З 14 року спостерігаю за постійною деградацією Десни.
Не тільки Десни, але Десна всім зрозуміла і показова в даному випадку.
З перемінним успіхом, але незмінним погіршенням рівня підготовки і повною відсутністю гнучкості та адаптації до умов на фронті з 22 року. Є окремі підрозділи створені після 22 року, але це виняток який правило підтверджує.
Ну, ще важливу роль зіграло те, що фахові і робочі інструктори пішли в 22 на війну і вже або загинули, або виросли по службі в бойових підрозділах.
Крім того, що інколи туди призначали полковників, щоб вони стали генералами без відповідної освіти, там бували і не погані призначення з точки зору бойового досвіду та морально вольових якостей.
Думка, що якщо призначити начальником НЦ бойового офіцера (зазвичай комбрига, який вміє воювати) і все буде добре, хибна.
Хибна і шкідлива. Я в цьому переконаний на 120%.
Командир бойової бригади, з самими благими намірами, буде робить те, що він вміє краще всього.
А вміє він, воювати з обмеженими ресурсами. Вміє в дисципліну. Вміє в відповідальність. Вміє крутитись.
Раніше, ще були комбриги, бригади яких мали ППД (93, 92 бригади) і вони вміли облаштовувати ППД.
На моїх очах кілька бойових комбригів ставали "завхозами" в Десні. Не тому що погані. А тому що вміли (крім війни) тільки це. Перекривали дахи, білили бордюри. Ловили крадіїв зі столових. Влаштовували засідки. Майстренко наприклад з недавнього, вичистив всю службу ПММ від багаторічних схем. Хоча зараз вона почала відновлювати схеми з топляком.
Але... Але задача навчального центра навчати людей. І саме тут починаються проблеми.
Бо комбриг знає чітко якого рівня підготовка потрібна на ЛБЗ. Він знає недоліки з якими стикався отримуючи поповнення.
І він щиро хоче це змінити. Але це те, чого він не вміє і не знає як це працює. Бо у нього був чистий зам який займався бойовою підготовкою і начбой. Так, він теж колись був заступником і може навіть начбоєм. Але це трошки давно і трошки інші умови були. Бо специфіка та умови теж змінюються від року до року дуже сильно.
І це здається простим. Треба покращити підготовку. Але це гасло. Лозунг. Там тисячі підводних течій.
А навчальним процесом в навчальних центрах рулить навчальний відділ. Той самий навчальний відділ в Десні, який пережив десяток начальників. Де сидять собі на посадах люди, які згідно-відповідно вміють все в папери. Які заходили лейтенантами, а вже полковники.
Основна задача навчальних відділів в більшості НЦ, це паперове забезпечення безпеки командування. Щоб всі накази, всі плани, щоб все написано і все підшито.
Що там в полі, що там на полігонах, вони знать не знають. Бо їх задача зробити все красиво на паперах і під час приїзду перевірок. Це основний функціонал. Показуха та юридично-паперове прикриття дупи начальства.
Вони знають розділи, теми, номери вправ як воно пишеться на папері, але не знають як воно повинно відбуватись в полі.
Вони можуть засипати термінами і номерами наказів, але не зможуть відрізнити одну вправу від іншої в дисципліні.
Вони роками дурять начальство. Начальство дурить своє начальство і так по вертикалі. Росте відсоток жирів в воді, росте матбаза, а рівень підготовки падає.
Накрашені губи поверх брудної білизни.
Коли начальник Десни (і не тільки) їде на полігон, працює система оповіщення і всі починають імітацію кипучої діяльності.
Все бурлить, кипить і кувиркається. Як тільки виїхав, все повертається на круги своя.
Потім, з часом, до нового командира починає доходити, що десь дурять, десь фальсифікують, але вже затягує рутина.
Основа якісної підготовки - методисти практики, які знають всю програму. Які знають кожну вправу. Які можуть будь якого моменту підійти і запитати - яка вправа виконується і побачити чи це дійсно вона, чи це в очі "божа роса".
Коли створювали 151НЦ, основною вимогою було проходження всієї офіцерської ланки (особливо навчальний відділ, командири взводів і рот) проходження скороченої програми по які працює центр. Навчальний відділ, не тільки пише папірці. Це самий головний агрегат в цій машині. Навчальний відділ організовує, планує і контролює навчання. Знає кожне заняття. Може сам провести. І може виконати всі нормативи вихідного контроля. І начальник центру має забезпечити саме його роботу.
Все повинно крутитись навколо навчального процесу. Центр для навчання бійця. А не боєць для статистики та комфорту центра.
З часом інструктори, взводні, ротні, ростуть і заходять в управління і в навчальний відділ. І тоді, центр працює з віддачою 100%. Бо неможливо надурити. Бо підполковники, майори, знають кожну вправу.
Це дуже гарно спрацювало при формуванні 155 НЦ, коли методиста з багаторічним досвідом навчання і великим бойовим досвідом піхотної роботи призначили начальником. Коли люди з піхоти з інструктора до начальника навчального відділа і центра, вміють в навчання і знають по собі що треба піхотинцю. Це взагалі в більшості "молодих" центрів спрацювало.
Я це все до чого пишу. Не вирішується питання якості підготовки на рівні дивізії (а десна має дивізійну структуру), заміною одного начальника центру.
Не вирішується оновленням матбази. Хіба що хтось з нового вищого начальство прикурить на цьому. Вирішують інструктори і навчальний відділ. Який планує, організовує, контролює. Все вміє і все знає.
Скільки вже було молодих, талановитих (були звісно і конечні крадії та алкоголіки) перетворилось в завхозів. Їх спочатку дурять самих. Потім їх "захищають" від начальства. Потім вони з двох зол, вибирають менше.
І все повертається на коло своє.
До речі, навчальним відділам гудіп (головне управління доктрин і підготовки) порізали ДГВ до мінімум. Ще і посади діловодів зробили солдатські. Хоча там, по хорошому, треба мати досвідчених інструкторів, які по фізухі не стягують вже роботу в полі.
Тому що в гудіпі в основному сидять такі ж теоретики і "принтери", які ніколи не працювали в полі. Які не можуть відрізнити одну вправу від іншої. Бо вони знають букви. Суть програм вони не розуміють. Головне щоб згідно-відповідно і чєгоізволітє.
Поки принципово не зміниться відношення до навчальних відділів і методистів практиків, це все хєрня.