Історія з Громенком

Щодня по обіді актуально))

Путін - це Трамп, якому вдалося. Вдалося задурити глибинний нарід, нагнути глибинні еліти, підпорядкувати глибинну державу, а найголовніше - перетворити владу на засіб особистого збагачення. Саме тому Трамп так відчайдушно заздрить Путіну - не як президент президенту, а як барига вору. І саме тому не полишає надії укласти пісділ та разом поживитися за рахунок сусідніх фраєрів та лохів. І саме тому раз-у-раз рятує друга Валодью - не з геополітичних міркувань, а через класову близькість. І хоче перетворити Білий Дім навіть не на Кремль, а на Геленджицький палац. Однак близькість ця гадана, бо цинічний забудовник і цвинтарний шахрай-гольфіст ніколи не буде рівнею смотрящему на червоній зоні з руками в крові по самі плечі. Тож і ніякого реального пісділу не буде. Нє по понятіям. А коли барига погрузне у внутрішніх проблемах, коли дружба з вором почне приносити набагато більше проблем, ніж вигід, тоді його захват не те, щоб мине, але поступиться місцем розрахунку. Це вже видно сьогодні, коли спроба замутити дизельділ обернулася різким падінням рейтингу навіть серед республіканців. Ділок ще трохи поперебуває у полоні ілюзій, ще може встигнути замутити чергову війну чи зраду України, але це все його не врятує. Після 3 січня Трамп буде більше перейматися збереженням награбованого, ніж грабуванням нового. І якщо обидві палати будуть проти нього, він відкине співпрацю з Путіним як занадто токсичний актив. Дружба дружбою, а табачок нарізно. Це не покращить негайно стан України, але хоча б перестане постійно його погіршувати. А що людство перестане після цього голосувати за популістів, я особливо не сподіваюся)

Україна є прикладом свободи. В Україні навіть за умов війни функціонує громадянське суспільство, і люди висловлюють свою думку. Під російською окупацією панує геть інший триб життя: жінок ґвалтують; дітей депортують до Росії для асиміляції; місцевих активістів убивають; молодих людей насильно заганяють до російської армії на смерть; нав'язується повна уніфікація. Таким чином, те, що говорить Трамп, є невірним у найширшому сенсі. Україна працює на нашу безпеку та нашу свободу. Українці стримали найгірше і дали всім нам час. І твердження Трампа невірне у вузькому сенсі. Україна від початку війни надавала Сполученим Штатам розвідувальну інформацію з поля бою. Вона ділилася своїм досвідом ведення сучасної війни із американськими інститутами. Вона навіть направила - у ці складні часи всередині України - сотні своїх досвідчених військовослужбовців ППО на Близький Схід, щоб допомогти захистити американців та їхніх союзників від іранських дронів. Уявіть, що зараз думають ці українські екіпажі, відірвані від своєї обложеної країни, щоб захищати американців, коли їхній внесок заперечується, а їхні власні сім'ї наражаються на більшу небезпеку через політику США. Заява Трампа не лише несправедлива. Це не просто брехня. Це велика брехня, мета якої не в тому, щоб описати світ, а в тому, щоб змінити його, звинуватити жертву і допомогти агресору, зрадити союзника і зруйнувати альянси, створити світ, в якому всі, крім багатих і впливових, мають почуватися у небезпеці, світ, в якому важливі лише особисті почуття та особисті справи жменьки олігархів і диктаторів" Підпишіться на Історію з Громенком

Тімоті Снайдер: "Велика брехня Трампа про Україну, та що Україна дає нам" (Trump’s Big Lie about Ukraine And what Ukraine is giving to us // snyder.substack, 20.10.2026; переклад мій) "Дональд Трамп щойно заявив, що Сполучені Штати зробили «багато» для України, але Україна «нічого» не зробила для Сполучених Штатів. Це дуже несправедливо. І це не просто неправда у звичайному сенсі - це велика брехня, покликана посіяти жах і хаос. Зараз Сполучені Штати погодилися закупити російське дизельне паливо, що порушує як їхні власні закони, так і міжнародні санкційні угоди, і фактично ставить Америку на бік Росії у війні. США також позбавляють Україну доступу до послуг Starlink (за які вже було здійснено оплату), тим самим значно ускладнюючи Україні захист свого населення від російських атак. Сполучені Штати практично не надають Україні військової допомоги, і політика адміністрації Трампа полягає у відмові від такої допомоги. Європейці закуповують американську зброю та постачають її Україні, але навіть ці договірні зобов'язання не виконуються американською стороною. Найважливішою зброєю є перехоплювачі Patriot, необхідні Україні для захисту від російських балістичних ракет. Іншими словами, адміністрація Трампа своїми діями зробила українців вразливішими перед російськими атаками. Якщо у когось ще залишалися сумніви щодо загального напрямку: президент США неодноразово закликав президента України піти у відставку. Таким чином, питання не у тому, скільки США роблять для України. Питання, чому США зараз прийшли на допомогу російському агресору. Але, можливо, це навіть не найбільша несправедливість у заяві Трампа: «Знаєте що ми багато дали Україні. Вони нам нічого не дали». Українці вже майже п'ять років ведуть найбільшу війну із 1945 року. Ця війна триває довше, ніж Перша світова війна, і довше, ніж участь Америки у Другій світовій війні. Вони щодня зазнають військових та цивільних втрат. У пропорційному відношенні до чисельності населення вони зазнали втрат у масштабах, яких американці ніколи не зазнавали, за винятком Громадянської війни. Вони щотижня переживають події, еквівалентні 11 вересня, від російських терористичних атак. І все ж таки українці захищають себе, причому дуже ефективно. Тим самим вони також роблять величезний внесок у наше життя. Оскільки вони роблять це так довго і так добре, на жаль, надто легко прийняти внески України в американську та світову безпеку як належне. Тому я перелічу тут лише деякі з них. Україна відстоює основний принцип міжнародного права, згідно з яким держави мають суверенітет і одна держава не повинна захоплювати територію в іншої шляхом агресії. Україна виконує всю місію НАТО, яка полягає у захисті Європи від російської агресії. Вона виконує роботу, яку НАТО доручає своїм тридцяти двом членам, включаючи Сполучені Штати та Канаду. Україна робить цю роботу самотужки. Україна знижує ймовірність світової війни. Росія вже продемонструвала найсерйознішу безпекову проблему в масштабах Європи - російське вторгнення до європейської країни. У масштабах усього світу найбільшу небезпеку становить китайська агресія на Тайвань. Захищаючись, Україна продемонструвала труднощі наступальних операцій та зробила таку війну менш імовірною. Україна знижує можливість ядерної війни. Росія - ядерна держава. Україна - ні. Якщо Росії дозволять перемогти Україну, інші середні держави, ймовірно, дійдуть висновку, що їм необхідно створити ядерну зброю для самооборони. Стримуючи Росію, Україна також стримує поширення ядерної зброї. Україна захищає нас усіх від олігархії, від влади надбагатих. Ідея Путіна про те, що Україна не є справжньою країною, - це приклад олігархічної фантазії, того самого безглуздя мільярдерів, яке може забирати життя і руйнувати планету. Опираючись російській агресії, Україна показує, що демократія здатна захистити себе.

Путін вилікував нас від русофілії (ну, не всіх і не одразу, але рух є) Навроцький - від полонофілії (дехто ще тримається, але рух є) Трамп - від американофілії (інші теж докладалися, але не так активно) Світ - не дуже приязне до нас місце, тож нам варто більше дбати про себе самим. Ще б придумати, як витрачати гроші на ракети, а не на шашлики чи бруківку... ПиСи. До речі, Старлінк нашого підрозділу зранку працює з перебоями, хоч він і стаціонарний, а не рухомий(

Не знаю, навіщо вам це знати, але знайте: головна ідея Мортал Комбата - цілком реальна штука. Якщо ви зумер або ламер, коротко нагадаю. Там один світ хоче завоювати інший, але старші боги проти масової різанини, тому повномасштабне вторгнення вони заміняють ̶с̶п̶е̶ц̶і̶а̶л̶ь̶н̶о̶ю̶ ̶в̶о̶є̶н̶н̶о̶ю̶ ̶о̶п̶е̶р̶а̶ц̶і̶є̶ю̶ серією поєдинків чемпіонів. І це не типу рицарський турнір, а справжнісінькі смертельні ігри, ̶д̶е̶ ̶в̶и̶ж̶и̶в̶е̶ ̶т̶і̶л̶ь̶к̶и̶ ̶о̶д̶и̶н̶ переможець яких захопить чужий світ (ну або відстоїть свій). В дитинстві я думав, що це якийсь чос, але занурившись нещодавно у дослідження первісної війни, я вигукнув голосом Данилича (вирніть!): "Так це ж було вже!" На початку первісна війна виглядала як рейд ДРГ. Зайшли по посадках і болотах у ворожий тил, замочивши всіх по дорозі, включаючи жінок і дітей. Пощастило - спалили ворожу располагу, наштовхнулися на тамтешніх трошників - відійшли. Ну а потім чекаєш, як кажуть гонорові сармати, на акцію одвєтову, бо кревна помста - то свята справа. І так по колу, з перервами, сотні поколінь, кровопролиття, геноциди. Але в міру того, як бродячі мисливці осідали на місці, а сусіди ставали все більш знайомими, запанувала думка, що треба домовлятися десь посередині. Так виникли т.зв. "формальні бої" Ясно, що в кожному куточку світу в різні часи вони мали свої особливості, але певні механізми були однакові. - Раз в якийсь період або в міру накопичення обідок одна сторона посилала пред'яву іншій, іноді навіть прямо вказуючи, скільки смертей чоловіків та полонених жінок вдовольнять претензії. Якщо друга сторона відмовлялася, перша йшла в масовий набіг і різала всіх без жалю. - Друга сторона вибирала поле бою, або сходилися на усталеному місці. - Запалювалися сигнальні багаття, розсилалися гінці, щоб оголосити про битву та зібрати клани. - Збиралися глядачі, сторони розминалися. - Жінки "відкривали" поле битви ритуалами, перераховуючи обідки (необов'язково). - Обидві сторони виходили і шикувалися на певній відстані один від одного. - Виконувалися військові пісні й танці, сторони глузували з противника. Попереду загонів йшли кілька найсильніших воїнів, які спочатку метали один в одного списи, а потім сходилися врукопашну на "дуелі". Вони по черзі били одне одного важкими палицями, намагаючись розбити щит противника; той, хто втратив щит, вважався переможеним і просив пощади. Одночасно билися не більше 7-8 пар. Потім загони також вступали в загальну сутичку, яка теж по суті була низкою єдиноборств, або вся справа взагалі закінчувалася поєдинком лідерів. В деяких регіонах ближній бій вівся на списах із меншою кількістю обмежень, що, природно, призводило до збільшення кількості жертв. Якщо вже винаходили луки, діло було так. Чоловіки сходилися на заздалегідь влаштовані поля бою на кордоні ворогуючих громад. Прикриті дерев’яними щитами, вони обстрілювали противників з луків, іноді виходячи на відкритий простір, щоб продемонструвати свою хоробрість. Іноді конфлікт переходив у наступну стадію. Під час "справжніх" боїв сторони наближалися на відстань удару рукою, і поки лучники перестрілювалися, воїни у першому ряду використовували списи і сокири. Зазвичай билися один день, але якщо не домовилися, то могли перериватися на ніч та на дощ, взяти вихідний на день чи на три тижні, окремі бійці перепочивали в ході сутички. Поранення означало паузу в бою, а загибель когось відкривала шлях до переговорів. Раніше чи пізніше кількість убитих досягала потрібної кількості, і бій завершували. В деяких випадках переможений віддавав переможцю свою дружину. Якщо суперечка вважалася врегульованою, сторони надавали допомогу пораненим та ховали загиблих, влаштовували спільні бенкети або полювання. Територіальні зміни після таких боїв майже не відбувалися, на них розрулювалися економічні питання. Коротше кажучи, я без поняття, чи творці Мортал Комбату знали про це все чи їм пощастило вгадати. А якщо ви в ході читання цього тексту згадали слова "стрєлка" і "бєспрєдєл" - вітаю, перевірте тиск і намажтеся фастумгелем)) А навіщо я це все досліджую - не скажу, здогадайтеся самі ;)

Трегубов звернув увагу - нинішня російсько-українська війна стала для Росії найважчою з-поміж локальних конфліктів за всю історію. Всього уражено понад 1,5 млн йобликів, від 450 до 600 тисяч скопитилися остаточно. Дуже символічно, що попередньою найважчою локальною війною була Кримська. Загальні втрати загиблими, померлими від хвороб (особливо холери) і решти причин коливаються у межах 511-522 тисяч. Думаю, з урахуванням обнулень, самогубств і хвороб в тилу, які в нашу статистику не потрапили, "Друга Кримська"* уже стала смертоноснішою за "Першу". Далі лише світові війни, але хочеться вірити, що до цього не дійде. І так, Кримську війну вдалося закінчити тільки після смерті упоротого імператора, любителя православ'я, самодержавства і народності. А ще там Британія і Франція мали яйця послати свої війська в поле. Зараз уже так не буде --- * У 2014 році я вірив, що все Кримом і обмежиться, втім, і та Кримська війна вирувала від Кронштадту до Камчатки

Якщо ви посилаєте на переговори кадрового чиновника - у вас є держава. Ефективна чи ні, демократична чи авторитарна - другорядні питання. Головне - є держава. Якщо ви посилаєте на переговори зятя/кума/друга - у вас не держава, а плем'я, а ви не президент, а вождь. А там, де у держави є шанси, племені зазвичай буває торба. Стосується усіх країн, зокрема і нашої

Гівноїдство більшості європейських еліт виникло не на порожньому місці - оці всі глибокі занепокоєння, прагнення не провокувати тощо. Воно базується на страху, ожирінні, лівацтві та лайнопацифізмі більшості європейських обивателів, що вже три покоління не бачили реальних труднощів. 2024 року європейцям поставили питання, чи воюватимуть вони за свою країну, і тоді це були не порожні балачки, як наприклад у 2021-му. Відповідь ви можете бачити на картинці. Тож не питайте, чи впряжуться вони за нас кров'ю. Ніт. Вони і за себе не можуть. Дякуємо, що хоча б грошима підтримуєте нас, а не лише росіян. Коротше кажучи, якби Путін міг напасти на Західну Європу в обхід Східної, до цього часу він би уже дійшов до Лісабона і Рима. Можливо зараз ситуація покращилася, але навряд чи суттєво.

Періодично я пишу покаянні пости, і оце настав час для чергового. Я поки що людина, а людина, як відомо, ерраре ест. Тому я чимало помилявся у своїх прогнозах, як щодо загальних речей, типу строків цієї війни, так і щодо конкретних - про Керченський міст, наприклад. Прошу вибачення за свій оптимізм. Просто кожного разу я фатально недооцінював ідіотизм американських президентів (Буша, Обами, Байдена і Трампа), куколдізм більшості європейських лідерів, тупу ненажерливість західних бізнесюків, а також ступінь єбанутості Путіна. Обіцяю наступного разу бути песимістичнішим. Нє, Україна виграє, просто не завтра. А я поки виправлятиму своє пиздабольство службою в армії. Але є і приємні помилки. Якось я у припадку відчаю написав, що Україна настільки беззуба, що її вороги за кордоном завжди будуть у безпеці. А потім стався Ківа. І російські командири пачками, вчора от найсвіжіший. Короче, вибачте, наступного разу буду оптимістичнішим. Все, сеанс меа кульпа завершився, до роботи!