#думки_вголос 🧐

#думки_вголос 🧐 ❓ А далі кого спитають про ППО - простих українців? Безугла після удару по НАН знайшла винних серед академіків До Національної академії наук України справді накопичилося чимало запитань. Це велика державна структура із десятками установ, тисячами співробітників і мільярдним фінансуванням із бюджету. Тому дискусія про реформування Академії, ефективність використання цих коштів і практичну віддачу від роботи її численних інститутів цілком закономірна. Але вимагати звіту за мільярди - це одне. Призначити академіків відповідальними за стан української ППО - зовсім інше. Після сьогоднішнього російського удару по будівлі НАН у Києві народна депутатка Мар'яна Безугла заявила, що Академію давно потрібно було реформувати або взагалі закрити, назвавши її «беззмістовним залишком СРСР». А далі пояснила російський удар своєрідною «кармою»: за словами депутатки, академіки за п'ять років повномасштабної війни та 12 років війни загалом «НІЧОГО не зробили для розвитку ППО». І ось із цим аргументом виникає вже значно більше проблем. НАН України не відповідає за організацію протиповітряної оборони держави. Академія не визначає, скільки Україні потрібно зенітних комплексів, не розставляє їх по країні, не закуповує Patriot чи NASAMS і не командує Повітряними силами. Відсутність достатньої кількості засобів ППО неможливо просто записати на рахунок академіків. Більше того, твердження, що науковці взагалі нічого не робили для оборони, також не відповідає дійсності. Сама НАН повідомляє, що розширила дослідження, спрямовані на оборону та безпеку, а перелік пріоритетних оборонних досліджень і розробок на 2025–2026 роки був погоджений із Міністерством оборони. Існує й окрема Цільова науково-технічна програма оборонних досліджень НАН України на 2025–2029 роки. Тобто можна, і навіть потрібно - запитувати, наскільки ефективні ці дослідження, скільки вони коштують, які розробки реально потрапили у війська і чи відповідає результат витраченим коштам. Але стверджувати, що науковці не робили «нічого», - це вже зовсім інша теза. Та головне питання навіть не в цьому. Відколи відповідальність за захист українського неба перекладається на Національну академію наук? Бо якщо йти за такою логікою далі, то кого запитають наступного разу після чергового російського удару? - Мешканців багатоповерхівки - чому вони за п'ять років не розробили власний зенітний комплекс і не поставили його на даху? Директорів шкіл - чому не створили систему перехоплення «Шахедів»? Лікарів - чому біля лікарні немає власної батареї ППО? Бо межа між вимогою відповідальності та перекладанням відповідальності все-таки має існувати. До НАН є питання. Але ППО - не те питання…. Можна дискутувати і про саму структуру Академії. Чи потрібна Україні саме така модель НАН, чи виправдані її масштаби, наскільки ефективно використовуються мільярди гривень - це нормальні й важливі питання. Але відповідальність за те, що російський безпілотник зміг долетіти до центру Києва, - це вже питання зовсім не до академіків. Адже в державі існують органи, які безпосередньо відповідають за оборонну політику, формування потреб війська, закупівлю озброєння, розвиток оборонно-промислового комплексу та організацію протиповітряної оборони. І саме до них насамперед має звучати запитання: чому після 12 років війни та років повномасштабного вторгнення російські дрони досі можуть прориватися до українських міст? 📌 Чесно кажучи, складається враження, що відповідальність за прорахунки у захисті українського неба можна перекласти на кого завгодно - аж до самих українців, які чомусь досі не розробили, не купили і не встановили собі ППО самостійно…