Голос Анни Скороход

Виявляється, в Україні є правильні і неправильні активісти. От сьогодні, до прикладу, «Українська правда» і «Дзеркало тижня», які раніше мали повагу, вирішили, що Остап Стахів, якого я знаю особисто, — «псевдоактивіст». Це людина, яка не сидить на грантах, на відміну від УП. Людина, яка виступала за мир і припинення війни, відстоювала права звичайних людей, виступала проти свавілля ТЦК та правоохоронних органів, боролася з реальною корупцією і висвітлювала все, що відбувається в країні, не в тих фарбах, за які платять, а так, як сама вважає за потрібне. Так от, Остап виявився неправильним активістом. Хто ж проводить цей поділ? Оця соросятська шобла, яка лише минулого року отримала понад 132 млн гривень від КШЕ? 149 чиновників високого рівня отримують там додаткові виплати, які в більшості випадків перевищують їхні зарплати за основним місцем роботи, і це нікого не цікавить. Це, бачте, «не корупція». І коли картоночники виходять із двох університетів, то це вже справжні активісти, а Остап — псевдоактивіст. Принаймні, саме так нас повідомила «Українська правда». Це обурлива ситуація. І, звичайно, ми всі рівні перед законом. Але поясніть мені логіку: Остапа звинувачують за декількома статтями, які абсолютно протиріччять і, до того ж, передбачають обставини, що унеможливлюють його службу в ЗСУ. При цьому його карають, адже сьогодні ТЦК фактично використовують як каральний орган і мобілізують його. То чому він не має права на бронювання та відстрочку, а журналісти «Української правди» мають? Вони якісь особливі? Особлива каста активісто-журналістів, які сидять на грантах Сороса? Цікаво… А скажіть, якщо я зі свого боку виступаю за мир і закінчення війни, то я псевдонародний депутат? Чи псевдоукраїнка? Чи як ви мене за це назвете? Я направила відповідне депутатське звернення до всіх правоохоронних органів, а також до ТЦК, і триматиму вас у курсі, яку відповідь вони нададуть щодо мобілізації Остапа Стахова, якого звинувачують за декількома статтями проти держави. Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok

Коли Верховна рада України не хоче почути про перебіг переговорного процесу та дізнатися дійсні умови до мирної угоди української сторони та рф для того, щоб на цьому не було маніпуляцій, - всіх влаштовує війна і відсутність миру. Не задавайте мені більше дурних питань. Робіть висновки на основі вчинків, а не гарних промов. Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok

https://t.me/oleksiihoncharenko/57397 Свою відповідь на пост Олексія Гончаренко про «нейтральний статус - перемога Москви» я почну з короткої історичної довідки: Зміни до Конституції щодо курсу на членство в НАТО були остаточно ухвалені 7 лютого 2019 року Законом № 2680-VIII. Чинності вони набули 21 лютого 2019 року. Тобто перед Президентськими виборами, на яких здобув перемогу Володимир Зеленський. Законопроєкт був внесений V Президентом України Петром Порошенком. Сам закон підписаний ним як Президентом України. Ухвалила Верховна Рада України конституційною більшістю, 334 - за, VІІІ скликання. Що саме внесли: у преамбулу Конституції додали положення про «незворотність європейського та євроатлантичного курсу України». Також Конституція прямо визначила курс на набуття повноправного членства в ЄС та НАТО як стратегічний курс держави, реалізацію якого мають забезпечувати Верховна Рада, Президент і Кабінет Міністрів. • Важливий нюанс: питання про курс на набуття повноправного членства в НАТО на всеукраїнський референдум не виносилося. • Декларацією про державний суверенітет 1990 року, яка стала основою акту про проголошення Незалежності України та Конституції України, - Україна проголосила намір у майбутньому стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках. Це прямо записано в розділі IX про зовнішню і внутрішню безпеку. • Конституцією України 1996 року НАТО не згадувалося, але й прямої конституційної заборони на вступ до військових союзів не було. Стаття 18 лише визначала загальні принципи зовнішньополітичної діяльності. Олексій, для внесення законопроєкту про зміни до Конституції на розгляд Верховної Ради потрібно: не менш як 1/3 від конституційного складу Верховної Ради — тобто 150 народних депутатів із 450; або законопроєкт може внести Президент України. Це прямо передбачено статтею 154 Конституції. Ти досвідчений політик з набагато бішим досвідом, ніж у мене і не можеш цього не знати! Більше того, реєстрація ≠ прийняття. Це лише декларація про те, що ми готові дане питання обговорювати, якщо це допоможе закінчити війну. Разом із тим, не може питання про відмову від ПРАГНЕННЯ йти туди, де нас не чекають, коштувати дорожче тисяч людських життів та існування української держави! Тому ніхто нічого не робить наперед, більше того, така пропозиція вкладається у поняття «ми дійсно готові до перемовного процесу і хочемо миру» не на словах, а на ділі! Гарний слайдік твого плану абсолютно підтримую. Але - перемирʼя в Чорному морі запропонував Володимир Зеленський - путін відмовив. Енергетичне перемирʼя запропонував Володимир Зеленський - путін відмовив. Пункт 3 і 4 теж перегукується з пропозиціями Володимира Зеленського. І можна дуже гарно говорити і залучати в трикутники, квадрати, кола, еліпси і куби кого завгодно і скільки завгодно, АЛЕ путін дуже чітко сказав і повторив це на Валдаї , що їх цікавить виключно «комплексный, долгосрочный мир», а не перемирʼя в тій чи іншій сфері. При цьому ми почули дуже важливу позицію щодо їхніх вимог - «россия может изменить свою переговорную позицию». Але для того, щоб ми домовлялися, звичайно, за участі країн-посередників-гарантів, потрібно РОЗПОЧАТИ ПЕРЕМОВИНИ, а для цього необхідно зафіксувати наміри і бажання української влади до цього! І така законодавча ініціатива може це забезпечити. Не популярний крок, але правильний. Тому якщо підтримується переговорний процес не словом, а ділом - підписуйте проект, пане Олексій або не ляпайте язиком. З повагою до Вас! Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok

Майже 2 мільярди гривень. Сім компаній. Змова на оборонних закупівлях. 1 жовтня Антимонопольний комітет повідомив, що встановив змову семи суб’єктів господарювання під час торгів на закупівлях для потреб оборони. Штрафи — понад 192 мільйони гривень. Ви знаєте, було би смішно, якби не було так сумно! Адже про корупцію в оборонних закупівлями ми говоримо далеко не перший рік. Коли я очолювала ТСК, яка займалася питаннями можливих порушень у Міністерстві оборони та Збройних силах України, ми не просто обговорювали проблему. Ми розбирали конкретні кейси, направляли купу звернень і вимагали відповідей від відповідальних органів. І за багатьма нашими зверненнями справа не обмежилася паперовою тяганиною — уже є судові вироки. Але тут є один нюанс, який мене відверто обурює. У таких справах відповідальність нерідко зосереджується на компанії, яка постачала товар. А де відповідальність чиновника, який підписував контракт? Де розслідування щодо тих, хто погоджував закупівлю, мав контролювати її умови й отримував свою частку відкату? Якщо постачальник відповідає, а посадовець, який міг бути частиною цієї схеми, залишається поза увагою слідства, то що це за підхід? Виходить якесь однобічне розслідування: одного покарали, а до іншого навіть не виникло запитань? Тому в мене є запитання до тих, хто відповідає за контроль і розслідування. Скільки ще таких історій потрібно виявити, щоб нарешті запрацювала система, яка не дозволяє наживатися на обороні? Штраф у 192 мільйони — це, звісно, не дрібниця. Але штраф — це ще не повернуті державі гроші. І точно не гарантія, що подібне не повториться. Не розраховуйте, що війна все спише. Не спише. Гроші на оборону — це не чиясь годівниця. Це гроші країни, яка воює. І я не збираюся мовчати, коли виникають питання, на які суспільство має право отримати відповіді, хай і не зручні. Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok

Україні потрібен мир і ВРУ має брати участь у цьому процесі! З самого ранку мені надсилають жахливі відео про беззаконня та свавілля ТЦК. Літню жінку штовхнув працівник ТЦК. У результаті — зламана нога, зламана рука, струс мозку. Жінка в лікарні. І знаєте, що найстрашніше? За словами очевидців, їй навіть не викликали швидку. А про відповідальність тих, хто це зробив, нічого не чути. Голого чоловіка посеред вулиці запхали в бус. Жодної відповідальності. Людину з психічними захворюваннями мобілізували. І знову жодної відповідальності. Скільки це ще триватиме? Де закон? Де відповідальність? Чергова жахлива ніч. Немає води, немає електроенергії — немає елементарних умов для нормального життя. Зате місцева влада виходить і каже, що винна центральна. Центральна влада перекладає відповідальність на місцеве самоврядування. А де рішення? Де результат? Води немає, світла немає, ракет ППО не вистачає. І за це ми теж можемо подякувати нашому великому таланту сваритися з усіма сусідами — незалежно від того, підтримують вони нас чи ні. А тепер погляньмо на ситуацію глобально. У нас зруйнована інфраструктура, щодня гинуть цивільні, і я вже мовчу про військові втрати. Знищується промисловість, руйнується бізнес. Міністр Марченко заявляв про 70 мільярдів недобору до бюджету через несплату податків через знищення ключових платників податків. Наші діти не мають повноцінного навчання. У Харкові є підземні школи, а в Києві — жодної. Я кажу це не лише як народний депутат, а і як мама. Моя дитина фактично не отримує нормальної освіти. Думаю, багато батьків мене зрозуміють. Подивіться як страждає аграрний сектор, не можемо вивозити зерно та іншу продукцію, недоотримуємо валютну виручку. Руйнується економіка, а разом із нею — основа нашого майбутнього. І що ми робимо? Нічого, окрім як продовжуємо рухатися шляхом, який веде в нікуди. Війну потрібно закінчувати. Ми маємо нарешті це зрозуміти. Можливо, для когось війна — великий бізнес. Але давайте дивитися на ситуацію глобально. Якщо ми не знайдемо шлях до завершення війни, на нас чекають хаос і розруха. І тоді ми не збережемо ані націю, ані українську державність. Нам потрібні мирні переговори. Так, ми можемо дякувати нашим хлопцям за далекобійні удари, за їхню роботу та мужність. Але самі по собі ці удари не змінюють глобальної ситуації. Нам потрібен переговорний процес, і парламент має брати в ньому участь. Мені соромно бачити лише 107 голосів за те, щоб хоча б почути, які умови висуваємо ми і які висуває росія. Навіть обговорення можливих умов переговорів блокується! Бездіяльність Верховної Ради не приведе нас ні до чого доброго. Ми можемо малювати красиві плани, які вже намалював Володимир Зеленський. Можемо загортати їх у куби, трикутники, овали, еліпси — у що завгодно. Але від цього нічого не зміниться, якщо ми не почнемо діяти. Нам потрібен реальний переговорний процес. Його потрібно розблокувати. І представники парламенту мають бути залучені до переговорної групи! Бо питання вже не в тому, хто красивіше розповість про перемогу. Питання в тому, чи зможемо ми зберегти Україну, українців і наше майбутнє. Telegram | Facebook | Youtube | Короткі нарізки Tik-Tok