Texty.org.ua

Уявіть собі, що ви воюєте з країною, чиї війська давно застрягли на більшій частині фронту. А якщо десь вони й просуваються - то зазнають втрат, які більше схожі на масштабне людське жертвопринесення. Упродовж кількох місяців ваша країна проводить воєнну операцію й витісняє противника на одній з важливих ділянок фронту, зрізаючи один із флангів його наступу на вашу ключову "фортецю". І при цьому пропагандистська машина ворога наполегливо закликає вас... капітулювати! Будь-який притомний військовий керівник, який володіє ситуацією на фронті, побачивши таку пропаганду, лише гомерично зарегоче, покрутить пальцем біля скроні - і продовжить виконувати свою роботу. Але ця пропаганда спрямована не на військових керівників - бо з ними ворог нічого вдіяти не може. Вона спрямована на людей в тилу, які невибірково дивляться тікток та ютуб, не вмикаючи критичне мислення. Саме капітуляція України стала однією з головних тем, які віднедавна почали просувати російські пропагандисти та їхні українські підспівувачі в соцмережах. Слід зауважити, що до цього вони просували "мир" на умовах Росії - а тепер до абсурду підвищили ставки й не соромляться вголос пропонувати капітуляцію, як якесь благо. Як вони це робили - дивіться в нашому свіжому моніторингу пропаганди. Не забувайте, що пропаганда - один із воєнних інструментів ворога, тож будьте обачними. І поводьтеся як будь-який притомний воєначальник, який продовжує битися за своє попри усі божевільні інформаційні потуги ворога: https://texty.org.ua/articles/118598/hosudarstva-bolshe-net-prodano-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-za-19-25-zhovtnya-2026-roku/

"А Кончу-Заспу не бомблять!" "А в Кончі-Заспі світло не вимикають!" "А над Конча-Заспою не збивають і уламки не падають!" Цей істеричний наратив активізується щоразу на тлі великих масованих обстрілів, масштабних відключень електроенергії, руйнувань і трагедій, спричинених Російською Федерацією. Якщо ви гарної днини проїдетеся Конча-Заспою або сусіднім Козином на велосипеді, то побачите, що тут "з журбою радість обнялась", як і в багатьох українських передмістях. Поруч із багатими маєтками - селянські помешкання, де тримають худобу, або крихітні дачі, де пенсіонери вирощують городину. Є тут діючі модні готелі й закинуті радянські турбази, магазини елітного вина і маленькі крамнички з дешевою їжею. Якщо раптом вас занесе сюди вночі під час масованого обстрілу - ви почуєте звуки ракет і дронів, роботу ППО, вибухи і вібрацію землі від прильотів. А якщо підете на прогулянку під час відключення електроенергії, почуєте звук генераторів, який долинає з різних обійсть - і багатих, і не дуже. Це особисті спостереження. Все, як і по всій Україні, яка потерпає від російських обстрілів. Хіба що ці густонаселені передмістя й справді мають більше гарних великих будинків. Натомість у коментарях проросійських (чи навіть російських) ботів ці місця постають як недоторканий і безжурний заповідник для представників влади і чиновників, які зовсім не відчувають війни. Ба більше - домовилися з Кремлем про те, щоб війна їх не сягала. У новому матеріалі з журналістики даних ми показуємо, як боти поширюють наратив про те, що у війні винна Конча-Заспа, а не Кремль. Також розповідаємо, яку кінцеву мету має ця інформаційна кампанія. Читайте, і дивіться інфографіку: https://texty.org.ua/projects/118518/v-usomu-vynna-koncha-zaspa-yak-troli-i-boty-pidminyayut-vynuvatcya-rosijskyx-atak/

Модульне укриття - проста інженерна конструкція, її монтують за кілька днів, максимум - за пару тижнів. Але чомусь минає п'ятий рік війни, Київ обстрілюють від її початку, а укриття так і не з'явилися. Чому? Коли говорять про проблеми української столиці, зазвичай згадують сумнозвісне київське двовладдя. Але насправді усе ще заплутаніше. І ця плутанина призводить до того, що люди в Києві досі почуваються дуже незахищеними, коли їх застає посеред вулиці ворожий обстріл. А таке трапляється дедалі частіше. Для того, щоб в столиці збудували мобільні укриття, потрібні не лише бетонні або модульні конструкції. Потрібні вимоги до цих укриттів, процедура їх огляду й обліку, фінансування, технічні вимоги, тендери та аудит. Це - купа документів. Торік ці документи, немов м'ячики для пінг-понгу, "скакали" між трьома гілками влади, представленими київською вертикаллю, президентською вертикаллю та центральною виконавчою владою. Зрештою всі "виконали свою роботу", але укриттів так і не закупили, не встановили, а гроші повернулися до бюджету. Як це було - показуємо на інфографіці. А як буде цього року? І хто саме має взяти на себе відповідальність, відкинувши спротив усіх хитросплетінь владних вертикалей? Розмірковуємо: https://texty.org.ua/articles/118571/mobilni-ukryttya-v-kyyevi-chomu-misto-dva-roky-ne-mozhe-yix-pobuduvaty/

Не маючи змоги панувати в українському небі завдяки пілотованій авіації, Росія не вгамовується і намагається нав'язати Україні тотальну повітряну війну через дедалі масованіший запуск безпілотників. 2026-й рік став особливо драматичним: цьогоріч РФ серйозно масштабувала виробництво дронів. За кілька днів у травні український повітряний простір порушило щонайменше дві з половиною тисячі "шахедів". Однак і Україна не здається. Цього року наша оборонна промисловість нарощувала виробництво дронів-перехоплювачів. Що більше "шахедів" збивали наші оборонці дешевими перехоплювачами, то менш вигідним ставало їх виробництво для РФ. А потім був "сюрприз", якого не очікували: поява реактивних дронів. Як і в інших доменах, повітряна війна динамічно змінюється. Щойно Україна масштабує засоби проти одного типу загрози, як Росія змінює характеристики дронів і тактику їх застосування. Добре було б не тільки відповідати, а й передбачати наступні кроки ворога. Інфографіка в цій статті показує, як змінилася кількість запущених Росією дронів (усіх: реактивних, звичайних "шахедів" та дронів-обманок), і як зростала та зменшувалася кількість збитих та знешкоджених БПЛА. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/118550/

Як співвідносяться втрати російських окупантів з їхнім просуванням на фронті? Люди, які давно читають наш канал, знають: упродовж тривалого часу ТЕКСТИ щомісяця створюють матеріали, які відображають це співвідношення. Тепер ми створили інтерактивну графіку від початку війни і дотепер, яка оновлюватиметься щотижня. На верхній кривій показано темп просування росіян. На нижній - їхні втрати. Дані ми беремо з щоденних зведень Генштабу і Deep Statе. Як читати графіку? Для прикладу візьмемо те, що відбувається зараз: окупація територій майже зупинилася, при цьому втрати росіян стрімко ростуть. Це хороша ситуація для України. Ще кращою вона буде, якщо верхня крива піде вниз, а нижня вгору: це означатиме, що українські війська наступають, звільняють окуповані території і завдають росіянам розгрому. Якщо верхня крива піде вгору, а нижня вниз, це означатиме наступ росіян без суттєвих втрат. Дивіться в цьому матеріалі, як змінювалася ситуація впродовж війни. І зберігайте посилання, щоб бачити, як вона змінюватиметься кожного наступного тижня: https://texty.org.ua/projects/118538/dvi-kryvi-yaki-dayut-zmohu-shvydko-zrozumity-stan-sprav-na-fronti/

"В українську армію гребуть усіх підряд, навіть хворих, навіть з онко". Цю тезу часто можна почути в повсякденному спілкуванні, коли мова заходить про армію або ТЦК. Однак, як це часто буває з узагальненнями, які охоче підхоплює ворог, ця теза потребує перевірки. Що насправді? До війська й справді мобілізують людей, які мають серйозні хронічні захворювання. Частина з них не може навіть пройти БЗВП і потрапляє до лікарні. Однак скільки таких новобранців, збільшується чи зменшується їх відсоток з часом - встановити неможливо через закритість військової документації. Частина хронічно хворих людей не здогадується про те, що в них є серйозні захворювання, аж поки їх не мобілізують. Вони просто не дбають про своє здоров'я, не ходять до лікарів, не роблять обстежень. Коли потрапляють на військові навчання в польових умовах або на фронт - їхні хвороби загострюються. Під час надання фахової медичної допомоги у декого з таких мобілізованих знаходять навіть онкологію. Чи краще стає армії від того, що туди потрапляють чоловіки, яких потім доводиться довго лікувати? Ні, тому що їм не тільки оплачують лікування, а ще й нараховують зарплатню, видають військове речове забезпечення, зберігають їхню зброю й надають покращене харчування. Це суттєво тисне на бюджет. Крім того, збільшується навантаження на цивільні лікарні, до яких часто потрапляють такі пацієнти, і загалом збільшується кількість роботи, виконаної різними людьми, якої не було б, якби такі люди не зазнали загострення хронічних хвороб внаслідок перебування в польових умовах або на фронті. Герой цього матеріалу Віталій - ходяча ілюстрація до того, як відбувається увесь процес: від мобілізації людини з захворюваннями - до її ушпиталення та лікування. І, зрештою, до самовільного залишення частини. Що робити, щоб мінімізувати такі випадки? Ми поговорили з низкою фахівців - від чиновників до лікарів. Читайте, про що дізналися: https://texty.org.ua/articles/118158/

Між цими двома подорожами українського подружжя до Гонконгу відстань в 11 років. Що змінилося за цей час? Демократичні особливості Гонконгу, сформовані впродовж століття під управлінням Великої Британії, відчуваються дотепер. Однак вплив китайського комуністичного капіталізму й тоталітаризму став помітнішим. Корінні гонконгці, побоюючись зростання цього впливу, емігрують. А китайців з "материка", приваблених кращими економічними умовами, стає більше. Вони, звісно, й не думають переходити ані на тутешню кантонську мову, ані на поширену й зрозумілу всім гонконгцям англійську. Говорять мандаринською - і вимагають цього від найманих працівників. Так змінюється мовне середовище. Замість живописних рибальських сіл на гонконгських островах виростають стіни безликих хмарочосів. Місцевих вичавлюють усіма правдами й неправдами. Так змінюється архітектура і руйнується унікальна місцева культура. Є й те, чого не побачиш на вулицях: зміни законодавства, які обмежують права гонконгців і зменшують їх правовий захист. Та попри контроль Пекіна, через який офіційний Гонконг не може бути союзником України - українців тут підтримують. Наше подружжя зустріло багатьох друзів України - і навіть побувало в гостях одного з них. Як це було - читайте в репортажі, і дивіться добірку гарних фото: https://texty.org.ua/articles/118366/

Віднедавна в українських школах годують обідами за кошт держави усіх учнів, з 1 по 11 клас. Хто виступить проти цього рішення? Це ж діти! А втім, ця ініціатива підозріло нагадує "мільярд дерев" або "гігават маневрової енергетики". Іншими словами, черговий піар влади, на який треба звідкись взяти кошти. І який не допомагає вирішити значно серйозніші проблеми в українській школі. Питання: чи були школярі досі голодними? Тепер вони всі обідатимуть - чи все ж частина готової їжі піде на смітник? Чи вистачить у школах обладнання, щоб обробити таку кількість продуктів? Чи вистачить у місцевих бюджетів грошей, щоб закрити нестачу після субвенції? І головне, де взяти людей, які працюватимуть, аби втілити цю чудову ініціативу? Тим часом у школах бракує кваліфікованих і мотивованих учителів, технічного персоналу, тих самих кухарів і прибиральниць - іти на низькі зарплати охочих мало. Докладно про те, чому, на нашу думку, бюджетні гроші йдуть не туди - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/118330/

Ця стаття - ілюстрація до того, як мешканці Києва та Київщини жили у вересні. Вірніше, мешканки. Авторка і героїня статті - жінка з восьмирічним сином, з чоловіком у війську, без родичів поблизу. Школа. Укриття. Страх за дитину. Необхідність відправити чоловіку посилку. Побутові справи, які валяться з рук. Нові й нові дошкульні завдання, які виникають нізвідки. Робота. Курси з англійської. Жовта тривога, червона тривога, вибухи поруч, вибухи далеко. І постійне бажання поспати. Бажання тиші. А коли вона нарешті настає, думаєш з відчуттям небезпеки, що десь зачаїлася: "А чому це так тихо?" Ця стаття - з відкритим фіналом. Зрозуміло, чому. Ось таке життя нам влаштовують росіяни. А між тим, ми сміємося і плачемо, квапимось і справляємось. Даємо собі раду. Любимо. Живемо. І будемо жити: https://texty.org.ua/articles/118483/odyn-den-z-zhyttya-shkolyara-yak-my-vyzhyvaly-u-veresni-ta-navit-smiyalysya/

Цієї осені, цілячись в українську енергосистему, росіяни створили нову загрозу. Це дрони, які б'ють по опорах високовольтних ліній електропередачі. Вони мають бойову частину, яка не просто вибухає, а перерізає метал. Що відбувається, коли падає опора? Це одна з найскладніших аварій в енергосистемі, розповідає інженер і почесний енергетик Іван Григорук. "Опора, падаючи, тягне за собою сусідні прольоти, обриває дроти й троси, ламає ізолятори. Часто виникає ефект доміно: під вагою дротів ламаються або гнуться сусідні опори", - каже він. Зруйнована опора з розірваними дротами створює великий ризик для життя людей. Енергетик пояснює, як треба діяти, якщо ви опинилися поруч з місцем аварії, і чого не можна робити в жодному разі. Також у цій статті - як енергетики використовують дрони та ШІ при ремонті, як Україна дає собі раду з великими трансформаторами в умовах їх світового дефіциту, і якою має стати наша енергосистема після війни. Читайте докладно: https://texty.org.ua/articles/118467/povnistyu-zaxystyty-lep-nemozhlyvo-yak-ukrayini-zbuduvaty-enerhosystemu-yaka-lehko-vidnovlyuyetsya/