Posts of Шаг за Шагом

Останній Капіталіст шукає менеджера для мережі телеграм-каналів Наші канали в Телеграмі щодня читають тисячі людей. Ми пишемо про економіку, бізнес і промисловість так, щоб це впливало на те, як країна думає про гроші і свободу. Мережа виросла, і тепер нам потрібна людина, яка триматиме весь цей механізм у руках. Ви координуватимете редакторів і авторів, стежитимете за тим, щоб пости і реклама виходили вчасно, і будете в курсі всього, що відбувається в країні.  Менеджер частково відповідатиме за інформаційну політику мережі, тому цінності для нас важать так само, як досвід. Якщо ви вже керували командою контент-мейкерів, це буде великим плюсом. Заповнюйте анкету та доєднуйтесь до команди:https://forms.gle/NpNLBeoa3ztL3fJ6A

💲Бізнесу потрібні гроші чи інвестиції? Масштабувати, закупити обладнання, придбати франшизу чи запустити власний проєкт - це не проблема, адже 👇️️ На Ugoda можна розглянути два шляхи: ➡️ Ugoda Finance: фінансування - Для купівлі готового бізнесу або франшизи, запуску, масштабування та поповнення оборотних коштів. ➡️ Ugoda Invest: інвестиції від спільноти - Залучення капіталу від одного чи декількох інвесторів. Який варіант підійде саме вам? Почнемо зі знайомства. Розкажіть про проєкт і на що потрібні кошти. Суму, формат та умови обговоримо після цього. ✅Розповісти про проєкт:👇 @mykhailo_karmazin

Навіщо Україні Бюро економічної безпеки? У новому випуску Шаг за Шагом з Тарасом Котовим, головою Ради громадського контролю при БЕБ, розбираємо, на кого насправді працює Бюро економічної безпеки: на економіку чи на бюджет. БЕБ називають бюро бюджетної безпеки. Що це означає для бізнесу, який платить податки чесно? Слідчого оцінюють за кількістю справ. Як міряти його роботу так, щоб не повернути радянську гонитву за показниками? В Україні є навіть орган, який відповідає за реформу органів. Але чому органів стає більше, а правила лишаються ті самі? Дивіться новий випуск Шаг за Шагом за посиланням: https://youtu.be/BMPpoPcBuqs

Тридцять років на одну дорогу Щоб привести транспортну мережу до власних вимог, Євросоюз дав своїм же країнам тридцять років. Дорога, яка входить у TEN-T, має три категорії - основна, розширена основна і всеосяжна, - і навіть найнижча з них мусить відповідати нашій категорії 1а, під яку сьогодні підпадає невелика частина міжнародних трас. До дороги додається все інше: електричні зарядні станції, охоронювані стоянки для вантажівок з відеонаглядом і сервісом, водневі заправки. Паралельно Європа готує Євро-6+, хоча Євро-6 ще недавно вважали високим класом екологічності. В Україні зареєстровано одну-дві вантажівки на електриці. Залізниця їде тим самим маршрутом. Європейську колію тягнуть до Ужгорода, далі плануються Львів і Чернівці, щоб не міняти локомотив на кордоні; JASPERS, технічна програма Євросоюзу і Європейського інвестбанку, вивчила питання і зупинилася саме на європейській колії. Українська залізнична мережа найбільша в Європі, тому будь-яка зміна тут коштує більше, ніж деінде. Коли кордонів не стане, витримають не всі. Лишаться системні. Фірмі з двома-трьома фурами оновлення парку не окупиться, і їй буде дешевше піти з ринку. В Ірландії після вступу зник дрібний рибальський бізнес, хоча країна стоїть посеред моря. Перехідні періоди нам, найімовірніше, дадуть. Чому вступ до ЄС закриє частину українських перевізників - https://youtu.be/J9JAGA321uM

📅 19 жовтня 2007 року. Один з найбільших заводів України захоплюють силою. Вибиті двері, озброєна охорона, судові рішення та боротьба за контроль над мільярдним активом. Це був Кременчуцький нафтопереробний завод. І ця історія стала одним із символів того, що сталося з нашою нафтопереробкою... 🏭 Російські компанії намагалися контролювати ринок, українські олігархи боролися за заводи, а підприємства тим часом втрачали конкурентоспроможність. І зрештою Україна залишилася без власної нафтопереробки. Як усе до цього дійшло і чому навіть гіганти не змогли вижити? Розбираємося у відео 👇 https://youtu.be/K2PHKFXGhPg

Сірий список Прапор судна має рейтинг. У Паризькому меморандумі перше місце тримає Данія, Україна свого часу була в чорному списку, потім опинилася внизу сірого. Від цього рейтингу залежить час. Судно під слабким прапором перевіряють довше і прискіпливіше, воно більше стоїть у черзі на огляд, а кожна зайва доба осідає спершу у фрахті, потім у страховці, а зрештою в тій ціні, за якою цей вантаж купують на іншому кінці маршруту. Різниця осідає в ціні. Під українським прапором сьогодні ходить приблизно пʼятнадцять-сімнадцять суден, і вік частини з них переходить за пʼятдесят років. У портах, на відміну від суходолу, дозволів ніколи не існувало. Завантажився, вийшов, через місяць ти на місці, і далі все вирішує те, що написано на кормі. Рейтинг прапора складається з дрібниць: наскільки повно держава виконала морські конвенції, наскільки прозорі її процедури реєстрації, як вона тримає екологічні норми і наскільки сама наглядає за своїми суднами. Вступ до Євросоюзу витягне нас із чорної зони, інакше туди не беруть: процедури доведеться зробити прозорими, конвенції виконати, екологічні вимоги закрити, і тоді перевірки підуть швидше. Скільки з цих суден доживе до того моменту, окреме питання. Чому прапор на кормі вирішує, скільки судно простоїть у порту - https://youtu.be/J9JAGA321uM

Шістсот мільярдів і порт за двісті мільйонів У 2023-му держава продала Усть-Дунайський порт за 200 мільйонів гривень. Привабливіші порти стоять під залізним державним контролем, і про приватизацію чи спільне управління там навіть мови не було. Світовий банк оцінює відновлення інфраструктури приблизно в 600 мільярдів доларів. Таких кредитів не дасть ні Єврокомісія, ні будь-який банк, тому і тут, і там доходять до одного висновку: вкладати має бізнес. Лишається питання, хто покриє ризик. Концесійні конкурси на порти починалися ще до війни, нові готують зараз, а в Ukraine Facility під це зробили окремий гарантійний механізм для інвестора. Інвестицію, яка зникає за одну ніч, гарантією не продаси. Ризик нікуди не дівся. З річками в трансʼєвропейській мережі вийшла своя історія, довга і показова. Туди хотіли завести Дніпро, Південний Буг і Дунай. Європа погодилась на перші дві річки, а Дунай не пустила через давні суперечки з Румунією за її канал. Потім почалася війна, Дніпро став лінією фронту і втратив інвестиційну привабливість, і Єврокомісія взялася шукати гроші саме на Дунай, бо саме Дунай здатен забрати на себе частину того експорту, який більше не доходить до моря. Що буде на Дунаї через півроку, не знає ніхто. Чому гарантії для інвестора в порт не працюють під час війни - https://youtu.be/J9JAGA321uM

Констанца була маленьким портом Тридцять років ми жили з думкою, що країна сидить на логістичному скарбі між Сходом і Заходом, що китайський Шовковий шлях неодмінно піде через нас, а одеські порти рано чи пізно стануть тією точкою, яка відкриє вікно в Європу. Транзитний потенціал почав осипатися у 2014-му, задовго до того, як порти стали мішенню. Кожен наступний рік звужував його ще трохи, і до великої війни країна підійшла вже без тієї ролі, яку собі приписувала. Зараз Євросоюз вкладає великі гроші в контейнерний термінал у Констанці. Раніше це був невеликий порт, тепер він працює стабільно і в безпеці, і він найближчий до нас. Конкурент росте поруч. Коли війна скінчиться, інвестиції повернуться і сюди, бо життя розставляє все на місця. Тільки Констанца вже не буде просто сусідом: вона стане прямим конкурентом портам навколо Одеси, і конкурувати доведеться сервісом, портовими зборами і тим, наскільки прозоро проходить розмитнення. Порівнювати будуть за цифрами в рахунку: скільки коштує зайти в порт, скільки стоїть вантаж, скільки днів забирає розмитнення. Контейнерних суден у нас мало. Переорієнтація маршрутів відбувається незалежно від того, що буде з нашими портами. Вантаж не чекає, поки стане безпечно: він просто їде іншою дорогою, звикає до неї і за кілька років повертатися вже не захоче. Чому вікно в Європу зараз відкривають у Румунії - https://youtu.be/J9JAGA321uM

Вісімдесят на двадцять, потім навпаки Морем іде найбільший тоннаж, і так було завжди. За цьогорічним звітом Єврокомісії по шляхах солідарності близько 80% вивезеного в тоннах ішло морем і приблизно 20% дорогами. Коли порти стали, пропорція перевернулась: майже 90% поїхало фурами і залізницею, ще 10% пішло річкою, Дунаєм. З літа цього року портова робота зупинена майже повністю, як у 2022-му. Суходіл дорожчий. Зерно чи метал у фурі перестають бути конкурентними на будь-якому ринку, і жодна домовленість цього не виправить, бо справа в самій вартості кілометра. Залізниця не витягує. Вагонів бракує, їх постійно нищать, на оновлення грошей немає, держава раз у раз доплачує. Укрзалізниця викручується: контейнери вантажать просто у зерновози, і вони доїжджають. Британія будувала свої великі інфраструктурні проєкти зі сталі з Маріуполя, а коли у 2022-му постачання обірвалося, виявилось, що в таких обсягах цей метал ніхто швидко не замінить, і строки будівництв поїхали на кілька років через одну позицію в кошторисі. До того там ніхто не знав, де це місто. Ціна перевезення українського вантажу зросла втричі. Частина цього навіть не про нашу війну: Ормузька протока, дорожче пальне по всьому світу, дрони по заправках і нафтобазах. Скільки мільйонів фур потрібно, щоб вивезти все, у випуску не порахували. Чому 90% експорту на колесах - це конструкція на одне літо - https://youtu.be/J9JAGA321uM

Як насправді купують зброю для армії? У новому випуску Шаг за Шагом з Михайлом Аксьоновим, головним аналітиком Центру Суспільного Контролю, розбираємо, як держава вибирає, у кого купувати зброю для армії. Тендер виграє найнижча ціна. А чого коштує армії дрон, який не приїхав вчасно? Дрон за сто доларів на папері обходиться державі у двісті. Як порахувати це наперед? Чиновнику безпечніше купити гірше, ніж підписати краще. Чому за правильне рішення йому можуть прилетіти проблеми? Якщо у командира є брат, який виробляє дрони, що завадить йому купувати тільки в нього? І чому в Міноборони бракує математиків? Дивіться новий випуск Шаг за Шагом за посиланням: https://youtu.be/tvB6xCiJujk

Міністр просить, батьки просять і ми просимо... депутатів голосувати Міністр Марченко вийшов на трибуну й закликав депутатів голосувати за євроінтеграційні закони, бо маємо недоотриманих майже 30 мільярдів доларів доходів Дякуємо пану міністру Марченку за якісно пророблену роботу як міністр фінансів, який дізнався про потенційний дефіцит бюджету й почав порушувати це питання аж у десятому місяці року, хоча ситуацію складною бачили ще в березні-квітні. Чудова робота на посаді. Ми ще раз захоплюємося таким стратегічним плануванням І також приєднуємося до цього флешмобу – закликаємо депутатів до голосування Сподіваємося, вони змогли відпочити на своїх літніх канікулах, коли знесли минулий Кабмін, чим викликали народне невдоволення та мітинги. Тоді, звісно ж, із ними все чудово прокомунікували й донесли, звісно ж, із ними все погодили І це було їхнє свідоме рішення проголосувати за новий Кабінет міністрів, потенційно нового посла в Сполучених Штатах Юлію Свириденко, яка тоді обіймала посаду прем'єра На жаль, чомусь Юлія Свириденко відмовилася від такої непрестижної посади, як посол України в Сполучених Штатах, і пішла на значно вищу, статуснішу та преміальнішу посаду керівника бізнес-школи Київської школи економіки Дякуємо народним депутатам і закликаємо їх до їхньої роботи, яку вони так вправно виконують протягом останніх п'яти років Останній Капіталіст | Підтримати наc на MonoBase

Сто шістдесят тисяч проти мільйона До війни Польща видавала Україні 160 тисяч дозволів на рік. Один дозвіл - один в'їзд однієї вантажівки, і наступного разу потрібен новий. Транспортний безвіз скасував цю механіку, і далі сталося те, чого не планували: тільки на польському напрямку вантажний транспорт перетинає кордон мільйон разів на рік, тобто за дванадцять місяців країна вибирає обсяг, на який за старими правилами пішло б років пʼять, а то й сім. Без черг було б близько 1,2 мільйона. Решта кордону закрита. Транзит через Росію і Білорусь неможливий, а це більше половини периметра, тому весь вантаж тисне на Молдову, Польщу, Румунію і ще кількох сусідів. Водій на пункті пропуску чекає від семи до десяти діб у кабіні. Зараз запускають електронну чергу, щоб людина знала свій час і перечекала вдома, на стоянці чи в хостелі, і це майже єдине, що держава може зробити самотужки. Розширити самі пункти пропуску без згоди сусіда не вийде. У Європі на це відповідають, що Україна скоро вступить, кордонів не стане і вкладати в прикордонну інфраструктуру означає викинути гроші. Вступ може статися через рік, через три, через десять. Грошей на це в бюджеті немає, їх тягнули б з європейських програм або з тієї кишені, з якої платять пенсії. Влітку на пункті пропуску в Берегові було тихо і порожньо. Чому мільйон перетинів кордону - це діагноз, а не досягнення - https://youtu.be/J9JAGA321uM

⚡️ Купили бізнес - а виявилося, що заплатили за робоче місце для себе Уявіть магазин із прибутком $700 на місяць. Власник сам стоїть за прилавком і не враховує зарплату за свою роботу. Ви плануєте найняти продавця. Додаєте його зарплату до витрат, і від заявленого прибутку може нічого не залишитися. Тому головне питання: скільки цей бізнес зароблятиме саме у ваших руках? Перед купівлею з’ясуйте: - Які завдання власник виконує сам і скільки часу витрачає? - Хто зможе його замінити та скільки це коштуватиме? - Як бізнес працював під час останньої відпустки власника? Хто відповідав за щоденні справи? Працювати у власному бізнесі цілком нормально - але важливо ще до купівлі розуміти, скільки вашої роботи потребують заявлені цифри. На Ugoda публікуємо готові бізнеси, умови придбання та розбираємо, на що звертати увагу покупцеві. ✅Підписуйтеся на канал за посиланням нижче, якщо придивляєтеся до власної справи👇 ПІДПИСАТИСЯ

Шукаємо продюсера YouTube-каналу в команду Капіталіст Медіа  Нашому легендарному каналу Останній Капіталіст - потрібен поорядочек! Канали ОК і Валентин шукають того, хто вдихне нове життя і буде найбазованішим продюсером. На цій позиції потрібно буде вести повний цикл створення відео: від ідеї та сценарію до зйомки, монтажу і публікації Важливо вміти приймати рішення на основі цифр, тримати дедлайни і координувати роботу команди Важливо мати базове розуміння у продакшнені складних відео та міні документалок – буде перевагою! Ми готові навчати і допомагати розібратись у процесах, але очікуємо високої залученості, самостійності та готовності швидко вчитись і брати на себе відповідальність за результат Формат роботи: part-time або full-time, віддалено Капіталісту потрібно порядок – він чекає на вас! Також шукаємо продюсера і для каналу Валентин Якщо вам відгукується ця роль – заповнюйте форму за посиланням: https://forms.gle/WATY62k5c9tCoqdA9

Книжка з гаража Піратку видно по дрібницях. М'яка обкладинка там, де в Україні зазвичай тверда, і формат трохи менший за оригінал. Відкрий перші сторінки або останні - і там не буде ні перекладача, ні редактора, нікого. За оцінками Української асоціації видавців, це приблизно третина ринку. Друкують у гаражі, у Молдові, ще десь, продають через сайти-помийки і просто з рук, а в Києві таку точку видно в парку Шевченка. Найчистіший приклад - «Найбагатший чоловік у Вавилоні». Сам текст давно в суспільному надбанні, видавати його може будь-хто. Але піратка торгує перекладом, який зробила команда «Нашого Формату»: інша обкладинка, інші шрифти, ті самі речення. Раніше це доводилося просто. Клав два видання поруч і бачив збіг. Тепер украдений переклад заганяють у ШІ, просять переписати так, щоб унікальність тексту вийшла достатня, і доводити стає нічого. З іншого боку галузі ШІ зайшов відкрито. Hachette, один із найбільших видавців світу, побачив книжку самвидаву, яка добре продавалась, запропонував авторці контракт, зверстав, випустив під своїм брендом і вже потім прогнав текст через програму, яка показала, що відсотків на сімдесят-вісімдесят його написала машина. На Amazon таких книжок уже сотні, якщо не тисячі. Люди, які безкоштовно викладають чужі книжки в телеграм, називають це просвітництвом. Чому третина книжкового ринку це книжки, за які ніхто нічого не отримав - https://youtu.be/XWF8tECNZi4

П'ять по ціні дев'яти Зайди в будь-яку книгарню і побачиш наліпки: 5 = 9, 7 = 17. Акція на акції. Так виглядає робота з ціною на ринку, де два великі ритейлери роками вели між собою демпінгову війну, а решта або грала в неї, або зникала. Видавці вийшли з тієї війни дивним шляхом: почали будувати власні інтернет-магазини і продавати там чужі книжки теж. У «Нашого Формату» в лінійці 25 тисяч найменувань, і своїх серед них меншість. Для світового ринку це дика конструкція: видавець не має бути маркетплейсом, його справа видавати, а продавати мають ретейлери, і саме так влаштований американський ринок, де дистрибуція йде через Amazon та інших. Коли нові дистриб'ютори приходять і обіцяють усе зробити правильно, їм відповідають, що цю історію вже проходили. У Німеччині діє єдина ціна. Книгарня не може демпінгувати, тому конкурує асортиментом, персоналом і порадою, і саме офлайн дає там 40 відсотків прибутку всього ринку. За купівельною спроможністю німці читають більше за всіх, хоч їхній ринок менший за американський. Польща зараз ухвалює свій закон про єдину ціну. Разом з нею стелю маржі дистриб'ютора на рівні 45 відсотків і обов'язкову звітність про продані примірники. Обов'язкова звітність в українських реаліях означає, що зумер з ідеєю видавництва почне не з книжки, а з папок. Чому акція 5=9 у книгарні це симптом, а не щедрість - https://youtu.be/XWF8tECNZi4

Три відсотки Бюджет Українського інституту книги на цей рік - 285 мільйонів гривень. Двісті з них забирає програма єКнига. Лишається 85. Ринок при цьому 8,9 мільярда, тобто держава підтримує галузь на три відсотки її обсягу. Цієї осені 600 мільйонів у проєкті наступного бюджету стали приводом бити прем'єра за те, що він погано ріже видатки. Нульовий ПДВ на українські книжки заведено згадувати як пільгу. Нуль стоїть у Британії та Данії, у Західній Європі ставка 4-5 відсотків, і країни, які її обнуляють, роблять це не від щедрості, а тому що бачать власну статистику читання і намагаються хоч якось утримати ринок на місці. Румунія нещодавно підняла свої 5 до 11. Ринок обвалився. Італія торік дала близько 60 мільйонів євро на поповнення бібліотечних фондів і отримала зростання ринку на 6 відсотків. В українських бібліотеках від половини до дев'яноста відсотків полиць досі займають книжки, завезені туди за радянських часів. єКнига дає тисячу гривень тим, кому виповнилось 18, і діє три місяці. Багато хто не встигає дізнатися, що гроші були. Законопроєкт про компенсацію книгарням частини оренди лежить у комітеті з двадцять третього року і нікуди звідти не рухається. А програма 5-7-9 для книговидавця часто виявляється не 5-7-9, а п'ятнадцятьма. Чому три відсотки підтримки в Україні називають дотаційною галуззю - https://youtu.be/XWF8tECNZi4

Книгоцид Склад не схожий на військовий об'єкт. Там немає нічого, крім книжок. Удари останніх місяців вивели з обігу від 10 до 15 мільйонів примірників, і на зустрічі Мінкульту з видавцями ці втрати порахували приблизно в 1,2 мільярда гривень. Згорів склад Ранку в Харкові, розбомбили київський фулфілмент, де лежали підручники й наклади десятків видавництв одразу. Передруковувати це ніхто не буде. Сімдесят відсотків друкарських потужностей країни стоять у Харкові, там же сидять КСД, Віват, Фоліо і корпорація Ранок. У двадцять четвертому зруйнували Фактор-Друк. Поки друкарню відновлювали, країна втратила майже рік друку підручників. На окупованих територіях цю ж роботу роблять руками: виносять українські книжки зі шкільних бібліотек і книгарень, вивозять, завозять натомість російські. Черга в типографію зараз від півтора до трьох місяців. Бували випадки, коли чекали всі три. Для малого видавця надрукований наклад - це його оборотний капітал у фізичній формі, і коли склад горить, компанія втрачає не товар, а гроші, після чого не може зробити взагалі нічого: книжки ніхто не страхує, а під заставу книжок банк кредит не дає, йому потрібна нерухомість. Слово для цього в галузі вже придумали. Чому російські удари по складах б'ють саме по книжках - https://youtu.be/XWF8tECNZi4

Тисяча проти ста тисяч Український видавець друкує тисячу примірників. Російський - сто тисяч. Усе, що лежить між автором і полицею, коштує однаково в обох випадках. Права, перекладач, науковий редактор, літературний редактор, коректор, верстальник, дизайнер обкладинки. Ці люди виставляють рахунок за роботу, а не за наклад, і коли ділиш їхні гонорари на тисячу книжок, лишається копійка на розвиток, а коли на сто тисяч - лишається бюджет на кращого перекладача, кращого дизайнера і кращого автора наступного разу. Далі права. Російський гравець роками перекладав світові новинки першим, і поки український видавець виторговував ліцензію, попит уже був закритий. На полиці стояли дві однакові книжки, українська дорожча, і бізнес, який тоді говорив російською, брав ту, що дешевша. До дванадцятого року російська книжка займала близько 90 відсотків полиці. Ввезення заборонили аж у двадцять другому. Закон ухвалили без жодного голосу проти, і він рік пролежав непідписаним: Мін'юст казав, що це суперечить конституції, МЗС - що це зачіпає права меншин. Підписали у двадцять третьому, після петицій і тиску книгарів та письменників. Яка саме меншина малася на увазі, у відповідях не уточнювали. Чому українська книжка тридцять років програвала не якістю, а арифметикою - https://youtu.be/XWF8tECNZi4

До речі, як вам наша нова студію?

Що буде з українським експортом? У новому випуску Шаг за Шагом з Наталею Форсюк, президенткою Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, розбираємо, чи справді без моря Україна не вивезе свій експорт? І чому це зовсім не так! До війни Польща давала нашим перевізникам 160 тисяч дозволів на рік. Зараз тільки з Польщею мільйон перетинів кордону. Україна просить розширити пункти пропуску, а ЄС відповідає: ви ж вступаєте в Європу, скоро кордонів не буде, нащо витрачати гроші. «А цей час нам треба якось протриматись». Які результати транспортного безвізу, шляхів солідарності та інших вправлянь уряду в галузі. Говоримо про те, чи забере Румунія наш транзит, чи вивезе Укрзалізниця і чому українським фурам буде дуже тяжко після вступу в ЄС. Дивіться новий випуск Шаг за Шагом за посиланням: https://youtu.be/J9JAGA321uM

Шість відсотків видавців тримають сімдесят В Україні працює близько 400 видавців. Двадцять два з них тримають 70 відсотків ринку. Весь цей ринок - 8,9 мільярда гривень, трохи більше двохсот мільйонів доларів, тоді як американський оцінюють у 33 мільярди. Але навіть українські 8,9 ніхто не рахував по звітах: цифру збирають вручну з відкритих даних про обороти компаній, бо єдиної системи обліку в галузі немає, і всередині ринку цю цифру багато хто вважає неточною. Торік ринок виріс на 9 відсотків, інфляція за той самий рік склала 9,2, а офлайн-книгарні додали всього 4. У гривні рух є. У штуках його немає: наклади скорочуються, зростає ціна на обкладинці. Після двадцять другого галузь була однією з небагатьох, що росла: російська книжка пішла з полиць, місце звільнилось, і молоді підприємці вирішили, що встигають на щось хороше. Зростання скінчилось наприкінці двадцять п'ятого. Тепер видавців майже 400, нових тайтлів щороку більше, а читач той самий. Навіть видавець номер один у нонфікшні бачить, як його частка в тайтлах меншає рік за роком. Що саме читають ті, хто читає, теж змінилось. Нонфікшн просів до двадцяти-двадцяти п'яти відсотків ринку і падає далі, бо люди йдуть у фентезі, трилери й любовні романи, тобто туди, де за кілька годин можна опинитися деінде. Чому книжковий ринок зростає в гривні й зменшується в книжках - https://youtu.be/XWF8tECNZi4