Кабинет

Посты канала Той самий Кухарчук

сначала новые

#6202Текст

Бачу невеликі хвилі інформаційних атак на командувача Сил ТРО генерала Плахуту. Не берусь стверджувати, що стоїть за ними, але складається враження, що йдеться не лише про оцінку ефективності командування, а й про боротьбу за вплив. Тільки не всі розуміють, що військова влада — це додаткові обовʼязки, а не преференції. Не можу обʼєктивно оцінювати Ігоря Вікторовича як командувача ТРО, оскільки мій шлях у ТРО закінчився того самого дня, коли й розпочався, 24 лютого, коли командир 156-го батальйону відмовився давати мені зброю. Але можу напевно сказати багато хорошого про Плахуту, як про людину. З перших днів повномасштабного вторгнення генерал Плахута допомагав нашому підрозділу під час оборони Києва, особисто чергував на командному пункті й ділився досвідом, якого нам тоді бракувало. Під час Запорізької кампанії Плахута продовжував підтримувати нас уже у складі ССД ССО, допомагаючи засобами, яких у нас фактично не було. Як я вже сказав, я не можу обʼєктивно оцінити його як командувача ТРО, але можу напевно сказати, що, маючи в оперативному підпорядкуванні декілька бригад ТРО, ми ніколи не стикалися з тим, щоб командування Сил ТРО ставило палиці в колеса нашим новаторським підходам та їхньому впровадженню в цих підрозділах, більше того, командування сприяло своїми наказами про відхід від радянського рудименту у вигляді ппп і розвиток хорунжої служби. Безумовно, маю своє ставлення до проблем у ТРО. По суті, будучи легкою піхотою, бригади територіальної оборони нині виконують завдання нарівні з механізованими підрозділами Сухопутних військ. І це проблема, коріння якої лежить поза межами компетенції командування Сил територіальної оборони. Не знаю, чи є Плахута найкращим командувачем для Сил ТРО. Більше того, не поділяю концепцію ТРО, яка існує станом на зараз, але точно знаю, що в найважчі для нас часи він був серед тих, хто не шукав причин відмовити, а знаходив можливості допомогти. Тому що генерал-майор Плахута — людина слова і діла.

Открыть в Telegram
Просмотры5 817−19%к среднему
Пересылки16
Реакции157
Комментарии3
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
7 ч2 294
32 ч4 808
39 ч5 027
70 ч5 817
  1. Через 6 часов2 294
  2. Через 24 часа4 808
  3. Всего сейчас5 817
#6201Фото
Просмотры3 626−50%к среднему
Пересылки8
Реакции113
Комментарии3
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
1 ч721
13 ч2 851
25 ч3 103
45 ч3 374
76 ч3 626
  1. Через 1 час721
  2. Через 24 часа3 103
  3. Всего сейчас3 626
#6200Фото

В 2022-2024 роках «Орлани» і інші розвідувальні дрони ворога становили найбільшу проблему : від неможливості роботи артилерії, яка потребувала прихованого режиму до фактичного пересування наших штурмових груп, які ставали ціллю артилерії противника. На рівні бригад існували ЗРАДни, основне озброєння яких було ЗУ-22, а батальйони мали зенітно-ракетні взвода з іглами і стрілами, ккд яких був низьким, втім цього було достатньо щоб відлякувати авіацію противника, яка, як ви памʼятаєте окрім стандартних нурсів почала застосовувати птури по нашій бронетехніці. Зенітно-ракетний взвод II штурмового, втім, тоді під тиском моїх щоденних саркастичних запитань: «Скільки літаків сьогодні збили?» шукав рішення. Рішення було на поверхні, адже застосування ударних дронів вже наприкінці 2024 року стало основною ударною силою цієї війни. Залишалась проблема у кількості засобів, яких не вистачало навіть для забезпечення піхоти, не говорячи про місії на дальняк. Але мала бути група людей, яка би повірила не в просто частковий успіх, а в стратегічний характер цієї історії. І ця група знайшлась. Її кістяком став зенітно-ракетний взвод II штурмового: друг Злий, друг Жан і друг Славік , а також друг Бочка і друг Максон. Перший очолилив ППО бригади, другий - став командиром бригадного ЗРАДну, який рік тому перефарматувався в полк Aquilla. Вже в 2024 році ми почали поступово вибивати всю повітряну розвідку противника. Над нашою смугою перестали літати зали і орлани, а також почалося активне збиття ударних бпла противника. Але найважливіше: довгий період часу, зберігаючи режим тиші, наша тактика залишалась загадкою для ворога, поки один з підрозділів ЗСУ не почав огульно викладати «свої успіхи» в інтернет. Технологічна перевага це не лише про засоби і такику , а й про тишу. Між тим, пишаюсь що саме тут , в підрозділі який нині зветься полк Aquilla, відбулася революція ППО, яка пізніше увійде в підручники історії. З річницею вас, друзі!

Открыть в Telegram
Просмотры3 998−44%к среднему
Пересылки20
Реакции198
Комментарии0
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
9 ч2 279
34 ч3 633
66 ч3 957
70 ч3 998
  1. Всего сейчас3 998
#6199Текст

Військові ненавидять цивільних, цивільні — військових. Військові ненавидять більш успішних військових, звинувачуючи їх в успіху. Цивільні ненавидять цивільних, які отримали офіційну відстрочку і можуть не ховатись. Останні ненавидять тих, у кого ці відстрочки купували. Олігархи просто не люблять нікого. Всі ненавидять усіх. Все, чого прагнули наші вороги, страшний сон наших предків, одномоментно стало реальністю. Щоправда, із зірочкою. В інтернеті ці фарби набагато густіші, ніж у реальному житті, але якщо ще буквально років пʼять тому реальність формувала віртуальний вимір, то технологізація сьогодні сформувала паритет між впливом феноменального середовища на соціальні мережі і соціальних мереж на суспільний вимір. Безумовно, це наслідки епохи постправди, в якій, втім, ворог, як за підручником, застосовуючи масованість сил і засобів, намагається створити перевагу на світоглядних теренах українців. Єдність. Це принцип, завдяки якому всеосяжне неподільне буття дозволяє існувати множинності окремих сущих зі своєю власною волею. Єдності нам не вистачає, як і усвідомлення не просто важливості спільного, а первинності спільного над індивідуальним. Спочатку на рівні сімʼї, далі — колективу, підрозділу, Держави, Нації, високої культури, яка здатна стати цивілізаційним виміром тисячолітньої епохи або канути в забуття. Ваше его, моє его, наше его, з одного боку, у конкурентному середовищі рухають прогрес, з іншого — є безумовною причиною онтології зла, яке зʼявляється тоді, коли індивідуальна воля перестає визнавати відповідальність перед іншим сущим і цілісністю буття. Саме інтерес спільного має визначати порядок денний. І саме ті, хто його порушує, мають першочергово нести покарання. Корупціонери, злочинці, зрадники. Їх, безумовно, нині багато назбиралося у владних кабінетах. І це відчуття несправедливості вбиває будь-яку мотивацію. Це ті, хто в першу чергу пішов проти спільного заради потіхи власного збоченого его. І вони нестимуть покарання. Але визначатимуть ступінь покарання лише ті, хто має на це безумовне моральне право і компетенцію. В іншому випадку це нічим не відрізнятиметься від збоченої Жовтневої революції, яка стала причиною смертей десятків мільйонів. Військо під час війни — головний осередок формування аристократії духу. Тим паче, якщо вся національна еліта була фізично знищена протягом останніх трьох віків. Ми не претендуємо на монополію, ми пропонуємо визначати разом, але згідно з фактичними заслугами, а не ступенем ображеності. Разом із тим, претендуючи на місце аристократії, ми не маємо права дозволити собі ненавидіти українців, адже аристократія є аристократією виключно тоді, коли зробила абсолютно все можливе й неможливе, щоб пробудити інших, а маси при цьому на кожному етапі мають бути середовищем формування нових еліт, які здатні давати відповідь на виклик тут і зараз, а не десять років, пʼять чи рік тому. Адже аристократія духу виникає не тоді, коли одна група довела свою перевагу над іншою, а в момент, коли взяла на себе обовʼязок і відповідальність за інших. Насамкінець, єдність неможлива без боротьби суперечностей, тому любов допоможе сформувати суспільство, а ненависть — захистити його від ворогів. Але потрібно правильно визначати, хто є ворогом. І перший — той, хто прийшов до нас із мечем.

Открыть в Telegram
Просмотры5 397−25%к среднему
Пересылки65
Реакции465
Комментарии20
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
2 ч2 035
14 ч3 628
26 ч4 469
75 ч5 397
  1. Через 24 часа4 469
  2. Всего сейчас5 397
#6198Фото
Просмотры4 191−42%к среднему
Пересылки23
Реакции203
Комментарии13
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
49 ч3 919
73 ч4 191
  1. Всего сейчас4 191
#6197Фото
Просмотры4 697−35%к среднему
Пересылки29
Реакции165
Комментарии4
Динамика просмотровСкрыть динамику

Рост просмотров

Часов после публикации

Показать таблицей
Часов после публикацииПросмотры
0 ч0
58 ч4 613
70 ч4 697
  1. Всего сейчас4 697
#6196Текст
Просмотры5 333−26%к среднему
Пересылки39
Реакции480
Комментарии8
#6191Фотоальбом
Просмотры8 942+24%к среднему
Пересылки15
Реакции99
Комментарии3
#6190Видео
Просмотры6 291−13%к среднему
Пересылки9
Реакции167
Комментарии1
#6189Текст

1 листопада 1993 року був створений Європейський Союз. Створений, всупереч спробам ворогів запобігти обʼєднанню Європи і, що набагато важливіше, всупереч європейському індивідуалізму. Завтра виповнюється 33 роки з моменту народження європейської протодержави, про яку Карл Великий, Наполеон і багато інших навіть мріяти не могли. Безумовно, головною слабкістю цього обʼєднання є економічний знаменник. Серед трьох можливих, де також могли би фігурувати захист і сенси, матеріальна складова займає найпримітивніше місце, але вона є. Довгий час я був противником Євросоюзу, в першу чергу саме через редукцію європейських сенсів, які крізь призму ґвалтування гедонізмом, дійшли до нас у максимально каструватому вигляді. Але найголовніше, - обʼєднана Європа сьогодні є. Поки що без України і з великою кількістю внутрішніх протиріч, але сьогодні існує те, чого не могли досягнути найвидатніші полководці. Очевидно, що напередодні можливої III Світової Війни ні росії, ні колективному півдню, ні Китаю, ні навіть Штатам, не потрібна консолідована Європа, яка у такому випадку може бути безкомпромісним лідером будь-якої гонки. Від цього і безлад, який вороги нині намагаються посіяти у Європейських країнах в абсолютно різних формах. Саме тому нам, як Україні, у будь-що потрібно не допустити розпаду європейської єдності, у подальшому надавши їй нового цивілізаційного змісту. Потрібно чітко розуміти, що без спільного етосу, як фундаменту, і безпеки, як гарантії існування , будь-яка фінансова складова залишатиметься фактором ризику. Українці у Європі, допомагайте протидіяти безладу, який за задумом ворогів покликаний послабити наш континент перед майбутніми протистояннями.

Открыть в Telegram
Просмотры9 492+32%к среднему
Пересылки83
Реакции196
Комментарии26
#6188Текст
Просмотры8 658+20%к среднему
Пересылки37
Реакции339
Комментарии12
#6187Текст

Мова - це дім Буття. Нашу викорінювали не задля розваг, а щоб підмінити спосіб мислення, змусити міркувати іншими категоріями, відчувати себе не тими, ким є насправді. І їм майже вдалося. Навіть ті, хто повертається з російськомовного треку до корінної системи, закладеної нам першопредком, не одразу вплітаються в структурну нитку, з якої виткане українське рядно. Кісткою у горлі стоять якорі минулих мисленнєвих конструкцій, навʼязаних колонізаторами, чужорідним матеріалом. Знаю по собі, що інерція колонізованого мислення проходить не одразу. Це як кидати курити і роками зранку викашлювати мокроту, яка засіла в легенях. Та в якийсь момент ти почуваєшся здоровим і можеш затримувати дихання на декілька хвилин під водою або вивозити все більше і більше раундів. Українська - не звичайна. Вона пройшла шлях свого становлення у місцині, де закладався фундамент індоєвропейської цивілізації. Це не означає що вони тотожні, це означає що земля, як ознака сущого і мова, як дім буття, створюють єдине середовище, де народжується Нація.

Открыть в Telegram
Просмотры7 765+8%к среднему
Пересылки29
Реакции248
Комментарии7
#6186Текст

Існує два підходи для розуміння природи Держави: механістичний і органічний. Перший являє її нам, як конструкт, створений людьми для забезпечення функцій захисту, порядку і комфорту. У цій логіці територія може розглядатись, як ресурс , а її втрата, як предмет раціонального розрахунку. Другий представляє нам Державу, як історично сформовану цілісність, в основі якої лежить щось, що лежить в основі людини - дух. Перший цілком життєздатний. Його базисом є народ, який має спільні архетипи, дорожить ними і навіть готовий за ці архетипи воювати. Але подібно до механізму автомобіля, його двигун в якийсь момент виходить з ладу і більше не може забезпечувати рух. Інколи двигун можна відремонтувати, але ця історія все одно має кінець, у кращому випадку - у вигляді музейного експонату, у переважній більшості - на звалищі металобрухту. Органічний підхід, окрім усього переліченого, передбачає одухотворену Націю, яка усвідомлює свою історичну функцію. Дух може хворіти і кожна така хвороба супроводжується війною або великими потрясіннями, але на відміну від двигуна, у його потенції лежить нескінченність. Прихильники механістичного підходу щиро переконані, що здача Донбасу - це боляче, але допустимо, якщо будуть так звані «гарантії» і війна умовно припиниться. Деякі з них бачать не Донбас, а території на карті, відсоток яких подекуди створює ілюзію відсутності будь-якого трагізму у випадку здачі. Ті, хто розуміють що Держава - це організм, усвідомлюють, що в ньому немає непотрібних органів. Це може створювати аналогією з людьми, які втратили руки і ноги і продовжують жити . Та кожна ця втрата супроводжувалась боротьбою за найсвятіше, а не свідомою відмовою від нього. Адже є тисячі прикладів щасливого життя без кінцівок і жодного - без душі. Свідома здача територій - це межа, переступаючи яку, двигун починає стукати і питання часу - коли він стане.

Открыть в Telegram
Просмотры7 881+9%к среднему
Пересылки23
Реакции121
Комментарии17
#6185Текстизменён
Просмотры7 163−1%к среднему
Пересылки27
Реакции132
Комментарии0
#6184Текст

Переслано из другого канала

Гі Дебор: ми живемо чи спостерігаємо за власним життям? У «Суспільстві спектаклю» (1967) Дебор описав світ, у якому безпосереднє переживання життя поступається його образу. Ми дивимося на гори — і вже уявляємо фотографію, публікацію, реакції. Поступово починаємо жити так, щоб це можна було показати, й оцінюємо себе чужими очима. Капіталізм продає нам образи бажаного життя: статус, красу, успіх. Кожна покупка обіцяє наблизити до них, але задоволення залишається тимчасовим. Завжди бракує ще чогось. Соцмережі роблять нас одночасно глядачами й виробниками спектаклю. Ми створюємо власний образ і дедалі більше залежимо від його схвалення. Тому питання свободи починається з простого: «Чому я цього хочу? Хто навчив мене вважати саме таке життя бажаним?» І зрештою: Чи живу я власне життя — чи намагаюся відповідати образу того, яким воно повинно бути?

Открыть в Telegram
Просмотры7 357+2%к среднему
Пересылки21
Реакции107
Комментарии6
#6183Текстизменён

Попри спроби натягнути на себе маску консерватизму, росія по своїй суті є абсолютно лівою державою. Більше того, попри, на перший погляд, протилежні з рф політичні декларації з ліволіберальними суспільствами західноєвропейських держав, вони мають фундаментально спільні тенденції у відношенні до людини і світу. У Енгельса є твір «Про походження сімʼї, приватної власності і Держави». На відміну від більш відомого «Капіталу», який розставляє акценти на суспільно-політичній складовій, цей окремий «витвір мистецтва» стосується базових речей. Фактично він ділить історію на три періоди: дикунство, варварство і цивілізація. Першому Енгельс приписує кровну сімʼю, де повністю відсутні сімейні відносини і всі розмножуються з усіма, другому - парну сімʼю, де відсутня будь-яка статева вірність, а третьому - моногамію, яка породжує класову нерівність, адже існує виключно для передачі матеріальних благ. Насправді, аргументація у книзі доволі слабка і спирається на історичні виключення. Він свідомо ігнорує традиційні суспільства і природну моногамію, а основною метою ставить - редукувати роль сімʼї. Для чого це Енгельсу? Мета проста - перетворити сімʼю з організму в механізм. Механізм, який вони з Марксом пропонували покласти в основу створення механістичного суспільства, яке назвали комунізмом. Комунізм - це утопія, але для них - це модель «ідеальної держави», до якої всі інші мають прагнути, таким чином в результаті створюючи «світовий комунізм». Рівність без різниці природи, спільність дружин, відсутність приватної власності, відсутність трансцидентних моральних орієнтирів - все це, без релігійного забарвлення, чистий сатанізм , який спрощує процес керування масами. Це не про теорію змови, а про бажання людей, які втратили відчуття добра , позбавити цього відчуття всіх інших. А тепер подивіться на рф і ту ж Францію, і порівняйте все, про що я написав. Політичні декларації різні - суть одна. Це різні шляхи відродження, ніби похороненого у XX столітті, комунізму. У практичній площині все це веде до зменшення народжуваності, девіацій і повній відсутності духовності. Чи може вижити таке суспільство ? Чи воно швидше буде зруйноване «зовнішнім пролетаріатом», який на низькому старті, у бажання взяти все, що криво лежить . Ліва ідеологія в українському законодавстві має бути заборонена в усіх її проявах.

Открыть в Telegram
Просмотры8 161+13%к среднему
Пересылки42
Реакции185
Комментарии15
#6182Текст

Максимально простою і доступною усім мовою: Ми воюємо з росією. рф - це держава з лівою ідеологією. росія хоче відродити радянський союз. росіяни ностальгують за радянською «робітничою» спадщиною. Вони можуть ховати це під маскою імперіалізму і консерватизму , але це все - ліва ідеологія. У Франції зараз проходять протести. Протести лівих. Протести , які не мають жодної мети, окрім - нищити і руйнувати. Ідеологія лівих не має етики. Вона може мати різні дефініції: соціалізм, комунізм, марксизм, соціал-демократія і так далі…Вона декларує рівність, але по факту це не рівність, а повний релятивізм, відсутність істини, окрім примату матерії над духом. Ліва ідеологія - це чистий сатанізм. Будь-які його прояви на українських вулицях - це підтримка шахедів і ракет, які вбивають українських дітей. Ми вже це проходили і відчули масовими репресіями, трьома голодоморами і стиранням мільйонів українців у «форсуванні Дніпра» і подібних операціях «талановитих» радянських «діячів». Ніколи знову!

Открыть в Telegram
Просмотры9 596+33%к среднему
Пересылки88
Реакции378
Комментарии10
#6180Текст

У нових геополітичних реаліях поняття етики вимагає повернення до свого первинного значення. ⠀ Тільки я боюсь, що всі, хто вимагає від світових «партнерів» ставити етичну норму вище за власні інтереси, саму цю етичну норму застосовують вибірково. ⠀ Це, безумовно, про напівміри. Адже Етос визначає порядок співіснування людини з навколишнім світом. Етос є універсальним принципом належного співіснування сущого, через який людині відкривається порядок Логосу. ⠀ Очевидно, що цей принцип передує нашим уявленням про нього. Загальне благо чітко розмежовує вимушені міри і паразитизм. ⠀ Але от біда… говорячи про загальне благо як апріорну константу, людина чомусь цю апріорність завжди визначає відповідно до власних інтересів. ⠀ Антропоцентризм, який модерн підніс до рівня світоглядної домінанти, не зник із кризою самого модерну. Лише змінив свою форму. ⠀ На що ж орієнтоване загальне благо? Аби не зводити цей допис до релігійного контексту, скажемо, що на Логос. Можете сприймати його як Бога, як вищу субстанцію, як Абсолют, але краще сприймайте це як універсальний закон. ⠀ Закон, завдяки якому все існує. Цей закон всеохопний, адже Логос символізує найвищий ступінь збирання. Втім, якщо людина отримала привілей його «бачити», очевидно, що ця універсальність стосується і самої людини. ⠀ Оскільки вся повнота Логосу перебуває поза межами людського сприйняття, Етос виступає тим його принципом, що доступний людському осягненню: ⠀ 1.Свобода: не посягати на самобутність іншого. 2.Обов’язок: захищати самобутність іншого навіть тоді, коли це не стосується твоїх власних інтересів. 3.Творення: реалізовувати даровану Логосом здатність змінювати дійсність відповідно до Етосу. ⠀ Це універсалізм. Або ви визнаєте ці принципи щодо всіх і маєте підстави вимагати їх дотримання від інших, або будьте готові побачити власний егоцентризм у дзеркалі чужого.

Открыть в Telegram
Просмотры7 1780%к среднему
Пересылки23
Реакции145
Комментарии10
#6178Текст

Переслано из другого канала

РАЦІОНАЛЬНІ ВАРВАРИ: КРИЗА ЦІННОСТЕЙ І ТРАГЕДІЯ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Людство навчилося підкорювати природу, створювати складні технології та руйнувати цілі міста. Ми знаємо, як досягати мети, але дедалі рідше запитуємо себе — навіщо? Так народжується феномен раціонального варвара — освіченої, технологічно могутньої людини, яка досконало володіє інструментами цивілізації, але втрачає моральні орієнтири. Розум, покликаний звільнити людину, здатний перетворитися на інструмент панування. Ефективність витісняє справедливість, розрахунок — мудрість, а людина стає ресурсом для досягнення мети. Духовне підґрунтя цієї кризи нігілізм — знеціненням найвищих цінностей. Честь, справедливість, свобода й гідність залишаються у промовах, але дедалі частіше поступаються силі, вигоді та доцільності. Найстрашніше варварство більше не потребує неосвіченості. Воно може бути дисциплінованим, інтелектуальним і технологічно досконалим. Насильство стає процедурою, знищення — технічним завданням, а відповідальність розчиняється в системі. Раціональний варвар не обов’язково ненавидить людину. Іноді йому достатньо перестати бачити в ній людину. Трагедія сучасної цивілізації полягає не в нестачі розуму, а в розриві між могутністю та моральною зрілістю. Ми навчилися відповідати на питання «чи можемо?», але забуваємо запитувати «чи маємо право?». Справжня цивілізованість визначається не здатністю підкорювати й перемагати, а здатністю встановлювати моральні межі власній силі. Адже остаточне варварство починається не тоді, коли руйнуються міста, а тоді, коли людина більше не розуміє, чому їх варто зберігати. І головне питання нашої епохи — не те, яких висот досягне людство, а чи зуміє воно зберегти людяність на шляху до них.

Открыть в Telegram
Просмотры7 930+10%к среднему
Пересылки26
Реакции168
Комментарии3
#6177Видео

Переслано из Третій армійський корпус

Четвертий сезон операції «Вівальді»: Білецький оголосив про взяття ще 101 км² Третій армійський корпус та придані підрозділи звільнили ще три населені пункти — Зелену Долину, Липове й Колодязі, — повідомив у своєму зверненні бригадний генерал Андрій Білецький. Протягом четвертого етапу «Вівальді» противник втратив близько 3000 солдатів, а Україна повернула 101 км² території. Операція, яка розпочалася з ліквідації російської інфільтрації, переросла в стрімкий і масштабний наступ. Дезорієнтовані окупанти почали втрачати контроль над підрозділами, де розпочався справжній хаос. «Ми не дали противнику обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію з флангів і затиснути її в кліщі а також захистили трасу Харків — Слов’янськ. Противник не зміг перерізати ключову логістичну артерію нашого угруповання на Донбасі. Ми зірвали наступ угруповання «Запад» і змусили його перекинути частину підрозділів 1-ї танкової армії, що послабило тиск на Куп’янськ-Вузловий», — заявив Андрій Білецький. За весь час операції ми повернули під повний контроль України 16 н. п. і звільнили 277 км². Втрати ворога становлять 8000 солдатів рф. Усе це — силами бійців Третьої штурмової бригади, 60-ї ОМБр, 125-ї ОВМБр, 3-го ОРБ, 25-го ОПТБ та 21-го ОПБпС «KRAKEN¹⁶⁵⁴», а також приданих підрозділів: 66-ї ОМБр, 3-го прикордонного загону, 10-го мобільного прикордонного загону «Дозор», тактичних груп 8-го полку ССО, «Lasar's Group» НГУ, К-2 СБС та безпілотних підрозділів ЦСО «А». Чотири сезони «Вівальді» завершено. Але музика лунає. До звʼязку! Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦

Открыть в Telegram
Просмотры5 741−20%к среднему
Пересылки16
Реакции271
Комментарии2
#6176Текстизменён

Центром гравітації (COG) російської армії є висока здатність до регенерації, української - суспільна думка. Військове мистецтво прийнято вважати високим, якщо воно коефіцієнт своєї корисної дії, замість спускання ресурсів у прірву, витрачає їх на знищення COG противника і відповідно на недопущення знищення свого COG. Щодо здатності до регенерації рф, питання має ставитись не: «де знаходиться основна сила противника?», а «що дозволяє йому знову і знову відновлювати цю силу?» Виснаження починається не тоді, коли ворог зазнає великих втрат, а тоді, коли темп і структура цих втрат системно перевищують спроможності противника швидко їх компенсувати. Наприклад, коли було стратегічне вікно можливостей щодо знищення логістики противника і могла би бути відповідна миттєва реакція на це вікно. Щодо ЗСУ, за моїми спостереженнями, ворог системно працює по нашому COG з 2023 року. Він використовує вікна можливостей щодо корупції і соціальної несправедливості і влучно перенаправляє всі ці історії у вплив на суспільну думку. Суспільна думка у своїй максимі здатна стати національною ідеєю, але для цього потрібне відчуття нації. Для уникнення абстрацій, операція Вівальді - це яскравий приклад правильно сформованої суспільної думки на тактично-оперативному рівні, який має свій практичний результат на полі бою. Якщо на рівні Держави - це національний дух, на рівні Корпусу - esprit de corps, або для спрощення назвемо його «корпоративним» духом. Мені б хотілося зараз сказати, що він досягається системною роботою Хорунжої Служби, але це буде неправдою. Правдою буде сказати те, що Хорунжа Служба є інструментом командира по впровадженню корпоративної етики і розповсюдженню духу в рамках і синергії з розвитком загальної екосистеми. Відчуття побратимства ніколи не сформується у підрозділі, де відсутній належний рівень бойової підготовки, планування і логістики. Матеріальна спроможність створює можливості воювати, корпоративний дух визначає готовність користуватися цією можливістю за межами простого інстинкту самозбереження. Ми починали працювати з підрозділами, де у командирів були відокремлені столові, а офіцери крали туалетний папір. Сьогодні всі ці підрозділи - частина найкращих сил ЗСУ, які проводять операцію, що повністю зірвала стратегічний задум противника і повернула суспільну думку в позитивний контекст. Для досягнення такого результату немає чарівної пігулки. Лише важка системна праця в усіх напрямках, де місце світогляду є ключовим - люди, які знають за що воюють і готові воювати куди більш конкурентноспроможні за людей, які цього не знають. Тут Хорунжа Служба і справді займає ключову роль, надолужуючи величезний пласт роботи з умами людей, що був втрачений на рівні Держави. Але знову таки наголошу: самої ідеї мало. Ми можемо провести безліч лекцій, бесід , заходів, ритуалів і АПД, але якщо кшатрій спить в свинарнику, їсть помиї і виглядає як свиня, з високою вірогідністю - це не кшатрій, а свиня. Як я вже сказав, суспільна думка у своїй максимі може стати національною ідеєю, коли будучи засвоєною суспільством, перестає змінюватись від кожної інформаційної хвилі. Порівнюючи бойовий підрозділ і Державу, варто зазначити , що найгірше, що може бути і очевидно, негативно впливає на український COG, - це імплементація в суспільну думку зневіри і дизертирських настроїв. Тому не дивно, що під час операції Вівальді ворог дістає з кишень карту умовного «Гончаренка». Дивно, що реакція на цю і на безліч подібних карт, відсутня.

Открыть в Telegram
Просмотры10 451+45%к среднему
Пересылки32
Реакции202
Комментарии8