Посты канала БЕБЕХ РОМАН

Без текста

Ми зробили переклад відео з труби на англійську. Треба просто увімкнути англійську звукову доріжку. Відправляйте нашим міжнародним друзям https://www.youtube.com/watch?v=q4SaPN1eORs

Без текста

Раджу до читання книжку азовця Дмитра Канупєра РАСТІ «Окраєць». Коли шматочок хліба дорожчий за золото. Цей текст - це спроба рефлексувати порівнюючи світ полону і життя у відносно мирних містах зараз. Голос полонених, які щодня зіштовхуються з тортурами та тиском. Насправді ми дуже мало знаємо про полон. Автор пройшов 12-годинні допити, голод і збочення вертухаїв. Тепер він зовсім інакше дивиться на життя після цього.

Сьогодні на 102-му році життя перестало битися серце Дмитра Марусяка, останнього в Україні бійця дивізії «Галичина». Ще живуть ветерани, яких доля закинула до Канади. Цю максимально цікаву історію ми розповідали у нашому випуску. https://youtu.be/uhV0FLeFMag?si=rt2mYS61t1alTcYn

Без текста

🔥🇺🇦 Українці продовжують підкорювати світ сумо! 🏆 Поки в Японії наш вундеркінд Данило Явгусішин продовжує йти до найпочеснішого титулу йокодзуни, у Баку збірна України стала чемпіоном світу з сумо! Уперше в історії! 🥇🥉На мундіалі наша команда посіла перше місце в загальнокомандному заліку, здобувши 11 медалей в індивідуальних змаганнях (6 золотих і 5 бронзових) і 2 золота в командних змаганнях! Зокрема, у фіналі чоловіча команда розтрощила японців, для яких це священний вид спорту. А серед жінок чемпіонкою світу з сумо в абсолютній вазі стала Єлизавета Моренко, яку ви могли бачити в одному з наших випусків. Тоді як у ваговій категорії 80+ кг перше місце посіла Ірина Пасічник. Водночас варто зазначити, що 7 наших нагород (2 золоті і 5 бронзових медалей) вибороли представники ЗСУ! https://youtu.be/CFsHNYFDusU?si=P7aG9weZllxjR9Gn 👏👏👏 ✅ПІДПИСАТИСЯ

Головний коментар по відео про операцію Велес.❤️‍🩹

Без текста

Без текста

Без текста

Життя Романа Максимюка — немов готовий сценарій для хардкорного фільму про футболіста. Таких зараз не випускають, точніше, такі або не народжуються, або не доходять до професійного футболу. Гравець, за якого билися ключові футбольні бренди України та Росії — київське «Динамо» та пітерський «Зеніт», згодом став вантажником у магазині. Ми знімали інтерв’ю, коли він уже працював у супермаркеті. Їхали з Луцька до Києва за товаром, і він спокійно розповідав про Лобановського, договірні матчі, пітерську братву і ще тисячі історій. Я нервував, що не вистачить місця на карті пам’яті. Упродовж його футбольної кар’єри було все: кубки й великі контракти, а з іншого боку — казино, двіж, сімейні драми. Кінське здоров’я і любов до футболу — це про нього. Після ночі двіжу міг спокійно пробігти тест Купера в бутсах із залізними шипами. Або під час командного кросу рушити навпростець через ліс і загубитися. Наприкінці 2024-го мені зателефонував відомий фанат «Дніпра» Влад Кузміч і запропонував зняти ще один матеріал про Романа. Тоді він уже був приданий 25-й бригаді ДШВ і рубався під Покровськом. Під час останнього завдання накришив окупантів стільки, що його вже тоді подавали на державну нагороду. Рубався без страху. Ми чекали, поки він вийде з позицій, і я мав їхати записувати інтерв’ю. Не вийшов. Довго вважався зниклим безвісти. Думали, що, можливо, він у полоні. На матч збірної України з Канадою команда вийшла з його кітелем і футболкою. Це був жест підтримки родини, а також можливість показати футбольному світу, що той, хто грав за цю команду, тепер зник безвісти. Рома, дякую за службу, за «Дніпро» часів Кучеревського, «Волинь» Кварцяного і твою неповторну справжність. Співчуття рідним… Царство Небесне! ✅ПІДПИСАТИСЯ.

Відео, яке не увійшло у випуск. Як ворог врізався у трубу. І потім йому «насипали». Тут повний випуск ✅ПІДПИСАТИСЯ.

Ґречно запрошую на премʼєру. Особливий випуск. Ми опустились під землю щоб показати як йдуть бойові дії в трубі. https://www.youtube.com/watch?v=q4SaPN1eORs

Без текста

Щоб зрозуміти, звідки взагалі беруться такі заяви німецьких політиків (як-от Вайдель з АфД: «Німеччина має припинити фінансування України»), раджу почитати книжку Ілька-Саші Ковальчука «Шок свободи». Автор має українське коріння, хоча народився й виріс у Східному Берліні. Книжка про розлам між Східною і Західною Німеччиною і про те, чому частина німців «розуміє» Путіна. Берлінський мур упав понад 35 років тому, але й досі чимало людей мислять категоріями «совка» і «стабільності». Навіть там, у центрі Європи. Свобода вимагає відповідальності: самому вирішувати, самому ризикувати. А люди, які жили в «совку», хочуть умовної «стабільності» й сильної руки. Їх не цікавить, що заводи, на яких вони працювали у Східній Німеччині, були збиткові й неринкові. Частина Сходу ображена на Захід країни, бо там економіка значно сильніша. Проте ці люди не прагнуть нічого змінювати, а покладаються на державу, яка має все зробити за них. Ковальчук пише, що для східних німців свобода стала шоком, а не подарунком. Україна теж пережила розпад «совка», і в нас багато схожих хвороб. Як виявилося, їх не так просто побороти, лише змінивши прапор. Тому й не дивно, що частина східних німців обирає дешевий російський газ і політиків, які його просувають.

🌌👀 "Пізній вечір, навколо ні душі, а під деревом кабани сидять і пасуть мене..." 🫣🫣 🥹 Одна з культових історій Романа Максимюка, яку переповів його ексодноклубник Дмитро Михайленко виданню Український футбол. Історій про Романа багато. "Роман сам народився на Прикарпатті, в селищі Битків. Ось він розповідав, як батько послав його до магазину за сіллю, бо вдома закінчилася. І каже йому: «Тільки не йди через ліс, піди нормальною дорогою». А навпростець лісом, звісно, набагато швидше. Рома вирішив зрізати дорогу – і раптом на нього вискакують дикі кабани. Він злякався, кинув ті кульочки й миттю видерся на дерево. Малий був, років 10 чи 11. А кабан виявився терплячим: сів під деревом і чекає. Рома розповідав: «Уже темніє, пізній вечір, навколо ні душі. А під деревом кабани сидять – чи один, чи два – і пасуть мене». Злазити страшно. Він ще вище піднявся, казав: «Сам не знаю, як туди видерся! Застрибнув на висоту зо два метри, потім підтягнувся на руках і на висоті трьох-чотирьох метрів просто вчепився в стовбур. Страх так тримав, що поворухнутися не міг». Ніч надворі, ніхто його не шукає, бо всі думали, що він пішов звичайною дорогою. Так він до ранку на тому дереві й провисів. Кабанам на світанку набридло чекати, вони пішли геть. Рома почекав ще хвилин 30-40 для впевненості, зліз і пішов додому. Казав потім: «У мене руки два дні колесом стояли, як бублики, розігнути не міг!» Батько вже зранку збирав людей, думали – чи вкрали хлопця, чи щось трапилося, все село на пошуки підняли. А він усю ніч на дереві просидів через кабанів. Він ще жартував: «Чому я такий фізично витривалий? Бо в нас щоб за хлібом чи сіллю сходити, треба було щодня по шість-сім кілометрів намотувати. От я й бігав, щоб швидше було". Тут наш випуск ще до великої війни. https://youtu.be/ENgwe5gfksw?si=UG7AEskyOUGRQqsd ✅ПІДПИСАТИСЯ.

Без текста

Без текста

Без текста

Уперше побував на виставі МУР — «ГРАЙ, [МАРКУ]» про великого українського мецената доби визвольних змагань Євгена Чикаленка. Нетривіальна подача історичного матеріалу: з драйвом, крутою грою та якісними костюмами. Варто бути хоч трошки, зовсім трошки в темі тих подій, щоб уловити весь контекст. А якщо ні, вистава лише підштовхне більше дізнатися про ті часи. Тут не лише історія, а й життєва драма з великим конфліктом. Тож раджу кожному сходити й підтримати талановиту команду. МУР ще два дні поспіль гратиме в Києві, у Жовтневому палаці, а далі будуть Житомир, Рівне, Луцьк, Ужгород і ще багато міст. Мене надихнуло. Дякую команді й усім, хто долучений і підтримує!