Тетяна Царук

ПРЕПОДОБНА АНАСТАСІЯ КИЄВО-ПОКРОВСЬКА Народилася 21 травня 1838 року в Петербурзі в родині принца Петра Ольденбурзького; належала до імператорського дому Романовых. У 1856 році вийшла заміж за великого князя Миколая Миколайовича. Вирізнялася побожністю, нехтувала світською розкішшю та опікувалася лікарнями й притулками. Через зраду чоловіка та сімейні конфлікти у 1881 році була змушена залишити Петербург. Довгий час жила за кордоном, зокрема біля Афону, де мала змогу спілкуватися з старцями, але потім повернулась до улюбленого Києва. Тут же ж тяжко захворіла (була прикута до ліжка паралічем ніг). Зцілилася після молитви та панахиди на могилі блаженного Феофила Київського. У 1889 році на придбаній землі заснувала Києво-Покровський жіночий монастир.Створила масштабний медичний комплекс (лікарню для бідних з безкоштовною аптекою та хірургією), де особисто асистувала хірургам і доглядала хворих. У 1889 році, за іншими даними — дещо пізніше, прийняла таємний постриг (а згодом схиму) з ім'ям Анастасія, продовжуючи до кінця днів нести тягар засновниці та будівничої обителі, залишаючись простою і лагідною у спілкуванні з сестрами. Померла у Світлий четвер — 26 квітня 1900 року. Похована на території заснованої нею обителі. У 2009 році УПЦ прославила її як преподобну Анастасію Києво-Покровську.

2 листопада 2009 року обрели чесні мощі Святої Анастасії Києво-Покровської, давайте сьогодні згадаємо яким було її життя. Фото від «Центр інформації УПЦ» ⬇️

Чому молитви святих творили дива, а ми часто думаємо, що Бог нас не чує? 🤔 Ми часто дивуємося, як молитви Мойсея чи Іллі змінювали хід історії, і запитуємо себе: «Що з нами не так?». Відповідь криється у нашій практиці та ставленні. Святі отці залишили нам чіткі дороговкази.

Без текста

Про гоніння, війну та автокефалію, 2026. Коли УПЦ перестануть звати ворогом. Прот. Віктор Земляний Деякі нарізки інтервʼю публікувала в Телеграм, але повне відео публікую тільки зараз. Приємного перегляду. 00:00 Чи думали що війна триватиме так довго? 5:58 Все дуже погано? Церква в період війни оживає. 8:57 Про священника і парафію в яких забрали храм. Що робитиме, коли всі покаються. 12:06 Повномасштабне російське вторгнення та «духовна незалежність» - як бути вірянам УПЦ? Про переслідування за віру журналістів, військових, викладачів, священників. Статистика і реальність. 23:15 Про автокефалію. Про Блаженнішого митрополита Онуфрія і рішення. На скільки питання автокефалії на часі? 30:08 Про патріотизм. Коли УПЦ перестане бути ворогом – Україна отримає процвітання. 35:35 Громадяни мають право голосу, але тільки не віряни УПЦ. Про «бронювання» священників, вигнання монахинь з монастиря. «Ви привели війну». Не ми, а Господь поставить цю ситуацію на своє мімісце. 45:07 Висновки

Сьогодні 28 жовтня ми згадуємо памʼять ще одного святого киянина - Священномученика Лукіана Печерського — пресвітера Києво-Печерської обителі, який жив і ніс свій чернечий подвиг у XIII столітті. Докладних і розлогих відомостей про його земне життя до нашого часу, на жаль, майже не збереглося. Основна інформація про життя та смерть святого походить із напису на одній старовинній іконі, де зазначено: «Лукіан, священомученик, потерпів від Батия біля 1243 року». Це свідчить про те, що він був убитий монголо-татарами і прийняв мученицьку смерть під час навали хана Батия на українські землі. Нині нетлінні мощі священномученика Лукіана спочивають у Дальніх (Феодосієвих) печерах Києво-Печерської Лаври. На фото: облога та взяття Києва ханом Батиєм

✅Які властивості Божі? ✅Чому ми називаємо Бога Духом, Вічним, Незмінним, Всемогутнім, Усюдисущим, Всезнаючим, Всеблагим, Всеправедним, Всевдоволеним і Всеблаженним? ✅Чому ми називаємо Його Творцем і Сотворителем? ✅Вседержителем, Владикою, Царем і Промислителем?

Провели в останню земну дорогу солдата Корінчука Андрія Григоровича, водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва 2-го автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А5362. Андрій народився 5 жовтня 1980 року в селі Мельники-Мостище Камінь-Каширської громади. Невдовзі сім’я переїхала у село Суськ Ківерцівського району, де вчителювали його батьки у місцевій школі. Саме там Андрій пішов у перший клас. Після здобуття 9-річної освіти вступив у Луцьке педагогічне училище. Відвідуючи місцевий храм у рідному селі, Слово Боже Андрій знав з дитинства. Проте саме під час навчання у Луцьку, часто буваючи у Свято-Покровській церкві, усвідомив своє покликання — присвятити життя служінню Богу та людям. У 2004 році закінчив Волинську духовну семінарію. До прийняття призначення на парафію працював у школі с. Суськ, викладав основи християнської етики. У 2009 році одружився зі Світланою, яка також вчителювала у цій школі. Того ж року Андрій став дияконом у сільській церкві, де прослужив 3 роки. У 2012 році перейшов на службу дияконом в Ковель у Свято-Воскресенський собор. З того часу сім’я проживала в нашому місті. У 2017 році Андрій став священником та отримав парафію у церквах сіл Солотвин і Дарівка Ковельського району. 3 серпня 2026 року Андрія мобілізували. Після проходження базової підготовки продовжив службу у військовій частині на Рівненщині. Обіймав посаду водія матеріального забезпечення, але сумлінно брався за будь-яку справу, адже в тиловому підрозділі роботи завжди вистачало. Праця таких воїнів, які за станом здоров’я не можуть перебувати на передовій, нерідко залишається непримітною. Проте їхній щоденний внесок у спільну оборону країни — дуже важливий. Попри чималі проблеми зі здоров’ям, Андрій стійко виконував свої обов’язки, адже вважав за необхідне зробити власний внесок у захист України. 22 жовтня 2026 року його серце зупинилося під час проходження служби на Рівненщині. Висловлюю щирі співчуття мамі – Катерині Іванівні, дружині Світлані, сестрі Оксані та брату Івану з родинами, усім рідним, близьким, хто знав і поважав Андрія Корінчука. Поховали Захисника на Алеї Героїв міського кладовища. Світла пам’ять і вічна слава! Допис зі сторінки Ігоря Чайки Ковельського міського голови.

Без текста

Без текста