OnlyBanks

За підсумком сьогоднішніх торгів на міжбанку (майданчик Bloomberg), Нацбанк встановив на середу, 4 листопада, такі офіційні курси: •  гривня/долар — 45,6660 грн/$ (попереднє значення — 45,5348 грн/$); •  гривня/євро — 51,0582 грн/€ (попереднє значення — 51,0527 грн/€). Обсяг торгів на Bloomberg становив $441,5 млн (проти минулих $474 млн), мінімальний курс угод зафіксовано на рівні 45,5115 грн/$, максимальний — 45,81 грн/$. У понеділок, 2 листопада, НБУ продав на міжбанку близько $440,8 млн (проти $401,5 млн за попередній день). Середній світовий курс євро/долар за Bloomberg (BFIX) сьогодні становив 1,1188 (минулий — 1,1210).

З 1 січня 2027 року продажі через цифрові платформи оподатковуватимуть за новими правилами Верховна Рада ухвалила закон про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи. Державна податкова служба вже пояснила, як визначатиме суму податку для людей, які продають товари або надають послуги через OLX, Airbnb, Bolt та інші майданчики. Головна зміна — податкова рахуватиме сукупний дохід із різних платформ, а не окремо з кожної. Наприклад, якщо людина продала товарів на OLX на 1200 євро, а через інший майданчик — ще на 1100 євро, загальний дохід становитиме 2300 євро. Перехід з однієї платформи на іншу не створює нового неоподатковуваного ліміту. Для продажу товарів передбачено пільгу: до 2000 євро на рік можна отримати без сплати податку. Якщо дохід перевищує цю суму, перевищення оподатковується за спеціальними правилами. Це стосується і людей, які час від часу продають власні вживані речі. Для доходів від послуг, оренди житла, автомобілів та інших операцій через платформи діють окремі умови спеціального режиму. За дотримання встановлених вимог ставка ПДФО становитиме 10%. Військовий збір додатково не нараховуватиметься. Річний ліміт для застосування цього режиму — 834 мінімальні зарплати. У 2026 році це приблизно 7,2 млн грн. Сума доходу понад цей поріг оподатковуватиметься за ставкою 23%, причому підвищена ставка застосовується до перевищення, а не до всього доходу. Як працюватиме адміністрування? Цифрові платформи отримають статус податкових агентів. Вони збиратимуть інформацію про продавців і виконавців послуг, передаватимуть її ДПС, а за визначених умов — самостійно утримуватимуть податок із доходу та перераховуватимуть його до бюджету. Якщо людина продає товари через кілька платформ і сукупний дохід перевищує 2000 євро або її річний дохід перевищує межу у 834 мінімальні зарплати, ДПС за визначених законом умов зможе самостійно визначити податкове зобов’язання. Для цього використовуватимуть звіти операторів платформ, податкову інформацію та дані міжнародного обміну. Після розрахунку людина отримає податкове повідомлення-рішення з детальною сумою до сплати. Його мають надіслати до 1 липня наступного року. Після отримання документа буде 60 днів для сплати. Що це означає для звичайних користувачів? Якщо людина час від часу продає власний одяг, техніку чи меблі й не виходить за межі 2000 євро на рік, новий режим не створює для неї податкового зобов’язання з таких продажів. Але якщо онлайн-продажі перетворилися на регулярну торгівлю, отримання доходу через кілька майданчиків уже не дасть змоги залишатися поза увагою податкової. Для держави це спосіб вивести частину онлайн-торгівлі, оренди та послуг із тіні. Для самих платформ — нові обов’язки зі збору інформації та податкової звітності. А для громадян — нижча ставка порівняно із загальним оподаткуванням доходів фізосіб, але значно прозоріший контроль за надходженнями. Важливо, що йдеться саме про доходи від операцій через цифрові платформи, а не про будь-які перекази між картками. Сам факт отримання грошей на банківський рахунок не означає автоматичного оподаткування за новими правилами. Водночас досі незрозуміло, яким чином визначатиметься розмір доходу до оподаткування. Очевидно, що він не може дорівнювати розміру чека. Адже з валового доходу слід вираховувати витрати — приміром, для таксі це вартість пального й обслуговування авто.

Що вилучили під час обшуку в Андрія Пишного та чого не знайшли. Поки що Потроху з’являються деталі легендарного обшуку в голови Нацбанку Андрія Пишного, який відбувся 21 жовтня, про що писав OnlyBanks. НАБУ та САП проводили його на трьох локаціях: • Вдома. Певно, що у відомому маєтку майже на 900 кв. м у с. Лебедівка Вишгородського району Київської області. • На роботі на вул. Інститутській, 9. • У службовому автомобілі Hyundai Staria з держномером КА2641PP, який належить НБУ. Під час обшуку вилучили мобільний і навіть електронний годинник Андрія Пишного, на який, певно, дублюються повідомлення. Багатьом відомо, що Пишний не обмежується жанром коротких повідомлень, а катає величезні опуси. Тож там може бути чимало інформації. Не обов’язково прямого компромату, але ці дані дадуть змогу зрозуміти взаємозв’язки нацбанківця та його корупційну сітку. Силовики таке викупають на раз-два. А потім ідуть за цими крихтами, виявляють слабкі ланки та майбутніх інформаторів. Також правоохоронці скопіювали всі дані з робочого комп’ютера Андрія Пишного, флешки та різні накопичувачі. Чого не знайшли — це готівки, яку зазвичай виявляють у чиновників. Утім, Пишний не простий держслужбовець, а все ж має стосунок до банківського сектору та вміє професійніше ховати кошти. Особливо власні, які ближчі до серця. Можна здогадуватися, що Андрій Пишний ховає готівку в депозитарних сховищах банків. Може, приватний сейф винаймає або кілька, а може, й користується загальним банківським сховищем. Найімовірніше, у своєму колишньому Ощадбанку, де тривалий час працював до НБУ і зберіг міцні зв’язки. Звісно, що силовики продовжать шукати готівку, якої має бути чимало. І вишукуватимуть сейфи, оформлені не тільки на самого пана Пишного, а й на його оточення — найближчих підлеглих із-поміж медійників, юристів та безпечників Нацбанку. Які за милу душу здадуть шефа, коли не зможуть пояснити походження десятків чи навіть сотень мільйонів доларів, отримавши звинувачення у відмиванні грошей та корупції. Бажаємо правоохоронним органам віднайти авуари Андрія Пишного й бодай так збільшити держбюджет його стараннями.

Кожен сьомий новий ФОП в Україні — повторний: навіщо підприємці закривають і знову відкривають бізнес За дев’ять місяців 2026 року в Україні зафіксували 30 033 повторні реєстрації ФОП. Це означає, що приблизно кожен сьомий підприємець, який відкрив ФОП цього року, раніше вже мав власну справу, закрив її, а потім зареєструвався знову. Загалом повторно розпочали діяльність 29 382 людини. Такі дані наводить «Опендатабот». Тенденція посилюється. У 2023 році повторні реєстрації становили 5% від усіх нових ФОПів, у 2025-му — 10%, а за неповний 2026 рік частка вже досягла 14%. Причому цьогоріч повторних реєстрацій більше, ніж за весь 2025 рік. Найбільше підприємців повторно відкривали ФОП у Києві — 3 862 випадки. Далі йдуть Дніпропетровська область — 2 861, Одеська — 2 226, Львівська — 2 115 та Київська — 2 032. Чому люди закривають ФОП, а потім знову його відкривають? Причини можуть бути різними. Перша — сезонність. Наприклад, підприємець працює у сфері туризму, торгівлі або послуг. У період низького попиту він припиняє діяльність, щоб не нести постійних витрат, а перед новим сезоном реєструється знову. Друга — зміна роботи або формату бізнесу. Людина могла перейти на найману працю, змінити напрям діяльності, а згодом повернутися до підприємництва. Закриття ФОП у такому разі є способом завершити попередній етап роботи. Третя — податкове планування. Підприємець може змінювати формат діяльності через податкове навантаження, групу єдиного податку або інші обмеження. Однак важливо: повторне відкриття ФОП саме собою не обнуляє податкових зобов’язань і не дозволяє автоматично почати відлік доходів наново. Податкові правила продовжують діяти, а борги за попередній період нікуди не зникають. Є й четвертий варіант — підприємці можуть закривати та відкривати ФОП через зміну обставин, проблеми з роботою або спроби оптимізувати витрати. Але сама статистика не дає змоги визначити, яка саме причина переважає. Цікавим є і рекордний випадок: 25-річний підприємець із Дніпропетровщини повторно реєстрував ФОП вісім разів. Його діяльність пов’язана з нерухомістю та рекламою. Ще четверо підприємців мають по сім повторних реєстрацій. Для економіки ця статистика показує, що українське мале підприємництво залишається мобільним: люди можуть швидко виходити з бізнесу й повертатися до нього. Водночас 30 тисяч повторних реєстрацій — це не 30 тисяч нових підприємців і не доказ такого самого приросту реального бізнесу. Частина цих людей просто відновлює діяльність після перерви. Для оцінки стану малого бізнесу важливо дивитися не тільки на кількість відкритих ФОПів, а й на те, скільки з них реально працюють, отримують дохід, сплачують податки та створюють робочі місця. Саме ці показники краще відображають стан підприємництва, ніж кількість реєстрацій.

За підсумком сьогоднішніх торгів на міжбанку (майданчик Bloomberg), Нацбанк встановив на вівторок, 3 листопада, такі офіційні курси: •  гривня/долар — 45,5348 грн/$ (попереднє значення — 45,3526 грн/$); •  гривня/євро — 51,0527 грн/€ (попереднє значення — 50,6843 грн/€). Обсяг торгів на Bloomberg становив $474 млн (проти минулих $437,45 млн), мінімальний курс угод зафіксовано на рівні 45,375 грн/$, максимальний — 45,71 грн/$. У п’ятницю, 30 жовтня, НБУ продав на міжбанку близько $401,5 млн (проти $374,7 млн за попередній день). Середній світовий курс євро/долар за Bloomberg (BFIX) сьогодні становив 1,1210 (минулий — 1,1191).

Середня зарплата в Україні перевищила 33 тис. грн: що насправді показує ця цифра У вересні 2026 року середня зарплата штатних працівників в Україні становила 33 153 грн. Це на 4% більше, ніж у серпні. Найвищий показник зафіксували в Києві — 48 994 грн, найнижчий — у Кіровоградській області, 23 673 грн. Такі дані оприлюднив Держстат. Різниця між регіонами суттєва. У Києві середня зарплата майже вдвічі перевищує показник Кіровоградської області. У Львівській області вона становить 33 802 грн, у Київській — 33 585 грн. Найнижчі показники також у Чернігівській області — 24 455 грн і Чернівецькій — 24 567 грн. Ще більший розрив між галузями. В інформації та телекомунікаціях середня зарплата становить 77 924 грн, у фінансовій та страховій діяльності — 59 813 грн. У державному управлінні та обороні — 37 705 грн, у промисловості — 36 658 грн. Натомість в освіті середній показник становить 24 457 грн, а в охороні здоров'я та соціальній допомозі — лише 21 848 грн. Але що взагалі означає середня зарплата і навіщо потрібен цей показник? Держстат бере загальну суму нарахованої зарплати штатних працівників і ділить її на їхню кількість. Тобто це статистичний орієнтир, а не сума, яку отримує кожен працівник на руки. Наприклад, якщо в компанії десять людей отримують по 20 тис. грн, а один керівник — 100 тис. грн, середня зарплата становитиме майже 27,3 тис. грн. При цьому десятеро з одинадцяти працівників отримують лише 20 тисяч. Саме тому середня зарплата може зростати навіть тоді, коли більшість працівників не відчуває такого підвищення. Цей показник потрібен для оцінки стану економіки, порівняння регіонів і галузей, аналізу ринку праці, розрахунку податкових надходжень і прогнозування споживання. Бізнес використовує такі дані, щоб оцінювати витрати на персонал і конкурентність зарплат. Держава — щоб розуміти динаміку доходів населення та планувати економічну політику. Є ще один важливий нюанс: номінальна зарплата не дорівнює реальному зростанню добробуту. У вересні ціни зросли на 2,1% за місяць, а річна інфляція досягла 10%. Новий прогноз Нацбанку на кінець 2026 року — 12,5%. Тому підвищення середньої зарплаты на 4% за місяць перевищило місячну інфляцію, але це не означає, що всі українці стали на 4% багатшими. Окремий сигнал — заборгованість із виплати зарплат. Станом на 1 жовтня вона становила 3,9 млрд грн проти 3,8 млрд грн у серпні. Отже, 33 153 грн — важливий економічний орієнтир, але не показник реального доходу пересічного українця. Щоб зрозуміти, скільки насправді заробляє більшість працівників, потрібна ще й медіанна зарплата: сума, нижче та вище якої отримують дохід по половині працівників. Саме вона краще показує типовий заробіток, тоді як середню можуть суттєво піднімати високі зарплати окремих груп.

Пишний переїжджає на Аравійський півострів? Нацбанківець купує майно в Катарі Заплямований і тотально зашкварений голова Нацбанку Андрій Пишний не припиняє дивувати. Цього разу він відзначився покупками в Катарі. Спитаєте, що? Так і є, саме в Катарі — державі Близького Сходу у східній частині Аравійського півострова зі столицею Дохою. Це абсолютна монархія, країною править емір із династії Аль Тані. Країна посідає третє місце за запасами природного газу, завдяки чому має один із найбільших у світі показників ВВП на душу населення ($71,4 тис.). Має континентальний тропічний, сухий клімат, там переважає пустельний ландшафт. Катар відіграє важливу роль як нейтральний посередник, гуманітарний партнер та новий стратегічний співрозмовник України в оборонній сфері, допомагає нашій державі в організації обмінів військовополоненими після початку повномасштабного вторгнення рф. 28 березня 2026 року Україна та Катар підписали масштабну міжурядову оборонну угоду терміном на 10 років. Вона передбачає технологічну кооперацію, розвиток ППО та систем протидії дронам, спільне виробництво військової продукції та кібербезпеку. Водночас між Україною та Катаром досі немає чинної угоди про екстрадицію правопорушників. 28 жовтня 2026 року Андрій Пишний відзвітував на сайті НАЗК про витрати в межах угоди щодо купівлі-продажу (міни) рухомого майна 20 жовтня на суму 176 765 грн саме в Катарі. Це здивувало багатьох. Відомо, що з 12 по 17 жовтня Андрія Пишного бачили на щорічних зборах МВФ та Світового банку в Бангкоку (Таїланд). Утім, про його поїздку 20 жовтня та заходи в Катарі офіційно не повідомлялося. Відомо лише те, що наступного дня, 21 числа, у Пишного відбувся скандальний обшук НАБУ та САП, про який ми писали. Яке саме рухоме майно нацбанківський керманич зміг придбати в Катарі за 176 765 грн (або близько $3,9 тис.) — достеменно невідомо. Можна лише оперувати здогадками та версіями. І це може бути що завгодно — від самоката до мопеда або дуже ненового й невеликого автомобіля. Та досі незрозуміло, навіщо Андрію Пишному знадобилася така покупка саме в Катарі. Пліток щодо переїзду нацбанківця в цю країну не було.

В Україні понад 2 млн проваджень за несплачені штрафи ПДР За даними Опендатабота, станом на жовтень 2026 року в Єдиному реєстрі боржників налічується 2,03 млн виконавчих проваджень через несплачені штрафи за порушення правил дорожнього руху. Від початку року до реєстру додалося ще 395 780 таких справ. Особливо показова статистика 50 найбільших боржників. Щодо них лише у 2026 році відкрили 6235 виконавчих проваджень. Майже 77% досі залишаються активними. Близько третини всіх справ цієї групи припадає на п’ятьох людей — 2034 справи. Абсолютний рекордсмен отримав 825 проваджень за цей рік. Загалом за всі роки щодо нього накопичилося 1482 штрафи, причому 98% цьогорічних проваджень залишаються активними. У другого водія — 383 провадження, у третього та четвертого — по 280. Чому з таких водіїв не можуть стягнути штрафи? Відкрити виконавче провадження набагато простіше, ніж реально отримати гроші. На рахунках боржника може не бути коштів, а в нього самого — офіційних доходів або майна, на яке можна звернути стягнення. Виконавець може шукати активи, арештовувати рахунки та майно, але якщо стягувати нічого, провадження залишається невиконаним. Водночас без інформації про конкретні виконавчі справи не можна стверджувати, що саме це стало причиною несплати штрафів рекордсменом. Для держави це проблема ефективності системи стягнення. Якщо людина за рік отримує 825 проваджень, а 98% із них залишаються активними, виникає закономірне питання: чи працює покарання як стримувальний механізм? Адже штраф має не просто з’явитися в реєстрі, а бути сплаченим. Інакше систематичні порушники фактично отримують можливість продовжувати ігнорувати правила. Для звичайних водіїв наслідки зовсім інші: несплачений штраф може перерости у виконавче провадження, а до початкової суми додадуться виконавчий збір та витрати. Можливі також арешт рахунків і стягнення коштів. Понад 2 млн проваджень — це вже питання не тільки дорожньої дисципліни, а й спроможності держави стягувати борги. Якщо сотні штрафів однієї людини роками залишаються несплаченими, проблема не в кількості виписаних постанов, а в тому, чи здатна система забезпечити їх реальне виконання.

За підсумком сьогоднішніх торгів на міжбанку (майданчик Bloomberg), Нацбанк встановив на понеділок, 2 листопада, такі офіційні курси: • гривня/долар — 45,3526 грн/$ (попереднє значення — 45,5293 грн/$); • гривня/євро — 50,6843 грн/€ (попереднє значення — 50,6796 грн/€). Обсяг торгів на Bloomberg становив $437,45 млн (проти минулих $435,08 млн), мінімальний курс угод зафіксовано на рівні 45,27 грн/$, максимальний — 45,38 грн/$. У четвер, 29 жовтня, НБУ продав на міжбанку близько $374,7 млн (проти $388,3 млн за попередній день). Середній світовий курс євро/долар за Bloomberg (BFIX) сьогодні становив 1,1191 (минулий — 1,1139).

Як реформують Фонд гарантування вкладів і скільки він виплатив українцям у 2026 році 28 жовтня Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт №15269 про реформування корпоративного управління Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). За документ проголосували 235 народних депутатів. Зміни стосуються управління Фондом, внутрішнього аудиту та прозорості його роботи. За січень–вересень 2026 року Фонд виплатив вкладникам банків, що ліквідуються, 21,3 млн грн гарантованого відшкодування. У вересні виплати становили понад 395,6 тис. грн. Для порівняння: за весь час роботи Фонду вкладникам відшкодували 105,1 млрд грн. Гроші отримали понад 2 млн людей — це 96,1% вкладників банків, що перебувають у процедурі ліквідації. Такі дані оприлюднив сам ФГВФО. Навіщо потрібен цей Фонд? Якщо банк стає неплатоспроможним і його виводять із ринку, вкладники ризикують втратити доступ до своїх заощаджень. ФГВФО виплачує їм гарантоване державою відшкодування, а також організовує процедури виведення банків із ринку та їх ліквідації. Це допомагає захистити громадян і підтримувати довіру до банківської системи. Під час війни та протягом 3 місяців після її завершення держава гарантує українцям 100% їх вкладень на банківські рахунки з відсотками. Фонд не є звичайною бюджетною установою, яка просто розподіляє державні гроші. Основне джерело його фінансування — внески банків-учасників (первинних і регулярних, що прив’язані до суми залучених вкладів населення). Ще під час великого «банкопаду» (закриття близько 90 банків) у 2014-2017 роках ФГВФО залучав кошти у вигляді кредитів від Нацбанку та Міністерства фінансів, які згодом повертав. Водночас Фонд повертає вкладникам кошти, стягнуті з банків, що ліквідуються — збирає/розпродає всі їх активи та розподіляє між постраждалими клієнтами. На 30 вересня 2026 року у ФГВФО було 58,9 млрд грн власних ресурсів. Що змінює реформа? Законопроєкт передбачає оновлення складу й порядку формування адміністративної ради Фонду, посилення вимог до керівництва, створення аудиторського комітету та вдосконалення внутрішнього контролю. Мета — зробити управлінські рішення прозорішими й посилити відповідальність керівництва. Для вкладників якісна робота Фонду має цілком конкретне значення: якщо банк збанкрутує, люди повинні розуміти, як отримати гарантовані гроші та в які строки. Для банківської системи важливо, щоб неплатоспроможні установи виводилися з ринку за зрозумілими правилами, а їх активи використовувалися прозоро. Саме тому оцінювати реформу варто за практичними результатами: наскільки ефективно Фонд повертає гроші вкладникам, контролює ліквідацію банків і звітує про свої рішення. Наявність 58,9 млрд грн ресурсів створює фінансову основу для його роботи, але не скасовує потреби в сильному контролі та прозорому управлінні.