
Archive artifacts
Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Зворотний зв'язок - @Birchak підтримати проєкт: https://www.patreon.com/archive_artifacts Приват - 4149 4990 9669 6180 Моно - 4441 1110 4898 9358
Подписчики, 30 дней
5 нояб. – 15 нояб.−129 (−1%)
Показать таблицей
| Дата | Подписчики |
|---|---|
| 5 нояб. 2026 г. | 12 459 |
| 6 нояб. 2026 г. | 12 460 |
| 7 нояб. 2026 г. | 12 440 |
| 8 нояб. 2026 г. | 12 433 |
| 9 нояб. 2026 г. | 12 427 |
| 10 нояб. 2026 г. | 12 411 |
| 11 нояб. 2026 г. | 12 407 |
| 12 нояб. 2026 г. | 12 395 |
| 13 нояб. 2026 г. | 12 394 |
| 14 нояб. 2026 г. | 12 362 |
| 15 нояб. 2026 г. | 12 330 |
Средние просмотры поста по дням
По дню публикации
Показать таблицей
| Дата | Просмотров на пост |
|---|---|
| 3 нояб. 2026 г. | 1 381 |
| 4 нояб. 2026 г. | 2 086 |
| 5 нояб. 2026 г. | 1 345 |
| 6 нояб. 2026 г. | 1 378 |
| 9 нояб. 2026 г. | 2 320 |
| 10 нояб. 2026 г. | 1 291 |
| 11 нояб. 2026 г. | 1 484 |
| 12 нояб. 2026 г. | 1 863 |
| 13 нояб. 2026 г. | 1 264 |
| 15 нояб. 2026 г. | 1 061 |
| 16 нояб. 2026 г. | 571 |
Самые просматриваемые за месяц
- 01Просмотры7,17 тыс.Пересылки66Реакции109Комментарии1
- 02Просмотры4,84 тыс.Пересылки84Реакции61Комментарии5
- 03Просмотры3,56 тыс.Пересылки56Реакции—Комментарии—
- 04Просмотры3,45 тыс.Пересылки62Реакции—Комментарии—
- 05Просмотры3,42 тыс.Пересылки56Реакции—Комментарии—
Новые посты
Вчора виповнилося 125 років від дня народження Євгена Павловича Побігущого-Рена – військового, політичного і громадсько-культурного діяча, одного із організаторів і командирів Дружин українських націоналістів, полковника 1-ї Української дивізії Української національної армії, члена Організації українських націоналістів, лицаря-командора ордену Святого Сильвестра. У ЦДАГОУ зберігається фонд особового походження Євгена Побігущого-Рена, в якому репрезентований широкий видовий спектр документів: дипломи, залікові книжки, свідоцтва навчальних закладів, посвідки щодо його викладацької діяльності, свідоцтва, грамоти українських та австрійських комбатантських організацій про відзначення його нагородами, листування, фотографії, документи членів його родини тощо. Вони були передані на державне зберігання до архіву доктором політичних наук, професором Іваном Монолатієм та стали складовою Національного архівного фонду України. 📜Канал "Архівні Артефакти"
Открыть в TelegramПереслано из Книжки в окопі
Махабунда. Спомини про Тернопіль у міжчасі Давайте найперше розповім вам, чому для мене настільки дорога ця книжка. Бо дитинство, юність і вже там післяюність я прожив у Тернополі. У Тернополі досі живе моя мати. Я тут ходив у садочок, до школи й університету. Це все Тернопіль. І саме місто я, в принципі, непогано знаю. Маю на увазі з історичної точки зору. Тому я дуже тішуся цій серії. Вона має назву «Дитинство Тернополя». І це дуже альтруїстична, така волонтерська серія. Про неї я ще трошки більше розкажу. Це серія, яка включає спогади, книжки про окремі визначні місця Тернополя, а також колекції листівок і таке інше. Тепер давайте поговоримо про те, чому саме слово «махабунда». Це суто тернопільське слово. І навіть не всі тернополяни знають, що воно означає. У нього є два значення — у ширшому і вужчому контекстах. У ширшому — це розбишака, іноді навіть злочинця могли так назвати. Такий непосидючий тип, як дід Юсько, котрий і розповідає в цій книжці. Каже: «Дідько дідька не рухав». От махабунда — це такий собі дідько. У вужчому контексті це ознака, ну, певної субкультури, мабуть. Для вас буде зрозуміліше, якщо скажу так: те, що у Львові відоме як батяр, у Тернополі — махабунда. Ось. Книжка не про них. Книжка — це спогади тернополянина, корінного тернополянина діда Юська. На момент, коли ці спогади записували, йому було 92 роки. Ось він і розповідає про Тернопіль із 20-х років. При тому, що тут дуже класно, — це пряма мова. Про редактора Тараса Циклиняка ще скажу окремо. Власне, він же ж і був інтерв'юером. Він збирав ці спогади. Він дуже класно попрацював, залишив живу мову, додавши лише невеличкі коментарі — дуже доречні й правильні. Дід Юсько розповідає про своє життя. Життя за Польщі, життя за перших совєтів, життя за німців. Ну і, власне, вже життя за других совєтів. І він розповідає це просто. Це так, ніби ви спілкуєтеся зі своїм дідусем. Тільки дідусь відвертий, не боїться використовувати слово «блядь», відверто говорить про секс та інші речі. Але це настільки класно і настільки по-справжньому! Тобто тут немає чогось загорнутого в папірці чи гіперполіткоректного. Коли він розповідає, що вони малими кидалися камінням в євреїв, то він так і каже: кидалися камінням в євреїв. І шкоду їм робили, і різні пасквілі писали крейдою на стінах. Але водночас його батько, котрий був будівельником, досить добре жив із євреями, мав від них замовлення, мав із ними якісь бізнесові справи й таке інше. Добре тут показана і міжнаціональна ворожнеча, яка існувала за Польщі. Знову ж таки, без загортання в папірці, без нічого. Так, як було. Чоловік розповідає, як він жив. Як поляки ненавиділи українців та євреїв. Не всі звісно. Але... І в цьому дуже-дуже великий позитив цієї книжки та інших книжок серії. Ще одну історію вам розкажу — і показову, і смішну. Вигнали малого Юська зі школи, бо він прийшов у вишиванці. А поляки сильно задиралися до нього через ту вишиванку. І він узяв олівця та одному з них майже проштрикнув руку. За це його і вигнали зі школи. Тато дуже на нього сварився, бив і хотів ще бити. Тож Юсько тікав і десь спав по чужих стрихах. Навіть одного разу спав у хаті, де хлопець повісився. Казали, що в тій хаті дідько є. Але Юськові й спалося там дуже добре, навіть дуже тепло йому спалося, як він сам казав. Ну бо дідько дідька не рухає А ось вам погляд на дві окупації із простої людської перспективи. (від себе уточню, що перспективи дистрикту Галичина): "Моя мама пішла за німців, здала шість корців зерна, то принесла із двох телят шкіри, материю на вбрання і чотири пари теплої білизни. Дві татові і дві мені. А рускій шо дав??? Рускій прийшов, курва, і написав: «Дати двадцять центнерів!» Дядько дав 20. Думав, же всьо… Через дві неділі приходе — ще десять. Через три неділі приходе — ще п’ять. І так, кууурва, тягнув, що на насіння не лишив! Навіть курці не було шо дати…" На цьому мабуть зупинюся з історіями, бо ще маю щось написати. Тепер наостанок ще трошки розповім про упорядника Тараса Циклиняка. Він тернополянин, сам себе називає краєзнавцем. І, як на мене, він робить титанічну роботу. Справді титанічну! Бо я вже говорив, що це альтруїстичний і такий волонтерський проєкт. Ці книжки — ось усі 12 томів серії «Дитинство Тернополя» — видавалися накладами 200–300 примірників. Тобто насправді дуже малими. І мені от шкода, мені щемко, бо навіть я не маю всіх примірників. У час, коли вони видавалися, я працював у Києві, потім почалася повномасштабна війна, я воював. І я маю всього-навсього шість книжок серії. Радий би купити інші. До речі, якщо у вас є інші томи і ви зараз читаєте цей допис та вам не шкода з ними розстатися, я куплю їх у вас, як кажуть у Тернополі, за грубі гроші. І ось чому я почав про це говорити. Мені шкода, що цей проєкт існує в таких масштабах і що цих книжок насправді так мало. Вони є у вільному електронному доступі, будь ласка, їх можна завантажити. Але мені хотілося б, щоб їх було більше у паперовому вигляді. Бо у 2022 році змінилася Україна, змінилися українці. І також змінився Тернопіль. Я знаю, що до міста приїхало багато людей з інших куточків України, котрі через військові дії не могли жити у своїх рідних містах, містечках і селах. Вони перебралися до Тернополя. І це дуже цікаво, тому що ці книжки допомагають пізнати місто. Я би хотів, щоб їх читало більше людей. Плюс до того, як я вже казав, укотре згадаю цю людину — Тараса Циклиняка. Він краєзнавець. І навіть у розповіді діда Юська він чітко відзначає місця, про які йдеться. Дає невеличкі уточнення. Щедро доповнив цю книжку фотографіями — старими фотографіями міста Тернополя. І це, знаєте, такий своєрідний гайд по Тернополю. Бо, прочитавши цю книжку, ви точно знайдете для себе 15, 20, 25 точок, які хотіли б подивитися. Тернопіль, на жаль, дуже сильно був зруйнований після другого совєтського «визволення». Місто було сильно поруйноване. Дехто оцінює масштаби руйнувань у 75–80 відсотків. І всі архітектурні пам'ятки, які залишилися в Тернополі, для тернополян, котрі цікавляться історією, — знаєте, вони просто на вагу золота! Дуже шкода, коли вони нищаться, коли їх по-ідіотському перебудовують. Але це таке. Це вже мої болі й болі тих тернополян, котрі цінують історію. А книжка дуже класна. Книжка дуже класна, і я закликаю вас її прочитати — чи в паперовому, чи в електронному варіанті. А також закликаю людей доброї волі, хто зараз це читає: може б, такі книжки видавалися все-таки не накладами у 200 примірників? Бо це історія. Історія гарного, славного, цікавого і, зрештою, файного міста Тернополя
Открыть в TelegramСвязи
Похожие каналы
ОНА РАЗВАЛИЛАСЬ@ussrchaosss1Познавательное20,4 тыс.
Занимательное донбассоведение@donbassovedПознавательное2,41 тыс.
Записки пасквілянта@volodymyrboykoПолитика19,5 тыс.
Airborne Division@airborne1126Юмор и развлечения27,2 тыс.
First Division@firstdivisionofficialПознавательное12 тыс.
ULTIMO MONDO OBSCURA@ultimomondobscuraПознавательное13,9 тыс.
Міни та кава з канапками!@landminesandcoffeeПознавательное14,6 тыс.
Історична Правда@samkipianiПознавательное8,68 тыс.
Кто упоминает
Занимательное донбассоведение@donbassoved1 упоминание, 10 репостовПоследний пост
ОНА РАЗВАЛИЛАСЬ@ussrchaosss11 упоминание, 10 репостовПоследний пост
Airborne Division@airborne11261 упоминание, 1 репостПоследний пост
Записки пасквілянта@volodymyrboyko1 упоминание, 1 репостПоследний пост
КАШИН@kashinguru1 упоминание, 1 репостПоследний пост
Кого упоминает
- Книжки в окопі@trench_books2 репоста