Кабинет
АрміяInform

Кто упоминает АрміяInform

Кто упоминал или репостил

Последние упоминания

  1. 01

    🕯 Пам’яті солдата Василя Олексюка (позивний «Сідий») Василь народився 15 серпня 1972 року в селі Гаврилівка на Івано-Франківщині. Усе його життя було пов’язане із землею. Василь працював у сільському господарстві: сіяв, вирощував і збирав урожай. Опанував професію тракториста. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, Василь не залишився осторонь. 27 лютого 2022 року він добровільно став до лав територіальної оборони. Став солдатом, водієм стрілецької роти 124-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО. 21 січня 2023 року у селищі Благодатне поблизу Соледара під час бойового завдання солдат Василь Олексюк загинув унаслідок наскрізного кульового поранення. Йому було 50 років. Вічна пам'ять і слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоупоминание
    Просмотры1,98 тыс.
    Пересылки2
    Реакции96
    Комментарии—
  2. 02
    Просмотры3,97 тыс.
    Пересылки4
    Реакции188
    Комментарии—
  3. 03

    🕯️ Пам’яті музиканта та кулеметника Дмитра Шевчука Дмитро народився 4 лютого 1989 року в Ужгороді. Навчався у школі мистецтв на фортепіанному та художньому відділах. Був барабанщиком гурту «Вандор», який у 2019 році посів перше місце на конкурсі. До війська чоловік долучився влітку 2022 року. Служив кулеметником гірсько-штурмового взводу 128-ї Закарпатської бригади, захищав Україну на Запорізькому напрямку. Побратимам допомагав евакуювати поранених і загиблих. Дмитро загинув 13 березня 2025 року під час російського штурму поблизу П’ятихаток на Запоріжжі. Понад півтора року він вважався зниклим безвісти. Про загибель стало відомо наприкінці жовтня 2026-го. Воїну було 36 років. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,24 тыс.
    Пересылки5
    Реакции209
    Комментарии—
  4. 04

    🕯️ Пам’яті молодшого сержанта Романа Косьяненка Роман народився на Донеччині. У 2014 році його родина переїхала до Львівської області. Там чоловік перетворив захоплення створенням казкових фігурок для ландшафтного дизайну на власну справу. Восени 2022 року Роман приєднався до Залізної бригади. Служив у механізованому батальйоні, згодом став оператором радіоелектронної боротьби. Побратими згадують його як надійного, скромного й товариського воїна з тонким почуттям гумору. Молодший сержант загинув 11 жовтня 2026 року під час бойового завдання поблизу села Колодязне на Харківщині внаслідок удару російського FPV-дрона. Йому було 45 років. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,38 тыс.
    Пересылки3
    Реакции179
    Комментарии—
  5. 05
    БУТУСОВ ПЛЮСБУТУСОВ ПЛЮС@butusovplus,

    «Мене трусило від ненависті до нього»: український боєць вивів полоненого окупанта крізь кілзону, щоб повернути додому українського військового 45-річний Андрій із Хмельниччини до війська долучився у 2023 році. До цього займався будівництвом і фермерством, мав родину та двох дітей. 👉 За час служби він пережив чотири поранення, а згодом провів 248 діб на позиціях у Степногірську — із вересня 2025-го до червня 2026 року. Під час однієї з операцій побратими знищили групу російських військових, а один окупант здався в полон. Андрію доручили вивести його через кілзону на підконтрольну Україні територію. 👉 Боєць зізнається, що відчував сильну ненависть до полоненого, якому було лише 20 років. Той пояснював, що прийшов воювати нібито заради грошей. Однак Андрій розумів: полонений може стати частиною обміну, завдяки якому додому повернеться український захисник. «Я своїм кажу: очі, ноги, вуха — мають працювати завжди, як і віра у те, що ви маєте жити. І завжди, що б там не було, маєте залишатися людьми», — говорить військовий. Джерело - https://t.me/armyofukraine

    Фотоупоминание
    Просмотры68,8 тыс.
    Пересылки41
    Реакции2,73 тыс.
    Комментарии2
  6. 06
    Exilenova+Exilenova+@exilenova_plus,
    Просмотры114 тыс.
    Пересылки144
    Реакции4,46 тыс.
    Комментарии118
  7. 07

    🕯 Пам’яті лейтенанта Віктора Ніколенка Віктор народився 4 січня 2005 року. Його дитинство минуло на Сумщині. У 2018-2022 роках Віктор здобував спеціалізовану освіту у Військовому ліцеї Державної прикордонної служби України Випускник третьої роти ліцею Віктор Ніколенко відразу, у рік початку повномасштабного нападу РФ на Україну, став курсантом Одеської військової академії. «Хтось пішов добровольцем у 40, хтось у 25, а ти, наш рідненький, обрав свій шлях у 13 років. Ти так хотів цього, ти так хвилювався, щоб все виходило. І в тебе все вийшло», – розповідає мати Катерина Павленко. Отримавши офіцерське звання, лейтенант доєднався до лав захисників. Морський піхотинець воював на Донецькому напрямку. Життя 21-річного захисника обірвалося 3 листопада 2026 року внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій. Вічна пам'ять і слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоупоминание
    Просмотры4,23 тыс.
    Пересылки2
    Реакции214
    Комментарии—
  8. 08
    Просмотры3,86 тыс.
    Пересылки1
    Реакции186
    Комментарии—
  9. 09
    Просмотры3,86 тыс.
    Пересылки3
    Реакции199
    Комментарии—
  10. 10

    🕯 Пам’яті оператора-радіотелефоніста Віктора Марфіна Віктор народився 5 січня 1970 року в мальовничому селі Клембівка на Вінниччині. У 1989 році закінчив Київський військово-морський технікум зв'язку. Згодом три роки відслужив на Тихоокеанському флоті. Перед повномасштабним вторгненням РФ Віктор працював у «Київспецтрансі». «Ще в 90-ті він з друзями тримали в селі свій бар. Згодом мав квіткову крамничку в селищі Томашпіль», — згадує побратим Віктора. Усе змінила велика війна. 12 січня 2023 року чоловіка мобілізували. Він потрапив до новоствореної 32-ї ОМБр, проходив військове злагодження, згодом поїхав з бригадою на навчання до Німеччини. Фатальний удар стався 5 жовтня 2026 року о 18:25. Під час виконання бойового завдання позицію накрив ворожий FPV-дрон. Вічна пам'ять та слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоупоминание
    Просмотры3,75 тыс.
    Пересылки4
    Реакции161
    Комментарии—
  11. 11

    🕯 Пам’яті командира роти Романа Майстерюка Роман народився 23 листопада 1971 року в селі Миколаївка на Кіровоградщині. Строкову військову службу проходив у Чехословаччині. Майбутньому офіцерові довелося навчатися у країнах Балтії, згодом у Ленінграді і зрештою – у Дніпропетровську. Після закінчення навчання Роман служив у різних гарнізонах України. У 2010 році чоловік звільнився зі Збройних сил України в запас за вислугою років, а вже з початком російсько-української війни вирішив знову стати до військового строю. 21 липня 2014 року його рота отримала бойове завдання зайняти блокпост у районі селища Неліпівка. Бойовики влаштували засідку. Вони пропустили першу бойову машину піхоти, а по другій машині, де їхав Роман, відкрили щільний вогонь. Тоді чоловік дістав смертельне поранення. Вічна пам'ять та слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоупоминание
    Просмотры3,9 тыс.
    Пересылки6
    Реакции171
    Комментарии—
  12. 12

    🕯 Памʼяті добровольця, механіка-водія Сергія Хлопоніна Сергій народився 13 червня 1972 року у селі Рибці Полтавського району. У Полтаві здобув освіту за спеціальністю «Експлуатація і ремонт шляхових машин та обладнання» та отримав кваліфікацію техніка-механіка. Сергій з юності захоплювався автомобілями, любив музику та грав на кількох музичних інструментах. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він добровільно став до лав ЗСУ. Служив старшим механіком-водієм механізованої роти механізованого батальйону. Під час виконання бойового завдання у Харківській області 27 червня 2024 року він зник безвісти. Рідні та близькі понад два роки не мали остаточної відповіді про його долю. На початку жовтня цього року загибель Сергія підтвердили за результатами ДНК-експертизи. Вічна пам'ять та слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,09 тыс.
    Пересылки6
    Реакции174
    Комментарии—
  13. 13
    Третя світова🪫Третя світова🪫@third_svitova,

    🚁 Майстерність, швидкість і бойовий досвід: у Трускавці визначили переможців фіналу «Диких дронів» 4–5 листопада у Трускавці відбулися фінальні військово-спортивні змагання «Дикі дрони», які об’єднали операторів безпілотників із бойових підрозділів Сил оборони України та навчальних центрів. ➡️ За першість змагалися 20 команд бойових підрозділів і представники чотирьох навчальних центрів. Учасники демонстрували майстерність пілотування FPV-дронів, роботу з важкими ударними БпЛА Vampire та злагодженість під час виконання командних завдань. ➡️ Переможці серед бойових підрозділів: 🔳 FPV-дисципліна: 🥇 421-й ОББпС «Сапсан» 🥈 71-ша ОАЕМБр «Huntsman71» 🥉 93-тя ОМБр «Black Raven» 🔳 Командна дисципліна: 🥇 429-та ОБр БпС «Ахіллес» 🥈 71-ша ОАЕМБр «Huntsman71» 🥉 93-тя ОМБр «Black Raven» Серед навчальних центрів у FPV-дисципліні переміг 150-й навчальний центр «Крила Ареса», а в командній — 155-й навчальний центр «Ятаган». ➡️ Переможці отримали безпілотники, обладнання та сертифікати на закупівлю дронових систем. Зокрема, для найкращих бойових підрозділів передбачені сертифікати на мільйони гривень. Особливість змагань — практичні завдання, побудовані з урахуванням досвіду сучасної війни. Тут оцінювали не лише швидкість і точність, а й реакцію, координацію та здатність працювати в команді. ➡️ До організації заходу долучився, зокрема, медіаканал «Третя світова», який став одним з інформаційних партнерів. Результати «Диких дронів» — це не просто спортивні досягнення. Це можливість обмінятися бойовим досвідом, перевірити власні навички та вдосконалити їх для щоденної роботи на фронті. ➡️ Детальніше про перебіг змагань, переможців і нагороди — у ексклюзивному матеріалі АрміяInform. 🔹 Сайт • Telegram • TikTok • Instagram • Facebook • X • Viber

    Видеоупоминаниерепост
    Просмотры1,96 тыс.
    Пересылки6
    Реакции23
    Комментарии2
  14. 14

    🕯️ Пам’яті штаб-сержанта Андрія Шостака Після проходження строкової служби Андрій вирішив присвятити життя військовій справі. У 1995 році був учасником миротворчої місії ООН у Югославії. Згодом працював у пенітенціарній службі, а з 2016 року проходив службу в Національної гвардії. У 2017–2018 роках виконував завдання під час АТО/ООС. Перед початком повномасштабної війни обіймав посаду начальника відділення навчального центру в/ч 3036 НГУ — забезпечував харчування військовослужбовців. Після 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання із захисту України.   Андрій загинув 27 травня 2023 року внаслідок російського ракетного удару по навчальному центру НГУ на Дніпропетровщині. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,32 тыс.
    Пересылки3
    Реакции155
    Комментарии—
  15. 15
    Просмотры3,93 тыс.
    Пересылки4
    Реакции177
    Комментарии—
  16. 16
    Просмотры4,32 тыс.
    Пересылки4
    Реакции188
    Комментарии—
  17. 17

    🕯 Пам’яті десантника Дениса Кози Денис народився в селі Чорнобаївка на Херсонщині. З юних років вирішив пов’язати життя з військовою справою. закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. 2014 року молодий офіцер у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади вирушив на схід України, де брав участь в АТО. 17 серпня 2014 року під час проведення пошуково-ударних дій поблизу міста Жданівка на Донеччині українські військові потрапили під обстріл із «Градів». Унаслідок ворожого удару лейтенант Денис Коза загинув. Йому було лише 20 років. Указом Президента України за особисту мужність і героїзм лейтенанта Дениса Козу нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Вічна шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,77 тыс.
    Пересылки3
    Реакции204
    Комментарии—
  18. 18

    🕯 Пам’яті командира роти Богдана Гучка (позивний «Борода») Богдан народився в Івано-Франківську. Після школи у Чернівецькому університеті здобув фах економіста. Він добре знався на техніці, любив автомобілі та вмів їх ремонтувати. Коли почалася повномасштабна війна, вранці 25 лютого разом з братом прийшов у військкомат. Богдан пройшов складний бойових шлях, служив у 75-му батальйоні 102-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ, згодом у 1-му батальйоні 106-ї окремої бригади Сил ТрО. Воював на різних посадах, очолив стрілецьку роту. 17 грудня 2025 року під час боїв за Гуляйполе Богдан отримав кульове поранення в голову, несумісне із життям. Лейтенанта Богдана Гучка посмертно нагороджено Хрестом бойових заслуг. Вічна шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,64 тыс.
    Пересылки3
    Реакции197
    Комментарии—
  19. 19

    🕯️ Пам’яті старшого сержанта Максима Міщенка Максим народився 28 вересня 1994 року в Кривому Розі, виріс на Кіровоградщині. З 2016 року служив у Нацгвардії України, виконував бойові завдання на Донеччині. Після повернення до цивільного життя у 2019 році знову долучився до війська з початком повномасштабного вторгнення. Служив в Олександрійській теробороні, а згодом — у 121-й окремій бригаді ТрО. Був водієм, неодноразово евакуював поранених і вивозив побратимів з-під обстрілів. 11 березня 2026 року поблизу Степногірська на Запоріжжі Максим вирушив на евакуацію поранених. Автомобіль потрапив під масовану атаку FPV-дронів, і старший сержант загинув. Йому був 31 рік. У воїна залишилися дружина та донька. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,82 тыс.
    Пересылки3
    Реакции211
    Комментарии—
  20. 20

    🕯️️️️️️ Пам’яті сержанта Дениса Котлярова Денис народився та мешкав у селі Микулинці на Вінниччині. Після школи здобув фах кухаря-кондитера у професійно-технічному училищі. У перші дні великої війни, у лютому 2022 року, пішов добровольцем. Служив у 61-й окремій механізованій Степовій бригаді. Воював на Миколаївщині, звільняв Херсон, боронив Соледар і Покровськ, де отримав важке поранення. Після тривалої реабілітації повернувся у стрій. Денис воював на Сумщині та в Курській області, згодом перевівся до стрілецького батальйону Залізної бригади. На останнє бойове завдання Денис разом із двома побратимами з Нової Зеландії та Колумбії виїхали 7 жовтня 2025 року. Лише нещодавно експертиза ДНК підтвердила, що сержант Денис Котляров загинув від удару ворожого дрона торік 7 жовтня. Вічна пам'ять та слава! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры3,59 тыс.
    Пересылки4
    Реакции179
    Комментарии—
  21. 21

    🕯 Пам’яті пластуна, аеророзвідника «Азову» Івана Окуневського Іван Окуневський виріс у Моршині на Львівщині й став одним із перших вихованців відродженого українського Пласту в регіоні. Після закінчення школи вступив до Київського політеху. Працював програмістом. Брав участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. З початком повномасштабного російського вторгнення у березні 2022 року Іван пішов добровольцем до ЗСУ. Служив солдатом, оператором БПЛА батальйону оперативного призначення «Ягуар» 114-ї бригади «Червона калина». Пройшов складний бойовий шлях на Донеччині. Іван Окуневський загинув 30 січня 2026 року під час бойового завдання поблизу Світлого на Донеччині. У Захисника залишилися батьки, рідні, побратими та численні друзі. Вічна шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,07 тыс.
    Пересылки3
    Реакции183
    Комментарии—
  22. 22
    Просмотры4,24 тыс.
    Пересылки7
    Реакции185
    Комментарии—
  23. 23
    Просмотры4,04 тыс.
    Пересылки3
    Реакции180
    Комментарии—
  24. 24

    Без текста

    Фотоальбомрепост
    Просмотры17,7 тыс.
    Пересылки20
    Реакции—
    Комментарии—
  25. 25
    Просмотры18,2 тыс.
    Пересылки21
    Реакции663
    Комментарии19
  26. 26

    🕯 Пам’яті старшого солдата Дмитра Агеєва Дмитро народився в Савинцях на Харківщині. Після школи вступив до Харківського національного технічного університету сільського господарства. 2020 року його призвали в армію, під час служби брав участь в Операції об’єднаних сил на Донбасі. Коли почалася велика війна, служив у 17-й окремій танковій бригаді на посаді механіка інженерно-технічного взводу, що входив до групи інженерного забезпечення. 9 серпня 2023 року поблизу Часового Яру на Донеччині Дмитро загинув унаслідок поранень. Дмитра Агеєва посмертно відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Вічна шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры4,48 тыс.
    Пересылки2
    Реакции204
    Комментарии—
  27. 27

    🕯 Пам’яті головного сержанта Павла Діденка (позивний «Звіробій») Павло народився в селі Турковичі на Рівненщині. Після школи працював трактористом. 2014 року Павло Діденко доєднався добровольцем до лав ЗСУ. Служив у складі 54-го окремого розвідувального батальйону, побував у найгарячіших точках АТО. Вороги внесли Звіробоя до списку ворогів Росії, за його голову оголосили винагороду в $30 тисяч. З початком повномасштабного вторгнення Павло, незважаючи на погіршення здоров'я, весь час відкладав звільнення зі служби. Павло Діденко поліг 9 липня 2025 року біля села Товсте Донецької області. Він очолив групу для евакуації загиблого побратима, але потрапив під удар ворожого FPV-дрона. У воїна залишилися дружина та троє дітей. Вічна слава Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform

    Фотоизменёнупоминание
    Просмотры5,05 тыс.
    Пересылки4
    Реакции185
    Комментарии—
  28. 28
    Просмотры5,14 тыс.
    Пересылки5
    Реакции203
    Комментарии—
  29. 29
    Просмотры4,13 тыс.
    Пересылки5
    Реакции205
    Комментарии—
  30. 30
    Просмотры114
    Пересылки1
    Реакции—
    Комментарии0

Кого упоминает канал