Посты канала WAS. Популярна Історія

Були часи, коли людська сеча була одним із найцінніших товарів. У Стародавньому Римі її збирали та продавали пральням — фуллонікам (на фото). Під час її розкладання утворювався аміак, який допомагав видаляти жир і бруд із тканин. Працівники замочували одяг у резервуарах і топтали його ногами, а для відбілювання використовували дим від спалювання сірки. Сеча була настільки затребуваною, що імператор Веспасіан запровадив податок на її збирання. Звідси походить вислів «Гроші не пахнуть». Сечу використовували також для обробки шкір: замочування допомагало розм’якшувати їх і видаляти шерсть. У фарбуванні тканин вона сприяла закріпленню барвників. У Середньовіччі та пізніше сечу змішували з гноєм та іншими органічними речовинами для отримання селітри — одного з трьох основних компонентів чорного пороху.

4 листопада 1861 року, рівно 165 років тому, до Львова прибув перший пасажирський потяг «Ярослав». Він вирушив із Перемишля новозбудованою залізницею завдовжки майже 100 кілометрів. Прокладання колії розпочали 1859 року, а в жовтні 1861-го завершили будівництво першого львівського вокзалу (на фото). На станціях у Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні та Мшані потяг зустрічали сотні місцевих жителів і музиканти. О 14:30 «Ярослав» прибув на львівський вокзал, де зібралися тисячі містян. Відкриття лінії забезпечило Львову регулярне залізничне сполучення з Перемишлем, Краковом і Віднем. Це був перший пасажирський залізничний рейс на території сучасної України. Саме 4 листопада в Україні нині відзначають День залізничника.

Тут Трамп заявив, що США отримали Гренландію «в подарунок» від Європи. 3 листопада 2026 року під час телефонного включення в ефір Fox News він сказав: «Європа щойно зробила Сполученим Штатам найбільший подарунок, який ми коли-небудь отримували. Знаєте, що це було? Гренландія. Ми щойно отримали Гренландію, ви це знаєте, правда?». Щоправда, один із учасників розмови уточнив, що йдеться про військову угоду. У вересні США, Данія та Гренландія уклали угоду про розширення американської військової присутності на острові, зокрема можливість створення двох нових баз (хоча попередня угода цього не забороняла). Але чому Трамп поведений на Гренландії? Розповідаємо https://youtu.be/xLk5n-CantQ

У середньовічній Флоренції діяв аналог сучасного кодексу праці. Будівельників штрафували за прогули, а за травми виплачували компенсації. Про це свідчать документи XIV–XV ст., зі спорудження собору Санта-Марія-дель-Фйоре. У 1420 році за відсутність без поважної причини робітник мав заплатити штраф у розмірі денного заробітку. За роботу на інших будівництвах без дозволу також карали. Під час спорудження купола робітникам забороняли залишати робоче місце більше одного разу протягом дня. На куполі встановили годинник для контролю робочого часу. Вино, яке доставляли будівельникам на купол, наказали розбавляти щонайменше на третину. Згодом правило пом'якшили, але нетверезих працівників усували від роботи. Водночас травмованим працівникам надавали грошову допомогу.

Річниця переможного поступу Ґодзілли. 3 листопада 1954 року в Японії вийшов фільм «Ґодзілла» режисера Ісіро Хонди про велетенського чудовиська, пробудженого ядерними випробуваннями, яке руйнує Токіо. Сюжет виник під впливом атомних бомбардувань Хірошіми та Нагасакі, а також інциденту з японським рибальським судном, яке 1954 року потрапило під радіоактивні опади після американського випробування водневої бомби. Для сцен руйнувань будували мініатюрні квартали Токіо. Монстра грав актор Харуо Накадзіма у спеціальному костюмі, а спецефектами керував Ейдзі Цубурая. За сюжетом науковець Дайсуке Серідзава створює зброю, здатну знищити Ґодзіллу. Фільм започаткував серію продовжень, а вже 1956 року в США вийшла версія з додатковими сценами.

В день так званого проміжного голосування за кандидатів до Конгресу США, від чого сильно залежить політика цієї держави в тому числі по відношенню до України, нагадуємо, що на нашому каналі на YouTube є чітке і зрозуміле пояснення важливої особливості політичної системи Америки. А саме - чому там лише дві партії? Чому в абсолютній більшості випадків боротьба йде лише між кандидатами від них? Дивіться! https://youtu.be/Rd3tF9hQLuw

2 листопада 1988 року інтернетом почав поширюватися «черв’як Морріса» — програма, здатна самостійно проникати в комп’ютери й створювати власні копії. Її розробив 23-річний аспірант Корнелльського університету Роберт Таппан Морріс. Використовуючи вразливості систем UNIX, програма заражала машини, перевантажуючи їх. За добу постраждали близько 6000 комп’ютерів — приблизно десята частина тодішнього інтернету. Серед постраждалих були Гарвардський і Стенфордський університети, NASA та дослідницькі лабораторії. Деякі установи на кілька днів відключили комп’ютери від мережі. Розслідування ФБР встановило автора програми. У 1990 році Морріс став першою людиною, засудженою за американським законом про комп’ютерне шахрайство 1986 року. Він отримав три роки умовного покарання, штраф у 10 тисяч доларів і 400 годин громадських робіт.

“Історія Імре Надя, якого стратила радянська влада, нагадує про справжню природу московського імперіалізму, який не визнає права інших народів на власний шлях. Сьогодні Україна протистоїть тій самій імперській політиці. Ми добре знаємо ціну свободи й поважаємо право інших народів ушановувати тих, хто боровся за незалежність.” Кирило Буданов, керівник Офісу Президента в дописі щодо відкриття у Києві погруддя колишньому угорському прем’єр-міністру Імре Надю. Хто такий Імре Надь і чому він такого зробив Москві, дивіться тут: https://youtu.be/EzTDMqYNCbA

Керрі Нейшн (1846–1911), американська активістка руху за тверезість, увійшла в історію як «Бабуся з сокирою». Її перший чоловік зловживав алкоголем і помер молодим. Нейшн вважала алкоголь причиною руйнування сімей. У штаті Канзас, де продаж спиртного був заборонений, вона розпочала власну кампанію проти нелегальних барів. У червні 1900 року розгромила кілька закладів у містечку Кайова, використовуючи каміння та цеглу. Згодом її головною зброєю стала сокира. Нейшн заходила до барів, співала релігійні гімни, розбивала пляшки, дзеркала та меблі. За ці напади її близько 30 разів заарештовували. Вона також видавала газету, виступала з лекціями й продавала сувенірні маленькі сокири, заробляючи гроші на свою кампанію. Померла Нейшн 1911 року, за дев'ять років до запровадження загальнонаціональної заборони алкоголю в США. Докладніше: https://youtu.be/wWBSGbiDW4k

1 листопада 1911 року, 115 років тому, італійський льотчик Джуліо Ґавотті здійснив перше в історії бойове бомбардування з літака. Під час війни Італії з Османською імперією за Лівію він піднявся в повітря на моноплані «Таубе», взявши чотири гранати системи Чипеллі вагою близько 1,5 кілограма кожна. Цілями стали османські позиції поблизу Айн-Зари та оази Таджура неподалік Триполі. Літак не мав пристроїв для скидання бомб. Ґавотті керував ним однією рукою, іншою встановлював детонатори в гранати, зубами висмикував запобіжники й скидав заряди за борт. Пілот описав експеримент у листі до батька. Відомостей про загиблих унаслідок атаки немає. До цього літаки на війні використовували переважно для розвідки. Уже під час Першої світової війни з'явилися спеціалізовані бомбардувальники.

У 1945 році радянські піонери подарували послу США в Москві Авереллу Гарріману дерев'яний герб Сполучених Штатів. Усередині був прихований підслуховувальний пристрій, створений радянським винахідником Львом Терменом. Жучок працював без батарей і дротів: радіосигнал іззовні активував пристрій, який передавав розмови з кабінету посла. Герб висів у резиденції американського дипломата сім років. Лише у вересні 1952 року фахівець із безпеки Джозеф Безджян виявив прихований мікрофон. Американці тримали знахідку в таємниці до 1960 року. 26 травня посол США при ООН Генрі Кебот Лодж продемонстрував герб із пристроєм на засіданні Ради Безпеки (на фото). Демонстрація стала відповіддю на звинувачення СРСР в американському шпигунстві після збиття над радянською територією літака-розвідника U-2.

31 жовтня 1975 року британський рок-гурт Queen випустив сингл Bohemian Rhapsody. Композиція тривалістю 5:55 поєднувала фортепіанну баладу, багатоголосий оперний фрагмент, важкий рок і спокійне завершення. Для запису оперної частини Мерк’юрі, Браян Мей і Роджер Тейлор багаторазово накладали свої вокальні партії, створюючи звучання великого хору. Через незвичну тривалість звукозаписна компанія сумнівалася в її радійному потенціалі. Втім, вже наприкінці листопада пісня очолила британський хіт-парад і залишалася на першому місці дев’ять тижнів поспіль. Після смерті Фредді Мерк’юрі у 1991 році сингл перевидали, і «Богемна рапсодія» знову очолила британський хіт-парад, цього разу на п’ять тижнів.

На передвиборчому мітингу за участі Трампа у Південній Кароліні. Репортер: “Томе, чому ти тут сьогодні вранці?” Бородатий чувак: “Ну, наприкінці 70-х я був ще занадто молодий, щоб долучитися до подій і поїхати до Південної Америки під час різанини в Джонстауні, а це найближче, до чого я коли-небудь зможу наблизитися, ось чому я тут. Ніщо не зрівняється з тим, щоб побачити секту на власні очі, бро.” Що таке сталося в Джонстауні, пояснюємо тут: https://youtu.be/a-M1PQ928tU

Невже насправді Іраном керував швейцарський садівник? Ернест Перрон (1908–1961), виходець із небагатої родини, став одним із найближчих довірених осіб іранського шаха Мохаммеда Рези Пахлаві. Вони познайомилися 1931 року у швейцарській школі Ле-Розе, де Перрон працював садівником. За переказами, принц захистив Ернеста від цькування, після чого вони потоваришували. У 1936 році майбутній шах привіз Перрона до Ірану. Після вступу Мохаммеда Рези на престол 1941 року колишній садівник став особистим секретарем монарха і отримав доступ до його приватного життя. Перрон спілкувався з дипломатами, передавав повідомлення та намагався впливати на політичні рішення. Його підозрювали у шпигунстві й закулісних інтригах. У грудні 1953 року він запропонував британському дипломату вести переговори із шахом через нього, оминаючи уряд. Це спричинило скандал, і на початку 1954 року шах змушений був звільнити свого друга.

Без текста

Без текста

А що знайдуть у вашій шафі раптом що? У Помпеях археологи дослідили залишки дерев’яної шафи, до якої ніхто не торкався після виверження Везувію 79 року. Її знайшли в будинку, відомому як дім Корнелія Максима. Усередині збереглися пінцет, посудина для парфумів, бронзовий світильник, гирі для торгівлі та 38 бронзових монет у плетеному кошику. Вочевидь, мешканці залишили це все, рятуючись від виверження. Серед знахідок — намисто зі щонайменше 24 підвісок у формі рук, ніг, виноградних грон і божеств. Такі прикраси називали крепундіями: їх давали дітям як обереги, а дорослі іноді зберігали на згадку про дитинство. Особу власників будинку встановити не вдалося.

30 жовтня 1938 року американське радіо CBS видало в ефір постановку «Війни світів» Герберта Веллса. Сценарист Говард Кох переніс події роману з Англії до штату Нью-Джерсі й побудував значну частину вистави у формі термінових випусків новин. Оркестрову музику раптом перервали повідомлення про незвичайні вибухи на Марсі. Невдовзі диктори розповіли про падіння загадкового об’єкта поблизу містечка Ґроверс-Мілл, появу марсіан і загибель людей від їхньої зброї. Актори зображували репортерів, учених, поліціантів, а звукові ефекти створювали враження прямого репортажу. Хоча на початку прозвучало попередження, що це постановка, але частина слухачів увімкнула радіо пізніше. І вони повірили у вторгнення марсіан, стали телефонувати до поліції, газет та на радіо. Почалась паніка, люди залишали домівки, тікали з “небезпечних” районів. Запис радіопостановки зберігся, а 2002 року його внесли до Національного реєстру звукозаписів США.

Помер британський актор Патрік Стюарт, відомий за ролями капітана Жана-Люка Пікара у фантастичному серіалі «Зоряний шлях: Наступне покоління» та професора Чарльза Ксав’є у фільмах «Люди Ікс». Йому було 86 років. Стюарт народився 13 липня 1940 року в англійському місті Мірфілд. Акторську кар’єру розпочав у театрі, а 1966 року приєднався до Королівської шекспірівської компанії. Світову популярність Стюарту принесла роль Пікара, якого він уперше зіграв 1987 року. Згодом актор повертався до цього персонажа у фільмах і серіалі «Зоряний шлях: Пікар» (2020–2023). Від 2000 року грав професора Ксав’є у франшизі «Люди Ікс». Також виступав на театральній сцені, озвучував анімаційні фільми та відеоігри. У 2010 році королева Єлизавета II посвятила його в лицарі за заслуги перед театральним мистецтвом.

Без текста

Найстаріша компанія світу працює вже 1448 років. Японська будівельна фірма «Конґо Ґумі» веде свою історію від 578 року, коли, за переказами, принц Сьотоку запросив трьох майстрів із корейського королівства Пекче для спорудження буддійського храму Сітенно-дзі в сучасній Осаці. Серед них був тесля Конґо Сіґеміцу, якого вважають засновником компанії. Його нащадки продовжували будувати й ремонтувати храми, передаючи професійні знання наступним поколінням. Керівництво залишалося в родині Конґо протягом 40 поколінь. Храм Сітенно-дзі, з яким пов'язана історія компанії, неодноразово руйнували й відбудовували. Після пожежі 1576 року майстри родини Конґо брали участь у відновленні храмового комплексу, а в XVII столітті продовжили роботи після руйнувань під час облоги Осаки. У XX столітті компанія почала будувати також житлові й комерційні споруди. У 2006 році родинне підприємство втратило незалежність, його купила група «Такамацу». Сьогодні «Конґо Ґумі» працює в Осаці, проєктує, будує та реставрує буддійські храми й синтоїстські святилища, використовуючи традиційні теслярські прийоми.

Без текста

Як вам назва середньовічної держави “Київська Русь”? Нічого не бентежить? Наприклад те, що у жодному літописі, як руському, так і закордонному, такої назви не було. Не правили ані Володимир Великий, ані Ярослав Мудрий, ані Ольга, ані Ігор Київською Руссю! Нащо ж було вигадувати таку назву? І нащо запихувати спочатку у кожен підручник, а потім навіть до офіційних документів? У новому відео простежуємо шлях терміну «Київська Русь» від ректора Київського університету до гасел СРСР. А ні, навіть не від ректора, а від польського історика! Втім, дивіться вже самі! https://youtu.be/Lb8wIo9TDD0

«Релігія — опіум народу» — цю фразу Карл Маркс написав 1843 року у вступі до праці «До критики гегелівської філософії права». Впевнені, що ви багато разів чули цю цитату, але що автор насправді вкладав у неї? У XIX столітті опіум широко використовували в медицині для знеболення та полегшення страждань. І саме цю властивість Маркс поклав в основу свого порівняння. Повністю відповідний уривок звучить так: «Релігійна вбогість — є одночасно вияв справжньої вбогості і протест проти цієї справжньої вбогості. Релігія – це зітхання пригнобленого створіння, серце безсердечного світу, так само, як вона – дух бездушних порядків. Релігія є опіум народу». Маркс вважав, що віра давала людям розраду, допомагала переносити бідність, безправ’я та повсякденні труднощі. І насправді афоризм «Релігія — опіум народу» вперше озвучив англіканський священник Чарльз Кінгслі. Він мав на увазі заспокійливий засіб. Карл Маркс був особисто знайомий з Кінгслі, і, можливо, саме у нього запозичив цю фразу.

28 жовтня 1940 року близько третьої години ночі італійський посол Емануеле Ґрацці прибув до резиденції прем’єр-міністра Греції Іоанніса Метаксаса і передав ультиматум Беніто Муссоліні. Італія вимагала дозволити своїм військам зайняти стратегічні об’єкти країни. Метаксас відмовився виконувати вимоги. О 5:30 ранку італійські війська вторглися до Греції з території окупованої Албанії. Муссоліні розраховував на швидку перемогу, однак грецька армія зупинила наступ, а потім перейшла в контрнаступ, витіснила італійців зі своєї території та зайняла частину Албанії. Лише 6 квітня 1941 року на підтримку італійцям прийшла нацистська Німеччина, 27 квітня німецькі війська захопили Афіни. Відмова виконати італійський ультиматум стала приводом для щорічного відзначення 28 жовтня Дня Охі тобто «Дня Ні».

У добу Русі в пониззі Дніпра існувало Олешшя — торговельний порт на шляху з Києва до Константинополя. Його вперше згадано в літописі 1084 року, коли князь Давид Ігорович, онук Ярослава Мудрого, захопив і пограбував місцевих купців, які торгували з Візантією. Олешшя перебувало під контролем київських князів, через нього проходили торговельні шляхи та дипломатичні місії. У 1153 році тут зустрічали грузинську царівну Русудан, наречену київського князя Ізяслава Мстиславича. У 1164 році в Олешші зустрілися посланці київського князя, візантійський посол і новопризначений київський митрополит Іоанн IV. Востаннє поселення згадується в літописній розповіді про похід руських князів проти монголів 1223 року. Точне місце розташування Олешшя залишається невідомим. Але існує також версія про розташування Олешшя в районі сучасного міста Олешки.

Без текста

Без текста

15 травня 1848 року у Львові вийшов перший номер «Зорі Галицкої» — першої української газети в Галичині. Її започаткувала Головна Руська Рада, створена під час революції в Австрійській імперії. Першим редактором став журналіст і правник Антін Павенцький. Газета повідомляла про політичні події, діяльність влади, освіту, господарство, церковне життя, друкувала літературні твори й дописи з галицьких міст і сіл. Спочатку газета виходила щотижня, а згодом певний час — двічі на тиждень. Особливістю «Зорі Галицкої» була її мова, яка змінювалася разом із редакторами та політичним спрямуванням видання. Перші номери друкували народною українською мовою, з галицькими діалектними словами, церковнослов'янськими елементами. Після переходу газети під контроль львівського Ставропігійського інституту (1850) посилився вплив москвофілів. У 1851–1854 роках редактори використовували так зване «язичіє» — штучну суміш української, церковнослов'янської та російської мов. Останній номер вийшов 9 квітня 1857 року.

27 жовтня 1961 року, 65 років тому, на кордоні між Західним і Східним Берліном американські та радянські танки стали один навпроти одного, навівши гармати на противника. Протистояння відбулося біля пропускного пункту «Чекпойнт Чарлі» на вулиці Фрідріхштрассе. Через вимогу східнонімецьких прикордонників до американських дипломатів і військовослужбовців надати документи. США наполягали, що представники держав-переможниць у Другій світовій війні мають право вільно пересуватися Берліном. 22 жовтня прикордонники затримали американського дипломата Аллана Лайтнера, який прямував до Східного Берліна. Він зміг перетнути кордон після прибуття озброєного американського ескорту. Протягом наступних днів подібні інциденти повторювалися, і 27 жовтня обидві сторони зосередили біля переходу по десять танків. Американські та радянські машини стояли приблизно за 90 метрів одна від одної. Танкісти перебували в бойовій готовності, а за протистоянням спостерігали журналісти й сотні берлінців. Після приблизно 16 годин протистояння, вранці 28 жовтня, радянські танки відступили від контрольного пункту. Невдовзі американські машини також залишили позиції, але вільне пересування між Східним та Західним Берліном відновилося лише 9 листопада 1989 року.