Кабинет

Посты канала United in Blood

сначала новые

#1894Превью ссылки

Також цього дня 104 роки розпочав дію фашистівський уряд Беніто Муссолні. Цьому передував його тріумфальний марш на Рим, який знаменував кінець панування безхребетних лібералів і слабкодухих консерваторів та прихід до влади істинно національного уряду із людьми, що особисто пройшли горнило війни. ⠀ Це також знаменувало прихід епохи інтегрального націоналізму та наглядного прикладу, чого може досягти залізна людська воля, яким би непевним не видавався результат. Приклад діянь італійського Дуче став натхненним прикладом для партії Адольфа Гітлера та нашої УВО та майбутньої ОУН. Зокрема вождя італійського народу прославляв Дмитро Донцов. «Фашисти! Італійці! Час рішучих дій настав. Сьогодні армія чорносорочечників знову захопить скалічену перемогу і піде прямо на Рим, несучи йому назад славу Капітолію. Проблему соціалізму в країні потрібно вирішувати силою - і для цього ми спорядили наші легіони. Військовий закон фашизму зараз стає фактом. Як наказав Дуче: військове, політичне і адміністративне управління переходить квадрумвірам. Армія, щит нації, не братиме участь в цій боротьбі. Більш того, фашизм марширує не проти поліції, а проти політичного класу, одночасно підступного і тупоголового, який за чотири довгих роки не зміг дати нації уряд. Фашисти Італії! Ми повинні перемогти і ми переможемо! »

Открыть в Telegram
Просмотры353−20%к среднему
Пересылки6
Реакции—
Комментарии0
#1893Превью ссылкиизменён

1 листопада 1918 року, відомий як день Листопадового чину, є одним з найважливіших свят українського націоналіста. В цей день українській бійці галицьких полків Австро-Угорщини першими без бою взяли під свою владу місто Львів, піднявши над ним синьо-жовтий стяг, роззброївши численні місцеві гарнізони. Більш ніж очікувано, бажання українців мати незалежність не сподобалось ляхам, які хотіли ці землі собі, що призвело до війни з лядськими інтервентами та місцевими цивільними, які допомагали окупантам. На жаль, важливість придушення цивільних не була спочатку усвідомлена бійцями галицького війська, а тому ворожий цивільняк активно цим користувався і регулярно влаштовував диверсії проти наших бійців. ⠀ Лише 13 листопада до Львова прибув козацький загін імені Івана Гонти, тільки сама назва якого наводила на поляків страх. Його командувач, полковник Андрій Долуд, на відміну від галичан, бачив мету і не бачив перешкод, тому наказав своїм козакам не жаліти озброєних цивільних: чимало під гарячу руку потрапило і львівських батярів, чия войовничість зникала разом з відібраною зброєю. Полковник Гнат Стефанів, командант війська ЗУНР після Дмитра Вітовського, на штабній нараді сказав, що «якби вся наша залога відзначалася такою хоробрістю, як наші наддніпрянські брати, до кількох днів із польських військ у Львові й сліду не було б». Попри те, що вулиці столиці щойно проголошеної Західноукраїнської Народної Республіки вкрилися трупами польської курви та розстріляних цивілістів, перевага була явно не на боці українців. Січові Стрільці та наддніпрянські козаки добре розуміли, що тільки маючи готовність вбивати можна зберегти державність. І саме їхня участь у боях за Львів (та інші міста ЗУНР) по 4 роках Першої світової війни стала виразником волі українського народу до здобуття державності, а не стендап на балконі "Просвіти" 23 роки потому. Це свято тим паче важливо у сучасному контексті, коли пшецька скотина, заручившись підтримкою США, починає вже відверто поновлювати свої зазіхання на Україну та наші землі. Все частіше лунає втручання у наші внутрішні справи, намагання вказувати нам кого шанувати, а кого ні, лицемірний вий про Волинь при повній відсутності розкаяння за власні злочини перед українським народом. Як бачимо, лише через зміни контексту лях не є нашим прямим ворогом, але все одно показує нам свою сутність, а тому пам'ятати про наші визвольні змагання проти них залишається нашим святим обов'язком.

Открыть в Telegram
Просмотры530+20%к среднему
Пересылки8
Реакции—
Комментарии1
#1892Превью ссылки

13 вересня 1899 року народився величний син Румунії Корнеліу Зеля Кодряну. Його велика особистість йшла у бій як проти внутрішніх зрадників, дегенератів і жидів, так і проти ментовської влади й диктатури виродка короля, що продавав Вітчизну. Містичний вождь, Кодряну поєднав інтегральний націоналізм із православ'ям, руйнуючи міф про "несумісність" християнства із націоналізмом, та заснував Легіон Архангела Михаїла, чиї діячі також залишили вагомий ідейний та інтелектуальний спадок. Нажаль, провидіння не дало вождю легіону оновити Румунію і при владі залишилися консерватори, з усіма наслідками. Для нас Кодряну є прикладом вождя порівняно схожої культурної матриці та чудовим особистим прикладом лідера свого народу. Рекомендуємо всім до прочитання переклад його книги "Моїм легіонерам". З днем народження, Капітане!

Открыть в Telegram
Просмотры2 948+568%к среднему
Пересылки19
Реакции—
Комментарии24
#1891Превью ссылки

В ніч ​​з 30 на 31 серпня наступ ДА УНР завершився звільненням Золотверхого Києва від більшовицьких орд. Столиця, до того підвладна більшовкам, була відбита а жовто-синій стяг знову замайорів над Михайлівським собором. Не оминула ця подія й Європу. Так, вождь італійського народу Беніто Муссоліні, а на той час журналіст газети «Il Popolo d’Italia» цій події присявятив наступні слова, які справедливі і сьогодні коли українці вчергове "захищають не лише себе, а й Європу": Український народ завойовує свою столицю Лондон, 5 вечора. Повідомляють, що українські війська під командуванням генерала Петлюри заволоділи Києвом, вигнавши російські війська. Жорстокі бої тривають. Це епічна подія. Ніколи народ не об'єднувався з більшою вірою у власну свободу: ніколи народ не захищав своє право на життя та незалежність у складніших умовах. Загрожений польською та румунською жадібністю, скривджений єдінонєдєлімцями, без зброї, без засобів, сам на сам, під невпевненим чи байдужим поглядом усієї Європи, український народ звільняє свою територію від більшовицької чуми та відвойовує свою столицю. Вільне населення зворушене цим видовищем до душі, навіть якщо цілі уряди не хочуть на це зважати. Київ, Батьківщина Гоголя, нарешті звільнений від азійської чуми. Українці захищають не лише себе, а й Європу. Уряди Антанти повинні переконати себе, що захистити людство від хвороби, яка найбільше зосереджена в Петрограді, можуть лише нації, що постали в результаті російської революції.

Открыть в Telegram
Просмотры1 177+167%к среднему
Пересылки17
Реакции—
Комментарии0
#1890Превью ссылки

Сьогодні минає ювілейна 35 річниця української незалежності. За ці 35 років ми пройшли крізь болісну перебудову після розвалу совку, бездарне розбазарення його спадку та наших земель і прав на них, формацію нинішньої дегенеративної демо-олігархічної еліти, боротьбу за вплив на нас між ліберальним Заходом та московитами, перші втрати земель та боротьбу на Донбасі, в якій змішалися героїчний супротив загарбнику, тяжкі поразки та зради безхребетних еліт, та, зрештою, нинішня війна, в якій Україна продовжує боротьбу за залишки суверенітету та територіальної цілісності. Водночас, попри загибель багатьох гідних людей на ній, існує шанс, що боротьба та жертви, покладені на її алтар, можуть народити новий живий та пов'язаний сучасністю міф серед населення нашої держави на заміну старим, що допоможе в мобілізації мас на українську справу. Та попри це, не варто також забувати, що наразі війна - це єдине, що утримує наше суспільство від падіння у безодню, і що за нинішніх умов лише прильоти російських дронів та ракет іноді нагадують що йде війна, а на сході йдуть бої. Бо попри сентименталізм та байдужість багатьох, якщо тебе не цікавить історія, вона сама прийде до тебе. ⠀ Нас б'ють без сентиментів... Але, знаєш, це - добре. І чим більше будуть бити і знущатися - тим краще. Ні один народ не пережив того, що тепер переживає Україна, але й нікому це так не йшло на користь як іде українцеві. Це перетворить лінивого українського вола в хижого звіра, який вирвавшися колись на волю, як побачить, що хтось знову протягає до нього лапу - не буде ждати, поки треба буде оборонятися, а сам буде нападати. Юрій Горліс-Горський

Открыть в Telegram
Просмотры1 059+140%к среднему
Пересылки10
Реакции—
Комментарии7
#1889Превью ссылки

Цього дня ми відзначаємо 82 річницю так званого "Варшавського повстання" — повстання лядських партизан проти влади Райху в окупованій Польщі та його придушення місцевими силами, серед яких було зокрема чимало українців. В сучасному ліберальному світі цю подію подають за істинний акт боротьби за демократію та свободу проти поневолювачів. Але ми маємо розглядати повстання з точки зору українських інтересів та давати відповідну оцінку. Впродовж історії першої половини ХХ століття польські кати відзначилися своїм загарбницьким ставленням до всіх сусідніх націй, з початком Походу Європи на схід і падіння цього «версальського непорозуміння» нічого не змінилося. Після зради поляків в часи Перших Визвольних Змагань велика кількість українських комбатантів зі своїми сім’ями вимушено осідають на польському терені, саме на них починають полювати банди Армії Крайової в часи ДСВ, серед цих жертв були такі люди як Михайло Поготовко колишній офіцер УНР, організатор УВВ та представник Військової Управи 14 дивізії СС «Галичина» у Варшаві зі своїми помічниками. Інші, як Юрій Липа, мусили тікати зі своїх домівок, дізнавшись, що на них готують замах... Під час повстання загони безпеки АК навмисно полювали на українців, бо небезпідставно вважали що вся еміграція підтримує німецьку адміністрацію. У кращому випадку українців арештовували та відправляли на примусові роботи на барикадах, в гіршому розстрілювали на місці. Варшавське повстання, перш за все, було повстанням проти Європи, що боролась проти більшовиків та західних плутократів, які рясно підтримували польську партизанку. В свою чергу українці у військах Райху беруть безпосередню участь у придушені цього вогнища опору: наші співвітчизники були присутні у лавах РОНА, а також становили значну частину бригади «Дірлевангера». Кубанські козачі частини, що складалися з етнічних українців, теж доклалися до наведення «цвинтарної тиші» та помстилися полякам за кривду своїх західних кровних братів. Крім них у пацифікації Варшави брали участь суто українські частини, як 31 батальйон СД, відомий як Українській Легіон Самооборони. Її командир, Петро Дяченко, що вів до цього боротьбу з польськими бандами на українській землі, здійснив свою мрію «пощербити шабельки об ворота Варшави». ⠀ В результаті спільних дій різнонаціональних формувань німецького війська повстання придушили, так і не дочекавшись підтримки радянських військ. Скигленню про криваві злочини німецьких військ у Варшаві протиставимо жорстку правду: під час війни немає місця милосердю та сентиментам. Варшава '44 Я пам'ятаю - я пишаюсь!

Открыть в Telegram
Просмотры1 216+175%к среднему
Пересылки24
Реакции—
Комментарии14
#1888Превью ссылкиизменён

В роки цього десятиліття інтегральний націоналізм святкує століття своїх визначних дат у ХХ столітті, як от Марш на Рим чи Пивний путч. В сучасній історіографії новий націоналізм прийнято вважати породженням післявоєнного світу після ПСВ як відповідь на питання та проблеми, на які старі партії та сили відповіді дати не могли. Водночас правда лежить у тому, що основи інтегрального націоналізму сформувалися шляхом логічної еволюції поглядів минулих десятиліть та століть ще напередодні війни у цілісну доктрину, що ляже в основу як італійського фашизму, так і німецького націонал-соціалізму та українського націоналізму. З нагоди визначної дати презентуємо нову статтю нашого каналу, в якій ми вибрали витримки з маніфесту 1914 року, написаного до початку війни, майбутнього автора устрою фашистської держави та одного з головних осіб та теоретиків фашизму Альфредо Рокко "Що таке націоналізм і чого прагнуть націоналісти", де ґрунтовно розбирається питання нового націоналізму. Приємного читання.

Открыть в Telegram
Просмотры3 564+707%к среднему
Пересылки31
Реакции—
Комментарии5
#1887Превью ссылки

До дня народження людини століття. На сьогоденному тлі дрібних пересічних боягузів та конформістів цей світ завжди стає боротьбою для тих, хто дійсно гідний звати себе ідеалістом, хто у найважчій потузі свого життя не відступив від своїх власних переконань, відкинувши всі сумніви, не накинув на свою душу кайдани чужих догм. Не кожному вдалось пройти настільки сповнений війною життєвий шлях, котрий був від свого зоряного сходження до останньої смертельної хвилини сповнений ненавистю до лінощів та примітивних зручностей, як у Дуче. Наперекір всім труднощам це авантюрне життя стало новаторським взірцем, котре своєю хоробрістю змусило відкинути зневіру та розбрат серед власного народу, назавжди записавши своє ім'я кров'ю по камені, як Вождь італійської нації.ㅤ ⠀ Сьогодні минає 143 річниця від дня народження Беніто Муссоліні, чиї ідеали ще довго будуть завойовувати молоді серця по всім куточкам Європи. Ми віддаємо данину цій особистості, кредом якої завжди була боротьба та байдужість до комфорту. Слава осяє цей жалюгідний світ своєю істиною та непокірністю.

Открыть в Telegram
Просмотры1 000+127%к среднему
Пересылки14
Реакции—
Комментарии17
#1886Превью ссылкиизменён

Сьогодні наші західні "друзі" відмічають чергову річницю "Волинської різанини", послідовно формуючи культ свого голокосту серед власних громадян. На цьому ґрунті вже в чергове спостерігаємо систематичне втручання представників лядської влади та інституцій у нашу історію із вимогами її переписування та засудження не тільки Бандери, а й всього українського націоналізму як злочинного. І це разом з тим, що протягом останніх років вбачаємо систематичне зростання антиукраїнських настроїв у Польщі та готовності деяких, як і раніше, об'єднатися з Росією проти нас. Звісно, про "подвиги" своїх героїв та дії власної держави у той період вони, чомусь, не хочуть згадувати. Тут і збройна загарбницька агресія проти майже усіх своїх сусідів, і масові розправи проти цивільних, і систематичний тиск з метою асиміляції та знищення культури після війни у на ледве 50% польській державі. Чого вартий один тільки український контекст, коли самі ляхи вдерлись на землі ЗУНР та Волинь аби завоювати те, що їм колись належало, як вони продавили нас на "союзницьку" угоду зі здачею ЗУЗ Польщі, як вони безсоромно зрадили нас у Ризі, як вони інтернували в жахливих умовах бійців армії УНР, як вони нищили нашу віру, мову та культуру після війни разом із системною колонізацією земель та віджимом земель українських селян. Нічого з цього побірники лядського Шоа згадувати не хочуть, як і не демонструють жодного розкаяння у власних злочинах проти нас. Зрештою, чого дивуватись, що породжена таким ставленням ненависть призвела до (в котрий раз) масового винищення ляхів українцями. ⠀ А загалом же хочемо підкреслити, що з точки зору інтегрального націоналізму "Волинська різанина" була здоровою реакцією української нації на спроби ляхів полонізувати "східні креси", яка в роки ДСВ, користуючись вакуумом влади, спроводила "ясновельможних" назад. Дехто називає ініціаторами УПА Боровця, інші бандерівців, треті українські шума та поліційні загони. І всі вони мають рацію, ненависть до ляхів була всеосяжною. І провідну роль в цих подіях відіграли не вище названі сили, а переважно звичайні селяни, які далекі були від політики. #лядське_питання

Открыть в Telegram
Просмотры1 238+180%к среднему
Пересылки25
Реакции—
Комментарии3
#1885Превью ссылки
Просмотры3 227+631%к среднему
Пересылки48
Реакции—
Комментарии3
#1884Превью ссылки
Просмотры1 910+333%к среднему
Пересылки8
Реакции—
Комментарии4
#1882Превью ссылкиизменён

Рівно 85 років 22 червня 1941 року об'єднані армії націй Європи пішли на Схід. Мільйони солдат перейшли кордон Радянського Союзу з метою знищити комуністичну падаль і вбити кіл у серце комуно-росіянства. В свою чергу це також відкрило нову сторінку в українській війні за незалежність. Криваву, повну випробувань та внутрішньої війни, але війну за незалежність разом із німецькими арміями. ⠀ 22 червня 1941 стало днем початку, а для багатьох і продовженням боротьби. Могутній удар Вермахту, попри всі правила війни, розбив численніші сили Червоної Армії. Крицевий кулак лицарів новітнього хрестового походу нищив оточені дивізії, долав сотні кілометрів, і вже за чотири місяці був під стінами Москви! Пліч-о-пліч із визвольним військом Німеччини були й українці, які з перших днів ставали на службу в якості добровольців хіві і били ворогів на фронтах від Криму до Сталінграда. Пам'ять це про цей похід надважлива для нашого світогляду, адже формує пам'ять про нашу боротьбу, її цілі, подвиги та жертви в її ім'я.

Открыть в Telegram
Просмотры1 339+203%к среднему
Пересылки14
Реакции—
Комментарии18
#1881Превью ссылки

135 років тому 14 червня 1891 року народився Євген Коновалець - велика людина та вождь українського націоналізму. Людина, яка присвятила життя боротьбі за Україну та її свободу, яка пройшла фронти Першої світової війни, російський полон, численні події та бої ПВЗ, неодмінно йдучи всім шляхом боротьбою за Україну. Врешті-решт, провал ПВЗ та уроки з нього привели його до створення УВО, а згодом і ОУН - націоналістичної організації нового типу, яка вогнем та мечем виборювала Україну в її поневолювачів. Євген Коновалець хоч і був галичанином, але всупереч поширеному містечковому комплексу соборність українських земель була для нього особливо важливою справою: її він розглядав як окрему якість при оцінці своїх підлеглих в організації, а бажання прорватися на окуповані москалями терени переважило обережність, через що він і наклав головою. Коновалець розумів потребу залучення до боротьби нових кадрів, а разом з тим розумів і неминучість конфлікту поколінь, накладеного на різні умови в краю (Україні) та еміграції. Його авторитет, його постава, його вдача - це була та сила, яка лучила всіх разом, унапрямлювала у спільне русло. ⠀ Під його керівництвом ОУН мала зв’язки з усіма великими гравцями на бурхливій геополітичній арені міжвоєнного періоду (зокрема мав особисту зустріч з Адольфом Гітлером), неодноразово брала участь у всеєвропейських правих зібраннях та нарадах, де виступала експертом в питаннях сходу та наголошувала на небезпеці Червоної Москви. Саме завдяки постаті Вождя націоналісти вибудували міцні зв’язки з країнами Вісі. Творець української армії нового зразка, рятівник держави від комуністичного повстання в січні 1918, очільник найсильнішої української підпільної терористичної організації - цього дня народився Вождь!

Открыть в Telegram
Просмотры1 239+181%к среднему
Пересылки9
Реакции—
Комментарии1
#1880Превью ссылкиизменён
Просмотры1 333+202%к среднему
Пересылки14
Реакции—
Комментарии13
#1879Превью ссылки

Зате воєнком, рудий жидок з жирними червоними губами і гнилими зубами, верещав як божевільний і скакав до нас з револьвером. [...] До мене підійшов веснянкуватий кацапчук у подраних штанах із шинельного грубого сукна та дамського крою «матроській» блюзці. Стягнувши чоботи і забравши в оберемок мою верхню одежу, він якийсь час задумливо колупав пальцем у носі. — Здіймай, товариш, білизну теж. Серце стиснулося. Кажу йому, щоби не брав у мене сорочки, бо це дарунок від дівчини і я хочу в ній померти. Хвилинку надумувався. — Ну добре... Але кальсони скинь, бо у мене нема ніяких. Скидаю і з тихою радістю, що Галина сорочка залишається на мені, одягаю на голе тіло його подрані штани. У цей мент підійшов воєнком: — О, у тебе сорочка хохлацька гарна — скинь-но мені її! — Я вже скинув все. А сорочки не дам — хочу в ній померти. Заверещавши, він підскочив і шарпнув застіжку коло ковніра сорочки. Гаряча хвиля підкотилася мені під серце й вдарила хмелем у голову. Несподівано для самого себе відводжу руку і з усієї сили б’ю кулаком по жирних губах воєнкома. Червоноармійці вхопили мої руки і скрутили їх назад. По хвилині воєнком піднявся, виплюнув з кров’ю із рота пару зубів і, знову підскочивши, вдарив мене ручкою револьвера під праве око. Це було сиґналом, і з усіх боків посипалися вдари люфами та кольбами рушниць. Хтось вдарив збоку кольбою по носі, розбиваючи хряща. Хтось з другого приліпив кольбою плашма по губах. Хтось навідмаш вдарив кулаком по лівому оці. Ребра і груди вгиналися під ударами. Кров, бризнувши із уст і носа, вмить залила весь перед сорочки. Коли бити перестали, воєнком із злістю глянув на мої скривавлені груди і плюнув на сорочку ще й своєю кров’ю. Потім, приклавши до уст хусточку, показав на миґах, щоби зв’язали мені руки і ноги. Виконавши наказ, червоноармійці поклали мене в куті на підлогу. Боліло звихнуте ребро. Нили потовчені груди. Одно око після вдару воєнкома відразу запливло і запухло. Друге слізило і запухало. Хлюпала в розбитому носі кров, яку щохвилини треба було спльовувати губами, що не хотіли слухатися. Мимо того, як це не смішно, я почував себе щасливим, що полотно, якого торкалися руки Галі, торкається мого тіла. Що ніхто вже тепер не схоче здіймати з мене скривавленої сорочки. ⠀ Вишита сорочка - один із символів українців, рясно политий українською кров'ю, як й українська чорна рілля ізорана, кулями засіяна. Читаючи наведений уривок, жодна психічно здорова людина не зможе собі уявити щоби вбравши вишиванку засудженого на тортури та смерть, рудий жидок з жирними червоними губами враз перетворився на українця. Проте політиканам, лібералам, різноманітним недоекспертам цей фокус видається цілком реальним. Принаймні, їм видається, що глядач (українець) не зауважить підступу. Українська вишиванка - сакралізована кров'ю українців, пролитою за рідну землю, проте сама вишиванка від того не перетворює кров негрів, паків, індусів, червоних комісарів з жирними губами, жовтопиких та навіть папуасів на кров українців. Кров українців передається від батька-матері до дітей в українській родині, кров героїв плекає українських дітей. Вишиванка - символ волі до життя етнічної Української Нації та боротьби за її існування. На знімці родина Семена Олійника з дружиною та дітьми. Київщина, м. Гостомель. 1908 р.

Открыть в Telegram
Просмотры2 239+407%к среднему
Пересылки36
Реакции—
Комментарии1
#1878Превью ссылки

83 залізних кроки. Стільки років сьогодні виповнюється з дня створення 14-ї гренадерської дивізії Галичина у місті Львів, коли тисячі українських юнаків та ветеранів ПВЗ стали у стрій задля захисту кордону Нової Європи. 13000 бійців, що пройшли вишкіл за солдатськими та офіцерськими стандартами Третього Райху, прийняли під командуванням Фрідріха Фрайтаґа свій бій при Бродах, де показали свою непересічну стійкість та готовність боротися із більшовицьким росіянством, що сунуло на Захід. Попри загальну поразку в бою та великі втрати, залишкам дивізії вдалося пробити кільце оточення та вийти з нього. В подальшому дивізія служила як антипартизанське об'єднання, а під кінець війни стало частиною українського війська на терені самої Німеччини. Пам'ять про них тим паче важлива, бо кров нащадків дивізійників може бути в нас самих, а один з наших адмінів є нащадком дивізійника, який бився в рядах дивізії, а згодом пройшов через 10 років таборів у СРСР. Сьогодні же він продовжує справу пращура у складі ЗСУ. Та найважливішим є історичне значення цього, як українського підрозділу, що воював на фронті за нашу землю на рівні з німцями та чию боротьбу продовжує сьогодні наше військо. На фото Райхсфюрер СС Генріх Гіммлер оглядає особовий склад дивізії.⠀

Открыть в Telegram
Просмотры1 637+271%к среднему
Пересылки16
Реакции—
Комментарии4
#1877Превью ссылки

На тлі всесвіту більшість людських життів та пов'язаних із ними імен дрібніші за пил. Небагатьом вдалося здобути славу, яку не затьмарив плин часу, але й серед цих непересічних особистостей знайшовся чоловік, який своїм життям розколов хід історії на до і після; чиє ім'я ще довго стоятиме поперек горла тим, хто волів би стерти його самого з нашої пам'яті та його ідеали з нашого життя. ⠀ Сьогодні 137 роки з дня народження Адольфа Гітлера - особистості, яку навіть незручно оцінювати виключно з української перспективи. Таке поєднання людських якостей і талантів в одному чоловікові та його поява в потрібному часі і місці - диво, що може статись лише раз на тисячу років. Навіть по стількох роках із його відходу у вічність тисячі арійських сердець по всьому світу зберігають пам'ять про його боротьбу, яка була і досі лишається також і нашою боротьбою. З Днем народження, фюрере. Хайль Гітлер!

Открыть в Telegram
Просмотры1 502+240%к среднему
Пересылки14
Реакции—
Комментарии7
#1876Превью ссылки

Адміністрація каналу вітає усіх із святом Великодню. Попри намагання багатьох вичавити християнство з правого руху та зробити центром культ атеїстично-поганського симулякру, важливо й далі ототожнювати, як це робили й наші попередники, Ідею із християнською Вірою, не тільки виходячи з культурної тотожності європейського та християнського, а й зі зв'язку з теологією та правим світоглядом. ⠀ Існує тісний зв'язок між ступенем усвідомлення соціальних законів у свідомості народу та блиском його культури. Культури, що виникли до християнства, свідчать про те, що народи античності докладали сміливих зусиль, щоб відкрити вічні закони, які керують суспільством. Але лише з приходом Христа суспільний порядок був очищений від фальші та піднесений до категорії історичних констант. Християнство, скасувавши множинність божеств і культів, проголосивши існування єдиного Бога, допомогло народам, роз'єднаним до того часу на релігійні клани, визнати один одного і об'єднатися в національні спільноти. Християнство не дало поштовху космополітизму у світі, як його часто звинувачували, а стало вирішальним чинником у процесі етнічної індивідуалізації людських мас. Хорія Сіма

Открыть в Telegram
Просмотры1 484+236%к среднему
Пересылки7
Реакции—
Комментарии16
#1875Превью ссылки
Просмотры3 018+584%к среднему
Пересылки25
Реакции—
Комментарии2