Кабинет

Посты канала УП. Кляті питання

сначала новые

#4462Превью ссылки

​Скільки ракет має Росія в 2026 році: які запаси, виробництво та нові модифікації? ГУР МО у відповідь на наш запит зазначило, що станом на жовтень 2026 року Кремль накопичив до 700 балістичних ракет і кілька тисяч крилатих ракет інших типів. Як змінилися запаси РФ за перші два місяці осені? Розповідаємо: 1. За оцінкою розвідки, Росії вдається на місяць виготовляти 110 балістичних ракет. Утримуючи ці темпи, ворог паралельно намагається модернізувати "Іскандер-М". Мета росіян – збільшити дальність польоту цих ракет до 550–700 км. 2. Модернізували також протикорабельні ракети "Онікс", щоб підвищити ефективність ударів по наземних цілях. Дальність польоту цих ракет тепер більша, а бойова частина – потужніша. 3. Російські заводи фактично перевищують ліміти виробництва крилатих ракет X-101, які є основними для масованих обстрілів України. Втім, в X-101 регулярно фіксують технічні дефекти, через що частину нових партій доводилося повертати на заводи для ремонту. 4. В Росії є значні запаси крилатих ракет морського базування "Калібр", але українська ППО досить ефективно з ними справляється. Тож РФ вирішила більшість "Калібрів" наразі спрямовувати в стратегічний резерв та для оснащення флотів. 5. Порівняно з серпнем 2026 року у Росії стало дещо менше "Іскандерів" у запасі. Також виробництво ракет РМ-48У для комплексу С-400 скоротилося з 50 до приблизно 40 одиниць на місяць. 6. Важливо, що росіяни досі не змогли розв'язати проблему з неточністю "Кинджалів". Їх випуск призупинили у квітні, а станом на жовтень не відбулося жодних змін.

Открыть в Telegram
Просмотры1 900−76%к среднему
Пересылки20
Реакции23
Комментарии1
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
65 ч1 837
78 ч1 900
  1. Всего сейчас1 900
#4461Превью ссылки

Друга криза великої війни. Економіка ввійшла в стагфляцію, але це не найбільша проблема Економіка скорочується, а темпи інфляції зростають. Чому страшна для економістів стагфляція – не найбільший виклик для відбудови? Розповідаємо: 1. Жовтневий макропрогноз НБУ очікує, що за підсумками 2026 року українська економіка впаде на 0,4%. При цьому інфляція виросте до 12,5%. Уповільнення економіки Нацбанк пов'язує передусім з наслідками російських атак, а не із циклічними змінами. Там очікують, що у 2027 році ситуацію вдасться стабілізувати: ВВП дещо зросте, а інфляція знизиться. 2. Водночас у Dragon Capital очікують, що наступного року падіння ВВП прискориться до 1%. Подальшого падіння економіки очікують і у KSE Institute – на 0,3% у 2026 році та на 0,6% – у 2027-му. 3. Десятки мільярдів доларів, які вливають в економіку партнери, і надалі будуть запорукою виживання економіки. Ба більше, роль міжнародного фінансування з року в рік зростає. Стагнація лише посилює цю тенденцію, адже в умовах падіння економіки скорочуються і податкові надходження, які Україна вимушена компенсувати запозиченнями. 4. Завершення війни не гарантує відновлення економіки. Після початку великої війни з України виїхало близько 6,5 млн людей, а смертність перевищила народжуваність на 1,2 млн осіб. Змінилася не лише чисельність населення, а і його структура: кількість осіб працездатного віку скоротилася, натомість частка людей у віці понад 65 років перевищила 20%. 5. За оцінками KSE Institute, на початку 2026 року на неокупованій частині території України проживало 29,37 млн людей. За оптимістичними прогнозами організації (у разі завершення війни у 2027 році, повернення частини біженців та зростання народжуваності), до 2041 року чисельність українців скоротиться до 26,7 млн, за песимістичними (тривала війна і подальша міграція) – до 22,3 млн. При цьому кількість працездатних осіб падатиме за будь-якого сценарію. 6. Підвищити продуктивність праці можна завдяки інвестиціям, які надходитимуть під час інтеграції країни з ЄС. Іноземні інвестиції – це не лише гроші, а й знання і технології, необхідні для розбудови виробництва з високою доданою вартістю.

Открыть в Telegram
Просмотры2 112−73%к среднему
Пересылки28
Реакции39
Комментарии0
#4459Превью ссылки

Єрмак Дональда Трампа. Як Стівен Міллер очолив офіс президента США та що він думає про Україну? Заміна поміркованої республіканки Сьюзі Вайлз на її заступника Стівена Міллера на посаді керівника апарату Білого дому – це погана новина для Києва. Чому? Пояснюємо: 1. Стівен Міллер відзначився радикалізмом і у зовнішній політиці. Він є прихильником жорсткої лінії проти Ірану, тому не варто чекати, що він намагатиметься переконати Трампа завершити війну на Близькому Сході. 2. Він також підтримує тарифні війни Трампа, оголошені проти всього світу. А під час кризи довкола Гренландії на початку цього року Міллер публічно заявляв, що арктичний острів має належати Штатам. Тоді ж він не виключав залучення армії для захоплення данського острова. 3. Стів Міллер висловлювався і щодо України – і ці заяви не є приємними. Він є послідовним прихильником курсу адміністрації з якнайшвидшого припинення війни, в якому дотримання українських інтересів не грає центральну роль. 4. У 2023 році у соцмережах він розкритикував виділення адміністрацією Байдена значних коштів на підтримку України, заявивши: "Як і більшість американців, я виступаю проти фінансування війни в Україні та рішуче підтримую мирне врегулювання". Того ж року Міллер назвав російське повномасштабне вторгнення в Україну "проксі-війною США проти Росії", яка нібито стосується питання розширення НАТО. 5. Він заперечував, що мотиви Москви спрямовані проти України та українського народу. "Це не війна з метою геноциду, спрямована на знищення релігії, племені чи народу. Навпаки, ця найтрагічніша війна є побічним продуктом ширшої боротьби між Росією та Заходом, яка вимагає дипломатії, розрядки напруги та державницької майстерності", – писав Міллер. 6. Після запеклої суперечки Трампа з Зеленським у Білому домі 28 лютого 2025 року Міллер похвалив американського президента за те, що той "поставив на місце Зеленського", назвавши це "одним із найвизначніших моментів в історії американської дипломатії". 7. А коментуючи українсько-американську угоду про корисні копалини, він називав її "погашенням боргу" України перед США за "сотні мільярдів доларів, які пішли на фінансування війни".

Открыть в Telegram
Просмотры2 086−74%к среднему
Пересылки8
Реакции38
Комментарии1
#4458Превью ссылки

Джордж Кент: Вибори показали, що американці обурені політикою Трампа Ми поговорили з Джорджем Кентом, колишнім американським дипломатом з понад тридцятирічним стажем роботи. В інтерв'ю УП він розповідає про причини "блакитного цунамі", про рух MAGA та американсько-українські відносини. Дуже радимо дивитися повну версію нашої розмови, а ось – тезово: Про те, як політика Трампа вплинула на провал партії на виборах: Президент Трамп дуже непопулярний. Переважає думка, що Трамп особисто, члени його партії та його оточення використовують посади для власного збагачення. Другий чинник – інфляція та вартість життя. Високі ціни для американців – це результат двох речей: мита Трампа та непотрібна війна в Ірані. І тому люди, які очікували покращення економіки після приходу Трампа, були глибоко розчаровані. Про рейтинги самого Трампа: Перед проміжними виборами його рейтинг схвалення був найнижчим для чинного президента з часів Гаррі Трумена в 1946 році. Залежно від опитувань, це 35–37%, а з 30% вибори не виграють. Про те, як результати виборів до Конгресу впливатимуть на зовнішню політику США: Зовнішню політику веде виконавча гілка влади – адміністрація, тобто президент і його команда. Роль Конгресу зводиться до двох напрямів. По-перше, ухвалення бюджету (зокрема, для Держдепартаменту та закордонних програм), по-друге – наглядові функції. Сумна реальність полягає в тому, що зовнішня політика США лишатиметься курсом Трампа до січня 2029 року. Про ставлення американців до України: Американці в масі своїй залишаються проукраїнськими та щиро прагнуть вашої перемоги. Недавнє опитування показало, що навіть серед республіканців MAGA лише 5% чи 6% виступають за добрі відносини з Росією. Більшість підтримує добрі відносини з Україною. Складність для України полягає в тому, що ключові рішення ухвалюють не окремі громадяни, а державні інституції. Про те, навіщо Трамп підтримує дружні відносини з РФ: У випадку з Трампом завжди варто керуватися принципом «шукай, кому це вигідно». У публічному полі постійно виринають можливі проєкти: активи «Лукойлу», «Північний потік-2», освоєння російської Арктики чи залучення російських інвестицій у газові родовища Аляски. Головними бенефіціарами цих угод майже напевно стануть члени родини або близькі соратники Трампа. На жаль, саме ці приватні інтереси й формують вектор американської дипломатії на переговорах із РФ та Україною. Про тристоронні переговори: Мета Росії – повна ліквідація української держави. Тому кожен український посадовець зобов’язаний стояти на захисті суверенітету України. З огляду на це мій прогноз такий: розмов буде багато, але жодної реальної мирної угоди підписано не буде.

Открыть в Telegram
Просмотры2 301−71%к среднему
Пересылки7
Реакции34
Комментарии0
#4457Превью ссылки

Що відбувалось у Петропавлівській Борщагівці та що відомо про постраждалих? Відповіді "Азову" Щоб отримати відповіді на ключові запитання щодо сутичок у Петропавлівській Борщагівці, УП поспілкувалась із Павлом Курченком – командиром військової частини 3121 1-го корпусу НГУ "Азов", у підпорядкуванні якої перебуває згаданий пункт тимчасової дислокації. Отже: 1. Хто жив у будинку і чому? Курченко розповів, що в будинку перебували 26 мобілізованих військовослужбовців, і лише двоє з них – ті, кого повернули після СЗЧ. Також у будівлі проживала частина особового складу підрозділу. 2. Що відомо про 4-х постраждалих і як вони отримали травми? Перший – Андрій Кулешов. За словами командира, Кулешов у будинку перебував "на карантині для адаптації після скоєння СЗЧ". Другий – Іван Ярешко. Це саме той мобілізований, який був під наркотичним впливом і кидався на людей у будинку. 3. Третій – Олександр Павлюченко. За словами командира Курченка, під час проходження БЗВП він травмував спину, коли спускався в укриття під час повітряної тривоги. У лікарні військовослужбовець часто порушував правила поведінки, тож його примусово виписали та доставили на даний пункт тимчасової дислокації. Четвертий – Олександр Пермінов. На одному з військових об'єктів мобілізований закликав інших до втечі, згодом сам вчинив СЗЧ, після чого військові його затримали. 4. Хто став причиною заворушень? Заворушення, за словами Курченка, розпочались через одного з 4-х постраждалих – Андрія Кулешова. Родичі чоловіка намагались зробити все, щоб витягнути його зі служби. Напередодні сутичок мати Кулешова пробувала "домовитись", щоб її сина відпустили. За словами Курченка, вона запропонувала одному з його військовослужбовців на місці хабар – той відмовився і просто передав Кулешову речі. 5. Кому вигідний скандал? Розслідування триває, тож в "Азові" не поспішають робити висновки. Водночас Курченко припускає, що до цього процесу могла бути залучена Росія. Після перших прямих ефірів, які знімали біля будинку, "Азов" почав відстежувати різноманітні матеріали в анонімних телеграм-каналах. За їхніми висновками, вся ця хвиля контенту виглядала дуже системно і наперед сплановано.

Открыть в Telegram
Просмотры75 969+862%к среднему
Пересылки732
Реакции69
Комментарии7
#4456Превью ссылки

Погано для Трампа, добре для Києва: як вибори змінюють Конгрес і що це означає для України? Американські вибори, за якими стежив увесь світ, виправдали попередні прогнози – Республіканська партія Дональда Трампа зазнала нищівної поразки. Як результати виборів в США вплинуть на Україну? Розповідаємо: 1. Швидше за все, демократи здобули 54 місця з необхідного для більшості 51. Республіканську партію представлятимуть 44 сенатори. Ще два місця залишаються невизначеними – у Міссісіпі та Алясці, де представники двох партій мають мінімальний розрив у голосах. Втім, вони вже не стануть вирішальними. 2. На виборах до Сенату демократи спромоглися "перефарбувати" у синій найбільш республіканські штати – Канзас, Техас, Огайо, Північну та Південну Кароліни. Найнеочікуванішою стала їхня перемога у Канзасі – штаті, який з 1932 року не мав сенатора-демократа. 3. Після складання присяги оновленим Конгресом 3 січня 2027 року на обидві палати очікує зміна керівництва. У Сенаті буде новий лідер більшості – цю посаду обійме Чак Шумер, який за попереднього складу Сенату очолив кампанію з розблокування законопроєкту про допомогу Україні. 4. Крім нього до Сенату було обрано чи переобрано ще низку явних прихильників Києва. У штаті Огайо сенаторське крісло до 2025 року обіймав чинний віцепрезидент Джей Ді Венс – тепер там переміг демократ Шеррод Браун. Він входив до Групи підтримки України у Сенаті і закликав до посилення допомоги Києву. 5. Ще один друг України – демократ Кріс Кунс від штату Делавер. Як очікується, він очолить один з найвпливовіших комітетів Сенату – з міжнародних відносин. Це, зокрема, дозволить йому зіграти ключову роль у просуванні законопроєктів у сфері зовнішньої політики, а отже, і щодо України. Демократи вже заявляли, що візьмуться розслідувати законність "дизельної угоди" з Росією. 6. На Палату представників так само чекають великі зміни. Насамперед втрачає посаду спікер Палати представників республіканець Майк Джонсон, який запам’ятався блокуванням військової допомоги Україні. Швидше за все, після 3 січня палату очолить демократ Хакім Джеффріс, послідовний прихильник України та критик послаблення санкцій проти Росії. 7. Ключовий для України комітет – у закордонних справах. Його, ймовірно, очолить переобраний демократ Грегорі Мікс, відомий своїми численними ініціативами на користь України. Саме він представив двопартійний законопроєкт, спрямований на блокування так званої "дизельної угоди" США і Росії.

Открыть в Telegram
Просмотры3 386−57%к среднему
Пересылки26
Реакции53
Комментарии0
#4455Превью ссылки

Перші 48 годин після тиші. Що відбувається в Херсоні та як підсилилися росіяни? Якими були перші дві доби після перемир'я для мешканців Херсонщини та українських військових на цьому напрямку, чого очікувати далі і як поводяться росіяни? Читайте в матеріалі УП, а ось – дуже коротко: 1. Херсонців тривожать повідомлення про те, що російські військові повернулися на позиції, з яких їх раніше вдалося витіснити українським бійцям. Факти, які підтверджують побоювання місцевих, справді зафіксували військові, а журналісти Sky News оприлюднили кадри, як росіяни під прикриттям "тиші" затягнули техніку та піхоту в Олешки. 2. Військовий Воронецький наголошує, що евакуацію людей з небезпечних регіонів підтримували усі військові, хоча розуміли: кожна пауза відкидає Сили оборони приблизно на 2 місяці назад, адже росіяни використовують час тиші для підсилення позицій. 3. Окупанти, за словами військового, могли за ці дні підтягнути боєкомплекти, гармати, Гради, а також FPV-безпілотники, дрони-розвідники та запчастини до них. Разом із тим є нюанс: навіть якщо ворог скористався паузою і встиг завезти комплектуючі до гармат, сумнівно, що йому вистачило часу на те, щоб усе відремонтувати. 4. За словами військового, в Олешки в час гуманітарної місії заїхала велика кількість росіян, але повернулись назад у Росію лише орієнтовно дві третини. Ті росіяни, що залишились, розповзлися по Олешках. Вони шукають підвальні приміщення, щоб була можливість розгорнути свої безпілотні системи, а також оселяються в хатах олешківців, які евакуювались. 5. Українські військові бачили, як спершу росіяни роздавали олешківцям "гуманітарну допомогу" і продукти, а потім з такими самими коробками ходили і військові збройних сил РФ. Тож виникає питання, чи справді в цих ящиках була лише їжа, чи окупанти таким способом отримали зброю, наприклад, гранати або комплектуючі до FPV-дронів. 6. За словами військового, в Олешки під час гуманітарної місії заїжджали російські автобуси, карети швидкої допомоги та вантажівки, які супроводжували з кулеметами та автоматами. Водночас назад у Росію повертались лише автобуси, "швидкі" і невелика кількість іншого транспорту. 7. У "Борисфені" очікують, що Росія за допомогою безпілотників та піхоти спробує перебратись на острівну зону Дніпра – із заходом на правий берег, де перебувають українські військові. "Ми чекаємо і ми готові", – запевнив Воронецький.

Открыть в Telegram
Просмотры3 170−60%к среднему
Пересылки14
Реакции20
Комментарии1
#4454Превью ссылки

Що сталось у Петропавлівській Борщагівці і як ворожі канали роздували історію? Чому ця історія схожа на спланований сценарій, ким насправді є жінка, яка представилась лікаркою, і що кажуть у Нацгвардії? Пояснюємо: 1. Командувач НГУ Олександр Півненко пояснив, що приміщення орендують як тимчасовий пункт дислокації, де мобілізованим оформлюють документи перед направленням на навчання. Людей таким чином розосереджують, щоб не концентрувати особовий склад в одній військовій частині, яка може стати ціллю для удару. 2. За словами Півненка, у будівлі в Петропавлівській Борщагівці перебувало 18 військовослужбовців. Також там були військові, яких затримали після СЗЧ. «Четверо з військовослужбовців, які були затримані після вчинення СЗЧ, мали травми, через що були відправлені в госпіталь для проведення обстеження», – заявив командувач НГУ. 3. Згодом пресофіцер НГУ Руслан Музичук спростував інформацію про перелом хребта одного з чоловіків. Він запевнив: усі четверо постраждалих дійшли до «швидкої» самостійно. Їх обстежать та з’ясують, за яких обставин вони отримали травми. 4. Близько 21:20 з натовпу пролунали постріли. Ті, хто вимагав «звільнити» військових, згодом самі ж їм і шкодили. Десятки молодиків з натовпу намагалися перевернути автобус із мобілізованими, яких мали доправити до лікарні. Люди кидали каміння у вікна, запускали димові шашки та петарди. 5. Близько 22:30 Буданов та ще близько десяти людей з натовпу зайшли до будівлі й оглянули приміщення. Там знайшли 14-річного хлопця, який виглядав слабким та потребував допомоги. Згодом у мережі поширили відео, на якому цей підліток брав активну участь у сутичках напередодні. Він стояв на паркані і, ймовірно, впав з нього на територію будинку. 6. Керівник ОП Кирило Буданов 3 листопада заявив, що жінку, яка прикидалась лікаркою під час сутичок у Петропавлівській Борщагівці, затримали. За його словами, за щонайменше три доби до подій Валентина Молода проводила розвідку будинку в Борщагівці. Також як доказ знайшли її листування з адміністраторами «певних Telegram-каналів». 7. Пізніше Буданов заявив, що події в Петропавлівській Борщагівці «відбулися не без впливу». За його словами, ініціаторів встановлять і покарають, а висновки зроблять і всередині силових структур. Розслідування вже розпочала Генпрокуратура.

Открыть в Telegram
Просмотры3 226−59%к среднему
Пересылки37
Реакции65
Комментарии7
#4453Превью ссылки

Як локальне перемир'я в Олешках стало тестом для великої угоди? Перемирʼя в Олешках стане важливим військово-політичним експериментом – першою спробою перевірити, чи здатні Україна та Росія не лише домовитися про припинення вогню, але й забезпечити виконання політичних рішень безпосередньо на ділянці фронту. Як готувалися і чого чекати від перемир'я в Олешках? Розповідаємо: 1. Як розповідає співрозмовник УП, долучений до організації перемир'я, на практиці реалізація навіть такої обмеженої за масштабом домовленості виявилася надзвичайно складним завданням. 2. Причому проблеми виникають не лише з російського боку, але й усередині української військової системи. За словами співрозмовників, сам по собі політичний наказ про припинення вогню ще не означає його автоматичного виконання на фронті. Військове командування має навчитися не лише віддавати відповідні розпорядження, але й забезпечувати їхню реалізацію всіма підрозділами на визначеній ділянці. 3. Якщо експеримент з Олешками виявиться успішним, його організатори розраховують повторити подібну операцію через певний час на іншій ділянці фронту. "Якраз для того, щоб військові навчилися це робити: зупинятися, гарантувати безпеку проходу і тому подібні речі. Щоб потім, якщо буде якась велика домовленість, ми могли її одразу реалізувати", – пояснює співрозмовник УП. 4. У самих Олешках людей найбільше непокоїть маршрут виїзду. Як свідчать сторінки угоди, оприлюднені Fox News, виїзд в Україну передбачений саме через Росію. Українська делегація разом із людьми вирушить з Олешок до Анапи в супроводі російського угруповання військ "Дніпро". Звідти 31 жовтня літаком Міноборони Росії їх доправлять до Гомеля в Білорусі. Цим рейсом мають летіти й Дмитро Лубінець та представники його офісу. 6. Волонтерка, з якою спілкувалась УП, розповіла, що наразі у списки на виїзд записались кілька сотень людей. Нагадаємо, що в Олешках досі залишаються приблизно 1,5 тисячі осіб. 7. Списки охочих збирають волонтери, хоча раніше людям казали записуватись у місцевій лікарні, яку контролюють росіяни. У лікарні окупанти вдаються до залякування людей та нагнітання. Охочих евакуюватись окупанти запевняють: всіх вивозитимуть до Росії, де доведеться проходити фільтраційні табори та інші перевірки. У розмові з УП волонтери запевнили, що фільтрація – це чергові ворожі фейки. 8. Олешківці не вірять у те, що евакуація може відбутись успішно. Люди у страху моделюють різні ситуації, зокрема і ймовірність удару по колоні. Недовіру посилюють і заяви окупантів. Росія пообіцяла сама доставити гуманітарну допомогу в Олешки, і ця новина спровокувала нову хвилю страху серед місцевих. Раніше були випадки, коли окупанти під виглядом "гуманітарки" завозили боєприпаси.

Открыть в Telegram
Просмотры4 059−49%к среднему
Пересылки19
Реакции36
Комментарии1
#4452Превью ссылки

Чому військові втрачають довіру до державних нагород? За словами заступника командира одного з батальйонів, деякі військовослужбовці відмовляються від нагород через те, що ці державні відзнаки були знецінені. Що не так з українською нагородною системою і чому військові втрачають до неї довіру? Пояснюємо: 1. Присвоїти звання Героя України просять Зеленського в шести із семи звернень на сайті електронних петицій. Найпоширеніше обґрунтування таке: боєць віддав за Батьківщину своє життя, тож країна має належно його вшанувати. Критики вбачають у цьому нерівність – визнання держави не має залежати від того, чи вдалося родині назбирати 25 тисяч підписів. 2. Серед військовослужбовців розповсюджена думка про те, що багато нагород отримують «друзі комбата» – люди, наближені до командира. Вектор особистого ставлення буває й протилежним. Командир може не подати на нагороду людину, яка опинилася в немилості – хай якими значними були її заслуги. 3. Відсутність чітких критеріїв. Приміром, боєць 5 місяців утримував позицію на нулі, але нагородою його не відзначили. Він дивиться на суміжника, який пробув у бліндажі менше часу, але свій орден отримав. Іншому військовому так само важко зрозуміти, чому високу нагороду комусь дали за вчинок, який він і його побратими повторювали багато разів. 4. Бюрократичні шлагбауми. Кілька військовослужбовців розповідають УП про негласне правило: не можна подавати людей за операції, від яких минуло понад 4–5 місяців. А таких операцій для державної нагороди зазвичай має бути кілька. Тож, приміром, на орден «За мужність» бійця подадуть, якщо протягом останніх 5 місяців він мав 4 результативні бойові виходи. 5. Рознарядки. Наприклад, до бригади надходить розпорядження: до Свята Покрови нагородити певну кількість військовослужбовців. Командир визначає, як розподілити ці відзнаки. Наприклад, 5 – на штаб, 5 – на батальйон і ще 5 – на бійців на позиціях. І нагороди, які мали б все-таки потрапляти до тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях, можуть до них доходити в меншій кількості через це квотування. 6. Непомітні спеціальності. Наприклад, військові, що підвозять боєкомплект. Або, приміром, споттери, що відповідають за роботу з боєприпасами – часто їх оминають під час розподілу орденів. Один із офіцерів розповідає про пілота БПЛА, який з нагоди свята отримав звання Героя України, а інші члени його екіпажу залишилися без нагород. Хоча вони воюють не поодинці, а злагодженою командою.

Открыть в Telegram
Просмотры3 885−51%к среднему
Пересылки17
Реакции44
Комментарии4
#4451Превью ссылкиизменён

Як Київ намагається зламати російську формулу переговорів? Як і чому Путін послухав Віткоффа, чого чекати від нових переговорів і чому Україна та США намагаються провести першу сесію перемовин бодай на тиждень раніше, ніж оголошені Путіним 10-ті числа листопада? Розповідаємо: 1. Новий раунд тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією планується провести в Абу-Дабі. Перші озвучені росіянами дати були уже згадані 10-ті числа листопада, тобто тиждень після американських проміжних виборів до Конгресу. Однак, за даними УП, Київ разом із Вашингтоном зараз намагаються переконати росіян погодитися на зустріч хоч на тиждень раніше. 2. Станом на вечір 25 жовтня остаточного підтвердження переносу дати від Москви ще не було. Але сам факт, що росіяни повертаються до переговорного процесу, українська сторона вважає мінімально необхідним успіхом останніх контактів, які відбулися між американськими представниками й Путіним. 2. У Києві не розраховують, що перша ж зустріч принесе прорив. “Є відчуття, що у складах груп будуть оновлення. Тому на першій зустріч нові делегації притруться. На другій почнеться предметна робота. Ну і десь на третю можуть бути вже якісь реальні рішення”, – пояснює УП один із членів команди Зеленського, який уже брав участь у таких переговорах. 3. У росіян у голові залишається формула “земля в обмін на мир”. Тому наразі українські переговорники намагаються шукати, як розширити цю рамку розмови. Частина команди, як-от Буданов, шукають варіант рішення на землі, який би міг задовольнити обидві сторони. 4. Арахамія взагалі пропонує дивитись не на Донбас, а моделювати ситуацію, яка буде “після Донбасу”. По суті, українська сторона пропонує не обговорювати спочатку, кому дістанеться те чи інше село, а поставити питання: яким буде мир після завершення війни? 5. За словами джерела УП, залученого до переговорних процесів, Путін ставиться до Віткоффа помітно краще, навіть ніж до Кушнера: «У нас тут усіх від цього розриває, але він десь там «гуманістом» Путіна назве, десь розкаже про те, що буде розповідати онукам про ці зустрічі. Якась своя харизма у Стіва є, і Путін часом погоджується під її впливом зрушити з якихось своїх мертвих точок». 6. Є й інша обставина, яка робить роль Віткоффа важливою для України. За словами джерел УП, саме він допоміг повернути взаємини Києва з адміністрацією Трампа до відносно робочого стану після загострення останніх днів.

Открыть в Telegram
Просмотры4 021−49%к среднему
Пересылки12
Реакции32
Комментарии1
#4450Превью ссылки

Чому Росія не взяла Київ? Фактчек заяв Дональда Трампа 20 жовтня під час виступу в Білому домі американський президент лише за кілька хвилин спромігся видати одразу три дивні твердження про початок повномасштабної війни України з Росією. У цьому матеріалі пояснюємо, чому "дурний російський генерал", "шалені дощі" та "швидкісні танки на бетонних шосе" в розповідях американського президента мають мало спільного з реальністю: 1. "У ніч перед початком війни в Україні, там пройшли найсильніші дощі за останні 10 років. Земля була повністю просочена водою". Погода 23–24 лютого 2022 року на більшості території України була переважно сухою. Хіба що на заході та півночі України спостерігався невеликий атмосферний фронт. Якщо ж говорити про Київську та Чернігівську області, то 23–24 лютого спостерігалась мряка з мінімальною кількістю опадів. 2. "У Росії була тисяча танків, які їхали бетонним шосе. Вони були б в Україні через 4 години, якби йшли на максимальній швидкості, яка, якщо бути точним, становить 48 миль на годину. Ніщо б їх не зупинило". За свідченнями бійців 80-ої бригади, колона російської техніки потрапила в "грязеву ванну" не сама, а через дії ЗСУ, які підірвали міст через річку Тетерів поблизу Іванкова. 3. Армія РФ втратила багато часу на побудову понтонів, а коли колона повернулася на асфальт, то її дорогою на Київ почали систематично "розбирати" артилерією, переносними протитанковими ракетними комплексами і "коктейлями Молотова". Тож переїзд на "бетонне шосе" ніяк не посприяв вирішенню завдання, а навіть навпаки. 4. Ну і маленька деталь – танки типу Т-62, Т-72, Т-80 і Т-90, які використовувалися при нападі росіян, мають максимальну швидкість 65–70 км/год. Наче не сильно відрізняється від заяв Трампа, але якщо вже президент США вирішив так точно говорити про 48 миль/год, то це 77 км/год. 5. "І цей дуже дурний російський генерал – поняття не маю, хто він такий, сумніваюся, що він усе ще з нами, сумніваюся, що він усе ще живий – вирішив повернути праворуч, на сільгоспугіддя, а потім повернути ліворуч і піти на Київ". За наступ на Київ відповідали двоє російських топкомандирів – Олександр Лапін і Олександр Чайко. 6. Попри інформацію Трампа, обидва генерали лишилися на керівних посадах в армії РФ. Лапін після відступу з Сумщини і Чернігівщини відзначився на посаді начальника Головного штабу, першого заступника головнокомандувача Сухопутними військами РФ і був призначений командиром угруповання "Північ". Він також відповідав за Курську область, коли туди успішно зайшли ЗСУ. 2025 року списався з армії й тепер стане віцепрем'єром Татарстану. 7. Олександр Чайко, так само як і Лапін, усе ще живий. Щобільше, його "дурість" позитивно оцінюють у Кремлі, оскільки тепер він очолює Повітряно-космічні сили РФ.

Открыть в Telegram
Просмотры4 459−44%к среднему
Пересылки29
Реакции62
Комментарии4
#4449Превью ссылки

Росія вербує ще більше іноземців. Що про це треба знати? Рік тому, помітивши суттєве збільшення кількості іноземних найманців в російській армії, ми почали досліджувати цю тему. Найбільше нас зацікавило те, як РФ працює з країнами Африки і конвертує свій вплив у рекрутів. Вчора ми випустили епізод, який показує, що зусилля Росії тільки посилились. За даними проєкту “Хочу жить” кожен 10-й полонений – це іноземець. Загалом йдеться про майже 45 тисяч іноземців, що служать у російській армії. Для того щоб розібратись як це відбувається, ми поїхали в табір для військовополонених та поспілкувались з громадянами Єгипту, Іраку та Гани про те, як вони потрапили в російську армію. Ми також поговорили з представником Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петром Яценком та вивчили ряд досліджень щодо того, як влаштований російський рекрутинг. Ми дуже вклались в це відео, вважаємо цю тему дуже важливою, тому, будемо вам вдячні за ваші перегляди, оцінки та коментарі. Якщо буде змога поділитись цим відео з друзями та знайомими також будемо вдячні. https://youtu.be/LO_bRlPC7zw?si=uV8Lx3zlvPI0bH2G

Открыть в Telegram
Просмотры4 030−49%к среднему
Пересылки9
Реакции29
Комментарии0
#4448Превью ссылки

Що відбувається в Офісі президента напередодні найскладнішої зими? Попри політичну турбулентність центральною у всіх конструкціях є фігура Володимира Зеленського. І доступ до нього все ще залишається одним із головних факторів впливовості тієї чи іншої персони в Україні. Хто сьогодні має найбільший вплив на Зеленського, чи справді Єрмак остаточно втратив свою всесильність і хто піднявся в статусі після серії скандалів? Розповідаємо: 1. Андрія Єрмака після відстаки не бачили в будівлі на Банковій. Утім, одразу кілька джерел УП в команді президента запевняють, що "Єрмак залишився у смартфоні Зеленського". Уся всесильність Єрмака трималась на його близькості до президента. "Дистанційно впливати так, як він впливав, нереально. Так, він, може, й спілкується з Першим, але дзвонити людям зі своїм дебільними ідеями, комусь ставити задачі – точно ні", – коментує не під запис один із високопосадовців на Банковій. 2. Після звільнення Єрмака чи не найчастіше в кабінеті президента перебуває його радник Дмитро Литвин. Він повністю курує "медійку" Зеленського, пише тексти для ключових виступів, радить, як відповідати на випади з боку світових лідерів. Литвин перебрав на себе функцію Єрмака в тому, щоб знаходити все нових і нових ворогів навколо Офісу. Він інтерпретує події та вислови інших політиків на власний розсуд, а Зеленський до нього дослухається. 3. Суттєво виріс і вплив голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. Окрім справ парламентських, Арахамія активно займається і переговорними треками. Ще в Арахамії зберігаються приязні контакти з російським олігархом Романом Абрамовичем, який на прямому зв’язку із Путіним. І ще один цікавий контакт Арахамії – білоруський диктатор Олександр Лукашенко. 4. Арахамія активно думає і про створення нових політичних сил. За останні пів року УП неодноразово доводилося чути від різних джерел, що голова правлячої фракції серйозно замислюється про запуск майбутнього політичного проєкту, який зможе зайняти нішу колишніх партій ОПЗЖ чи «Опоблок». Публічними лідерами такої політсили можуть стати Віталій Кім та мер Харкова Ігор Терехов, які мають хорошу впізнаваність. 5. Голова ОП Кирило Буданов проявляє інтерес до кількох треків за межами Банкової. За словами співрозмовників УП у Раді, він допомагає Арахамії збирати голоси й особисто веде переговори з депутатськими групами. Причому його цікавить не лише фракція "слуг", а весь парламент. Ще один напрям його роботи – комунікації з бізнесом. 6. Проте головним завданням керівника ОП залишаються переговори щодо завершення війни з РФ. Він побудував неформальні комунікації, щоб здійснювати швидкий обмін інформацією та узгоджувати позиції. Так, раніше він багато спілкувався з Кітом Келлогом, а зараз – із Джаредом Кушнером.

Открыть в Telegram
Просмотры3 880−51%к среднему
Пересылки22
Реакции25
Комментарии0
#4447Превью ссылки

Що нам розповів Арсеній Яценюк? Яценюк – рідкісний колекціонер найвищих державних посад. У 27 років він став міністром економіки Криму, в 30 – в.о. голови Нацбанку, потім – очолив Верховну Раду, Мінекономіки, МЗС та двічі був прем'єром. Як діяти нинішньому уряду і що стоїть за американськими спробами домовитися з Москвою – в інтерв'ю Арсенія Яценюка "Українській правді". А ось – тезово: Про те, чи віддали Крим без бою: Ми могли відправити туди усі боєздатні сили і втратити і Крим, і Україну, або втримати Україну і сподіватися на дипломатичне врегулювання. На всю Україну було 5 тисяч боєздатних військовослужбовців, – це офіційні дані Міноборони. Звичайно, армія тоді налічувала понад 100 тисяч, але тільки 5 тисяч військовослужбовців були здатні виконувати бойові завдання. Про фінансове становище ЗСУ на той час: Не було форми, не було чим годувати військових. Коли я прийшов, на рахунку було 108 тис грн на всю державу, а зарплата військовослужбовців-строковиків становила чи то 600, чи то 800 грн. Потім ми підняли її до 2–3 тисяч, а тим, хто брав участь в АТО – до 6 тисяч. Росія про все це чудово знала. Про роль західних партнерів: Білий дім, канцелярія та "Велика сімка" загалом не були готові діяти. На жодній зустрічі мені навіть не натякнули, що Україні даватимуть зброю. Зате на кожній доводилося по 150 разів чути: "Ми робитимемо все для дипломатичного врегулювання". Чи казали мені відкрито: "Ви не маєте права обороняти Крим"? Ні, не казали. Тільки не дали жодного цента на те, щоб купити зброю й обороняти Крим. Про бюджетну економію: Це треба було робити 25 лютого 2022 року. Для мене картинка Покровська, коли москалі вже під містом, а там латають асфальт і садять клумби – відображення безвідповідальності, розтрат, тупості. Не розумію, як можна робити популістські програми: тисячу туди роздавати, кешбеки сюди. Мені це в голову не вкладається! І не тільки мені – цього не поясниш тим, хто дає гроші зі свого бюджету – нашим західним союзникам. Капітальне будівництво треба було зупиняти в 2022 році, залишивши лише те, що стосується військових цілей. Крапка. Про нинішнього премʼєра: Корецький – на електричному стільці. Парадокс у тому, що струм по ньому буде йти навіть без електрики. Увійти в історію цей прем'єр може лише в один спосіб – як людина, яка в найскладніші часи ухвалювала найскладніші рішення. Інші опції – ганебні. Про те, чи були вікна можливостей для мирних домовленостей: Були періоди, коли теоретично можна було спробувати. Не публічно і не у форматі, що "ми дотиснули росіян". Путін у жодному разі не може піти на мирні переговори з позиції слабкого. І ресурсів у нього достатньо. Говоритиме що завгодно, але дотискатиме. Про те, як поліпшити економічну ситуацію в Україні: Чарівної пігулки для пожвавлення економіки країни, що воює, бути не може. Може бути лише життя в кредит і мобілізація усіх ресурсів на війну. Ті, хто розповідають про економічне диво – брехуни, нахабні брехуни. Економічне диво в сучасних умовах – узагалі вижити в цій війні.

Открыть в Telegram
Просмотры3 887−51%к среднему
Пересылки29
Реакции90
Комментарии2
#4446Превью ссылки
Просмотры3 922−50%к среднему
Пересылки8
Реакции17
Комментарии0
#4445Превью ссылки

Що відбувається в Луганську та чому про нього так мало говорять? Звернувшись до луганчан, які не забули про свій дім, УП розповідає, яким був Луганськ до вторгнення РФ, чому залишається на задвірках колективної свідомості та як його змінює російська окупація: 1. Ситуація в обласному центрі схожа на те, що відбувається в Києві, каже головред "Реальної Газети" Андрій Діхтяренко. Горять підстанції, енергетичні об'єкти, АЗС. Люди живуть без світла, з графіками. Часто без води. 2. Збільшується терор проти тих, хто зберіг зв'язки з Україною. Людей переслідують за критичні коментарі в соцмережах про Путіна, Росію. Журналісти нарахували 45 повідомлень ЗМІ про переслідування мешканців на окупованій Луганщині до повномасштабного вторгнення. А після 24 лютого 2022 року їх було вже 131. Тобто кількість таких випадків зросла приблизно на 191%. 3. Якщо вірити окупаційній владі, цього року в перший клас у Луганську пішло до 2,5 тисяч дітей. У 2010 році їх було 3,5 тисячі. Тобто кількість першачків скоротилась десь на третину. Звісно, цього параметру не достатньо, щоб підрахувати, скільки зараз живе в Луганську людей, але він може бути якимось базовим орієнтиром. Якщо до війни населення складало більше як 450 тисяч, то тепер це може бути 250–300 тисяч. 4. Умовно тиловий статус міста, розташованого на достатній відстані від лінії фронту, перетворює Луганськ на таку собі казарму, базу для російських військових. Сюди переїжджає багато їхніх родин, бо тут працюють дитсадки, школи, є громадський транспорт. І ця міграція росіян поступово змінює етнічний склад населення. 5. В Луганську, як і на інших окупованих територіях, росіяни багато років проводять планову індоктринацію. Школи, вулиці перейменовують на честь або радянських, або якихось "героїв" вже цієї війни. Нещодавні "вибори" в Луганську також частково легалізували людей, які представляли окупаційну адміністрацію з початку війни. 6. "Я не думаю, що можна стверджувати про повну інтеграцію Луганська в РФ, але вся ця інфраструктура окупації, індоктринації вже побудована. І далі вона буде тільки масштабуватися. Війна триває вже 12 років, ще років 5–6, і там виросте покоління, яке взагалі не знає, що таке Україна", – каже журналістка Марина Воротинцева.

Открыть в Telegram
Просмотры4 155−47%к среднему
Пересылки16
Реакции46
Комментарии0
#4444Превью ссылки

Енергетичне кільце стискається. Чому Київ ризикує провести зиму без світла? Місто вже втратило значну частину власної генерації, а ударами руйнуються підстанції, через які електрика надходить з інших регіонів. За сильних морозів та нових влучань сценарій із 20-ма годинами без світла не виглядає неймовірним. Що таке київське енергетичне кільце, які ризики несе його пошкодження та до чого готуватися мешканцям столиці? Пояснюємо: 1. Ще минулого року, до масштабних зимових обстрілів, внутрішня генерація відігравала ключову роль у забезпеченні міста електроенергією. Передусім йшлося про Київські ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницьку ТЕЦ (ТЕЦ-4). Зараз ці станції повністю втратили можливість виробляти електрику. Тож тепер столиця вимушена більшою мірою покладатися на електроенергію, яку потрібно доставляти з інших регіонів через енергокільце. 2. При цьому, щоб створити серйозні проблеми, росіянам не обов'язково повністю зруйнувати енергетичне кільце. Достатньо пошкодити кілька критичних вузлів, через які проходить значна частина потоків електроенергії. У результаті може виникнути ситуація, коли електроенергія в енергосистемі загалом є, але мережі не можуть передати її до столиці в потрібному обсязі. 3. Якщо одну ділянку цього "кільця" пошкоджено обстрілами, потоки електроенергії можна перенаправити іншими лініями. Саме можливість використовувати альтернативні маршрути і допомагає підтримувати електропостачання після пошкоджень. 4. Тривалість відновлення безпосередньо залежить від характеру пошкоджень. Частину обладнання можна відремонтувати відносно швидко. Заміна великого силового трансформатора або іншого складного устаткування може потребувати значно більше часу, особливо якщо потрібного обладнання немає в резерві. 5. Головний ризик для Києва – одночасний збіг трьох чинників: низької температури, високого споживання та обстрілів з обмеженням можливості передачі електрики до столиці. За такого поєднання навіть справна генерація в інших регіонах не гарантує, що Київ отримає достатньо електрики. Тому можливі різні сценарії.

Открыть в Telegram
Просмотры4 308−45%к среднему
Пересылки39
Реакции49
Комментарии1
#4443Превью ссылки

Удар по "Яндексу". Чи вплинули атаки на дата-центри РФ на російських ботів? З 8 по 11 жовтня Україна атакувала три дата-центри "Яндекса". Чи справді тепер поменшало російських ботів і якщо так, як надовго? Зʼясовуємо: 1. Щоб масово запускати ботоферми, росіянам потрібно багато акаунтів з історією, яким довіряють і соцмережі, і користувачі. Cоцмережі постійно збирають детальну інформацію про пристрій користувача, щоб виявляти підозрілу активність. Щоб обійти цей захист, ботоферми створюють унікальні "цифрові зліпки" за допомогою спеціальних програмних комплексів, повністю імітуючи роботу реальних людей із різних пристроїв. 2. Інфраструктура "Яндекса" відігравала ключову роль у розміщенні керуючих потужностей для цих ботоферм. Керуючі вузли ботоферм розміщувалися саме в цих дата-центрах. Удари фізично пошкодили або знеструмили обладнання, тож ботоферми втратили зв'язок з акаунтами, якими керували, і мережа ботів перестала працювати. 3. Потрібно бути реалістами: суттєвого загального зниження активності російських бот-мереж наразі не спостерігається, проте їх координацію було значно ускладнено. 4. Графік Cloudflare, через який заговорили про зникнення ботів, показує передусім ботів, які індексують сайти. Про ботів-коментаторів у соцмережах він нічого не каже. Найбільший спад активності ботів зафіксовано у Франції та США, де різко впали перегляди у тих, хто просуває російську пропаганду. 5. Для України зменшення активності ботів в першу чергу стало помітним у соціальній мережі Х. Однак детальний аналіз ЦПД аналіз показує, що загальна інтенсивність антиукраїнської пропаганди залишається високою, оскільки ворог має дублюючі канали комунікації. 6. Удари по дата-центрах "Яндекса" показали головне: Росія використовує цивільну ІТ-інфраструктуру як зброю в кібервійні. А ще вони підтвердили, що саме Москва стоїть за антиукраїнськими інформаційними атаками в Європі та США. 7. Крім цього удари по ЦОДам країни-агресорки мали й інший побічний ефект: мільйони звичайних росіян, які зіткнулися зі збоями в роботі таксі, доставки та навігаторів "Яндекса", раптово відчули, що війна може торкнутися їхнього повсякденного комфорту навіть глибоко в тилу.

Открыть в Telegram
Просмотры3 635−54%к среднему
Пересылки16
Реакции32
Комментарии0
#4442Превью ссылки

Що нам розповів комбриг 66-ої бригади Крот? Однією з бригад, яка починала операцію "Вівальді", була 66-та ОМБр імені Мстислава Хороброго. В інтерв'ю УП комбриг 66-ої бригади Ростислав Силівакін розповідає, як його бригаді вдалося відбити один із населених пунктів без жодної втрати і чи справді операція "Вівальді" кардинально змінює розклад сил на Донеччині? Якщо тезово: Про те, як звільнили село Середнє без жодної втрати: У першу чергу ми могли це зробити завдяки підготовці наших людей. (...) Ми вирішили, що будемо наступати дрібними групами піхоти по 2–3 людини. Таку групу важче виявити, уразити, їй легше знайти або ж вирити собі укриття. Загалом до відбиття Середнього було задіяно 30 людей (це вражаюче мало для наступальних дій – УП). Але не можна сказати, що це суто ці 30 людей, бо захоплення – це комплекс заходів. Під час планування ми розраховували на фактор раптовості. Звісно, були випадки, коли противник чинив спротив, але завдяки нашій підготовці, усі стрілецькі бої були на нашу користь. Про оцінку рішень командирів цивільними: Особисто я б не хотів, щоб мої рішення потім оцінював якийсь пареньок з латешечкою, який не був на моєму місці. Я думаю, що той же генерал Сирський не заслужив на те, щоб його рішення і дії оцінювали покоління "пепсі і золотого дождя". Тим більше – на загал, на всю Україну. Чи навіть ті самі полковники, які не були командирами угруповань, сидять і критикують рішення Сирського чи Залужного, а в подальшому будуть критикувати рішення Драпатого. Оцінювати і критикувати має тільки той, хто має на те компетентність, відповідний досвід і рівень освіти. Про те, як зберегти людське життя на полі бою: Цінувати людське життя в умовах нашої війни можна тільки якісною підготовкою, вимогливістю і дисципліною. Більше ніяк. Якщо ти будеш вічно берегти життя своїх солдатів, постраждають сусіди ліворуч, праворуч, якщо ти весь час бережеш своїх, гине хтось інший. Якщо ми будемо втікати від кожної небезпеки, вибачте мене, але фронт завтра буде за Дніпром. Про вплив операції "Вівальді" на оборону Донецької області: Операція "Вівальді" як мінімум заставить противника зменшити тиск на Слов'янськ і Краматорськ, тому що йому доведеться перекидати звідти резерви на Лиман, щоб зупинити наше подальше просування. По-друге, це величезний удар по ілюзії росіян, що вони вже на завершальному етапі цієї війни. Про те, чи можуть росіяни захопити Донеччину: Ми воюємо з величезною державою, у якої безкінечний мобілізаційний ресурс. З цим ресурсом вони можуть реалізувати все, що хочуть. Питання в тому, що з їхнім підходом вони неспроможні це зробити. Війна триватиме роками, і важливішу роль у кінцевому результаті відіграють такі питання, як боєздатність армії та її технічний розвиток. Ми можемо втратити певні території, але потім, за рахунок того, що збережемо боєздатність армії і будемо розвиватися швидше, ніж росіяни, зможемо звільнити ці території. Про те, чи зайшла війна в глухий кут: З військового погляду – у війні немає глухих кутів. Рано чи пізно за кимось буде успіх. Якщо не буде досягнуто перемир'я політичним шляхом, війна триватиме до тих пір, поки у якоїсь із сторін не з'являться нові технологічні рішення, які забезпечать їй суттєву перевагу.

Открыть в Telegram
Просмотры3 291−58%к среднему
Пересылки3
Реакции46
Комментарии1