому після обіду, захотів – взагалі не прийшов на роботу, можна навіть по три тижні не збиратися! Лікарі, вчителі, військові теж хотіли б так працювати. На жаль, багатьом депутатам байдуже на тих, хто делегував їх працювати на користь України. Для таких парламентарів їх посада – це робота на себе, а не на державу. Сподіваюся, в наступному скликанні таких буде менше.

План «стійкості» є, а світла та води немає! Скільки ще держава житиме без стратегії?! За останні роки ми чули від влади про плани перемоги, стійкості і потужності, формули миру та багато інших ініціатив, які нічого конкретного під собою не мали. За деякі з них навіть голосувала Верховна Рада. Але навіть після цього всього так і не знайшлося відповіді на просте запитання: який реальний план дій у держави? Не презентація з красивою назвою, не чергова обіцянка. А стратегія – для досягнення миру, така, що визначає, куди рухається країна і народ, з якими принципами, на які ресурси розраховує і що робитиме, якщо обставини підуть не за сценарієм. Ми рухаємося до чергової важкої зими, але ще навіть до настання опалювального сезону і сильних холодів українці сидять без світла і води. Чомусь не видно обіцяного президентом «блекауту в Москві». Триває війна, на яку потрібні колосальні ресурси. Влада розраховує на міжнародну допомогу щодо якої немає достатньої визначеності. А що робитимемо, якщо обіцяні кошти не надійдуть вчасно, якщо партнери скоротять підтримку, припинять надавати нам розвідувальні дані чи відключать Старлінк? Є резервний сценарій?! Відсутність системного планування ми бачимо і в захисті економіки. Росіяни знищили понад третину логістичних площ, бізнес втрачає мільярди гривень. Підприємців ніхто не попередив про ризики, держава не запропонувала ні механізмів захисту, ні резервних майданчиків, ні компенсації! Не менше запитань і навколо теми ймовірності виборів. То влада говорить, що вони неможливі, хоча сама до них готується, то заявляє, що може організувати їх за кілька місяців. А де зрозумілий правовий механізм? Як забезпечити голосування військових, українців за кордоном і громадян, які мають проблеми з ТЦК? Як гарантувати безпеку й дотримання Конституції? Може ми будемо керуватися Основним Законом, а не рейтингами чи заявами іноземних політиків?! Таку хаотичну «логіку» ми бачимо всюди, в усіх сферах. Але державна політика такою бути не може! Тому що Україна – це не проєкт на один політичний термін. Це держава, яку ми маємо зберегти для наступних поколінь. Тому сьогодні нам потрібна реальна стратегія: як завершити війну, забезпечити захист, пройти зиму, зберегти економіку і створити умови, за яких українці захочуть будувати майбутнє вдома!

На силовиків і піар – мільярди, а пенсіонерам – 9 гривень на день. Пріоритети, які влада заклала в бюджет Згідно з проєктом державного бюджету на наступний рік, видатки на Національну поліцію зростуть майже на 30%, СБУ – на 26%, Державну судову адміністрацію –35%, ДБР –16%, Офіс генерального прокурора – 13,5%. Державна митна служба отримає додатково 1,7 млрд грн, Управління держохорони – плюс майже 400 мільйонів, Держуправління справами, яке забезпечує Офіс президента, профінансують на 600 млн грн більше, ніж цього року. Є і додаткові 1,5 млрд грн на фінансування відосів – програми «Тисячовесна». І гроші на все це знайшлися, на відміну від тих, кому вони набагато потрібніші. Наприклад, пенсіонерам. Мінімальну пенсію планують підвищити на 283 грн. Трохи більше, ніж 9 гривень на день. Саме так уряд вирішив оцінити десятиліття, які люди віддали, працюючи на країну! То грошей справді немає – чи влада просто обирає, на кого їх витрачати?! В умовах, у яких живе держава, бюджет має передусім покривати оборону, підтримку військових, захист людей і забезпечувати соціальну справедливість. А уряд у пріоритет виставляє державні інституції, які ще й не завжди повноцінно працюють. Навіть та ж сама Верховна Рада, яка не функціонує в жовту тривогу на відміну від підприємств, лікарень, магазинів і заводів! Я не раз пропонував продовжувати роботу Парламенту під час жовтої тривоги, але на це не знайшлося достатньої кількості голосів. Виходить, на утримання державного апарату гроші знаходяться, а от для його повноцінної роботи – спроможності немає!